Постанова

від 06.12.2023 по справі 911/1344/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. Справа№ 911/1344/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг"

на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2023 р. (повне рішення складено 25.04.2023 р.)

у справі № 911/1344/22 (суддя - Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеннон Еір Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг"

про стягнення 162863,23 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шеннон Еір Україна" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення 160289,97 грн основного боргу за агентським договором на забезпечення міжнародних та внутрішніх польотів № 1-09/20 від 01.09.2020 р., 2026,89 грн пені, 304,00 грн 3% річних, 242,37 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.03.2023 р. у справі № 911/1344/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеннон Еір Україна" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеннон Еір Україна" 153171,40 грн основного боргу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у відповідності до умов укладеного договору він звільнений від виконання грошового зобов`язання у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин через військову агресію Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 р. воєнного стану.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1344/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/1344/22.

До суду 01.06.2023 р. надійшли матеріали справи № 911/1344/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1344/22 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2319/23 від 28.06.2023 р. у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1344/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1344/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1344/22 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

07.08.2023 р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення місцевого суду залишити без змін.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України та електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (документа) на відповідні електронні адреси, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

01.09.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шеннон ЕІР Україна" (далі - компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерохелдінг" (далі - клієнт) було укладено агентський договір на забезпечення міжнародних та внутрішніх польотів № 1-09/20 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору компанія забезпечує надання послуг по організації обслуговування і заправки повітряних суден в аеропортах України та інших послуг згідно із письмовими заявками за бажанням клієнта, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору письмова заявка подається клієнтом способом, що забезпечує її документування: АФТН, СІТА, факсом, електронною поштою. При цьому сторони погоджуються, що подача заявки вищезазначеними способами є належним способом і сторони визнають такі документи належними доказами у спорах, які можуть виникнути у зв`язку з виконанням цього оговору.

У додатку № 1 до договору сторони затвердили перелік послуг, які надаються: організація заправки авіапаливом; організація та сплата аеропортових послуг; організація та сплата пасажирського обслуговування; транспорт для пасажирів; транспорт для екіпажу; організація та доставка бортхарчування; бронювання готелю та оплата готельних послуг; організація представницьких послуг на пероні; організація та отримання дозволу на посадку/зліт в аеропортах України.

Як передбачено п. 4.1 договору, формою оплати по цьому договору є передоплата. Клієнт сплачує рахунок на передоплату до дати виконання рейсу чи вносить депозит на рахунок компанії.

У відповідності до п. 4.4 договору протягом 10 календарних днів після виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором сторони зобов`язані підписати акт прийому-передачі наданих послуг та виконаних робіт. При цьому два примірки зазначеного акту компанія відправляє клієнту, який протягом трьох робочих днів повинен підписати зазначені акти та один його примірник повернути компанії або в той же строк письмово заявити компанії про неприйняття наданих послуг або виконаних робіт, з зазначенням обґрунтування неприйняття.

За п. 4.5 договору, якщо клієнт не надішле компанії акт або письмово не заявить про неможливість прийняття наданих послуг або виконаних робіт у вищезазначені встановлені строки, всі послуги, надані компанією і роботи, виконані компанією, вважаються наданими і виконаними належним чином і подальші претензії клієнта не приймаються.

Договір набуває чинності з моменту підписання його представниками сторін і діє до 31.12.2021 р. Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік у разі, якщо жодна зі сторін за місяць до строку припинення його дії не заявить про свої наміри про розірвання зазначеного договору письмово (п. 5.1 договору).

На виконання умов укладеного договору позивач надав відповідачу послуги з обслуговування авіарейсів PLM009Р та PLM009, які виконувались 27.01.2022 р. о 16:30 та 28.01.2022 р. о 9:00 згідно з поданою ним заявкою.

31.01.2021 р. позивач направив на адресу відповідача рахунок № 140 160829,97 грн для оплати за надані послуги, акт надання послуг № 140 від 31.01.2022 р., а також склав та зареєстрував на відповідача податкову накладну.

Відповідач вказаний рахунок не оплатив, акт наданих послуг не підписав.

06.07.2022 р. позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою № 01/07-2022 про сплату заборгованості в сумі 160829,97 грн, яка залишилась останнім без відповіді та задоволення.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору не виконав свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, затверджених наказом Державної авіаційної служби України № 1239 від 26.11.2018 р., агент з обслуговування суб`єкта наземного обслуговування, уповноважений авіаперевізником здійснювати операції з наземного обслуговування пасажирів та багажу.

Вбачається, що для здійснення діяльності відповідача та надання йому послуг позивач оплачував аеропортові державні збори на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» для забезпечення авіарейсів.

31.10.2022 р. позивач звернувся до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з адвокатським запитом про надання інформації та документів щодо обслуговування авіарейсів.

У відповідь, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» направило на адресу позивача лист № 35-22-374 від 21.11.2022 р., в якому повідомило про те, що платником за аеропортові збори та метеорологічне обслуговування авіарейсів PLM009Р/009 виступало Товариство з обмеженою відповідальністю «Шеннон Еір Україна» та на підставі рахунку-фактури № 200/133 від 01.02.2022 р. сплатило 152267,37 грн, на підставі рахунку-фактури № 902/32 від 01.02.2022 р. сплатило 904,03 грн, всього сплачено 153171,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставив відповідачу рахунок № 140 від 31.01.2022 р. на загальну суму 160829,97 грн, яка складається з компенсації вартості аеропортового обслуговування у розмірі 153171,40 грн та організації аеропортових послуг у розмірі 7658,57 грн.

Виходячи з того, що позивачем було оплачено на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» грошові кошти у розмірі 153171,40 грн, тому місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача лише грошових коштів щодо компенсації вартості аеропортового обслуговування у розмірі 153171,40 грн та відмову в позові в частині стягнення 7658,57 грн коштів за організацію аеропортових зборів.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

За умовами укладеного договору та додатків до нього, позивач зобов`язується надавати відповідачу послуги, перелік яких визначено у додатку № 1 до договору за заявками відповідача, а останній зобов`язується оплатити такі послуги.

На виконання умов укладеного договору відповідач надіслав позивачу на електронну пошту заявку на надання послуг з обслуговування авіарейсу відповідача.

У свою чергу, позивач надав відповідачу послуги, придбавши та замовивши відповідні послуги у Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та сплатив останньому власні кошти за послуги у розмірі 153171,40 грн.

За надані послуги з організації аеропортових зборів позивач нарахував до сплати з відповідача 7658,57 грн.

31.01.2022 р. позивач виставив відповідачу рахунок № 140 на загальну суму 160829,97 грн та склав акт надання послуг № 140 від 31.01.2022 р.

Однак відповідач підписаний акт наданих послуг № 140 від 31.01.2022 р. направив на адресу позивача лише 15.05.2023 р., що підтверджується журналом реєстрації вхідних документів позивача.

Отже, підписавши вказаний акт наданих послуг, відповідач підтвердив обсяг наданих позивачем послуг.

При цьому, оскільки за умовами укладеного договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом внесення відповідачем передоплати, тому строк виконання грошового зобов`язання є таким що настав.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за агентським договором на забезпечення міжнародних та внутрішніх польотів № 1-09/20 від 01.09.2020 р. у розмірі 160829,97 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 304,00 грн 3% річних та 242,37 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2022 р. по 24.02.2022 р.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, місцевий суд дійшов висновку про те, що умовами укладеного договору не передбачено сплати штрафних санкцій у разі неналежного виконання умов договору, тому відсутні правові підстави для їх нарахування.

Проте такий висновок суду першої інстанції є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 703/2718/16-ц, постановах Верховного Суду від 04.10.2019 р. у справі № 915/880/18, від 18.09.2019 р. у справі № 908/1379/17.

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення такого способу захисту майнового права та інтересу.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Отже стягнення 3% річних та інфляційних втрат відбувається на підставі норм закону, зокрема ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не умов укладеного договору.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 304,00 грн 3% річних та 242,37 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2022 р. по 24.02.2022 р. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.

Також за порушення виконання грошового збов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 2026,89 грн пені за період з 01.02.2022 р. по 24.02.2022 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Вбачається, що укладаючи договір на забезпечення міжнародних та внутрішніх польотів № 1-09/20 від 01.09.2020 р., сторони не передбачили умову про нарахування пені за невиконання грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2026,89 грн є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що він звільнений від виконання грошового зобов`язання у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин через військову агресію Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 р. воєнного стану, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Дійсно, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 р. було введено воєнний стан.

Згідно з листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, торгово-промислова палата підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Як передбачено ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17.

Відповідно до п. 7.1 договору, у випадку виникнення форс-мажорних обставин, таких як війна, бойові дії, блокада, ембарго, інші міжнародні санкції, інші дії органів державної влади, які виключають можливість виконання сторонами своїх зобов`язань, пожежі, повені, інші стихійні лиха чи природні явища, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на період дії цих обставин.

Згідно з п. 7.2 договору сторона, яка не в змозі виконати свої зобов`язання за цим договором, повинна направити письмове повідомлення іншій стороні протягом 7 робочих днів.

Як передбачено п. 7.4 договору, виникнення обставин форс-мажору повинно бути доведено торгово-промисловою палатою тієї країни, де такі обставини мали місце.

В матеріалах справи відсутнє письмове повідомлення відповідача направлене на адресу позивача, протягом 7 робочих днів про настання форс-мажорних обставин.

Також відповідачем не надано відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за укладеним договором, який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості наданих послуг.

Отже, враховуючи умови укладеного договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів вчасного повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання та доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи сертифіката Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за укладеним договором, колегія суддів вважає посилання скаржника щодо наявності форс-мажорних обставин необґрунтованими та недоведеними.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з`ясовані обставини справи, а тому рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2023 р. у справі № 911/1344/22 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеннон Еір Україна».

Відповідно до ст 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви необхідно покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2023 р. від у справі № 911/1344/22 скасувати частково, прийняти нове рішення в цій частині та задовольнити позов частково.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеннон Еір Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (08301, Київська обл., Бориспільський район, Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт, код 32614518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеннон ЕІР Україна» (02121, м. Київ, вул. Ялинкова, 60/1, код 33227337) 160289 (сто шістдесят тисяч двісті вісімдесят дев`ять),97 грн основного боргу, 304 (триста чотири),00 грн 3% річних, 242 (двісті сорок дві),37 грн інфляційних втрат та 2420 (дві тисячі чотириста двадцять),66 грн судового збору за подання позову.

3. В іншій частині позову відмовити».

4. Доручити Господарського суду Київської області видати наказ.

5. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг".

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко