Постанова

від 05.12.2023 по справі 562/781/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року

м. Рівне

Справа № 562/781/23

Провадження № 22-ц/4815/1060/23

Головуючий у Здолбунівському районному суді

Рівненської області: суддя Шуляк А.С.

Рішення суду першої інстанції ухвалено

(вступна і резолютивна частини) о 10 год. 53 хв.

07 липня 2023 року

у м. Здолбунів Рівненської області

Дата складання повного тексту рішення: 12 липня 2023 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Приватне підприємство "Торговий центр-Д";

за участі: ОСОБА_1 та його представника адвоката Якобчука Павла Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 липня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Приватне підприємство "Торговий центр-Д"; про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Приватне підприємство Торговий центр-Д" (далі ПП "Торговий центр-Д"); про усунення перешкод у користуванні належним йому на праві приватної власності кіоском площею 5 кв.м., що розташований на території ринку у АДРЕСА_1 на торговому місці згідно з укладеним з ПП "Торговий центр-Д" договором № 3562 від 01.06.2016 (ряд 1 місце 1) шляхом зобов`язання відповідача звільнити спірний кіоск від всього майна, що в ньому знаходиться, та жодним способом не перешкоджати йому в подальшому використовувати кіоск та торгове місце, на якому він знаходиться, в т.ч. шляхом посилання на укладений з ПП «Торговий центр-Д» договір № 3562 від 01.06.2016, а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь 30 000 гривень заподіяної йому моральної шкоди.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2021 року поділено майно подружжя та виділено йому у власність 4 металеві кіоски (контейнери), розміщені згідно з укладеними з ПП "Торговий центр-Д" договорами: № 3562 від.01.06.2016, площею 5 кв.м., розташований ряд 1, місце 1, вартістю 7040,00 гривень; № 4308 від.01.09.2020, площею 8 кв.м., розташований ряд 26, місце 1, вартістю 11260,00 гривень; № 4309 від.01.09.2020, площею 8 кв.м., розташований ряд 26, місце 2 вартістю 11260,00 гривень; № 4310 від.01.09.2020, площею 8 кв.м., розташований ряд 26, місце 3, вартістю 11260,00 гривень, всього на суму 40820,00 гривень. При поділі майна суд ґрунтувався на висновку про вартість, складеним оцінювачем СПД ФО ОСОБА_3 . При цьому проводилася оцінка не просто металевої конструкції, а всіх корисних властивостей майна, і саме сукупність усіх властивостей майна (в т.ч. місце його розташування) становило ту вартість, яка визначена оцінювачем. Оскільки відповідач добровільно не виконала рішення суду, він звернувся до відділу державної виконавчої служби у м. Рівне Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Згідно з актом Головного державного виконавця від 29 вересня 2021 року йому було виділено у власність 4 металеві кіоски згідно з рішенням суду та постановою від 30 червня 2021 року виконавче провадження було закінчено у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення відповідно до виконавчого документа. Разом з тим три з чотирьох кіосків, які були виділені, перебувають у його володінні та користуванні, однак одним із кіосків (1 місце в 1 ряду) він фактично не може користуватися, адже в ньому знаходиться майно відповідача, яке вона не бажає звідти забрати. Вона демонтувала замки у кіоску та проникла до нього, і продовжує незаконно здійснювати там підприємницьку діяльність. Його законні вимоги ігнорує, тим самим створюючи перешкоди у користуванні належним йому на праві власності майном. У зв`язку з такими діями відповідача він змушений був звертатися до поліції, проте за результатами виїзду слідчо-оперативної групи він отримав відповідь, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини, що відносяться до компетенції суду, а не поліції. Такими неправомірними діями ОСОБА_2 йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в зниженні авторитету як батька в очах дітей, серед друзів, партнерів орендарів та працівників ПП «Торговий центр-Д», внаслідок чого були порушені його нормальні життєві зв`язки. Розмір моральної шкоди визначив у 30 000 гривень.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 липня 2023 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належним йому на праві приватної власності металевим кіоском площею 5 кв.м., що розташований на території ринку у АДРЕСА_1 , на торговому місці згідно з укладеним з ПП "Торговий центр-Д" договором №3562 від 01 червня 2016 року (ряд 1, місце 1) шляхом зобов`язання ОСОБА_2 звільнити вказаний кіоск від всього майна, що в ньому знаходиться та жодним способом не перешкоджати ОСОБА_1 в подальшому використовувати вказаний кіоск.

