Постанова

від 28.11.2023 по справі 924/460/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року Справа № 924/460/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури - Безпалов А.В.

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Улашанівської сільської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2023, повний текст складено 11.08.2023, у справі № 924/460/23 (суддя М.В. Музика)

за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Хмельницької обласної військової адміністрації

до Улашанівської сільської ради, с. Улашанівка, Шепетівського району Хмельницької області

про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності Улашанівської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008;

зобов`язання повернути на користь держави в особі позивача земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2023 у справі №924/460/23 позов заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Хмельницької обласної військової адміністрації до Улашанівської сільської ради, с. Улашанівка, Шепетівського району Хмельницької області про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності Улашанівської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008, зобов`язання повернути на користь держави в особі позивача земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 - задоволено.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності Улашанівської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008.

Зобов`язано Улашанівську сільську раду (30070, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Улашанівка, вул. Перемоги, 4, код 04405064) повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (29005, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, буд. 2, код 22985083) земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008.

Стягнуто з Улашанівської сільської ради (30070, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Улашанівка, вул. Перемоги, 4, код 04405064) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 5 368, 00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн.. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 10.08.2023 у справі №924/460/23 Улашанівська сільська рада, с. Улашанівка, Шепетівського району Хмельницької області звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2023 по справі № 924/460/23 та прийняти нове, яким вімовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що земельна ділянка площею 3,1186 га з кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 перебуває в постійному користуванні КП "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Ліс" Улашанівської сільської ради.

Звертає увагу, що 28 квітня 2021 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин". Цим Законом доповнено розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 24, відповідно до якого, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених у підпунктах а) -е).

Згідно роз`яснення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо передачі в комунальну власність земель лісогосподарського призначення відповідно до пункту 24 розділу X ЗКУ (в редакції Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ), з дня набрання чинності цим пунктом землями територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім встановлених цим пунктом винятків. Вказані винятки включають, зокрема вказівку на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення (підпункт "в"). Отже системне тлумачення підпункту "в" пункту 24 розділу X Закону України вказує, що вказівка на землі лісогосподарського призначення стосується лише тих земель, які знаходяться "в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення". Інші землі лісогосподарського призначення переходять у комунальну власність.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Враховуючи вищевикладене Улашанівська сільська рада вважає правомірною реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності Улашанівської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/460/23/5743/23 від 05.09.2023 витребувано матеріали справи №924/460/23 з Господарського суду Хмельницької області. 11.09.2023 матеріали справи №924/460/23 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі №924/460/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Улашанівської сільської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2023 у справі №924/460/23; розгляд апеляційної скарги призначено на "31" жовтня 2023 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Запропоновано прокурору та позивачу у строк до 23.10.2023 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали направлено прокурору та позивачу на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи, відповідачу - поштовим відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 141).

16.10.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Улашанівської сільської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2023 у справі №924/460/23, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 143-150).

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву чи письмових пояснень з приводу поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні 31.10.2023 оголошувалась перерва до 28.11.2023 об 15:00 год.

28.11.2023 до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.

В судове засідання 28.11.2023 з`явився прокурор, який заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та надав усні пояснення по суті спору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача (у судовому засіданні 31.10.2023), колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Рішенням Хмельницької обласної ради від 30.01.2001 року №7 "Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування" надано в постійне користування земельні ділянки лісового фонду, в тому числі Лісокомунальному спеціалізованому підприємству "Ліс" (Славутський район) загальною площею 3163, 2 га.

09.02.2017 року у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 3,1186 га з кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 із цільовим призначенням "09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг".

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 28.03.2017 року земельна ділянка площею 3,1186 га з кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 зареєстрована 23.03.2017 на праві державної власності в особі Хмельницької обласної державної адміністрації.

Відповідно до даних поземельної книги на спірну земельну ділянку від 20.05.2017 року, остання з 23.03.2017 року перебуває у державній власності в особі Хмельницької ОДА; постійний землекористувач з 06.04.2017 року Районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство "Ліс". Аналогічні дані відображені в поземельній книзі станом на 20.05.2021 року.

06.04.2017 року на вказану земельну ділянку зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою комунального підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Ліс" Улашанівської сільської ради.

Улашанівська сільська рада рішенням від 09.07.2021 року прийняла безоплатно із спільної власності територіальних громад Шепетівського району у комунальну власність Улашанівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області права засновника комунального підприємства "Районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство "Ліс" із статутним внеском у сумі 25 830, 00 грн.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.04.2023 року земельна ділянка площею 3,1186 га з кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 із цільовим призначенням "для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг" зареєстрована 26.10.2021 року на праві власності територіальної громади в особі Улашанівської сільської ради на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 року.

Станом на 03.11.2021 у поземельній книзі земельної ділянки з кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 вказано, що остання з 26.10.2021 року перебуває у комунальній власності Улашанівської сільської ради, постійний землекористувач КП "СЛП "Ліс" Улашанівської сільської ради.

У зв`язку порушенням Улашанівською сільською радою законодавства при реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення державної власності прокурор з мотивів, вказаних у позовній заяві, звернувся до суду в інтересах позивача з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2023 у справі №924/460/23 позов задоволено. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності Улашанівської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008. Зобов`язано Улашанівську сільську раду повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008.

Місцевий господарський суд вказав, що з огляду на відсутність правових підстав для реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку, вимога про скасування запису про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Улашанівської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 є ефективним способом захисту прав позивача та підлягає задоволенню. Враховуючи задоволення першої позовної вимоги та скасування судом права комунальної власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно, що є підставою для внесення відповідних змін у Реєстри, позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку її власнику, тобто, державі в особі позивача також підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2023 у справі №924/460/23 та мотивами суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Предметом позову у даній справі є вимоги заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації до Улашанівської сільської ради, с. Улашанівка, Шепетівського району Хмельницької області про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності Улашанівської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 та зобов`язання повернути на користь держави в особі позивача земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008.

В обґрунтування підстав для представництва прокурор вказує на бездіяльність органу уповноваженого від імені держави здійснювати повноваження власника державного майна - Хмельницької обласної військової адміністрації.

Прокурор зазначає, що при виконанні повноважень, передбачених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави під час використання майна, що належить до державної власності.

Так, Хмельницькою обласною прокуратурою листом №15/1-17вих23 від 20.01.2023 Хмельницьку ОВА повідомлено про виявлені порушення та запропоновано вжити заходи реагування щодо повернення земельної ділянки у власність держави. Однак, Хмельницькою ОВА відповідні заходи не вжито, що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду, прокурор звернувся з даним позовом.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегією суддів приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ЛК України).

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 ЗК України, ч. 1 ст. 17 ЛК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (ч. 2 ст. 1 ЛК України).

Статтею 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 ЛК України).

У державній власності, відповідно до ст. 8 ЛК України, перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності (ст. 9 ЛК України). У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Колегія суддів звертає увагу, що Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 визначено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів.

Таким чином, з дня набрання чинності вказаним законом 14.07.2004 усі землі лісового фонду за межами населених пунктів віднесено до земель державної форми власності.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пунктами 3, 4, 7 Прикінцевих та Перехідних положень якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

4. У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Як встановлено судом апеляційної інстанції згідно поземельної книги на земельну ділянку площею 3,1186 га з кадастровим номером 6823987700:04:013:0008, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та також не заперечується сторонами, спірна земельна ділянка перебувала у державній власності в особі Хмельницької обласної державної адміністрації (реєстрація права державної власності здійснена 23.03.2017 року), постійним користувачем землі з 06.04.2017 є Районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство "Ліс".

27.05.2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", згідно якого внесено низку змін до Земельного кодексу України.

Так, розділ Х Перехідних положень ЗК України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

На підставі зазначеного закону відповідачем 26.10.2021 року здійснено державну реєстрацію права комунальної власності в особі Улашанівської сільської ради на спірну земельну ділянку.

Однак колегія суддів не вважає, що відповідач вірно застосував вищенаведені норми закону, зареєструвавши за собою право на землю, оскільки п. 24 Перехідних положень ЗК України містить виключення щодо земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, якою є спірна земельна ділянка згідно даних з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, даних поземельної книги на спірну земельну ділянку від 20.05.2017 року. Тому право державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 3,1186 га з кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 не підлягало припиненню на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Щодо доводів скаржника про правомірність реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку у зв`язку з її перебуванням на праві постійного користування у комунального підприємства, засновником якого є Улашанівська сільська рада, колегією суддів враховується, що згідно положень ст. 57 ЗК України, ч. 1 ст. 17 ЛК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 31 ЛК України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

На даний час Хмельницька обласна державна адміністрація є розпорядником спірної ділянки.

Доказів розпорядження позивачем земельною ділянкою площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 шляхом передачі її у комунальну власність матеріали справи не містять.

Таким чином, проведена зміна засновника підприємства - постійного користувача земельної ділянки не тягне за собою зміну форми власності на земельну ділянку.

З вищевикладеного вбачається, що відповідачем не наведено правових підстав вибуття земельної ділянки площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 з державної власності та набуття Улашанівською сільською радою права комунальної власності на неї.

Не приймаються колегією суддів твердження сільської ради, що за результатами аналізу п.п. "в" п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України землями територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім встановлених цим пунктом винятків які включають, зокрема вказівку на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно - заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення (підпункт "в"), оскільки ЗК кодекс України у ст. 19 розмежовує категорії земель лісогосподарського та природно-заповідного призначення, а у п.п. "в" п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України законодавець не вказав, що землі лісогосподарського призначення повинні знаходитись в межах територій природно-заповідного фонду і вживає ці категорії земель через розділовий знак "кому". Також суд зважує на те, що лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №22-28-0.214-11977/2-21 від 27.09.2021, на який у своїх обґрунтуваннях посилається відповідач, був відкликаний Держгеокадастром згідно даних офіційного сайту Держгеокадастру (https://land.gov.ua/helpie_faq/shhodo-okremyh-pytan-zastosuvannya-zakonu-ukrayiny-vid-28-kvitnya-2021-roku-1423).

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що з огляду на відсутність правових підстав для реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку, вимоги про скасування запису про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Улашанівської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 та зобов`язання повернути на користь держави в особі позивача земельну ділянку є ефективним способом захисту прав позивача та підлягає задоволенню.

Колегія суддів з даного приводу вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 по справі №921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати:

1) з яких саме правовідносин сторін виник спір;

2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;

3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача;

4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Так, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень, тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Колегія суддів вважає, що природа правовідносин, які виникли у даній справі передбачає, що відповідно до положень норм цивільного законодавства, спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з віндикаційним позовом, а не визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію та зобов`язання повернути у власність нерухоме майно. Аналогічна правова позицію викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 по справі №910/17650/19.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, однак приходить до висновку, що обраний прокурором у цій справі спосіб захисту не відповідає належному способу захисту та не призведе до відновлення прав держави, оскільки є неефективним.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Однак, апеляційний суд вважає за необхідне, з врахуванням вищевикладених у постанові мотивів, змінити рішення суду першої інстанції, виклавши резолютивну частини рішення у редакції цієї постанови.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 278, 279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Улашанівської сільської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2023 у справі №924/460/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши п.п. 1-3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

1. "Позов заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації до Улашанівської сільської ради, с. Улашанівка Шепетівського району Хмельницької області про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності Улашанівської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008, зобов`язання повернути на користь держави в особі позивача земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008 задоволити частково.

2. Витребувати у власність держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації з незаконного володіння Улашанівської сільської ради, с. Улашанівка Шепетівського району Хмельницької області земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 3,1186 га із кадастровим номером 6823987700:04:013:0008".

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №924/460/23 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "05" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.