Рішення

від 01.12.2023 по справі 380/20633/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2023 року м. Львівсправа № 380/20633/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести зарахування страхового стажу ОСОБА_1 з 02 червня 1997 року по 15 грудня 2003 року у Спільному українсько-польському підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» на посаді менеджера;

- судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком, однак отримала відмову. Позивачка вказує, що наданою СП ТОВ «Астра» довідкою підтверджено, що вона дійсно працювала у Спільному українсько-польському підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» в період з 02 червня 1997 року (прийнята на роботу згідно із наказом № 61 від 02 червня 1997 року на посаду менеджера) по 15 грудня 2003 року (звільнена за власним бажанням згідно з наказом № 259 від 15 грудня 2003 року за ст.38 КЗпП України). Відповідно наданої довідки СП ТОВ «Астра» було створене 20 вересня 1994 року у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, а саме ТОВ, форма господарювання ТОВ, та назва ніколи не змінювалася. Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області СП ТОВ «Астра» перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та за період з 02 червня 1997 року по 31 грудня 1998 року страхові внески ним нараховані та сплачені. Ураховуючи те, що відповідач протиправно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком, вона за захистом своїх прав звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що заява та документи позивачки про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності розглядалися і відповідно рішення за наслідками їх розгляду про відмову в призначенні пенсії від 02 березня 2023 року № 134650019737 приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області. Тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 , а також зобов`язання до вчинення таких дій відсутні. Адже Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не розглядало заяву та документи позивачки про призначення пенсії за віком та не вчиняло будь-яких дій чи бездіяльності стосовно позивачки. Та обставина, що позивачка проживає на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не може бути підставою для зобов`язання цього органу державної влади до вчинення певних дій, оскільки ключовим фактором є визначення органу, яким було прийнято рішення, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Щодо неврахування періодів роботи позивачки з 02 червня 1997 року по 15 грудня 2003 року у СП ТОВ «Астра» відповідач зазначає, що відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02 березня 2023 року № 134650019737 страховий стаж позивачки становив 27 років 04 місяці 16 днів. За результатами розгляду заяви позивачки та доданих до неї документів до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 02 червня 1997 року по 15 грудня 2003 року, оскільки відсутня реорганізація СП «Астра» в СП ТОВ «Астра». Цей період частково зарахований за даними персоніфікованого обліку з 01 січня 1999 року по 15 грудня 2003 року. Вищевказаний період роботи в СП ТОВ «Астра» рекомендовано позивачці підтвердити уточнюючою довідкою, виданою підприємством або архівною установою, на основі первинних документів або випискою за наказів, копіями наказів тощо.

Відповідач вказує, що позивачка із заявою встановленого зразка про призначення пенсії не зверталася, рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не приймалося. На звернення позивачки до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30 червня 2023 року їй було надано відповідь від 14 липня 2023 року інформативного характеру у порядку Закону України «Про звернення громадян» щодо порядку та умов призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Відповідач підсумовує, що вимоги позивачки є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України, а тому в задоволенні заявленого позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 11 вересня 2023 року у задоволенні клопотання позивачки від 29 серпня 2023 року про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Ухвалою судді від 11 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 19 вересня 2023 року у задоволенні клопотання позивачки про виклик та допит свідків відмовлено; відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання позивачки від 29 вересня 2023 року про виклик та допит свідків відмовлено.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

22 липня 2022 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 03 серпня 2022 року № 134650019737, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

22 лютого 2023 року позивачка повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02 березня 2023 року № 134650019737, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, за результатами розгляду документів до страхового стажу не враховано період роботи з 02 червня 1997 року по 15 грудня 2003 року, оскільки запис про цей період роботи зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі Інструкція № 58), а саме відсутня інформація про реорганізацію СП «Астра» в СП ТОВ «Астра». Цей період частково зарахований до страхового стажу за даними персоніфікованого обліку з 01 січня 1999 року по 15 грудня 2003 року.

Листом від 14 липня 2023 року № 18721-18717/М-52/8-1300/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивачку у відповідь на її заяву від 30 червня 2023 року, зокрема про те, що період її роботи в СП ТОВ «Астра» необхідно підтвердити уточнюючою довідкою, виданою підприємством або архівною установою на основі первинних документів або випискою з наказів, копії наказів тощо. Для зарахування до стажу цього періоду роботи на підставі долученої до звернення довідки немає підстав. Одночасно позивачку повідомлено про те, що при стажі роботи 27 років 04 місяці 16 днів право на пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону № 1058 вона набуде в 63 роки.

Позивачка, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 02 червня 1997 року по 15 грудня 2003 року у Спільному українсько-польському підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» на посаді менеджера, а також у призначенні та виплаті пенсії за віком, звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка поведінки відповідача щодо належного забезпечення конституційного права позивачки на пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами першою третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058 (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію визначалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788).

Так, відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, у тому числі довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, необхідне лише у двох випадках: 1) за відсутності трудової книжки; 2) у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Як слідує зі змісту доданої позивачкою до позовної заяви копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08 жовтня 1979 року, у період з 02 червня 1997 року (наказ № 61 від 02 червня 1997 року) по 15 грудня 2003 року (наказ № 259 від 15 грудня 2003 року) ОСОБА_1 працювала на посаді менеджера у Спільному українсько-польському підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра».

Однак вказаний період роботи позивачки пенсійний орган відмовився зараховувати до її страхового стажу через те, що запис про цей період роботи зроблено з порушенням пункту 2.15 Інструкції № 58, а саме відсутня інформація про реорганізацію СП «Астра» в СП ТОВ «Астра». Водночас зазначений період частково зарахований до страхового стажу позивачки за даними персоніфікованого обліку з 01 січня 1999 року по 15 грудня 2003 року, на що звертає відповідач у відзиві на позовну заяву.

Зі свого боку Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 14 липня 2023 року № 18721-18717/М-52/8-1300/23 повідомило позивачку у відповідь на її заяву від 30 червня 2023 року, зокрема про те, що період її роботи в СП ТОВ «Астра» необхідно підтвердити уточнюючою довідкою, виданою підприємством або архівною установою на основі первинних документів або випискою з наказів, копії наказів тощо. Для зарахування до стажу цього періоду роботи на підставі долученої до звернення довідки немає підстав.

Оцінюючи таку поведінку відповідача, суд зазначає, що період роботи позивачки з 02 червня 1997 року по 15 грудня 2003 року на посаді менеджера у Спільному українсько-польському підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» належним чином підтверджений записами у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 08 жовтня 1979 року, яку позивачка надала пенсійному органу при зверненні за призначенням пенсії. У вказаній трудовій книжці позивачки зроблено записи про її прийняття та звільнення з роботи на цьому підприємстві з посиланням на відповідні накази: про прийняття на роботу (наказ № 61 від 02 червня 1997 року); про звільнення з роботи (наказ № 259 від 15 грудня 2003 року). Записи про роботу точні, чіткі, виправлень та закреслень не містять.

З наведеного суд висновує, що оскільки спірний період роботи позивачки належним чином підтверджений записами у її трудовій книжці, яка відповідно до статті 62 Закону № 1788, пункту 1 Порядку № 637 є основним документом, що підтверджує стаж роботи, то надання інших додаткових документів, у тому числі довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати тощо не є необхідним, а вимога пенсійного органу щодо надання таких документів є незаконною.

У контексті цього суд звертає увагу ще й на таке.

Абзац перший пункту 3 Порядку № 637 передбачає можливість для підтвердження стажу роботи прийняття даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02 серпня 2023 року № 20475-20488/М-56/8-1300/23 СП УПП ТОВ «Астра» (код за ЄДРПОУ 20842675) перебуває на обліку в органах пенсійного фонду України з 06 грудня 1994 року. Відповідно до поданих звітів про нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та інших надходжень і витрачання коштів Пенсійного фонду (Форма 4-ПФ) СП УПП ТОВ «Астра» за період з 02 червня 1997 року по 31 грудня 1998 року страхові внески нараховані та сплачені.

Отже, у відповідача наявні дані про нарахування та сплату СП ТОВ «Астра» страхових внесків за період з 02 червня 1997 року по 31 грудня 1998 року (який власне і є спірним), однак всупереч вимогам пункту 3 Порядку № 637 зазначений період не зарахований до страхового стажу позивачки (за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування). При тому, що період із 01 січня 1999 року по 15 грудня 2003 року зарахований пенсійним органом до страхового стажу позивачки за даними персоніфікованого обліку.

Щодо висновку пенсійного органу про те, що запис про спірний період роботи позивачки зроблено з порушенням пункту 2.15 Інструкції № 58, а саме відсутня інформація про реорганізацію СП «Астра» в СП ТОВ «Астра» суд зазначає, що такий є надуманим, зважаючи на наступне.

Пункт 2.15 Інструкції унормовує, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Тобто, зазначений пункт Інструкції вимагає вносити запис до трудової книжки саме у разі зміни назви підприємства за час роботи працівника, а не реорганізації, зміни форми господарювання. Однак за час роботи позивачки СП ТОВ «Астра» свою назву не змінювало, що підтверджується також довідкою цього підприємства, згідно із якою СП ТОВ «Астра» було створене 20 вересня 1994 року у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а саме ТОВ, форма господарювання, а саме ТОВ, та назва ніколи не змінювались.

Беручи до уваги викладене, а також ураховуючи ту обставину, що період з 01 січня 1999 року по 15 грудня 2003 року зарахований пенсійним органом до страхового стажу позивачки за даними персоніфікованого обліку, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 з 02 червня 1997 року по 31 грудня 1998 року у Спільному українсько-польському підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» до страхового стажу.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 , а також здійснити зарахування її страхового стажу з 02 червня 1997 року по 15 грудня 2003 року у Спільному українсько-польському підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» на посаді менеджера суд зазначає таке.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі № 810/637/18.

Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії, вирішення питання щодо зарахування періодів роботи до страхового стажу є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі й поданих вперше.

При цьому суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії чи зарахування періодів роботи до страхового стажу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду України, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Оскільки у спірному випадку відповідач безпідставно не взяв до уваги записи у трудовій книжці позивачки про її роботу за період з 02 червня 1997 року по 31 грудня 1998 року (період з 01 січня 1999 року по 15 грудня 2003 року зарахований відповідачем до страхового стажу) у Спільному українсько-польському підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» на посаді менеджера, що стало наслідком незарахування вказаного періоду до страхового стажу, то суд уважає, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання відповідача, як органу, до якого позивачка зверталася із заявами та необхідними документами за призначенням пенсії, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 червня 2023 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1073,60 грн.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 з 02 червня 1997 року по 31 грудня 1998 року у Спільному українсько-польському підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра» до страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 червня 2023 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1073,60 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 01 грудня 2023 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна