Рішення

від 23.11.2023 по справі 521/9271/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/9271/22

Провадження № 2/521/570/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 рокуМалиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І. А,

за участю секретаря судового засідання- Кусяк О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання договорів позики, оформленими розписками, неукладеними -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання договорів позики оформленими розписками, неукладеними.

Позивач за первинним позовом просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 450000 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 13164705 грн. та судові витрати стягнути пропорційно.

Позовні вимогиобґрунтовує тим,що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,перебуваючи ушлюбі,отримали грошовікошти вборг відПозивача згіднорозписок від15червня 2019року;від 01жовтня 2019року; від 28 січня 2021 року на загальну суму 450000 доларів США, що еквівалентно 13164705 грн. В визначені строки кошти не повернули, а відтак сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_2 в відзиві на позовну заяву зазначила, що розписка надана стороною позивача від 15 червня 2019 року не підтверджує факт отримання ОСОБА_2 коштів від позивача і виникнення у неї обов`язку з їх повернення. З приводу розписок від 01.10.2019 року та 28.01.2021 року зазначала, що даних боргових зобов`язань у відповідачів перед позивачем також не існує, оскільки позику в розмірі, вказаних в розписках, ОСОБА_2 не отримувала, підписи на них вчинені іншою особою.

В свою чергу ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_3 , з вимогами про визнання договору позики оформленими розписками, неукладеними.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відповідними розписками від 15червня 2019року;від 01жовтня 2019року; від 28 січня 2021 року не підтверджено факт отримання коштів Відповідачами.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2023 року, прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа- ОСОБА_3 , про визнання договорів позики, оформленими розписками, неукладеними, до провадження та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Представник позивача за первинним позовом надав заяву про розгляд справи без його участі, свої вимоги підтримав в повному обсязі та просив їз задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач за первинним позовом ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення первинного позову та просила задовольнити зустрічний позов. Надала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач за первинним позовом ОСОБА_3 та третя особа за зустрічним позовом до суду не з`явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, повідомлення про виклик повернулися до суду з відміткою «відсутній за вказаною адресою».

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення позивача, відповідача та свідка, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про можливість задоволення первинного позову та відмови у зустрічному позові виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦКкожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до вимогст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписівст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зіст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.ч. 1,2ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1ст. 207 ЦК Українипередбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положеньст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1046 ЦК Українипередбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно зст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України, допускається пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (№6-63цс13) та в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року (№6-50цс16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

Цивільний кодекс Українине встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.

Статтею 1049 ЦК Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 201/11388/17 провадження № 61-12383св19 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, згідно актового запису № 597 від 13.10.2007, складеного Другим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, що вбачається з відповіді відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), наданого на вимогу ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2023 року. (т.1 а.с.212)

Згідно письмовоїрозписки від15.06.2019р.вбачається,що 15червня 2019року, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 вборг сумуу розмірі360000доларів США(9504000грн.),про що ОСОБА_2 власноруч написанарозписка. Згідно вказаної розписки ОСОБА_2 зобов`язується повернути борг в визначений строк до 31.07.2020 року. В зазначеній розписці наявна власноруч підписана згода чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який узгоджує вказану позику та підтверджує, що вказаний борг є сумісним. Оригінал даної розписки оглянуто в судовому засіданні.(т.1 а.с.8)

Згідно письмової розписки від 01.10.2019р. вбачається, що 01 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у борг суму у розмірі 40000 доларів США, про що ОСОБА_2 власноруч написала розписку. Згідно вказаної розписки ОСОБА_2 , зобов`язується повернути борг в визначений строк до 02.04.2020 року. Оригінал даної розписки оглянуто в судовому засіданні.(т.1 а.с.9)

Згідно письмової розписки 28.01.2021р. вбачається, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у борг суму у розмірі 50000 доларів США, про що ОСОБА_2 власноруч написала розписку. Згідно вказаної розписки ОСОБА_2 зобов`язується повернути борг в визначений строк до 28.08.2021 року. Оригінал даної розписки оглянуто в судовому засіданні. (т.1 а.с.10)

В судовому засіданні за клопотанням Позивача, допитаний свідок ОСОБА_4 , який повідомив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є давніми знайомими ОСОБА_1 . В його присутності подружжя ОСОБА_5 отримувало готівкові кошти від ОСОБА_1 , про що письмово складали розписи. В подальшому уникають повернення коштів та будь якого спілкування з ОСОБА_1 .

Відповідно дост. 525 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно із ч.1ст. 527 ЦК Україниборжник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Сторони дотримались письмової форми договору.

Із змісту боргових розписок вбачається, що сторони погодили всі істотні умови, як це передбачено вст. 207 ЦК Україниі це узгоджується з вимогами ч. 1ст. 638 ЦК України.

Щодо посилання відповідачки ОСОБА_2 на те, що розписка від 15 червня 2019 року не підтверджує факт отримання ОСОБА_2 коштів від позивача і виникнення у неї обов`язку з їх повернення, суд відноситься критично, оскільки згідно даної розписки чітко зазначено, що кошти отримані в борг, встановлено строк їх повернення та підписано власноруч ОСОБА_2 .

Щодо посиланнявідповідачки ОСОБА_2 на те,що підписив розписках від 01.10.2019 року та 28.01.2021 року вчинені іншою особою суд зазначає наступне.

Згідно позиції Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2019 року (справа №917/1307/18) зазначено, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Отже твердженнявідповідачки проне написаннярозписок тане отриманнягрошових коштів є застосування учасником справи концепції «негативного доказу» що не береться до уваги судом.

Таким чином, позивач довів факт укладення договору позики і факт передачі ним коштів позичальникам на вказаних у розписках умовах. Однак, відповідачі свої зобов`язання не виконали і борг не повернули.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання договорів позики оформленими розписками, неукладеними, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц(провадження 14-67цс20) зазначено, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора.

Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

Враховуючи наведене, вимога про визнання договорів неукладеними не є способом захисту прав і законних інтересів Відповідачів за первісним позовом, тобто не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який передбачений положеннями Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України. Посилання представника ОСОБА_2 на те, що між сторонами була спільна господарська діяльність і кошти, взяті у борг, фактично були договором купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 , про що надана копія довіреності від 23.05.2020р. суд оцінює критично, так як належних доказів тому надано не було.

Крім того згідно ст. 81 ЦПК Україні зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.83ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідачами за первісним позовом не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості вимог зустрічного позову.

Враховуючи, що судом встановлено факт укладення між сторонами договору позики, та відповідно факт існування боргового зобов`язання згідно наданих розписок, суд вважає, що позов про стягнення боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Щодо стягнення боргу в солідарному порядку суд зазначає, що норма частини третьоїстатті 61 СК Україникореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).

Велика Палата Верховного в зазначеній постанові дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19 травня 2021 року, (справа № 641/9402/13-ц; провадження № 61-773св20).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

У відповідності до вимог ст.141ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 12405грн.

Керуючись, ст.ст. 205, 207, 525-527, 610, 638, 1046-1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.76-78,83,133,141,258-259,263-265,268,352,354 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути солідарноз ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,проживає: АДРЕСА_2 ,)та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ;паспорт серії НОМЕР_3 ,виданий ЛенінськимРВ УМВСУкраїни вОдеській області18червня 2001року,проживає: АДРЕСА_3 ;)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 , проживає: АДРЕСА_4 ;) - суму боргу у розмірі 450000 (чотириста п`ятдесят) тисяч доларів США, що еквівалентно станом на дату подачі позовної заяви сумі у розмірі 13164705 (тринадцять мільйонів сто шістдесят чотири тисячі сімсот п`ять) гривень за офіційним курсом НБУ.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання договорів позики, оформленими розписками, неукладеними відмовити в повному обсязі.

Стягнути врівних часткахз ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,проживає: АДРЕСА_2 ,)та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ;паспорт серії НОМЕР_3 ,виданий ЛенінськимРВ УМВСУкраїни вОдеській області18червня 2001року,проживає: АДРЕСА_3 ;)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 , проживає: АДРЕСА_4 ;) судовий збір по 6202,50 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 04 грудня 2023 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН