Постанова

від 04.12.2023 по справі 539/1737/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/1737/22 Номер провадження 22-ц/814/3868/23Головуючий у 1-й інстанції Овчаренко О.Л. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представник прокуратури Цибульська М.Л.

представник відповідачів адвокат Сухорукова О.А.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скарг ою представник а ОСОБА_1 адвоката Сухорукової Олени Анатоліївни

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 травня 2023 року, ухвалене суддею Овчаренко О.Л., повний текст складено - 02 червня 2023 року

у справі за позовом керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ТзОВ «Щедрий лан-2019» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію права власності та права оренди на земельну ділянку, припинення права власності та права оренди на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2022 року керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ТзОВ «Щедрий лан-2019» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію права власності та права оренди на земельну ділянку, припинення права власності та права оренди на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку, в якому просив суд: - визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7609-СГ від 07.08.2017 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким ОСОБА_1 надана земельна ділянка площею 2,000 га ріллі, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040, для ведення особистого селянського господарства на території Снітинської сільської ради Лубенського району Полтавської області; - визнати недійсним договір оренди землі, без номеру, від 18.11.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Щедрий лан-2019» щодо земельної ділянки площею 2,000 га, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040;- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040, яка знаходиться на території Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Лубенської районної державної адміністрації Іващук О.Г., індексний номер рішення 36698914 та припинити право ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку; - скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедрий лан-2019» на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040, яка знаходиться на території Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Лубенської міської ради Васильченко В.М., індексний номер рішення 55251996 та припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедрий лан-2019» на вказану земельну ділянку; - зобов`язати ОСОБА_1 повернути Лубенській міській раді земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040, яка знаходиться на території Лубенського району Полтавської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області в ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42018171240000184 від 25.10.2018 року за ч. 2 ст.366КК України виявлено порушення вимог встановленого законом порядку користування землями водного фонду та встановлено наявність підстав для захисту інтересів держави поза межами кримінального провадження. Так, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області 07.08.2017 року прийнято наказ №7609-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що передається у власність, надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,000 га ріллі, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040, для ведення особистого селянського господарства на території Снітинської сільської ради Лубенського району Полтавської області. Даний проект виготовлений у 2015 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубни-Райземпроектсервіс» на підставі договору з ОСОБА_1 №14-11-224 від 27.11.2014 року. В експлікації земельних угідь, яка міститься у розділі «Відомості про обчислення площі земельної ділянки», проекту землеустрою зазначено, що вся площа земельної ділянки, а саме: 2,000 га - це рілля. Водночас, розробником не відображено у проекті землеустрою фактичне межування земельної ділянки з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040 з річкою ОСОБА_2 та наявність обмеження у її користуванні. Лише у висновку по якісній характеристиці грунтового покриву вказаної земельної ділянки, який 24.03.2015 року складений Комунальним підприємством «Полтавським районним центром земельного кадастру» Полтавської районної ради за№560, відображено факт розміщення спірної ділянки у «прирусловій частині р. Сули». Так, на земельній ділянці встановлено наступні агровиробничі групи грунтів, а саме: лучні легкосуглинкові грунти (агрогрупа 133г), які залягають в прирусловій частині р. Сули. Їх формування проходить в результаті дернового та глейового процесів грунтотворення, в умовах підвищеного поверхневого зволоження і постійного зв`язку з грунтовими водами. Вказаний факт не взятий до уваги розробником проекту землеустрою, а також уповноваженою посадовою особою управління Держземагенства у Лубенському районі, яка погодила проект та вказала про відсутність обмежень у користуванні земельною ділянкою. Відповідно до листа Державного підприємства «Полтавський науково - дослідний та проектний інститут» із схемами накладення земельних ділянок №01-19/2360 від 18.12.2019 року площа накладення земель прибережної захисної смуги та водного об`єкта - річки Сули та земельної ділянки з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040 становить 0,4277 га. При цьому, Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області листом від 16.11.2018 року №1472/01-02 повідомлено що річка Сула, з площею водозбору 19 600 кв.км., відповідно до ст.79Водного кодексуУкраїни «Класифікація річок України», має статус «середня річка». У подальшому 18.11.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Щедрий лан-2019» укладено договір оренди землі, без номеру, щодо вказаної земельної ділянки строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.Оскільки земельна ділянка розташована у водоохоронній зоні річки Сула, тому не могла передаватися у приватну власність та використовуватися в цілях ведення особистого селянського господарства. У даному випадку при укладенні договору оренди з ТОВ «Щедрий лан-2019» від 18.11.2020 року мало місце недотримання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 фактично передано в оренду землі водного фонду, якими він не мав в силу закону права розпоряджатися. З огляду на це, наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області наказ №7609-СГ від 07.08.2017 року прийнятий всупереч вимог закону та підлягає скасуванню, договір оренди землі від 18.11.2020 року, без номеру, визнанню недійсним, а земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040 підлягає поверненню. Ефективним способом захисту порушених прав в даному випадку також є скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та права оренди ТОВ «Щедрий лан-2019» щодо даної земельної ділянки.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 травня 2023 року позовні вимоги керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедрий лан-2019» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію права власності та права оренди на земельну ділянку, припинення права власності та права оренди на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку - задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, яка знаходиться на території Лубенського району Полтавської області, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040 (внаслідок поділу якої утворені земельні ділянки з кадастровими номерами 5322886200:04:003:0123 та 5322886200:04:003:0124) у власність Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2022 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322886200:04:003:0124, площею 0,5962, право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 , та яка була сформована внаслідок поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040, має безстрокове обмеження у її використанні - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах. Суд першої інстанції визнав надані у справі докази належними, допустимими та достатніми для висновку про те, що земельна ділянка, яка передана на підставі оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у власність ОСОБА_1 має у своєму складі прибережну захисну смугу водного об`єкту - річки Сула, тобто належить до земель водного фонду України і відповідно до статті 84ЗК України не може передаватись у приватну власність.

Оскільки спірна земельна ділянка в силу закону не могла передаватись у власність відповідача ОСОБА_1 , тому оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7609-СГ від 07.08.2017 року є незаконним. При цьому вимога про визнання наказу незаконним та його скасування є неефективними способом захисту, оскільки рішення органу державної влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.

Крім того, скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку та припинення права власності також є неефективними способом захисту, оскільки відновлення порушених прав забезпечується зобов`язанням повернути земельну ділянку.

Також враховуючи, що заволодіння землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України є неможливим, оспорювання відповідних договорів, інших правочинів, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки водного фонду не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на такі земельні ділянки та для їх повернення власнику.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію права власності та права оренди на земельну ділянку, припинення права власності та права оренди на земельну ділянку слід відмовити з тієї підстави, що такі позовні вимоги є неефективним способом захисту.

Належним способом захисту прав у даному випадку є саме вимога про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у власність територіальної громади, яка підлягає задоволенню, оскільки судом було встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, перехід яких у власність громадян є неможливим в силу закону. Вимоги про повернення у власність територіальної громади спірної земельної ділянки є ефективним способом захисту у цій справі, оскільки забезпечує усунення перешкод у здійсненні державою права користування та розпорядження майном шляхом державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Судове рішення про повернення у власність територіальної громади земельної ділянки, яке набрало законної сили, підтверджує набуття права власності на нерухоме майно і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).Окрім того,повернення увласність територіальноїгромади спірноїземельної ділянкипереслідує легітимнумету контролюза використаннямвідповідного майназгідно іззагальними інтересамиза цільовимпризначенням.Важливість цихінтересів зумовлюється,зокрема,особливим статусомспірної земельноїділянки водногофонду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Сухорукова О.А., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що поділ земельної ділянки здійснено відповідачем до моменту отримання позовної заяви у даній справі, тобто її поділ не пов`язаний з розглядом даної справи. Витягом з Державного земельного кадастру підтверджується, що замість земельної ділянки площею 2,000 га ріллі, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040, сформовано 2 окремі земельні ділянки, а саме, площею 0,5962 га з кадастровим номером 5322886200:04:003:0124 та площею 1,4038 га з кадастровим номером 5322886200:04:003:0123, які в сукупності складають колишню сформановану єдину земельну ділянку. Земельна ділянка площею 0,5962 га з кадастровим номером 5322886200:04:003:0124 є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, на яку накладено обмеження у використанні прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах. Ця ділянка має окремий реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2620176053040. Земельна ділянка площею 1,4038 га з кадастровим номером 5322886200:04:003:0123 є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (01.03 для ведення особистого селянського господарства) рілля. Тобто, на даний час, земельної ділянки 2,000 га рілля, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040, не існує, виконати рішення суду першої інстанції не вбачається за можливе. Також вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно визнано достатнім доказом належність земельної ділянки до земель водного фонду України і що, відповідно, вона не може передаватися у приватну власність, а також визнано лист Державного підприємства «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут» зі схемами накладення земельних ділянок №01-19/2360 від 18.12.2019 року. Вказує, що прокурором на підтвердження наявності порушень земельного законодавства в якості додатку до позовної заяви надано копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що передається у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, не в повному обсязі, а саме не надано викопіювання із збірного кадастрового плану, згідно якого оскаржувана земельна ділянка не накладається на землі водного фонду. Також посилається на те, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що закриття кримінального провадження 12.03.2022 року за ч. 2 ст. 366 КК України на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України жодним чином не спростовує встановлених у даній цивільній справі обставин щодо належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду України. Судом жодним чином не обгрунтовано рішення в частині необхідності повернення у комунальну власність земельної ділянки площею 1,4038 га, яка є ріллею та жодним чином не відноситься до земель водного фонду.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, прийняти нове рішення про закриття провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області вказує, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7609-СГ від 07.08.2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі (кадастровий номер 5322886200:04:003:0040) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Снітинської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів (т.1 а.с. 23).

В експлікації земельних угідь, яка міститься у розділі «Відомості про обчислення площі земельної ділянки» проекту землеустрою зазначено, що вся площа земельної ділянки, а саме: 2,000 га, це рілля (т.1 а.с. 25 зворот).

19.08.2017 року державним реєстратором Лубенської районної державної адміністрації внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Снітинської сільської ради Лубенського району за межами населеного пункту (т.1 а.с. 57).

18.11.2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Щедрий лан-2019» укладено договір оренди землі без номеру щодо зазначеної земельної ділянки строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 50-52).

20.11.2020 державним реєстратором Лубенської міської ради внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди (т.1 а.с. 58).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що 04.08.2022 року на підставі заяви ОСОБА_1 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внесені відомості про право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322886200:04:003:0124, площею 0,5962, для ведення особистого селянського господарства, місце розташування - Полтавська область, Лубенський район, Лубенська міська рада. Відомості про безстрокове обмеження у використанні земельної ділянки - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах (т.1 а.с. 119-120).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що 04.08.2022 року на підставі заяви ОСОБА_1 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внесені відомості про право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322886200:04:003:0123, площею 1,4038, для ведення особистого селянського господарства, місце розташування - Полтавська область, Лубенський район, Лубенська міська рада. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки відсутні (т.1 а.с. 121-122).

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.08.2022 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.05.2023 року вбачається, що право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322886200:04:003:0124 та 5322886200:04:003:0123, площею 0,5962 га та 1,4038 га відповідно, зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.08.2022 року відомості за запитом права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040 відсутні (т.1 а.с. 125).

12.08.2022 року між як орендодавцем ОСОБА_1 та ТОВ «Щедрий лан-2019» як орендарем було укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди землі від 18.11.2022 року земельної ділянки з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040 з 12.08.2022 у зв`язку із обмеженнями, які маються на даній земельній ділянці (т.1 а.с. 129).

13.08.2022 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ «Щедрий лан-2019» як орендарем було укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 1,4038 га (рілля) з кадастровим номером 5322886200:04:003:0123, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 117-118).

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.08.2022, 19.08.2022 та 29.08.2022 вбачається, що на підставі заяв ОСОБА_1 до реєстру було внесені відповідні відомості (т.1 а.с. 123-128).

По справі вбачається, що керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, звернувшись до суду з позовом, послався на те, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 , розташована у водоохоронній зоні річки Сула, тобто належить до земель водного фонду України та відповідно до статті 84 ЗК Українине може передаватись у приватну власність.

Факт належності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040 до земель водного фонду України підтверджується сукупністю наступних доказів:- висновком по якісній характеристиці грунтового покриву спірної земельної ділянки №560 від 24.03.2015, складеним Комунальним підприємством «Полтавський районний центр земельного кадастру» Полтавської районної ради, згідно якого на земельній ділянці в поєднанні з характером рельєфу встановлено, зокрема лучні легкосуглинкові грунти (агрогрупа 133г), які залягають в прирусловій частині р.Сули; - листом Державного підприємства «Полтавський науково - дослідний та проектний інститут» зі схемами накладення земельних ділянок №01-19/2360 від 18.12.2019, згідно якого площа накладення земель прибережної захисної смуги водного об`єкта - річки Сули та земельної ділянки з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040 становить 0,4277 га; - листом Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області від 16.11.2018 №1472/01-02, яким прокурору повідомлено, що річка Сула з площею водозбору 19600 кв.км. відповідно до ст.79Водного кодексуУкраїни «Класифікація річок України» має статус «середня річка»;- листом Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області від 15.07.2022 №797/01-05, яким прокурору повідомлено, що в результаті розгляду картографічних матеріалів: Топографічноі карти масштабу 1:100 000 (виданої у 2000 році ДП Київська воєнно-картографічна фабрика»), карти Google встановлено, що поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040 протікає природний водний об`єкт - р.Сула (ліва притока Дніпра).

Суд першої інстанції відхилив доводи представника відповідачів ОСОБА_3 про те, що лист Державного підприємства «Полтавський науково - дослідний та проектний інститут» зі схемами накладення земельних ділянок №01-19/2360 від 18.12.2019 року є неналежними та недопустимими доказами, оскільки викладена у них інформація узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Представником відповідачів не доведено складення такого документу неуповноваженою на те особою. Також не надано належних доказів на спростування належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду України, клопотань про призначення відповідної експертизи не заявлено.

Представник відповідачів ОСОБА_4 також послався на те, що кримінальне провадження №42001871240000184 за ч.2 ст.366КК України було закрите у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, що свідчить про законність дій посадових осіб відділу Держземагентства у Лубенському районі в частині видання довідок з державної статистичної звітності про розподіл земель з угіддями.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що закриття зазначеного кримінального провадження жодним чином не спростовує встановлених у даній цивільній справі обставин щодо належності спірної ділянки до земель водного фонду України.

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно ч.ч.1,2 ст.13Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться вмежах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч.1 ст.14 Конституції України).

Відповідно до положень ст. ст. 19, 20Земельного КодексуУкраїни землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.Згідно ст.3Водного кодексуУкраїни усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море. Відповідно до ст.4ВК України та ст.58ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до пункту «ґ» ч.3 ст. 83 та пункту «д» ч. 4 ст. 84ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності, не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.

Статтею 59ЗК України та ВК України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Окремі випадки передачі земель водного фонду до приватної власності громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України, а саме: громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч.4ст. 59 ЗК України).

Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст.60-62ЗК України та ст.ст. 1, 88 - 90 ВК України.

Відповідно до ст.60ЗК України та ст.88ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно ст. 61 ЗК України, ст.89ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до ст.60 ЗК України, ст.88ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст.152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 545/1692/19зазначено «У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року в справі № 707/2357/17 (провадження № 61-5391св21) з посиланням на пункти 51, 52, 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) зроблено висновок, що «заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України). Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) та інші). Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що земельні ділянки, що відведені у приватну власність на підставі оспорюваного рішення мають у своєму складі землі водного фонду - прибережну захисну смугу водосховища. За таких обставин належним способом захисту прав є вимога про зобов`язання відповідачів повернути земельну ділянку у власність територіальної громади».

З метою захисту інтересів держави прокурором заявлено саме негаторний позов.

Щодо заяви представника відповідачів - адвоката Семенка Б.М. про застосування позовної давності суд першої інстанції прийшов до наступних висновків.

Оскільки прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, тому до спірних правовідносин позовна давність не застосовується.

Також судом першої інстанції встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, надаючи у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, неналежно здійснювало свої повноваження, тому прокурор мав право звернутись з позовом до суду в інтересах держави та відповідно до ст.56ЦПК України набув статусу позивача.

Щодо доводів представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в частині ненадання доказів нездійснення Лубенською міською радою своїх повноважень та недоведеності наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді, то згідно ст.131-1Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, щовизначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст.23Закону України«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2022 керівник Лубенської окружної прокуратури звернувся до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області з повідомленням у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» № 53-1509ВИХ-22 про наявність порушень законодавства України при наданні у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040, для ведення особистого селянського господарства на території колишньої Снітинської сільської ради Лубенського району Полтавської області (т.1 а.с. 72-75).

У відповідь Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області листом №01-16/2023 від 03.05.2022 року повідомила, що у зв`язку з відсутністю повної та достовірної інформації про вчинене правопорушення не має змоги звернутися до суду з позовом про усунення порушень чинного законодавства, допущеного при передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040, для ведення особистого селянського господарства на території колишньої Снітинської сільської ради Лубенського району, та в даному випадку не заперечує проти того, щоб з таким позов до суду звернувся прокурор (т.1 а.с. 76).

10.05.2022 керівник Лубенської окружної прокуратури звернувся до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області з повідомленням у порядку ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» № 53-1831ВИХ-22 про намір представництва в суді інтересів держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області шляхом звернення до суду із цим позовом (т.1 а.с. 77-79,81).

На підставі наведених доказів у сукупності з обгрунтуванням, викладеним у позові, суд першлї інстанції дійшов висновку, що прокурором в повній мірі доведено неналежне здійснення Лубенською міською радою Лубенського району Полтавської області своїх повноважень, спрямованих на вжиття заходів з повернення незаконно відчуженої земельної ділянки, та наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

Як на одну з підстав для відмови у задоволенні позову представники відповідачів посилаються на те, що на теперішній час спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040 не існує, оскільки у 2022 році ОСОБА_1 здійснено її поділ на дві земельні ділянки, які мають інші кадастрові номери.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №923/196/20 (провадження № 12-58гс21) зроблено висновок про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Подібні правові висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17 (провадження 12-2гс19), від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження 14-2цс21).

Тому, незважаючи на факт поділу первинної земельної ділянки на дві та державної реєстрації утворених внаслідок поділу земельних ділянок за ОСОБА_1 , який не є законним власником первинної земельної ділянки, такий поділ не впливає на можливість захисту права власності у обраний прокурором спосіб.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом позову є визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7609-СГ від 07.08.2017 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким ОСОБА_1 надана земельна ділянка площею 2,000 га ріллі, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040, для ведення особистого селянського господарства на території Снітинської сільської ради Лубенського району Полтавської області; - визнання недійсним договору оренди землі, без номеру, від 18.11.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Щедрий лан-2019» щодо земельної ділянки площею 2,000 га, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040;- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040, яка знаходиться на території Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Лубенської районної державної адміністрації Іващук О.Г., індексний номер рішення 36698914 та припинення права ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку; - скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедрий лан-2019» на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040, яка знаходиться на території Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Лубенської міської ради Васильченко В.М., індексний номер рішення 55251996 та припинення права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедрий лан-2019» на вказану земельну ділянку; - зобов`язати ОСОБА_1 повернути Лубенській міській раді земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040, яка знаходиться на території Лубенського району Полтавської області.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Як правильно встановив суд першої інстанції, у даному випадку належним способом захисту порушеного права є задоволення позовних вимог в частині повернення земельної ділянки шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, яка знаходиться на території Лубенського району Полтавської області, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5322886200:04:003:0040 (внаслідок поділу якої утворені земельні ділянки з кадастровими номерами 5322886200:04:003:0123 та 5322886200:04:003:0124) у власність Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, що відповідає правовому висновку Верховного Судувід 20.07.2022 року у справі № 545/1692/19.

Доводи апеляційної скарги про те, що поділ земельної ділянки здійснено відповідачем до моменту отримання позовної заяви у даній справі, тобто її поділ не пов`язаний з розглядом даної справи, то ці доводи не є підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення суду першої інстанції, оскільки при вирішенні спору судом взято до уваги правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №923/196/20 (провадження № 12-58гс21) про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що на даний час, земельної ділянки 2,000 га рілля, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040, не існує, виконати рішення суду першої інстанції не вбачається за можливе, то ці доводи не заслуговують на увагу з вище викладених підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно визнано достатнім доказом належність земельної ділянки до земель водного фонду України і що, відповідно, вона не може передаватися у приватну власність, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються тим фактом, що у результаті поділу земельної ділянки 2,000 га, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040, утворена та зареєстрована 04.08.2022 року земельна ділянка площею 0,5962 га з кадастровим номером 5322886200:04:003:0124, на яку накладено обмеження у використанні прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах, що вказує на те, що сформована первинна земельна ділянка 2,000 га, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040, відноситься до категорії земель водного фонду України.

Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором на підтвердження наявності порушень земельного законодавства в якості додатку до позовної заяви надано копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що передається у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, не в повному обсязі, а саме не надано викопіювання із збірного кадастрового плану, згідно якого оскаржувана земельна ділянка не накладається на землі водного фонду, то ці доводи не заслуговують на увагу та не є підставою для скасування рішення суду, оскільки спростовуються тим фактом, що утворена в результаті поділу земельна ділянка площею 0,5962 га, кадастровий номер 5322886200:04:003:0124, має обмеження у використанні прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах, що вказує на порушення земельного законодавства при наданні у власність ОСОБА_1 первинної земельної ділянки 2,000 га, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що закриття кримінального провадження 12.03.2022 року за ч. 2 ст. 366 КК України на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України жодним чином не спростовує встановлених у даній цивільній справі обставин щодо належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду України, то ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім цього по справі вбачається, що 25.10.2018 року до ЄДР було внесено повідомлення прокурора про самостійне виявлення кримінального правопорушення. Поділ первинної земельної ділянки 2,000 га, кадастровий номер 5322886200:04:003:0040, здійснено ОСОБА_1 та реєстровано 04.08.2022 року, тобто після закриття 12.03.2022 року кримінального провадження та після пред`явлення до суду даного позову 08.07.2022 року, що вказує на те, що ОСОБА_1 було відомо про наявний спір щодо виділення земельної ділянки водного фонду України.

Доводи апеляційнлї скарги про те, що судом жодним чином не обгрунтовано рішення в частині необхідності повернення у комунальну власність земельної ділянки площею 1,4038 га, яка є ріллею та жодним чином не відноситься до земель водного фонду, то ці доводи не є підставою для скасування рішення суду, оскільки ця земельна ділянка є частиною первинно сформованої земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сухорукової Олени Анатоліївни - залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2023 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов