Постанова

від 04.12.2023 по справі 904/845/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/845/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.,

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 (суддя Красота О.І., повний текст якого підписаний 12.06.2023) у справі №904/845/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія" і просило суд стягнути 3% річних у розмірі 139 287,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 997 951,56 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов Договору поставки обладнання № ЕПП/29-09-20 від 29.09.2020 щодо своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/3478/21 стягнуто з відповідача на користь позивача 2 836 066,75 грн. заборгованості за поставлений товар, 53 380,22 грн. 3% річних, 207 032,87 грн. інфляційних втрат, 46 447,20 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2 270,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Однак, заборгованість за поставлений товар, встановлена рішенням суду, була погашена лише у листопаді 2022 року, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 139 287,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 997 951,56 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які нараховані на основний борг за період прострочення оплати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі №904/845/23 позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія" м. Дніпро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" м. Одеса 3% річних у розмірі 116 286,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 852 236,50 грн., судовий збір у розмірі 14 527,85 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія", в якій, з посиланням на невідповідність застосування при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що:

-розмір річних процентів, інфляційних втрат є надмірно великим;

-рішення суду по справі №904/3478/21 виконано відповідачем в повному обсязі;

-Господарський суд Дніпропетровської області не надав належної оцінки обставинам, які наразі існують, та не приділив особливу увагу тому, що зараз існують виняткові форс-мажорні обставини, які впливають на всі сфери діяльності.

Позивач надав суду свої міркування суду, в яких просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 29.06.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Антонік С.Г., Чус О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 30.06.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/845/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

05.07.2023 матеріали справи №904/845/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (21791,77 грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

14.07.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 06.07.2023 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №11812 від 10.07.2023 про оплату 21 791,78 грн. судового збору.

17.07.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/845/23 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Антоніка С.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023, справу №904/845/23 (для відкриття провадження у справі, тощо) передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі №904/845/23; розгляд справи призначено у судове засідання на 25.09.2023 на 16:00 год.

21.09.2023 до суду апеляційної інстанції від відповідача (апелянта) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю явки в судове засідання представника адвоката Левковської К.Ю., через її переїзд у інше місце проживання.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі № 904/845/23 відкладено на 04.12.2023 на 15:00 год.

29.11.2023 до суду апеляційної інстанції від відповідача (апелянта) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю явки в судове засідання представника.

В судове засідання 04.12.2023 представники учасників процесу не з`явились.

Розглянувши клопотання, колегія суддів відмовила у його задоволенні з огляду на відсутність доказів в його підтвердження, а також з урахуванням того, що відповідач є юридичною особою, яка в порядку ч.3 ст.56 ГПК України не позбавлена права здійснювати представництво інтересів через свого керівника (самопредставництво).

В судовому засіданні 04.12.2023 підписано вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія" 29.09.2020 укладено договір поставки обладнання №ЕПП/29-09-20, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується у зумовлені строки поставити і передати у власність покупцеві обладнання згідно зі Специфікаціями, що є невід`ємними частинами договору (далі - обладнання), а покупець зобов`язується прийняти обладнання та сплатити за них відповідну грошову суму.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 2 836 066,75 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №86 від 26.11.2020 та чиї підписи скріплено печатками.

Відповідачем не оплачено поставлений товар на суму 2 836 066,75 грн., що стало причиною виникнення спору та звернення із позовом до суду у справі № 904/3478/21.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/3478/21, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 та набрало законної сили 24.10.2022 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" 2 836 066,75 грн. заборгованості за поставлений товар, 53 380,22 грн. 3% річних, 207 032,87 грн. інфляційних втрат, 46 447,20 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2 270,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 виправлено допущені описки в описовій та мотивувальній частинах рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/3478/21 щодо періоду нарахування інфляційних втрат, а саме замість "за період з листопада 2020 року по червень 2020 року." правильним є - "за період з листопада 2020 року по червень 2021 року.".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022 виправлено допущені в описовій та мотивувальній частинах постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі № 904/3478/21 описки, зазначивши по тексту постанови сторону, якою було понесено судові витрати у справі "позивач" замість "відповідач" та період стягнення інфляційних втрат "з листопада 2020 року по червень 2021 року" замість "з листопада 2020 року по червень 2020 року".

У зв`язку з тим, що повне виконання Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/3478/21 відповідачем здійснено 18.11.2022 у розмірі 2 836 066,75 грн. та 21.11.2022 у розмірі 819 945,80 грн. позивачем, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, нараховано до стягнення 3% річних у розмірі 116 286,67 грн., які розраховані за період з 08.07.2021 по 21.11.2022 та інфляційні втрати у розмірі 852 236,50 грн., які розраховані за липень 2021-листопад 2022, що є предметом спору у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з рішення у справі №904/3478/21 з відповідача на користь позивача було стягнуто 53 380,22 грн. 3% річних за період з 21.11.2020 по 07.07.2021 та 207 032,87 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по червень 2021 року.

Судом першої інстанції у цій справі (№ 904/845/23) перевірені розрахунки позивача 3% річних за загальний період з 08.07.2021 по 21.11.2022 та інфляційних втрат за період за липень 2021-листопад 2022, з якими погоджується судова колегія апеляційної інстанції, та встановлено, що сума інфляційних втрат має складати 852 236,50 коп., 3 % річних - 116 286,67 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм параграфів 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувані позивачем з відповідача суми 3 % річних та інфляційних втрат від несплаченої своєчасно вартості поставленого товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування 3 % річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

З урахуванням того, що рішення у справі №904/3478/21 від 11.05.2022 набуло законної сили, та фактично виконано, а остаточне перерахування позивачу стягнутої на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/3478/21 заборгованості, яка виникла в рамках договору, було здійснено 18.11.2022 та 21.11.2022, то 3% річних у розмірі 116 286,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 852 236,50 грн. є такими, що відповідають умовам договору та вимогам закону, а тому правильно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що розмір річних процентів, інфляційних втрат є надмірно великим, відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер оціночних суджень.

Щодо форс-мажорних обставин, на які посилається скаржник.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; вони мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Відповідач не надав доказів неспроможності сплати 3% річних та інфляційних нарахувань, що унеможливлюють виконання ним цього зобов`язання.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти; докази настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання не надані.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі №904/845/23 є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду у даній справі відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі № 904/845/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі №904/845/23 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія Сінергія" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.12.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяО.В. Чус

Суддя М.О. Дармін