Постанова

від 22.11.2023 по справі 817/397/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Недашківська К.М.

22 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 817/397/18 пров. № А/857/18922/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Пославського Д.Б.

представників позивача:Поповича Л.Є., Головачика В.О.

представника апелянта:Шеремети В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області та Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 817/397/18 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018р. позивач, Приватне акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів" ( далі по тексту ПАТ "Костопільський завод скловиробів" ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017 р., №0007871401 на суму 635 587,00 грн., штрафна санкція - 158 897,00 грн., №0007881402 на суму 157 709,61 грн., штрафна санкція - 34 674,84 грн., №0037911202 на суму 401 674,00 грн., №0007861401 на суму 940 839,00 грн., штрафна санкція - 57 146,00 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 р., яке залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 року, позов задоволено.

08.12.2022р Постановою Верховного Суду, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.09.2018р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019р. скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2017р. №0037911202, №0007871401 та №0007861401.

Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.09.2018р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019р. залишено без змін.

05.09.2023р Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.11.2017р. №0007871401 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 352599 грн. 00 коп., у тому числі за основним зобов`язанням 282079 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 70520 грн. 00 коп.

Крім того, суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 01.11.2017р. №00037911202 в частині визначення суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 23653 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління ДПС у Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2023р. скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Разом з тим, апеляційну скаргу подав апелянт ПАТ "Костопільський завод скловиробів", який просить суд, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник апелянта Шеремета В.О. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених, а апеляційну скаргу ПАТ "Костопільський завод скловиробів" просив суд, залишити без задоволення.

Представники позивача - Поповича Л.Є., Головачик В.О. також підтримав свою апеляційну скаргу з підстав у ній зазначених, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області просили суд, залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 01.09.2017р. №1165/17-00-14-1, №1166/17-00-14-01, №1167/17-00-14-01, №1168/17-00-14-01, №1169/17-00-14-01, №1170/17-00-14-1, відповідно до плану-графіку проведення перевірок, контролюючим органом проведена перевірка ПАТ «Костопільський завод скловиробів».

06.10.2017р. за результатами проведеної перевірки податковий орган склав акт №1046/17-00-14-01/30923971 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Костопільський завод скловиробів» податкового законодавства за період з 01.01.2015р. -30.06.2017р., валютного за період з 01.01.2015р. -30.06.2017р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р.- 30.06.2017р» (а.с. 28 т.1).

Із змісту Розділу IV «Висновок» акта перевірки контролюючий орган встановив наступні порушення:

1. п.51.1 ст.51, п.п.«б» п.176.2 ст.176 ПК України, розділу III «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», в редакції Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015р., по яких встановлено подання податкових розрахунків за формою 1-ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, а саме: I-IV квартали 2015 року, I-IV квартали 2016 року, I-II квартали 2017 року;

2. п.1 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасно перераховано єдиний внесок на суму 1113,36 грн;

3. п.201.10 ст.201 ПК України несвоєчасна реєстрація ПН/РК в ЄРПН;

4. п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5 П(С)БО ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2.2 Положення №88 заниження податку на прибуток на суму 940839,00 грн;

5. п.180.2, п.180.3 ст.180, п.п. «в» п.186.3 ст.186, п.198.1, п.198.3, п.п. «г» п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України:

-завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за червень 2017 року на суму 401674,00 грн.;

-занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за лютий 2016 року на суму 635587,00 грн.;

6. абз. «й» п.п.141.4.1, п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України:

-при виплаті доходу нерезиденту ООО «САИ ГЛОБАЛ ЄВРАЗИЯ» рф за надані послуги згідно контракту від 12.03.2015, в I кварталі 2015 року не утримано та не перераховано в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15 % в сумі 2957,93 грн;

-при виплаті доходу нерезиденту ООО «САИ ГЛОБАЛ ЄВРАЗИЯ» рф за надані послуги згідно контракту від 06.02.2015р., в II кварталі 2015 року не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 15 % в сумі 16052,32 грн.;

-при виплаті доходу нерезиденту ООО «ЕМ ЕС СИ ЕС ДЖИ СИ СИ рус» рф за надані послуги згідно контракту від 20.02.2017р., в I півріччі 2017 року не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 15 % в сумі 6598,15 грн;

-при виплаті доходу нерезиденту фірмі «BDF INDUSTRIES S.p.A» Італія, за надані послуги згідно контракту від 10.01.2017р., в I кварталі 2017 року не утримано та не перераховано до бюджету податок за ставкою 15 % в сумі 6116,05 грн.;

