Рішення

від 05.12.2023 по справі 360/1183/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/1183/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить стягнути з Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 360/5292/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці Управління розвитку агропромислового виробництва Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації з 16 листопада 2019 року, за період з 19.05.2023 по 03.09.2023 в розмірі 90977,32 грн, з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що постановою Верховного Суду від 18 травня 2023 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації, затверджений наказом Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації від 15 листопада 2019 року № 53, у частині, що стосується ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації від 15 листопада 2019 року № 25-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці Управління розвитку агропромислового виробництва Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації з 16 листопада 2019 року.

Наказом Департаменту агропромислового розвитку Луганської ОДА від 03.07.2023 № 18-к позивача поновлено на посаді начальника відділу рослинництва, інженерно - технічної політики та земельних відносин управління розвитку агропромислового виробництва поза штатом, з підстав відсутності у штатному розписі посади начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці управління розвитку агропромислового виробництва.

Позивач зазначає, що із вказаного наказу слідує, що відповідач, поновивши позивача на посаді, яка відсутня у штатному розписі Департаменту, тобто поза штатом, не на посаду державної служби, яка визначена у судовому рішенні, що набрало законної сили, та з 03.07.2023, а не з 16.11.2019, з якої позивач повинен бути поновлений на посаді, фактично не виконав зазначене вище судове рішення.

Наказом Департаменту агропромислового розвитку Луганської ОДА від 11.08.2023 № 22-к скасовано попередній наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді та поновлено позивача на посаді начальника відділу рослинництва, інженерно - технічної політики та земельних відносин управління розвитку агропромислового виробництва поза штатом з 16.11.2019, з підстав відсутності у штатному розписі посади начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці управління розвитку агропромислового виробництва.

Тобто, зміст попереднього наказу такий самий, змінюється тільки дата, з якої позивач поновлюється на посаді державної служби поза штатом, а саме з 16.11.2019.

В свою чергу 04.09.2023 супровідним листом Департаменту від 04.09.2023 № 01-13/413, на виконання виконавчого листа, на адресу позивача та представника позивача у справі № 360/5292/19 надійшли наказ від 01.09.2023 № 23-к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді» та Перелік змін № 1 до штатного розпису Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації на 2023 рік.

Виходячи зі змісту цього листа, відповідач здійснив фактичне належне виконання судового рішення на підставі виконавчого листа, який був виданий позивачу 10.08.2023.

Таким чином, на думку позивача, належне виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 360/5292/19 щодо поновлення позивача на посаді начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці Управління розвитку агропромислового виробництва Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації з 16.11.2019, тобто на посаді державної служби, згідно штатного розпису, відбулось з 04.09.2023 на підставі наказу Департаменту від 01.09.2023 № 23-к.

Період невиконання судового рішення про поновлення позивача на посаді становить з 19.05.2023 по 03.09.2023 включно - 76 робочих днів вимушеного прогулу за час затримки виконання судового рішення.

Позивач вважає, що за указаний період має бути виплачено середній заробіток.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 24.10.2023 надав відзив на позовну заяву, а також 06.11.2023 заперечення, проте вказані документи ухвалою суду від 13.11.2023 були повернуті без розгляду.

У відповіді на відзив, поданій до суду 30.10.2023 позивач вказує, що на останньому аркуші постанови Верховного Суду від 18.05.2023 по справі № 360/5292/19 (доданої до позовної заяви по цій справі) наявні відомості про направлення Верховним Судом на електронну адресу відповідача apk@loga.gov.ua як ухвали Верховного Суду від 17.05.2023, так і вказаної вище постанови.

Строки щодо виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2023 року у справі № 360/5292/19 в частині поновлення позивача на посаді державної служби повинні обчислюватись з 19.05.2023.

Також позивач вказує, що видання відповідачем наказу від 03.07.2023 № 18-к не може бути визнано належним виконанням судового рішення про поновлення на посаді державної служби з огляду на те, що наказ від 03.07.2023 року № 18-к не містить даних про дату поновлення на посаді згідно постанови Верховного Суду від 18.05.2023, та вказаним наказом поновлено позивача на посаді начальника відділу рослинництва, інженерно-технічної політики та земельних відносин управління розвитку агропромислового виробництва поза штатом, тоді як штатним розписом станом на 23.01.2023 було передбачено посаду державної служби - начальник відділу рослинництва, інженерно-технічної політики та земельних відносин управління розвитку агропромислового виробництва.

Щодо посилань відповідача на не оскарження наказів від 03.07.2023 № 18-к та від 11.08.2023 № 22-к зазначає, що вони самостійно скасовані відповідачем у межах трьохмісячного строку, передбаченого трудовим законодавством на їх оскарження, а тому підстав для оскарження спірних наказів у позивача не було.

Представником відповідача до суду 01.12.2023 та 04.12.2023 на виконання ухвали суду надано додаткові пояснення.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 06.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 17.10.2023 долучено до матеріалів справи відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 2 по 3 квартал 2023 року щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13.11.2023 відзив на позовну заяву та заперечення відповідача повернуто без розгляду, долучено до матеріалів справи відповідні докази.

Ухвалою суду від 30.11.2023 у відповідача витребувано пояснення та додаткові докази.

Ухвалою суду від 05.12.2023 до матеріалів справи долучені витребувані судом докази.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Постановою Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 360/5292/19 (адміністративне провадження № К/9901/33526/20) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності та наказу про звільнення, поновлення на посаді, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації, затверджений наказом Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації від 15 листопада 2019 року № 53, у частині, що стосується ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації від 15 листопада 2019 року № 25-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці Управління розвитку агропромислового виробництва Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації з 16 листопада 2019 року. Справу № 360/5292/19 у частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Наказом відповідача від 03.07.2023 № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » на виконання постанови Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 18.05.2023 у справі № 360/5292/19, враховуючи штатний розпис Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації на 2023 рік, затверджений 23.01.2023 головою Луганської обласної державної адміністрації - начальником обласної військової адміністрації, відсутність у штатному розписі посади начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці управління розвитку агропромислового виробництва, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу рослинництва, інженерно-технічної політики та земельних відносин управління розвитку агропромислового виробництва поза штатом.

Згідно з наказом відповідача від 11.08.2023 № 22-к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді» скасовано наказ директора Департаменту від 15.11.2019 № 25-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу рослинництва, інженерно-технічної політики та земельних відносин управління розвитку агропромислового виробництва поза штатом з 16.11.2019. Визнано таким, що втратив чинність наказ директора Департаменту від 03.07.2023 № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

Наказом відповідача від 01.09.2023 № 23-к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді» на виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2023 по справі № 360/5292/19, та враховуючи зміни у штатному розписі Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації на 2023 рік, скасовано наказ Департаменту агропромислового розвитку від 15.11.2019 № 25-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці управління агропромислового виробництва з 16.11.2019. Наказано вважати такими, що втратили чинність накази Департаменту від 03.07.2023 № 18-к, від 11.08.2023 № 22-к.

В матеріалах справи наявний лист відповідача від 07.07.2023 № 04.02-03/279 з пропозицією позивачу з`явитись до Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації для вирішення питання щодо реалізації наказу від 03.07.2023 № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », додатком до якого вказано наказ від 03.07.2023 № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

Крім цього, за змістом листів Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації від 14.08.2023 № 01-13/371 та від 04.09.2023 № 01-13/413 останній направляє позивачу копії наказу від 11.08.2023 № 22-к та від 01.09.2023 № 23-к.

В позовній заяві позивач вказує, що наказ Департаменту агропромислового розвитку Луганської ОДА від 03.07.2023 № 18-к направлений на електронну пошту представника позивача у справі № 360/5292/19 адвокату Сутковій Рені Агабєковні ІНФОРМАЦІЯ_4 та на пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_2, яка з початку повномасштабного вторгнення на територію України, є неактивною. Зазначене підтверджується супровідним листом Департаменту від 07.07.2023 № 04.02-03/279. Так само, наказ від 11.08.2023 № 22-к направлено Департаментом на електронні адреси позивача та представника позивача у справі № 360/5292/19 супровідним листом Департаменту від 14.08.2023 № 01-13/371.

Згідно з копією штатного розпису на 2023 рік Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації, затвердженого 23.01.2023 головою Луганської обласної державної адміністрації - начальником обласної військової адміністрації Сергієм Гайдаєм, в штаті Департаменту передбачена посада начальника відділу рослинництва, інженерно-технічної політики та земельних відносин Управління розвитку агропромислового виробництва.

Разом з тим, відповідно до копії Переліку змін № 1 до штатного розпису Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації на 2023 рік (з 04.09.2023), затвердженого 31.08.2023 головою Луганської обласної державної адміністрації - начальником обласної військової адміністрації Артемом Лисогором виключено зі штатного розпису, зокрема, посаду начальника відділу рослинництва, інженерно-технічної політики та земельних відносин Управління розвитку агропромислового виробництва та включено посаду начальника відділу землеробства, інженерно-технічної політики та охорони праці Управління розвитку агропромислового виробництва.

Згідно з копіями табелів обліку використання робочого часу за період липень - вересень 2023 року щодо ОСОБА_1 проставлена відмітка НЗ (неявка з нез`ясованих причин).

Відповідно до довідки Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації від 16.10.2023 № 2 позивач у вересні 2019 року фактично відпрацював 21 робочий день, у жовні 2019 року 22 робочих дні. Сума нарахованої заробітної плати, яка враховується при обчисленні середньої заробітної плати, за 21 робочий день у вересні 2019 року складає 25186,22 грн, у жовтні 2019 року за 22 робочих дні нараховано заробітної плати у сумі 26287,82 грн. Середньоденна заробітна плата складає 1197,07 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).

Неодноразово аналізуючи наведені положення статті 236 КЗпП України, Верховний Суд (зокрема, у постанові від 19 квітня 2021 року в справі № 826/11861/17) зазначив, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно з часу його оголошення (набрання законної сили), чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

За приписами статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з роз`ясненнями Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року у справі № 807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі № 813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі № 815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі № 280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі № 826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18 та від 23.03.2023 у справі № 420/8539/21.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка» (синонім - зволікання), за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (постанова Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15).

У даній справі, як попередньо вказувалось, судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 18 травня 2023 року скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації, затверджений наказом Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації від 15 листопада 2019 року № 53, у частині, що стосується ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації від 15 листопада 2019 року № 25-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці Управління розвитку агропромислового виробництва Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації з 16 листопада 2019 року. Справу № 360/5292/19 у частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2019 року по день ухвалення судового рішення з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 360/5292/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 360/5292/19 задоволено. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Стягнуто з Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період 16 листопада 2019 року по 18 травня 2023 року в сумі 1079552,46 грн з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

На момент розгляду цієї справи по суті і винесення рішення, на виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2023 по справі № 360/5292/19, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці управління агропромислового виробництва з 16.11.2019.

Фактично, основні доводи позовної заяви зводяться до незгоди позивача з його поновленням поза штатом на підставі наказів відповідача від 03.07.2023 № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » та від 11.08.2023 № 22-к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді», тобто із способом виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Стосовно цього суд зазначає, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 813/2837/18.

Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2021 у справі № 640/755/19.

Суд погоджується з доводами позивача, що період невиконання постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 360/5292/19 про поновлення позивача на посаді починається з 19.05.2023, тобто з наступного дня після ухвалення постанови Верховним Судом.

Додатково суд наголошує, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював правову позицію про те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (зокрема, у рішенні у справі «Каракуця проти України» (Karakutsya v. Ukraine) від 16.02.2017, заява №18986/06).

В рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини також зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Що стосується безпосереднього повідомлення відповідача про розгляд касаційної скарги позивача Верховним судом, суд зауважує, що з матеріалів адміністративної справи № 360/5292/19 вбачається, що 22.05.2023 на електронну адресу Департаменту агропромислового розвитку Луганської області державної адміністрації: apk@loga.gov.ua Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Cуду направлялися копії ухвали cуду від 17.05.2023 та постанови від 18.05.2023 у справі № 360/5292/19.

Більш того, згадувана ухвала Верховного Суду від 17.05.2023, якою було призначено справу № 360/5292/19 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами на 18 травня 2023 року, була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 травня 2023 року.

Проте, незважаючи на це, як встановлено судом, наказ про поновлення позивача на посаді начальника відділу рослинництва, інженерно-технічної політики та земельних відносин управління розвитку агропромислового виробництва поза штатом (на виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 360/5292/19) відповідачем був виданий лише 03.07.2023 та направлений позивачу 07.07.2023.

З приводу повідомлення позивача про поновлення його на посаді начальника відділу рослинництва, інженерно-технічної політики та земельних відносин управління розвитку агропромислового виробництва на виконання постанови Верховного Суду, суд зазначає таке.

Згідно з листом відповідача від 07.07.2023 № 04.02-03/279, останній пропонував позивачу з`явитись до Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації для вирішення питання щодо реалізації наказу від 03.07.2023 № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ». Додатком до цього листа вказано наказ від 03.07.2023 № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

З повідомлення із додатку Gmail від 30.11.2023 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », наданого відповідачем, вбачається направлення кореспонденції електронною поштою за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 07 липня 2023 року.

В позові зазначається, як вже вказувалось, що вказаний наказ направлений на електронну пошту представника позивача у справі № 360/5292/19 адвокату Сутковій Рені Агабєковні ІНФОРМАЦІЯ_4 та на пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з початку повномасштабного вторгнення на територію України, є неактивною. Зазначене підтверджується супровідним листом Департаменту від 07.07.2023 № 04.02-03/279.

Відтак, як вбачається з позовної заяви, позивачем не заперечується факт направлення йому наказу від 03.07.2023 № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » та відповідно адвокату Сутковій Рені Агабєковні, яка, як встановлено судом з процесуальних документів по справі 360/5292/19, є його представником.

В додаткових поясненнях від 30.11.2023 представником відповідача вказується, що ОСОБА_1 безпосередньо до Департаменту не повідомляв про його адресу електронної пошти, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 (або іншу адресу), з метою її використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів. Зазначена електронна пошта вказана в документах та заявах позивача. Про зміну електронної пошти ОСОБА_1 . Департамент дізнався з реквізитів позивача (у контактних даних зазначена адреса ІНФОРМАЦІЯ_3 ), вказаних у його заяві від 02.08.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, направленій до Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/5292/19.

Крім цього, в додаткових поясненнях від 01.12.2023 відповідач зазначає, що при діловому листуванні, для виконання своїх посадових обов`язків, начальник відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці управління розвитку агропромислового виробництва ОСОБА_1 використовував електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2

При досліджені питання належності повідомлення позивача про видані накази від 03.07.2023 № 18-к та від 11.08.2023 № 22-к суд враховує, що згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), Новопсковська селищна територіальна громада (зареєстроване місце проживання позивача смт. Новопсков) з 03.03.2022 є тимчасово окупованою територією. Про повідомлення позивачем відповідачу іншої адреси місця перебування, окрім вказаної матеріали справи не містять.

За змістом листів Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації від 14.08.2023 № 01-13/371 та від 04.09.2023 № 01-13/413 останній направляє позивачу, зокрема, копії наказу від 11.08.2023 № 22-к та від 01.09.2023 № 23-к відповідно.

В позовній заяві позивач також вказує, що наказ Департаменту агропромислового розвитку Луганської ОДА від 11.08.2023 № 22-к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді» так само направлено Департаментом на електронні адреси позивача та представника позивача у справі № 360/5292/19 супровідним листом Департаменту від 14.08.2023 № 01-13/371. А вже 04.09.2023 супровідним листом Департаменту від 04.09.2023 № 01-13/413, на виконання виконавчого листа суду, на адресу позивача та представника позивача у справі № 360/5292/19 надійшли наказ від 01.09.2023 № 23-к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді» та Перелік змін № 1 до штатного розпису Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації на 2023 рік.

Отже, вбачається, що позивачу було відомо про видання наказів Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації від 03.07.2023 № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » та від 11.08.2023 № 22-к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді».

Згідно викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № П/9901/101/18, а також у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/12916/15, від 06.03.2019 у справі № 824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі № 826/751/16, від 27.06.2019 у справі № 826/5732/16, від 26.07.2019 у справі № 826/8797/15, від 09.10.2019 у справі № П/811/1672/15, від 12.09.2019 у справі № 821/3736/15-а, від 22.10.2019 у справі № 816/584/17, від 07.07.2020 у справі № 811/952/15, від 13.04.2023 у справі № 540/3994/20 правової позиції, у разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.

Особливістю спірних правовідносин у даній справі є те, що посада, з якої було звільнено позивача, на момент видачі відповідачем наказу про поновлення позивача на посаді від 03.07.2023 № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » та від 11.08.2023 № 22-к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді», була відсутня в штатному розписі Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації та відповідно поновлення позивача на посаді поза штатом.

Вирішуючи питання поновлення працівників за рішенням суду за аналогічних фактичних обставин, Верховний Суд у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 813/2143/18 вказав: «2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що оскаржуваний наказ є протиправним, прийнятим всупереч вимогам пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу», оскільки відповідачем не створено передумов для його прийняття - посада, на якій поновлено позивача, відсутня в структурі та штатному розписі, не визначено окладу по посаді, чим заподіяно шкоду правам та інтересам ОСОБА_1 , зокрема порушено право на працю.

4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ у частині пунктів 2, 3, 4 являється протиправним, оскільки не спрямований на реальне виконання рішення суду, а має лише формальний характер. Наказом неправомірно поновлено позивача на службі поза штатом бюджетної установи та без окладу, наказ не забезпечує ефективне відновлення порушених прав позивача.

26. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що у процесі виконання судового рішення та при видачі наказу про поновлення позивача на посаді відповідач не вирішує питань про те, чи необхідно поновляти позивача на посаді, на якій саме посаді та з якого числа, оскільки ці питання були вирішені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року в справі №813/2342/16, яка є обов`язковою до виконання.

27. Наказ про поновлення на роботі спрямований саме на виконання судового рішення про поновлення особи на посаді та являється необхідною (обов`язковою) передумовою для подальшого фактичного допуску цієї особи до роботи (до виконання посадових обов`язків), а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 18 січня 2018 року №35-О «Про поновлення на роботі» не спрямований на реальне виконання рішення суду, а має лише формальний характер.

28. Незазначення в оскаржуваному наказі розміру посадового окладу позивача не є підставою для його скасування, оскільки це питання може бути вирішене в процесі виконання цього наказу. Водночас наказ від 18 січня 2018 року №35-О не містить приписів про те, що ОСОБА_1 поновлено на службі поза штатом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в цьому наказі вказана конкретна посада, на якій поновлено позивача - «на посаді начальника управління внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Львівській області», як зазначено в постанові суду від 12 січня 2017 року.29. Питання ж наявності чи відсутності у структурі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області вказаної посади не впливає на обов`язок відповідача видати наказ про поновлення позивача на посаді, на виконання судового рішення, та забезпечити реальне виконання цього наказу про поновлення на посаді, із подальшим фактичним допуском особи до роботи».

Подібна за змістом правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 813/2837/18, де зазначено: «53. Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили зауваження позивача про те, що оскаржуваним наказом від 19.02.2018 № 9-О його незаконно поновлено на службі поза штатом Дрогобицької ОДПІ, і що цей наказ порушує права та законні інтереси позивача або не призводить до поновлення його прав.

54. В аспекті викладених правових позицій Верховного Суду у справах № 813/2143/18, № 808/1043/17 та фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, Суд погоджується з їхніми висновками про те, що для відновлення права позивача на працю у спірних правовідносинах відповідач мав два альтернативні варіанти: або запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну посаду або ж клопотати перед вищим органом ДФС щодо введення в штатний розпис ОДПІ посади завідувача сектору інфраструктури Дрогобицької ОДПІ.».

У висновках Верховного Суду від 18.11.2021 року у справі № 280/3167/20 зазначено, що у разі зміни внутрішньої (організаційної) структури установи (ліквідації одного структурного підрозділу із створенням або без створення іншого структурного підрозділу, змін в найменуванні установи, підрозділу або посади тощо) незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на тій посаді, яку він обіймав на момент звільнення, після чого роботодавець зобов`язаний вчинити дії щодо працевлаштування такого працівника з урахуванням змін, що відбулися.

Суд не погоджується з міркуваннями позивача про те, що із наказу Департаменту агропромислового розвитку Луганської ОДА від 03.07.2023 № 18-к слідує, що відповідач поновив позивача на посаді саме з поточної дати - 03.07.2023 (так як дата 16.11.2019 не визначена у наказі), оскільки вказаний наказ не містить вказівки про поновлення на посаді з 03.07.2023. Крім цього, саме на виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2023, якою поновлено позивача на посаді з 16.11.2019, було його поновлено на посаді.

Разом з тим, суд не вважає, що саме факт не вказівки в наказі про поновлення на посаді дати поновлення - 16.11.2019 є беззаперечною підставою для перенесення дати фактичного поновлення працівника на посаді, оскільки, як вказувалось, це питання було вирішено постановою Верховного Суду від 18.05.2023 в справі № 360/5292/19, яка є обов`язковою до виконання.

Відтак, на переконання суду, 03.07.2023 є днем поновлення позивача на посаді на виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2023 по справі № 360/5292/19. До того ж, доказів не допуску ОСОБА_1 до роботи після поновлення на посаді останнім не надається та судом в ході розгляду справи не встановлено.

Натомість, з табелів обліку використання робочого часу за період з липня по вересень 2023 року вбачається, що позивач не приступав до виконання службових обов`язків після поновлення його на посаді згідно постанови суду.

Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 в справі № 140/3020/19 до вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.

Застосовуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд враховує, що ухвалення постанови Верховним Судом від 18.05.2023 у справі № 360/5292/19 породжувало у відповідача обов`язок щодо поновлення позивача на посаді, який мав бути виконаний шляхом видання відповідачем відповідного наказу негайно після проголошення рішення суду.

Проте, відповідач постанову Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 360/5292/19 в частині поновлення позивача на посаді начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці Управління розвитку агропромислового виробництва Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації з 16 листопада 2019 року вчасно не виконав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді у період з дня, наступного за днем ухвалення постанови Верховного Суду про поновлення на посаді, зокрема, з 19.05.2023 по 02.07.2023 включно (день, що передує дню видання наказу від 03.07.2023 № 18-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 »).

Враховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов`язковості виконання судових рішень, суд зазначає, що у спірних правовідносинах наявна протиправна бездіяльність відповідача, що згідно з приписами діючого законодавства є підставою для стягнення з нього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.

Вирішуючи питання розміру середнього заробітку, належного позивачу за наслідками розгляду цієї справи, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Кількість робочих днів за період з 19.05.2023 по 02.07.2023 (включно) становить 31 день.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивача звільнено з роботи 15 листопада 2019 року. Тому останніми двома повністю відпрацьованими місяцями роботи позивача є вересень 2019 року , в якому був 21 робочий день та жовтень 2019 року, в якому було 22 робочих дні.

Згідно з довідкою відповідача про доходи від 16.10.2023 № 2, розмір заробітної плати позивача за два останні місяці роботи, що передували звільненню, складає: вересень 2019 року - 25186,22 грн, жовтень 2019 року - 26287,82 грн.

Таким чином середньомісячне грошове забезпечення становить 25186,22 + 26287,82 = 51474 грн, середньоденна заробітна плата складає 1197,07 грн.

Звідси, належна до стягнення на користь позивача сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді складає 37109,17 грн, обчислена як 1197,07 грн (середньоденна заробітна плата) х 31 робочий день.

При цьому, згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 15.02.2019 у справі № 826/6583/14, від 30.09.2020 у справі № 580/2339/19, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

При розв`язанні даного спору суд зважає на практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (заява № 44277/98) Суд, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Крім того, у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» (заява № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) ЄСПЛ надав тлумачення поняттю "майно" саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого таке поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності". При цьому, Суд зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні спору суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 19.05.2023 по 02.07.2023 в сумі 37109,17 грн, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні питання судових витрат, суд виходить з такого.

Позивач заявив вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

При поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією № 6734-1186-9786-7560 від 30.09.2023.

Згідно з приписами частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. (частина 1 статті 139 КАС України).

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою. Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 серпня 2022 року у справі № 380/6129/20 до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 Кодексу законів про працю України).

Отже, аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що за подання до суду адміністративного позову про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір».

Таким чином, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ, то відповідно і відповідач не має обов`язку відшкодування позивачу зазначених витрат.

Відтак, помилкова сплата позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову, не є підставою для фактичного стягнення з відповідача означених коштів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року по справі № 320/2374/19.

При цьому, суд зауважує, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів врегульована Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 59, ідентифікаційний код 00734185) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання постанови Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 360/5292/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці Управління розвитку агропромислового виробництва Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації з 16 листопада 2019 року, за період з 19 травня 2023 року по 02 липня 2023 року в розмірі 37109,17 грн (тридцять сім тисяч сто дев`ять гривень 17 коп) з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 05.12.2023.

Суддя О.М. Качанок