В решті вимог позивачу відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992, 40 гривень судового збору.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи і неправильного застосування норм матеріального права.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом того, що з метою виконання рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2021 року у справі №562/3176/20 нею направлено позивачу заяву-пропозицію про добровільне виконання з тим, щоби забрати (перемістити) спірний металевий кіоск, який виділений ОСОБА_1 у власність. При цьому запропонувала інший спосіб виконання судового рішення замість кіоску сплатити його вартість у 7 040 гривень. Однак її пропозицію було проігноровано.

Натомість позивач не вчинив жодних дій для врегулювання штучно створеного спору і пред`явив безпідставний позов до суду.

Звертала увагу, що спірний кіоск є рухомим майно і тому його можна вільно переміщати у просторі. Відповідно до чинного договору №3562 від 01 червня 2016 року ПП "Торговий центр-Д" надає послуги з забезпечення торгового місця площею 5 кв.м. у торговому рядку 1, торгове місце 1, на ринку по АДРЕСА_1 . Даний кіоск вона не орендує, а орендує торгове місце у ПП "Торговий центр-Д".

Вважає, що внаслідок перебування спірного контейнера на орендованому заявником місці не може розмістити власний контейнер і займатися підприємницькою діяльністю. Тому саме вона зазнає збитків в зв`язку з неправомірною поведінкою позивача.

З цих міркувань просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове про відмову ОСОБА_1 у позові.

Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із оскаржуваним рішенням в частині задоволення вимог позивача, тому щодо відмови в позові про відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України воно апеляційним судом не переглядається.

До початку судового засідання 05 грудня 2023 року представником ОСОБА_2 адвокатом Януль-Сидорчук Х.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи, з обґрунтованістю якого колегія суддів не погодилася.

Так, як на підставу для вчинення цієї процесуальної дії адвокат покликається на те, що ОСОБА_2 хворіє, а тому не може бути присутньою у судовому засіданні. До клопотання долучила копію лікарського заключення від 04 грудня 2023 року.

Відповідно дост. 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належно повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто процесуальним законом надано право розглядати справу за відсутності сторін, які належно повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Разом з тим ураховується, що ОСОБА_2 та її представник адвокат Януль-Сидорчук Х.В. належно повідомлені про день, час та місце розгляду справи, а клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції ними не подавалося.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19).

Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив неможливості розгляду справи за відсутності відповідача і її представника, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (ст. 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи проведено за відсутності цих осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 квітня 2021 року, залишеним без змін 31 серпня 2021 року Рівненським апеляційним судом, поділено майно сторін як подружжя та виділено у власність ОСОБА_1 4 металеві кіоски (контейнери), розміщені згідно з укладеними з ПП "Торговий центр-Д" договорами: № 3562 від 01.06.2016, площею 5 кв.м., розташований ряд 1, місце 1, вартістю 7040,00 гривень; № 4308 від 01.09.2020, площею 8 кв.м., розташований ряд 26, місце 1, вартістю 11260,00 гривень; № 4309 від 01.09.2020, площею 8 кв.м., розташований ряд 26, місце 2 вартістю 11260,00 гривень; № 4310 від 01.09.2020, площею 8 кв.м., розташований ряд 26, місце 3, вартістю 11260,00 гривень, а всього на суму 40820,00 гривень.

ОСОБА_2 виділено у власність 4 металеві кіоски (контейнери), розміщені згідно з укладеними з ПП "Торговий центр-Д" договорами: № 3560 від 01.06.2016, площею 8 кв.м., розташований ряд 1, місце 57, вартістю 11260,00 гривень, № 3561 від 01.06.2016, площею 4 кв.м., розташований ряд 1, місце 58, вартістю 5630,00 гривень, № 3563 від 01.06.2016, площею 6 кв.м., розташований ряд 1, місце 38, вартістю 8450,00 гривень, № 3564 від 01.06.2016, площею 8 кв.м., розташований ряд 28, місце 1, вартістю 11260,00 гривень, а всього на суму 36600,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за відхилення від ідеальних часток в сумі 2110,00 гривень.

30вересня 2021року головнимдержавним виконавцемВідділу державної виконавчої служби у містіРівному Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Львів)у виконавчому провадженні ВП № 66949023 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №562/3176/20 виданого 20.09.2021 Здолбунівським районним судом Рівненської області на виконання вказаного рішення суду про поділ майна, в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення виконавчого документа.

Отже, позивачу було виділено у власність торгівельні кіоски на підставі рішення суду в т.ч. і спірний кіоск площею 5 кв.м., що розташований на території ринку у АДРЕСА_1 на торговому місці згідно з укладеним з ПП "Торговий центр-Д" договором № 3562 від 01.06.2016 (ряд 1, місце 1).

Представник ОСОБА_1 адвокат Якобчук П.О. 11 жовтня 2021 року та ОСОБА_1 03 листопада 2021 року зверталися до органів поліції з приводу неправомірних дій відповідача щодо самовільного використання належного йому кіоску. Дані звернення було розглянуто, а на адвокатський запит надано відповідь, що в ході перевірки не було встановлено ознак кримінального правопорушення в діях ОСОБА_2 . Натомість встановлено цивільно-правові відносини між сторонами.

Тобто на час вирішення спірних правовідносин позивач не має змоги користуватися належним йому кіоском, адже відповідач не звільнила його від своїх речей.

Вважаючи, що його суб`єктивні цивільні права на кіоск порушуються відповідачем, у березні 2023 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки встановлено достатні правові підстави для покладення на ОСОБА_2 зобов`язання звільнити металевий кіоск площею 5 кв.м., що розташований на території ринку у АДРЕСА_1 на торговому місці згідно з укладеним з ПП "Торговий центр-Д" договором № 3562 від 01.06.2016 (ряд 1, місце 1) від всього майна, що в ньому знаходиться, та жодним способом не перешкоджати ОСОБА_1 в подальшому використовувати даний кіоск.

При цьому зроблено висновок, що підставою для пред`явлення позову власником майна про захист свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном, у порядку ст. 391 ЦК України є вчинення іншою особою перешкод власнику, тобто посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також на факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Згідно зі ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 27 серпня 2019 року у справі № 925/366/18, видно, що відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як убачається, будь-яких доказів, які вказували би про відсутність перешкод, що вчиняються ОСОБА_2 у користуванні позивачем спірним кіоском (контейнером), матеріали справи не містять, а суду їх надано не було.

Між тим, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на об`єктивних і переконливих доказах.

Поготів, в апеляційній скарзі заявник сама визнала, що користується належним ОСОБА_1 кіоском площею 5 кв.м. по АДРЕСА_1 (ряд 1, місце 1), проте вона орендує торгове місце, на якому цей кіоск розташований.

Щодо посилань апеляційної скарги про відсутність спору між сторонами, то вони на увагу не заслуговують. Так, Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року у справі 334/815/21 (провадження № 61-18824 св 21) звертає увагу на те, що саме по собі звернення позивача до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю й заперечення відповідачів щодо його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод, що спростовує доводи скарги у частині недоведення позовних вимог.

Аргументи заявника про хибне застосування норм матеріального права є необґрунтованими і спростовуються правильністю висновків суду.

Решта доводів апеляційної скарги теж не ґрунтуються на обставинах справи і тому колегією суддів відхиляються.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов у частині вимог про усунення перешкод у користуванні металевим кіоском площею 5 кв.м., що розташований на території ринку у АДРЕСА_1 , на торговому місці згідно з укладеним з ПП "Торговий центр-Д" договором ;3562 від 01 червня 2016 року (ряд 1, місце 1).

У справі"Рябихпроти Росії"(заява№52854/99,рішення від24липня 2003року)Європейський судз правлюдини зазначив,що правона справедливийсудовий розгляд,гарантоване ст.6§ ІКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 липня 2023 року в оскаржуваній частині без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 05.12.2023

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

С.С.Шимків