Постанова

від 30.11.2023 по справі 924/521/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року Справа № 924/521/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Савченко О.В.;

відповідача: Керницька І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стандарт-Інвест" (вх.№4395/23 від 02 жовтня 2023 року) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року у справі №924/521/23 (повний текст складено 05 вересня 2023 року, суддя Кочергіна В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегралс" м. Хмельницький

до Приватного підприємства "Стандарт-Інвест" м. Хмельницький

про стягнення 584673,30 грн пені, 130992,95 грн інфляційних нарахувань, 19996,67 грн 3% річних, 769088,09 грн неустойки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року у справі №924/521/23 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегралс" до Приватного підприємства "Стандарт-Інвест" про стягнення 584673,30 грн пені, 130992,95 грн інфляційних нарахувань, 19996,67 грн 3% річних, 769088,09 грн неустойки.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Стандарт-Інвест" (м. Хмельницький, проспект Миру, 69, код ЄДРПОУ 30621895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегралс" (м. Хмельницький, проспект Миру, 69, код ЄДРПОУ 44418466) 120052,98 грн (сто двадцять тисяч п`ятдесят дві гривні 98 копійок) пені, 130992,95 грн (сто тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні 95 копійок) інфляційних нарахувань, 19996,67 грн (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень 67 копійок) 3% річних, 769088,09 грн (сімсот шістдесят дев`ять тисяч вісімдесят вісім гривень 09 копійок) неустойки, 15601,26 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот одна гривня 26 копійок) витрат по оплаті судового збору.

В решті суми 464620,32 грн пені у позові відмовлено.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а саме лист приватного виконавця Лабчука Р.М. від 23 червня 2023 року щодо відсутності доказів виконання рішення суду по справі №924/806/22 щодо звільнення спірних приміщень з боку ПП "Стандарт-Інвест", відсутність підписаного між сторонами акта приймання-передачі майна з оренди, відсутність доказів направлення підписаного з боку ПП "Стандарт-Інвест" акта приймання-передачі на адресу позивача, відсутність доказів неможливості орендаря повернути спірне майно по акту приймання-передачі через ухилення орендаря від прийняття майна та/або підписання акту приймання-передачі тощо), місцевий господарський суд прийшов до висновку часткове задоволення позову. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням визначених законом обмежень та розміру облікової ставки НБУ з початку прострочення та протягом 6-ти місяців, суд відмовив у стягненні 464620,32 грн пені.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Стандарт-Інвест" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№4395/23 від 02 жовтня 2023 року), в якій просить витребувати у Сектору дізнання відділення поліції №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області протоколи допиту свідків, які наявні в матеріалах кримінального провадження №12023243460000205 від 16 травня 2023 року; поновити строк та приєднати до матеріалів справи лист №90 від 18 вересня 2023 року разом із доказами надсилання; скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 05 вересня 2023 року у справі №924/521/23 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Інтегралс" до ПП "Стандарт-Інвест" про стягнення 584673,30 грн. пені, 130992,95 грн. інфляційних нарахувань, 19996,67 грн. 3% річних, 769088,09 грн. неуйстойки.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що оскільки, фактично орендовані приміщення займали треті особи-суборендарі, тому 31 березня 2022 року вони звільнили орендовані приміщення, вивезли з нього все своє майно, що підтверджується актами приймання- передачі, згідно з якими суборендарі повернули ПП "Стандрт-Інвест" приміщення на четвертому поверсі виробничого комплексу ВАТ "Взутекс". Таким чином, на переконання відповідача, правовідносини оренди між позивачем та відповідачем припинено 31 березня 2022 року.

Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегралс" та Приватним підприємством "Кредо" існують договірні відносини щодо управління майном. Після розірвання договору з ПП "Стандарт- Інвест", позивач в особі ПП "Кредо" укладав договірні відносини щодо приміщення з третіми особами та отримував кошти (оренду плату) від третіх осіб. Листом-відповіддю від 14 лютого 2023 року ПП "Кредо" повідомило, що кінцевими користувачами (суборендарями) приміщення площею 1109,0 кв.м., яке знаходиться на 4 поверсі виробничого корпусу є фізичні особи, які взагальному орендують 1109 м.кв. Скаржник звертає увагу суду, що відповідно до вказаного листа такі орендарі як: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 користуються тими ж приміщеннями, якими до 31 березня 2022 року користувалось ПП "Стандарт-Інвест".

Апелянт зауважує, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, а ПП "Стандарт-Інвест" не порушувало зобов`язань. У справі №924/521/23 суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що відповідач фактично не користується спірними приміщеннями з 01 квітня 2022 року. У зв`язку з тим, що договір оренди нежитлового приміщення припинив свою дію 31 березня 2022 року та відповідач фактично не користується вказаними приміщеннями з березня 2022 року, у відповідача не виникає обов`язку платити оренду плату і, як наслідок, відсутні правові підстави для стягнення неустойки.

Листом №924/521/23/6292/23 від 29 вересня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

09 жовтня 2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/521/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2023 року у справі №924/521/23 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стандарт-Інвест" (вх.№4395/23 від 02 жовтня 2023 року) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року у справі №924/521/23. Надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору на суму 33856,90 грн.

30 жовтня 2023 року від Приватного підприємства "Стандарт-Інвест" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію від 23 жовтня 2023 року про сплату судового збору в сумі 33856,90 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 листопада 2023 року у справі №924/521/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Стандарт-Інвест" (вх.№4395/23 від 02 жовтня 2023 року) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року у справі №924/521/23 та призначено дату судового засідання на 30 листопада 2023 року об 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

02 листопада 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегралс" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 листопада 2023 року у справі №924/521/23 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегралс" адвоката Савченко О.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №924/521/23.

29 листопада 2023 року через Електронний суд до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства "Стандарт-Інвест" адвоката Керницької І.Р. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2023 року у справі №924/521/23 задоволено клопотання представника Приватного підприємства "Стандарт-Інвест" - адвоката Керницької І.Р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №924/521/23.

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні 30 листопада 2023 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представник відповідача повністю підтримала вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.

Щодо заявленого ПП "Стандарт Інвест" по тексту апеляційної скарги клопотання про витребування доказів.

Заявник просить витребувати у Сектору дізнання відділення поліції №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області протоколи допиту свідків, які наявні в матеріалах кримінального провадження №12023243460000205 від 16 травня 2023 року.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Статтею 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно частини 3 статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 80 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Відповідно до приписів статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 4 статті 269 ГПК України містить обмеження суду апеляційної інстанції щодо прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду, пов`язуючи таке право суду з обов`язком учасника справи довести винятковість випадку, який має бути підтверджено доказами неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дати та час судових засідань у суді першої інстанції, в апеляційній скарзі зазначено, що в липні 2023 року слідчим було повідомлено про проведення ним слідчий дій, зокрема допиту свідків. Підготовче провадження у справі було закрито ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19 липня 2023 року. На наступне судове засідання, яке відбулося 02 серпня 2023 року представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи і лише 22 серпня 2023 року до місцевого суду надійшло клопотання про витребування доказів.

Колегія суддів зауважує, що представник відповідача будучи обізнаним у липні 2023 року з наявністю протоколів допиту свідків не повідомив про це суд та не зазначив, що такий доказ не може бути поданим у встановлені строки, причини з яких доказ не може бути подано у такі строки. Тобто, відповідачем було порушено норми частини 4 статті 80 ГПК України.

Крім того, апеляційна скарга ТОВ "Стандарт - Інвест" не містить доводів щодо незгоди з процесуальним рішенням в частині відмови у витребуванні вказаного доказу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наявних в матеріалах справи Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 листопада 2021 року, Товариству з обмеженою відповідальністю "Взутекс-Схід" (наразі ТОВ "Інтегралс", позивачу у даній справі) належать на праві власності: адміністративний корпус №2 ІІ-го поверху загальною площею 282,0 кв.м.; адміністративний корпус №3 ІІ-го поверху загальною площею 574,1 кв.м.; адміністративний корпус №2 ІІІ-го поверху загальною площею 114,8 кв.м.; адміністративний корпус №3 ІІІ-го поверху загальною площею 52,6 кв.м.; виробничий корпус №1 IV-го поверху (виник шляхом поділу виробничого корпусу загальною площею 15296,60 кв.м., реєстраційний №ОНМ 2292207568101), які знаходяться за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 69.

18 листопада 2021 року між ТОВ "Взутекс-Схід" (Орендодавець) та ПП "Стандарт-Інвест" (Орендар) було укладено Договір оренди №1/21.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду приміщення площею 885,55 кв.м. на 2-3 поверхах АПК та 1391,2 кв.м. на 4 поверсі виробничого корпусу в подальшому "майно" за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, 69. Загальна площа 2276,65 кв.м.

Технічний стан, характеристика орендованого майна (приміщень) зазначаються в акті прийому-передачі відповідного майна, котрий являється невід`ємною частиною Договору.

Передача приміщення здійснюється в 3-денний термін з дня підписання Договору шляхом підписання акту прийому-передачі та надання відповідного майна в користування, або повернення власнику.

Повернення приміщення здійснюється в 3 денний термін з дня припинення дії Договору.

Приміщення надається Орендарю для розміщення офісів.

Орендодавець володіє об`єктом оренди на підставі права власності №44758576 від 27 жовтня 2021 року, №44768084 від 27 жовтня 2021 року, №44761143 від 27 жовтня 2021 року, №44773790 від 27 жовтня 2021 року, №44760281 від 27 жовтня 2021 року.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.4 Договору, орендна плата за корристування об`єктом оренди на 2-3 поверхах АПК за календарний місяць становить:

-534,60м.кв.*36,30=19405,98 грн;

-350,95м.кв.*46,80=16424,46 грн.

Орендна плата за користування об`єктом оренди на 4 поверсі виробничого корпусу за календарний місяць становить 1391,1 кв.м.*26,4=36725,04 в т.ч. ПДВ.

Загальна сума по даному договору об`єктів оренди за місяць становить 72555,48 грн.

Внесення орендних платежів проводиться щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі виставлених рахунків.

При затримці внесення орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання.

Строк дії Договору встановлюється з 18 листопада 2021 року по 31 березня 2022 року.

В разі, якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії Договору від жодної із сторін не надійшло вимоги про розірвання договору, договір підлягає пролонгації на той самий строк і на тих же умовах.

Договір підписаний директорами підприємств, а також скріплений відтиском печаток сторін.

Матеріали справи містять Акт прийому-передачі основних засобів по Договору №1/21 від 18 листопада 2021 року від 18 листопада 2021 року, відповідно до якого, Орендодавець здав, а Орендар прийняв в експлуатацію приміщення за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, 69, загальною площею 2276,65 кв.м.

Акт підписаний директорами підприємств, а також скріплений відтиском печаток сторін.

Матеріали справи містять Протокол загальних зборів учасників ТОВ "Взутекс-Схід" №27/01-22 від 27 січня 2022 року, відповідно до якого учасниками товариства одноголосно вирішено змінити найменування товариства з обмеженою відповідальністю "Взутекс-Схід" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегралс".

31 березня 2022 року позивачем надіслано Приватному підприємству "Стандарт-Інвест" лист-претензію №1/22 про сплату заборгованості у розмірі 321662,39 грн по орендній платі за період з 18 листопада 2021 року по 31 березня 2022 року згідно Договору оренди від 18 листопада 2021 року.

Надсилання претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 05 квітня 2022 року, яке знаходиться в матеріалах справи.

28 червня 2022 року позивачем повторно надіслано приватному підприємству "Стандарт-Інвест" лист-вимогу №3/22 про сплату заборгованості. Директор товариства відповідача Пісковецький Р.В. від отримання даного листа-вимоги відмовився, про що засвідчив своїм підписом на вказаному листі.

Матеріали справи містять Акт прийому-передачі основних засобів до Договору №1/21 від 18 листопада 2021 року, відповідно до якого Орендар повертає, а Орендодавець приймає з оренди приміщення за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, 69, які є об`єктом оренди за укладеним між сторонами Договором оренди №1/21 від 18 листопада 2021 року.

Акт підписаний зі сторони ТОВ "Інтегралс" - директором.

Директор товариства відповідача Пісковецький Р.В. від підписання даного акта прийому-передачі відмовився, про що засвідчив своїм підписом на Акті.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07 березня 2023 року у справі №924/806/22 (набрало законної сили 08 травня 2023 року) було задоволено позов ТОВ "Інтегралс" до ПП "Стандарт-Інвест" про стягнення 1009925,24 грн та зобов`язання звільнити нежитлові приміщення.

Присуджено до стягнення з ПП "Стандарт-Інвест" на користь ТОВ "Інтегралс" 639970,31 грн заборгованості по сплаті орендних платежів, 369954,93 грн неустойки, 17629,88 грн витрат по сплаті судового збору.

Зобов`язано приватне підприємство "Стандарт-Інвест" звільнити приміщення площею 885, 55 кв.м. на 2-3 поверхах АПК та площею 1391,1 кв.м. на 4 поверсі виробничого корпусу, які розташовані за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, проспект Миру, 69, і є об`єктом оренди за договором оренди №1/21 від 18 листопада 2021 року та передати вказані нежитлові приміщення за актом приймання-передачі ТОВ "Інтегралс"(29017, м. Хмельницький, проспект Миру, 69, код 44418466).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/806/22 від 07 березня 2023 року встановлено, що договір оренди №1/21 від 18 листопада 2021 року припинив свою дію з 13 серпня 2022 року відповідно до пункту 6.3 договору.

У матеріалах справи наявний лист приватного виконавця Лабчука Р.М. №01-02/2669 від 23 червня 2023 року, адресований адвокату Савченко О.В., з зазначенням про те, що проведеною в межах виконавчого провадження №71878772 перевіркою виконання рішення суду від 07 березня 2023 року у справі №924/806/22 встановлено, що визначені рішенням суду приміщення по факту ТОВ "Інтегралс" не передані, акт приймання-передачі не підписано, у зв`язку із чим боржнику буде направлена вимога щодо належного виконання рішення суду.

Матеріали справи містять також копію листа №87 від 23 травня 2023 року ПП "Стандарт-Інвест" (без визначення адресата) з зазначенням про те, що підприємством звільнено приміщення площею 885,55 кв.м. на 2-3 поверхах АПК та площею 1391,1 кв.м. на 4 поверсі виробничого корпусу, які розташовані за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, проспект Миру, 69 30 березня 2022 року та з 01 квітня 2022 року по даний час не використовуються підприємством.

До листа додано примірник Акта приймання-передачі нежитлових приміщень від 30 березня 2022 року, підписаний директором ПП "Стандарт-Інвест" та скріплений відтиском печатки підприємства. Зі сторони ТОВ "Інтегралс" акт не підписаний.

Згідно наданого представником відповідача опису вкладення та поштової накладної дата відправлення листа №87 від 23 травня 2023 року та акта приймання-передачі нежитлових приміщень на адресу ТОВ "Інтегралс" 31 травня 2023 року.

Позивач наголошуючи на тому, що відповідачем не погашено заборгованість по орендній платі у сумі 639970,31 грн, стягнуту згідно рішення суду від 07 березня 2023 року у справі №924/806/22 та не повернуто нежитлові приміщення, передані в оренду, просив суд стягнути з відповідача 584673 грн. 30 коп. пені, 130992 грн. 95 коп. інфляційних нарахувань, 19996 грн. 67 коп. 3% річних, нарахованих за несплату орендної плати та 769088 грн. 09 коп. неустойки, нарахованої відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України за не повернення об`єкта оренди.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до частини 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Правочином, згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з оренди.

Відповідно до норм частин 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 листопада 2021 року між сторонами було укладено Договір оренди №1/21, відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду приміщення площею 885,55 кв.м. на 2-3 поверхах АПК та 1391,2 кв.м. на 4 поверсі виробничого корпусу в подальшому "майно" за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, 69. Загальна площа 2276,65 кв.м.

Відповідно до Акта прийому-передачі основних засобів по Договору №1/21 від 18 листопада 2021 року від 18 листопада 2021 року, Орендодавець здав, а Орендар прийняв в експлуатацію приміщення за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, 69, загальною площею 2276,65 кв.м.

07 березня 2023 року Господарським судом Хмельницької області прийнято рішення у справі №924/806/22, яким стягнуто з ПП "Стандарт-Інвест" на користь ТОВ "Інтегралс" 639970,31 грн заборгованості по сплаті орендних платежів та 369954,93 грн неустойки (на підставі Договору оренди №1/21 від 18 листопада 2021 року), 17629,88грн витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/806/22 від 07 березня 2023 року встановлено, що договір оренди №1/21 від 18 листопада 2021 року припинив свою дію з 13 серпня 2022 року відповідно до пункту 6.3 договору.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості по орендній платі у сумі 639970,31 грн, а також доказів повернення орендованого майна.

Доводи апелянта про те, що приміщення, які були передані в оренду ПП "Стандарт-Інвест" по договору оренди №1/21 від 18 листопада 2021 року використовуються з березня 2022 року іншими особами, є необгрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження зазначених обставин. Долучені до матеріалів справи докази в підтвердження наведених відповідачем обставин, а саме договори про розірвання договорів суборенди, акти прийому-передачі повернення з суборенди нежитлових приміщень від 31 березня 2022 року, акт №2435 пломбування від 09 вересня 2022 року, не є належними доказами повернення об`єкта оренди саме позивачу у справі, крім того, вказані докази не дають можливість ідентифікувати приміщення, які значаться у вказаних договорах та актах.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що відповідачем не виконано зобов`язань щодо сплати орендної плати в сумі 639970,31 грн. за період з 18 листопада 2021 року по 12 серпня 2022 року.

Вказані обставини підтверджуються також листом приватного виконавця №01-02/2669 від 23 червня 2023 року про відсутність надходження коштів щодо виконання рішення суду у справі №924/806/22.

Згідно з приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За визначенням частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон про відповідальність регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону про відповідальність платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим статтею 3 Закону про відповідальність передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №907/65/18, від 20 січня 2022 року у справі №910/20734/20, від 03 серпня 2022 року у справі №910/6232/21.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 584673,30 грн нараховану згідно пункту 2.4 Договору у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення, однак місцевим судом правомірно визнано обгрунтованою пеню у розмірі 120052,98 грн та відмовлено в стягненні 464620,32 грн пені, оскільки розрахунок заявленої до стягнення пені позивачем проведено без урахування приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 130992 грн. 95 коп. інфляційних нарахувань та 19996 грн. 67 коп. 3% річних, суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлене судами під час розгляду справи прострочення боржника щодо сплати орендної плати, провівши перерахунок заявлених до стягнення сум з урахуванням визначених позивачем періодів нарахування, правомірними заявлені до стягнення 130992 грн. 95 коп. інфляційних втрат (за період з дати початку прострочення по лютий 2023 року) та 19996 грн. 67коп. 3% річних (за період з дати початку прострочення по 10 квітня 2023 року), а тому позовні вимоги в цій частині обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 769088,09 грн неустойки, нарахованої в порядку статті 785 Цивільного кодексу України за не повернення об`єкта оренди після припинення дії договору оренди №1/21 за період з 02 листопада 2022 року по 10 квітня 2023 року колегією суддів враховується наступне.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За змістом наведених вище норм чинного законодавства із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, такий договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Таким чином, договір найму (оренди) є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном протягом строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Натомість із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

В силу частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, право на стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Вказана неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Згідно з частинами першою, другою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30 серпня 2019 року у справі №910/13695/18.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07 березня 2023 року у справі №924/806/22 (набрало законної сили 08 травня 2023 року) задоволено позов ТОВ "Інтегралс" та зобов`язано приватне підприємство "Стандарт-Інвест" звільнити приміщення площею 885,55 кв.м. на 2-3 поверхах АПК та площею 1391,1 кв.м. на 4 поверсі виробничого корпусу, які розташовані за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, проспект Миру, 69, і є об`єктом оренди за договором оренди №1/21 від 18 листопада 2021 року та передати вказані нежитлові приміщення за актом приймання-передачі ТОВ "Інтегралс"(29017, м. Хмельницький, проспект Миру, 69, код 44418466).

Згідно листа приватного виконавця Лабчука Р.М. від 23 червня 2023 року стосовно виконання наказу господарського суду по справі №924/806/22 від 16 травня 2023 року про звільнення приміщення площею 885, 55 кв.м. та площею 1391,1 кв.м. інформації від боржника про виконання рішення суду не надходило. Проведеною перевіркою в межах виконавчого провадження встанволено, що визначені рішенням суду приміщення по факту ТОВ "Інтергралс" не передані, акт приймання-передачі не підписано. У зв`язку з викладеним боржнику буде направлена вимога щодо належного виконанні рішення суду.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною четвертою статті 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2021 року у справі №916/495/21, від 03 листопада 2020 року у справі №909/948/18.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Згідно із частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу приписів статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

З огляду на викладене, критика скаржником рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/806/22 від 07 березня 2023 року є недоречною.

Отже, обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Хмельницької області від 07 березня 2023 року у справі №924/806/22, а саме про те, що договір оренди №1/21 від 18 листопада 2021 року припинив свою дію з 13 серпня 2022 року, відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, повинні бути враховані судами як преюдиційні при розгляді інших справ.

Відповідно до частини 4 та частини 5 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У справах господарської юрисдикції Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що розгляд заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням загальних принципів господарського судочинства (зокрема, змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог) та спеціальних принципів. При цьому, у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі щодо обґрунтованості вимог, саме на заявника покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №922/1163/18, від 29 серпня 2018 року у справі №909/105/15, від 29 серпня 2018 року у справі №910/23428/17, від 31 січня 2018 року у справі № 910/8763/17).

Водночас, апелянтом не наведено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оцінених Господарським судом Хмельницької області у рішенні від 07 березня 2023 року у справі №924/806/22 доказів недопустимими, а також аргументів, які б могли поставити під сумнів обставини, встановлені судовим рішенням у справі №924/806/22.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а саме лист приватного виконавця Лабчука Р.М. від 23 червня 2023 року щодо відсутності доказів виконання рішення суду по справі №924/806/22 щодо звільнення спірних приміщень з боку ПП "Стандарт-Інвест", відсутність підписаного між сторонами акта приймання-передачі майна з оренди, відсутність доказів направлення підписаного з боку ПП "Стандарт-Інвест" акта приймання-передачі на адресу позивача, відсутність доказів неможливості орендаря повернути спірне майно по акту приймання-передачі через ухилення орендаря від прийняття майна та/або підписання акта приймання-передачі тощо), місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що нарахування неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України є правомірним.

Колегією суддів перевірено здійснені позивачем нарахування у сумі 769088,09 грн (за період з 02 листопада 2022 року по 10 квітня 2023 року) та встановлено, що вони є арифметично правильними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що надані представником відповідача до матеріалів справи копія листа №87 від 23 травня 2023 року та копія акта приймання-передачі нежитлових приміщень від 30 березня 2022 року не можуть бути підставою для відмови у стягненні подвійної неустойки, оскільки згідно опису вкладення та поштової накладної дата відправлення листа №87 від 23 травня 2023 року та акта приймання-передачі нежитлових приміщень на адресу ТОВ "Інтегралс" 31 травня 2023 року, тобто поза межами заявленого у справі граничного періоду нарахування неустойки 10 квітня 2023 року. Отже вказані докази не стосуються періоду, за який заявлена до стягнення неустойка.

Щодо доводів апелянта про відкриття кримінального провадження Хмельницьким районним управлінням поліції з приводу неправомірних дій працівників ТОВ "Інтегралс" (позивача у даній справі), апеляційний суд звертає увагу відповідача, що у випадку встановлення працівниками поліції в ході досудового розслідування фактів та обставин, які мають істотне значення для цієї справи, відповідач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відповідно до статті 320 ГПК України.

Враховуючи викладене у сукупності, Господарський суд Хмельницької області прийшов до правильно висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 120052,98 грн пені, нарахованої в межах 6-ти місяців за прострочення сплати орендних платежів, 130992,95 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення сплати орендних платежів за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року, 19996,67 грн 3% річних, нарахованих за прострочення сплати орендних платежів за період з 19 листопада 2021 року по 10 квітня 2023 року, 769088,09 грн неустойки, нарахованої в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України за період з 02 листопада 2022 року по 10 квітня 2023 року.

ТОВ "Стандарт Інвест" у апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно задоволив вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних, пені та неустойки, оскільки суд не застосував положення статей 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами з огляду на наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства, згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України, є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 910/19925/17.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №914/2202/18.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №910/9765/18.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №918/289/19.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 травня 2020 року у справі №918/289/19.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

Таким чином, зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Однак, ТОВ "Стандарт Інвест" не подавалося клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум, жодних доказів в обгрунтування винятковості обставин, які надають суду право на зменшення заявлених до стягнення сум також не надано.

Приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчать про те, що саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів.

Крім того, у чинному законодавстві відсутній правовий механізм зменшення неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою статтею 549 Цивільного кодексу України і статтею 230 Господарського кодексу України, до якої застосовуються положення статті 551 Цивільного кодексу України. Отже, до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, приписи статті 551 Цивільного кодексу України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №924/599/19.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стандарт-Інвест" (вх.№4395/23 від 02 жовтня 2023 року) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року у справі №924/521/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року у справі №924/521/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/521/23 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "05" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мельник О.В.