7. абз.«б» п.п.141.4.1, п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України: при виплаті доходу (дивідендів) нерезиденту «FISHERMAN INVESTMENTS OOD» Болгарія, в I півріччі 2017 року не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 132101,21 грн.;

8. п.46.1 ст.46, п.48.1 ст.48, п.48.7 ст.48, п.103.9 ст.103 ПК України не подано додатки ПН до Декларації про податок на прибуток підприємства за 2015 рік, I квартал 2016 року, I півріччя 2016 року, III квартал 2016 року, 2016 рік, I квартал 2017 року, I півріччя 2017 року;

9. ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»:

-порушення строків надходження валютної виручки в сумі 23344,00 Євро при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту від 18.11.2014р.;

-порушення строків надходження валютної виручки в сумі 316,00 Євро при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту від 03.02.2015р.;

-порушення строків розрахунків в іноземній валюті в сумі 1500,40 Євро при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту від 08.04.2015р.;

-порушення строків надходження валютної виручки в сумі 339311,64 Злотих та ненадходження валютної виручки в сумі 130737,93 Злотих, при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту від 02.06.2015;

порушення строків надходження валютної виручки в сумі 0,12 Євро при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту від 27.11.2015;

10. статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»:

-порушення строків розрахунків в іноземній валюті в сумі 14886,00 Євро при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту від 20.04.2015р.;

-порушення строків надходження товару по імпорту в сумі 31401,75 Євро при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту від 28.10.2015р.;

-порушення строків надходження товару в сумі 18626,00 Євро при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту 23.11.2015р.;

-порушення строків надходження товару по імпорту в сумі 10167,80 грн. при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту від 24.09.2015р.;

11. ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» - порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та перебувають за її межами.

За результатами проведеної перевірки та встановлених порушень контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017р. (далі ППР):

-№0007871401, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 794484,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 635587,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 158897,00 грн. (а.с. 84 т.1);

-№0007881402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 192384,45 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 157709,61 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 34674,84 грн. (а.с. 86 т.1);

-№0037911202, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість за червень 2017 року, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 401674,00 грн. (а.с. 87 т.1);

-№0007861401, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 997985,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 940839,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 57146, 00 грн. (а.с. 88 т.1).

У даному випадку суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції стосовно ППР №0007861401, №0007871401 та №0037911202.

Щодо ППР №0007861401;

Судом першої інстанції встановлено, що 10.04.2015р. ПАТ «Костопільський завод скловиробів» (Покупець) та ТОВ «Експоград» (Продавець) уклали Договір купівлі-продажу №1/1004, за умовами якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію (Товар). Номенклатура, кількість, ціна, строки та умови поставки погоджуються сторонами в додаткових угодах та додатках, специфікаціях, які являються невід`ємною частиною договору (а.с. 151 т.1).

За Договором №1/1004 оформлені документи: додаток №1 товар сода кальцинована 563040,00 грн, додаток №2 товар сода кальцинована 93800,00 грн, додаток №3 товар сода кальцинована 117600,00 грн, Реєстри руху сировини, ПН №11 від 30.07.2015, РК №10 від 28.07.2015, РК №9 від 28.07.2015, РК №8 від 28.07.2015, ПН №7 від 27.07.2015, РК №5 від 07.08.2015, ПН №4 від 30.06.2015, ПН №7 від 16.06.2015, ПН №2 від 15.06.2015, ПН №1 від 17.04.2015, платіжні доручення №№1286, 1426, 1296, 1644, 1317, 1325, 1320, 1330, 587, 590, 2723, 608, 2829, 1007, 2856, 2903, 2939, 3040, 692, 711, 3121, 3157, 3170, 3177, 754, 3220, 3248, 770, 784, 3313, 3334, 3350, 3401, 3422, 1376, 1387, 3500, 868, 895, 899, 4006, 942, 4014, 4052, 4076, 4131, 4164, 4296, 4343, 4331, 4386, 4427, 4505, 1063, 4555, 4576, 4650, 4726, 1162, 1167, 1172, прибуткові накладні від 17.04.2015, видаткова накладна від 17.04.2015, залізнична накладна, прибуткова накладна від 30.06.2015, видаткова накладна від 30.06.2015, залізнична накладна, прибуткова накладна від 17.06.2015, прибуткова накладна від 16.06.2015, залізнична накладна, прибуткова накладна від 30.07.2015, видаткова накладна від 30.07.2015, залізнична накладна, прибуткова накладна від 27.07.2015, видаткова накладна від 27.07.2015, залізнична накладна, прибуткова накладна від 06.08.2015, видаткова накладна від 06.08.2015, залізнична накладна (а.с. 155-247 том 1, а.с. 1 - 24 т.2).

04.04.2016р. Приватне акціонерне товариство «Костопільський завод скловиробів» (Покупець) (Покупець) та ТОВ «Укрнеохім» (Продавець) уклали Контракт №22/04/16, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити кальциновану соду марки Б (а.с. 25 т.2).

За Контрактом №22/04/16 оформлені документи: Додаток №1, платіжні доручення №№11809, 11632, 11625, 11479, 11440, 11164, 1942, 10793, 1915, 10664, 10555, 10447, 10383, 10353, 10256, 10193, 10055, 9933, прибуткова накладна від 17.06.2016, видаткова накладна від 17.06.2016, залізнична накладна, прибуткова накладна від 22.06.2016, видаткова накладна від 22.06.2016, залізнична накладна, ПН №3 від 22.06.2016, ПН №2 від 17.06.2016, Лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей, звіти про використання сировини (а.с. 31 83 т.2).

В п.44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

ч.1 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2.1., п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі Положення №88), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В п.198.1. ст. 198 ПК України зазначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

п.200.1. ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

п.200.4. ст.200 ПК України, визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки містяться висновки про те, що господарські операції при взаємовідносинах позивача з ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» не відбулися в дійсності, оскільки встановлено, що названі контрагенти фактично не поставляли придбані товари. Такі висновки ґрунтуються на інформації із залізничних накладних, відповідно до яких товар (сода кальцинована) доставлялася з російської федерації та в графі «власник вантажу» не зазначено постачальниками товару ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім». Також, на час проведення перевірки не надано документів, які підтверджують транспортування товарів від ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» до позивача.

Колегія суддів погоджується з доводами податкового органу та звертає увагу іншого апелянта на таке.

залізнична накладна (а.с.247 т.1) відправник ТОВ «Шакур», одержувач ПАТ «Костопільський завод скловиробів», календарний штемпель прибуття вантажу 17.04.2015р., календарний штемпель видачі вантажу 17.04.2015р.;

залізнична накладна (а.с.3 т.2) відправник ОАО БСК (місто Стерлитамах), одержувач не зазначено, календарний штемпель прибуття вантажу не зазначено, календарний штемпель видачі вантажу не зазначено;

залізнична накладна (а.с.7 т.2) відправник ОАО БСК (місто Стерлитамах), одержувач не зазначено, календарний штемпель прибуття вантажу не зазначено, календарний штемпель видачі вантажу не зазначено;

залізнична накладна (а.с.11 т.2) відправник ОАО Башкирська Содова Компанія (росія), одержувач не зазначено, календарний штемпель прибуття вантажу не зазначено, календарний штемпель видачі вантажу не зазначено;

залізнична накладна (а.с. 13 т.2) відправник ОАО Башкирська Содова Компанія (росія), одержувач не зазначено, календарний штемпель прибуття вантажу не зазначено, календарний штемпель видачі вантажу не зазначено;

залізнична накладна (а.с.17 т.2) відправник ОАО Башкирська Содова Компанія (росія), одержувач не зазначено, календарний штемпель прибуття вантажу не зазначено, календарний штемпель видачі вантажу не зазначено;

залізнична накладна (а.с.19 т.2) відправник ОАО Башкирська Содова Компанія (росія), одержувач не зазначено, календарний штемпель прибуття вантажу не зазначено, календарний штемпель видачі вантажу не зазначено;

залізнична накладна (а.с.23 т.2) відправник ОАО Башкирська Содова Компанія (росія), одержувач не зазначено, календарний штемпель прибуття вантажу не зазначено, календарний штемпель видачі вантажу не зазначено;

залізнична накладна (а.с.52 т.2) відправник ОАО Башкирська Содова Компанія (росія), одержувач ПРАТ «Костопільський завод скловиробів», календарний штемпель прибуття вантажу не зазначено, календарний штемпель видачі вантажу не зазначено;

залізнична накладна (а.с.54 т.2) відправник ОАО Башкирська Содова Компанія (росія), одержувач ПРАТ «Костопільський завод скловиробів», календарний штемпель прибуття вантажу не зазначено, календарний штемпель видачі вантажу не зазначено;

залізнична накладна (а.с.56 т.2) відправник ОАО Башкирська Содова Компанія (росія), одержувач ПРАТ «Костопільський завод скловиробів», календарний штемпель прибуття вантажу не зазначено, календарний штемпель видачі вантажу не зазначено;

залізнична накладна (а.с.60 т.2) відправник ОАО Башкирська Содова Компанія (росія), одержувач ПРАТ «Костопільський завод скловиробів», календарний штемпель прибуття вантажу не зазначено, календарний штемпель видачі вантажу не зазначено.

Таким чином, в даному випадку, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору чи формальним оформленням документів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи залізничні накладні, які надав позивач на підтвердження факту транспортування (руху) товарів від контрагентів ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі документи не лише містять окремі недоліки (які можуть оцінюватися судом як формальні), а й взагалі не дають можливості встановити їх зв`язок між позивачем та контрагентами ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім», як продавцями товару.

Залізничні накладні не містять жодних відомостей про те, що ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» були постачальниками придбаних товарів (власниками вантажу).

Однак, за такими залізничними накладними відправниками є інші юридичні особи, які за операціями між позивачем та ТОВ «Експоград», ТОВ «Укрнеохім» не відображені жодним чином.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу ПАТ "Костопільський завод скловиробів", що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

У даному випадку факт транспортування товару (поставки товару) за операціями з ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» не доведений належними та допустимими доказами, що не спростував позивач в ході апеляційного розгляду.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в Договорі №1/1004 (ТОВ «Експоград») зазначено п.4.5 по факту поставки товару Продавець надає Покупцю такі документи: рахунок-фактура, накладна ТТН, ж.д. квитанція про прийняття товару, податкова накладна, сертифікат якості.

На пропозицію суду першої інстанції надати документи, визначені п.4.5 Договору №1/1004, ПАТ "Костопільський завод скловиробів", такі документи не надав, як і не надав такі документи до суду апеляційної інстанції.

В Договорі №22/04/16 (ТОВ «Укрнеохім») зазначено п.8.1 кожна партія товару супроводжується такими документами: рахунок Продавця, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, ж/д накладна, видаткова накладна, податкова накладна.

На пропозицію суду надати документи, визначені п.8.1 Договору №22/04/16, позивач такі документи не надав, як і не надав такі документи до суду апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що одне лише покликання позивача на відсутність у платника ПДВ документів на перевезення придбаного товару не може бути достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що поставка товару відбулася.

Проте, за іншого складу обставин у справі відсутність залізничних накладних або суттєві недоліки у їх оформленні, може свідчити проти факти поставки товару як підстави для збільшення суми податкового кредиту.

Як зазначалося вище за залізничними накладними відправниками є інші юридичні особи, які за операціями між позивачем та ТОВ «Експоград», ТОВ «Укрнеохім» не відображені жодним чином; ряд залізничних накладних не містять жодних відміток щодо одержувача товару.

Крім того, варто також звернути увагу і на те, що як зазначено в акті перевірки, відповідно до системи співставлення показників податкових зобов`язань та податкового кредиту на рівні ДФС, ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» за номенклатурами не придбавали такого товару, як сода кальцинована. Тобто, такі контрагенти не могли здійснити реальну поставку товару позивачу.

Вказане свідчить про правомірність формування оскаржуваного ППР №0007861401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» у розмірі 940839,00 грн.

п.123.1. ст.123 ПК України, передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Вказане свідчить також про правомірність визначення суми штрафних санкції у розмірі 57146,00 грн (тобто 25%) за ППР №0007861401.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване ППР №0007861401 є правомірним та не підлягає скасуванню, а як наслідок є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню ППР №0007871401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 348814,00 грн, за штрафними санкціями 87203,50 грн (ТОВ «Експоград»), та ППР №00037911202 на суму завищення від`ємного значення з ПДВ у розмірі 253983,00 грн (ТОВ «Укрнеохім») та 117477,00 грн (ТОВ «Експоград») .

Щодо ППР №0007871401 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 4694,00 грн. та штрафної санкції 1173,50 грн., та щодо ППР №00037911202 в частині завищення від`ємного значення з ПДВ на суму 6561,00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

На виконання договорів №ДГ-15/04/14 від 14.04.2015р. та №ДГ-2пос від 25.08.2015р. ПАТ "Костопільський завод скловиробів" отримав від нерезидента ODO BOROVTSOV SALEY (білорусь) юридичні послуги на загальну суму 1015 Євро / 23467,64 грн., в тому числі: 17.04.2015 735 Євро / 16883,43 грн (ПДВ 3377,00 грн.), 22.05.2015 200 Євро / 4604,35 грн. (ПДВ 921,00 грн.), 03.09.2015 80 Євро / 1979,86 грн. (ПДВ 396,00 грн.).

На виконання договорів №ДГ-9/16 від 10.03.2016р. та №ДГ-29/16 від 10.08.2016р. ПАТ "Костопільський завод скловиробів" отримав від нерезидента Адвокатського бюро SORAINEN (білорусь) юридичні послуги на загальну суму 1153 Євро / 32806,53 грн., в тому числі: 19.06.2016 200 Євро / 5676,28 грн. (ПДВ 1135,00 грн.), 15.06.2016 253 Євро / 7075,65 грн (ПДВ 1415,00 грн.), 26.08.2016 350 Євро / 10008,84 грн. (ПДВ 2002,00 грн.), 09.02.2017 350 Євро / 10045,76 грн. (ПДВ - 2009).

В пп.«б» п.185.1. ст.185 ПК України чітко визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

пп.«в» п.186.3. ст.86 ПК України передбачено, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг належать консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем.

п.187.8. ст.187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених ст.91 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень ст.191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

п.190.2. ст190 ПК України встановлено, що для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов`язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

В п.208.1. ст.208 ПК України визначено, що цією статтею встановлюються правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі-резиденту.

За правилами п.208.2. ст.208 ПК України, отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому, отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному ст.201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

п.208.3. ст.208 ПК України встановлено, що якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов`язань декларації за відповідний звітний період.

Як видно з вищевказаних договорів, ПАТ "Костопільський завод скловиробів" отримав юридичні послуги за місцем постачання митна територія України, а тому позивач мав обов`язок донарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на вартість юридичних послуг, отриманих від нерезидентів.

Вказане свідчить про правомірність оскаржуваних ППР №0007871401 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 4694,00 грн. та штрафна санкція 1173,50 грн., та ППР №00037911202 в частині завищення від`ємного значення з ПДВ на суму 6561,00 грн.

Не зважаючи на те, що позивач не подавав до суду першої інстанції заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог чи заяву про відмову від позовних вимог в частині, суд першої інстанції вірно врахував клопотання позивача від 11.08.2023р. (а.с. 65 т.4) про те, що останній визнає факт необхідності донарахування зобов`язань з ПДВ на вартість юридичних послуг, описаних вище.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування ППР №0007871401 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 4694,00 грн. та штрафних санкцій 1173,50 грн., та ППР №00037911202 в частині завищення від`ємного значення з ПДВ на суму 6561,00 грн. не підлягають до задоволення.

Стосовно ППР №0007871401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 282079,00 грн., штрафна санкція 70520,00 грн. по епізоду не відновлення податкового кредиту на вартість непоставленого газу від ТОВ «Форс Поінт» на суму ПДВ 282079,00 грн., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

03.07.2015р. ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» (Постачальник) та Приватне акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів" (Споживач) уклали Договір №03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб (а.с. 120 том 1).

30.09.2015 р ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» та ПАТ "Костопільський завод скловиробів" уклали Додаткову угоду №3 до Договору від 03.07.2015р. № 03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб, відповідно до якої п.2.1 Основного договору доповнено тим, що Постачальник зобов`язувався постачати природний газ Споживачу в жовтні 2015 року в об`ємі 850 тисяч кубічних метрів (а.с.125 т.1).

На виконання умов вказаного договору ПАТ "Костопільський завод скловиробів" здійснив оплату природного газу ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» за жовтень 2015 року в сумі 1692472, 50 грн (платіжні доручення) (а.с.132-134 т.1).

ПН / РК зареєстровані в ЄРПН без порушення термінів реєстрації, їх дані відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (а.с. 135-150 т.1).

19.10.2015.р листом за вихідним №860 Костопільське управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства «Рівнегаз» повідомив позивача про те, що відповідно до наданих Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» станом на 16 жовтня 2015 року планових обсягів подачі природного газу промисловим споживачам області на жовтень місяць 2015 року, підприємству зняті ресурси природного газу в обсязі 850 тисяч кубічних метрів згідно з укладеним договором на постачання природного газу з ТОВ «ФОРС-ПОІНТ».

Водночас, ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» надіслав на адресу ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» гарантійний лист від 19 жовтня 2015 року за вихідним №263/10/2015, в якому підтвердив, що плановий ліміт природного газу, що був заведений станом на 01 жовтня 2015 року в об`ємі 850 тисяч кубічних метрів, постачальником буде доведений та не знімався (а.с. 130 т.1).

В п.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що із змісту наказу керівника ПАТ «Костопільський завод скловиробів» від 27.09.2018р. №103а видно, що підприємство вирішило провести інвентаризацію активів і зобов`язань підприємства (а.с.210 т.3).

Платником податків оформлений акт форми №ІНВ-17, відповідно до якого визначено суму заборгованості, за якою минув строк позовної давності 1692472,50 грн. (а.с. 211 т.3).

30.10.2018р. позивач сформував Бухгалтерську довідку про списання безнадійної дебіторської заборгованості у розмірі 1692472,50 грн.; відкориговано податковий кредит на списану дебіторську заборгованість 282078,75 грн.

29.10.2018р. ПАТ «Костопільський завод скловиробів» сформував ПН№3211 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 1692472,50 грн; ПДВ 282078,75 грн (а.с. 217 т.3).

Тобто, сума ПДВ включена платником податків до податкових зобов`язань після про списання безнадійної дебіторської заборгованості у розмірі 1692472,50 грн.

Тому, правових підстав для збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 282079,00 грн. у контролюючого органу не було.

Отже, в даному випадку суд першої інстанції вірно зазначив, що оскаржуване ППР №0007871401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 282079,00 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 70520,00 грн., є протиправним яке слід скасувати.

Стосовно ППР №00037911202 в частині встановлення суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду вплинули наступні порушення: сума ПДВ у розмірі 23653,00 грн, сплачена митним органам при оформленні тимчасового ввезення формокомплектів на виконання контракту з ТОВ «Спаркс Лімітед», що не відповідає визначенню лізингової операції та відповідно ПДВ, сплачений митним органам при оформленні тимчасового ввезення формокомплектів не може бути віднесений до складу податкового кредиту, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянтів на наступне..

Розбіжності між даними платника та даними перевірки в сумі 23653,13 грн. виникли внаслідок порушення ПрАТ «КЗС» вимог пп.«г» п.198.1 ст.198, пп.14.1.197 п.14.1 ст.14 ПК України.

До складу податкового кредиту віднесена сума ПДВ в розмірі 23653,13 грн., яка сплачена митним органам при оформленні тимчасового ввезення формокомплектів на виконання Контракту №1 від 31.03.2016р., укладеного з компанією NRADEPOL Sp.zo (Польща) (а.с.68 т.4), по ВМД №204060000/2016/002571 від 27.05.2016р. (а.с.73 т.4) (фактурна вартість 118265,63 грн.).

В п.1.1. Контракту №1 від 31.03.2016р. передбачено, що Замовник передає, а Виконавець приймає в тимчасове користування до трьох років на безоплатній основі та виключно для виготовлення замовлення Замовника формокомплект по виготовленню склотари.

п.3.4 Контракту №1 від 31.03.2016р визначено, що право власності на формокомплект та дизайн склотари залишається за Замовником.

Тобто, до складу податкового кредиту ПАТ "Костопільський завод скловиробів" відніс сума ПДВ у розмірі 23885,00 грн., яка сплачена митним органам при оформленні тимчасово ввезених формокомплектів на виконання умов Контракту №1 від 31.03.2016р.

п.198.1. ст.198 ПК України чітко передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до умов Контракту №1 від 31.03.2016р., визначено, що ввезення тимчасово формокомплекту відповідає визначенню ввезення товарів та / або необоротних активів на митну територію України, сума ПДВ правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючий орган протиправно визначив ПАТ "Костопільський завод скловиробів" суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 23653,00грн, а тому оскаржуване ППР №00037911202 в цій частині слід визнати протиправним та скасувати.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки Головне управління ДПС у Рівненській області не доведено у повній мірі правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень в порядку ст.77 КАС України.

ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Інші доводи апеляційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянтів з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області та Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 817/397/18 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 04.12.2023р.