Ухвала

від 05.12.2023 по справі 206/4115/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7464/23 Справа № 206/4115/21 Суддя у 1-й інстанції - Поштаренко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

05 грудня 2023 року м. Дніпро

Суддя судової палати з цивільних справ Дніпровського апеляційного суду Никифоряк Л.П., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2021 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

17 липня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_4 , подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2021 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2023 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху до надходження справи з суду першої інстанції.

05 грудня 2023 року справа передана судді-доповідачу для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2021 року.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 2 частиною другою статті 354 ЦПК України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до положень частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що він не брав участі у справі, про наявність оскаржуваної ухвали він дізнався 22 травня 2023 року, а з її змістом ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Проте, вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження слід визнати неповажними, оскільки не свідчать про існування об`єктивних причин, які б перешкоджали апелянту звернутися після 22 травня 2023 року до суду апеляційної інстанції зі скаргою у строки передбачені чинним законодавством.

Крім того, посилання апелянта на те, що із текстом оскаржуваної ухвали він ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень, є безпідставним, оскільки не зазначається конкретної дати такого ознайомлення.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Аleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» (Тrukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу, в розумінні статті 127 ЦПК України, оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

Отже, встановлення процесуальних строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007, від 17 листопада 2021 року у справі № 2-517/07.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

На підставі викладеного, апеляційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення копії ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення цього строку.

Керуючись ст. 185, 357 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалуСамарського районногосуду м.Дніпропетровська від20вересня 2021року залишити без руху.

Надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом 10 (десяти) днів з дня вручення копії ухвали.

У разі невиконання ухвали і не усунення недоліку у встановлений строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Суддя Л.П. Никифоряк