Постанова

від 29.11.2023 по справі 541/564/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 541/564/21

провадження № 61-18933 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю «Светолюкс»;

відповідачі: державне підприємство «Сетам», приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, ОСОБА_1 , акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року спільне українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю «Светолюкс» (далі - ТОВ «Светолюкс) звернулося до суду з позовом до державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л., ОСОБА_1 про визнання недійсним результатів торгів та акту про реалізацію предмета іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. знаходиться виконавче провадження з примусового виконання наказу про примусове виконання рішення у справі № 917/629/17, виданого 28 серпня 2017 року Господарським судом Полтавської області, про стягнення з ТОВ «Светолюкс» на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») кредитної заборгованості, а саме: заборгованості за кредитом у розмірі 93 677, 01 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 62 712, 40 грн, пені у розмірі 16 731, 63 грн.

З метою реалізації арештованого нерухомого майна суб`єктом оціночної діяльності був складений звіт від 23 грудня 2019 року № 919 про незалежну оцінку майна, а саме: нежитлового приміщення, громадської будівлі, загальною площею 208, 3 кв. м, реєстраційний номер 12400753101, місце знаходження: АДРЕСА_1, ринкова вартість без ПДВ 454 300 грн.

Не погодившись з вище вказаною оцінкою, позивач подав скаргу на дії приватного виконавця Скрипника В. Л., в якій просив визнати недійсною оцінку нерухомого майна, яке на праві власності належить ТОВ «Светолюкс», проведену суб`єктом оціночної діяльності приватним підприємством «Центр незалежної оцінки та експертизи» (далі - ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи») станом на 23 грудня 2019 року в межах процедури виконавчого провадження та зупинити реалізацію зазначеного нежитлового приміщення.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року у справі № 917/628/17 у задоволенні скарги ТОВ «Светолюкс» на дії приватного виконавця Скрипника В. Л. щодо зупинення реалізації нерухомого майна та визнання оцінки нерухомого майна недійсною відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26 травня 2020 року у справі № 917/628/17 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року скасовано в частині відмови у визнанні недійсною оцінки нерухомого майна. У цій частині прийнято нове рішення, яким скаргу ТОВ «Светолюкс» на дії приватного виконавця задоволено частково, визнано недійсною оцінку нерухомого майна - нежитлового приміщення, громадської будівлі, загальною площею 208, 3 кв. м, реєстраційний номер 12400753101, місце знаходження: АДРЕСА_1 , належного ТОВ «Светолюкс», проведену суб`єктом оціночної діяльності - ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» станом на 23 грудня 2019 року у межах процедури виконавчого провадження. В іншій частині ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року касаційні скарги АТ «Райффайзен Банк Аваль» і приватного виконавця Скрипника В. Л. залишено без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 26 травня 2020 року залишено без змін.

У попередньому звіті про незалежну оцінку майна від 11 липня 2018 року № 408 вартість нежитлового приміщення загальною площею 208, 3 кв. м, реєстраційний номер 12400753101, місце знаходження: АДРЕСА_1 , становила 1 316 900 грн.

Вважало, що оскільки оцінка вищевказаного нерухомого майна визнана недійсною, електронні торги від 17 лютого 2020 року в порушення закону відбулися не за ринковою вартістю.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 17 лютого 2020 року № 466217 стартова ціна продажу нежитлового приміщення становила 454 300 грн, ціна продажу 699 622 грн, переможець торгів є ОСОБА_1 .

На підставі протоколу проведення електронних торгів приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. складено акт про реалізацію предмета іпотеки від 04 березня 2020 року.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Светолюкс» просило суд визнати недійсними результати електронних торгів, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 17 лютого 2020 року № 466217; визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 04 березня 2020 року, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. на підставі протоколу проведення електронних торгів від 17 лютого 2020 року № 466217.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2021 року у складі судді Турченко Т. В. у задоволенні позову ТОВ «Светолюкс» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, передбачений положеннями статті 48 Закону України «Про іпотеку», з огляду на те, що ТОВ «Светолюкс» достеменно було обізнано про проведення електронних торгів 17 лютого 2020 року. Натомість до суду товариство звернулося 17 березня 2021 року, що є окремою підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Светолюкс» задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ «Светолюкс» задоволено.

Визнано недійсними результати електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів від 17 лютого 2020 року № 466217.

Визнано недійсним акт ВП № НОМЕР_1 про реалізацію предмета іпотеки від 04 березня 2020 року, складений приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. на підставі протоколу проведення електронних торгів від 17 лютого 2020 року № 466217.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19», тобто з 02 квітня 2020 року, діє положення про продовження строків позовної давності на період карантину.

Зважаючи на той факт, що товариство дізналося про проведення електронних торгів 05 березня 2020 року, строк позовної давності, перебіг якого розпочався з 06 березня 2020 року, продовжувався як на час звернення ТОВ «Светолюкс» до суду, так і триває по теперішній час внаслідок продовження дії карантину.

Враховуючи, що електронні торги з реалізації належного боржнику нежитлового приміщення відбулись на підставі стартової ціни за оцінкою суб`єкта оціночної діяльності, яка визнана недійсною в судовому порядку, іншої ринкової вартості під час продажу майна визначено не було, права позивача як учасника виконавчого провадження були порушені, оскільки відчуження його майна фактично відбулось без належного визначення ціни предмета договору купівлі-продажу, яка є обов`язковою складовою правочину купівлі-продажу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л., АТ «Райффайзен Банк», ДП «Сетам» подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просили скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року й залишити в силі рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2021 року.

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л. зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17, від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 910/18125/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 137/785/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення АТ «Райффайзен Банк» зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14 та постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 207/1194/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення ДП «Сетам» зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 908/2532/16, від 27 березня 2019 року у справі № 466/8974/16, від 28 травня 2021 року у справі № 444/580/17 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявники вказують на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. відкрито та витребувано цивільну справу № 541/564/21 Київського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Райффайзен Банк».

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Сетам».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л. мотивована тим, що боржник був достеменно обізнаний із проведенням електронних торгів, про що свідчить копія акту про реалізацію предмета іпотеки від 04 березня 2020 року, яка додається позивачем до позовної заяви. Отже, позивач пропустив передбачений статтею 48 Закону України «Про іпотеку» строк звернення до суду з позовом про оскарження результатів прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, що є підставою для відмови у позові.

Стверджуючи про дотримання строку позовної давності у зв`язку з начебто продовженням такого строку на строк карантину, позивачем ні в позові, ні в апеляційній скарзі не зазначено підстав, що зумовили неможливість подання позовної заяви в межах строку, встановленого Законом України «Про іпотеку», у зв`язку з причинами, які є поважними та обумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Зазначав, що оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Відповідно, у виконавця були відсутні правові підстави не передавати арештоване майно на реалізацію, а у організатора торгів - ДП «СЕТАМ» були відсутні законні підстави для непроведення електронних торгів за визначеною ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» у звіті № 919 ринковою вартістю, яка є стартовою ціною продажу. Реалізовано ж майно за ціною 699 622 грн, яка є в півтора рази більшою за стартову.

Вважав, що судом апеляційної інстанції здійснено розгляд справи по суті без встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів, не з`ясовано позиції учасників справи щодо позовних вимог, не надано можливості надати обґрунтовані заперечення щодо таких позовних вимог із підтвердженням їх належними доказами, які б у встановленому законом порядку були б досліджені у судовому засіданні, оскільки під час судового засідання судом апеляційної інстанції було з`ясовано думку кожного з учасників справи лише стосовно дотримання або пропущення позивачем строку позовної давності.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що позивач достеменно знав про проведені прилюдні торги, проте звернувся до суду з позовом більше ніж через рік.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)». У вказаному нормативному акті зазначено, що процесуальні строки, що були продовжені у зв`язку зі встановленням карантину, закінчуються через 20 днів.

Стороною позивача не було надано до суду будь-якої заяви чи клопотання про продовження строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду та не додано доказів на підтвердження такої причини, тому, на думку заявника, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду.

Касаційна скарга АТ «Райффайзен Банк» мотивована тим, що предмет іпотеки - нежитлове приміщення, знаходився в іпотеці АТ «Райффайзен Банк» відповідно до умов договору іпотеки від 22 лютого 2013 року як забезпечення виконання грошових зобов`язань ТОВ «Светолюкс» за кредитними договорами у розмірі 175 717, 86 грн, які отримані від реалізації вказаного предмета іпотеки.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. Ця норма є спеціальною та покликана враховувати особливості реалізації предмета іпотеки у випадку оскарження результаті прилюдних торгів. Тому до позовних вимог, що є предметом даного позову, підлягає застосуванню тримісячний строк оскарження, передбачений статтею 48 Закону України «Про іпотеку». Боржник був достеменно обізнаний про проведені електроні торги по лоту № 403822 ще у березні 2020 року, проте звернувся до суду із вказаним позовом лише 17 березня 2021 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Касаційна скарга ДП «Сетам» мотивована тим, що сам факт оскарження результатів визначення вартості нерухомості не тягне за собою правових наслідків у вигляді зупинення передачі майна на реалізацію (зупинення реалізації майна), за винятком випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Вказувало, що підприємство не було повідомлено належним чином про дату та час розгляду справи.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

У червні 2022 року ТОВ «Светолюкс» подало відзиви на касаційні скарги, в яких зазначило, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

В провадженні приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу про примусове виконання рішення № 917/629/17, виданого 28 серпня 2017 року Господарським судом Полтавської області, про стягнення з ТОВ «Светолюкс» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суми заборгованості за кредитом у розмірі 93 677, 01 грн, суми заборгованості за відсотками 62 712, 40 грн, пені у розмірі 16 731, 63 грн, судових витрат.

13 грудня 2019 року приватним виконавцем Скрипником В. Л. винесено постанову про відкриття вищевказаного виконавчого провадження.

Під час проведення виконавчих дій приватним виконавцем було встановлено, що боржник має на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення - громадську будівлю (офісні приміщення), загальною площею 208, 3 кв. м, реєстраційний номер 12400753101, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказане майно є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 22 лютого 2003 року, укладеного між ТОВ «Светолюкс» та АТ «Райффайзен Банк Аваль», посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т. В.

Відповідно до умов вказаного іпотечного договору громадську будівлю (офісні приміщення), загальною площею 208, 3 кв. м, реєстраційний номер 12400753101, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передано в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у забезпечення повного виконання ТОВ «Светолюкс» грошових зобов`язань за кредитними договорами від 22 лютого 2013 року № 011/0026/119990 та № 011/0026/119989.

19 грудня 2019 року приватним виконавцем Скрипником В. Л. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи».

24 грудня 2019 року на адресу приватного виконавця надійшов звіт № 919 про незалежну оцінку майна - нежитлового приміщення, господарської будівлі (офісні приміщення), загальною площею 208, 3 кв. м, реєстраційний номер 12400753101, місце знаходження: АДРЕСА_1, яким визначено ринкову вартість цього майна - 454 300 грн.

17 лютого 2020 року відбулись електронні торги з реалізації належного ТОВ «Светолюкс» майна за лотом № 403822. Переможцем електронних торгів визнано ОСОБА_1 , майно було придбано за 664 640, 90 грн.

Після повного розрахунку переможця торгів за придбане майно приватним виконавцем 04 березня 2020 року видано акт про реалізацію предмета іпотеки: нежитлового приміщення (офісні приміщення), загальною площею 208, 3 кв. м, реєстраційний номер 12400753101, місце знаходження: АДРЕСА_1 .

29 травня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову, якою закінчено виконавче провадження у зв`язку з повним і фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Також судом встановлено, що ТОВ «Светолюкс», не погодившись з незалежною оцінку майна, а саме: нежитлового приміщення, господарської будівлі (офісні приміщення), загальною площею 208, 3 кв. м, реєстраційний номер 12400753101, місце знаходження: АДРЕСА_1 , яким визначено ринкову вартість цього майна - 454 300 грн, подало скаргу на дії приватного виконавця Скрипника В. Л., в якій просило визнати недійсною оцінку вказаного нерухомого майна, яке на праві власності належить ТОВ «Светолюкс», проведену суб`єктом оціночної діяльності ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» станом на 23 грудня 2019 року в межах процедури виконавчого провадження, та зупинити реалізацію зазначеного нежитлового приміщення.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року у справі № 917/628/17 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «Светолюкс» на дії приватного виконавця Скрипника В. Л. про зупинення реалізації нерухомого майна та визнання оцінки нерухомого майна недійсною.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26 травня 2020 року у справі № 917/628/17 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року скасовано в частині відмови у визнанні недійсною оцінки нерухомого майна та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким скаргу ТОВ «Светолюкс» на дії приватного виконавця задоволено частково. Визнано недійсною оцінку нерухомого майна - нежитлового приміщення громадської будівлі, загальною площею 208,3 кв. м, реєстраційний номер 12400753101, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належного ТОВ «Светолюкс», проведену суб`єктом оціночної діяльності - ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» станом на 23 грудня 2019 року у межах процедури виконавчого провадження. В іншій частині ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року касаційні скарги АТ «Райффайзен Банк Аваль», приватного виконавця Скрипника В. Л. залишено без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 26 травня 2020 року залишено без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою -третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто такий акт є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення положень закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, проведення прилюдних торгів з порушенням є підставою для визнання цих торгів недійсними лише за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до вищенаведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір.

Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначаються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з: оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Отже, єдиним документом, який може підтверджувати проведення оцінки майна є звіт про оцінку майна, складений відповідно до вимог законодавства України.

За змістом статей 31, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані, зокрема дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна. Спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Светолюкс» посилалося, зокрема на те, що продаж нежитлового приміщення відбувся за значно заниженою грошовою оцінкою, яка за результатами розгляду скарги товариства постановою Східного апеляційного господарського суду від 26 травня 2020 року у справі № 917/628/17 визнано недійсною оцінку нерухомого майна, яка є меншою від ринкової ціни вказаного об`єкта, що безпосередньо вплинуло на результати торгів та обсяг зобов`язань, які були погашені у виконавчому провадженні.

У справі, яка переглядається, встановлено, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 26 травня 2020 року у справі № 917/628/17 визнано недійсною оцінку нерухомого майна - нежитлового приміщення громадської будівлі, загальною площею 208, 3 кв. м, реєстраційний номер 12400753101, по АДРЕСА_1 , належного ТОВ «Светолюкс», проведену суб`єктом оціночної діяльності - ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» станом на 23 грудня 2019 року у межах процедури виконавчого провадження, з огляду на те, що експертна оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною. Крім того об`єкти порівняння для визначення вартості спірної нерухомості аналізувались оцінювачем вже після складання звіту про незалежну оцінку майна, що не ґрунтується на вимогах закону, та про що свідчать додатки до звіту.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, позивач скористався своїм процесуальним правом та оскаржив дії державного виконавця щодо майна, яке є предметом купівлі-продажу на прилюдних торгах.

Разом з тим конкретно в цьому випадку подання позивачем скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечило йому відновлення порушених прав на нерухоме майно і такий спосіб оскарження оцінки майна не був ефективним, оскільки прилюдні торги вже відбулися, і на момент їх проведення оцінка майна, що реалізовувалося, була чинною.

Ураховуючи те, що прилюдні торги з реалізації майна відбулися за ціною продажу, визначеною експертною оцінкою, яка була проведена з порушенням норм чинного законодавства, а також те, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, судапеляційної інстанції дійшов правильного висновку про порушення майнових прав позивача та наявність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 21 грудня 2021 року у справі № 607/7709/20 (провадження № 61-10506св21), від 22 липня 2020 року у справі № 750/2447/18 (провадження № 61-48487св18) та від 11 лютого 2021 року у справі № 761/15797/19 (провадження № 61-16716св20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Щодо доводів касаційних скарг про застосування до спірних правовідносин спеціальної позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, за правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1375цс16, оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» означає можливість оспорити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам ЦК України, зокрема статей 203, 215, так і з підстав, передбачених статтями 45-47 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано лише з 01 липня 2023 року.

Відтак, доводи касаційних скарг про пропуск позивачем строку позовної давності безпідставні, оскільки такі строки продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX на строк дії карантину.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на те, що Законом України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України в редакції Закону № 540-ІХ, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, безпідставні, оскільки вказані зміни були внесені, зокрема до ЦПК України. Аналогічних змін до ЦК України, а саме пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, внесено не було.

Посилання касаційної скарги ДП «Сетам» на те, що підприємство не було повідомлено належним чином про дату та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки підприємство отримало ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги (а. с. 215), а тому знало про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, не було позбавлено можливості цікавитися розглядом справи, знайомитися з матеріалами справи, приймати участь в судових засіданнях. Учасник процесу зобов`язаний добросовісно користуватись своїми процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, ОСОБА_1 , акціонерного товариства «Райффайзен Банк» залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович