Постанова

від 05.12.2023 по справі 908/1882/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2023 року м. Дніпро Справа № 908/1882/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023р. (суддя Азізбекян Т.А.) у справі №908/1882/23

за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТХАУС 20, м. Запоріжжя

про стягнення 1 558 822,47 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 у даній справі заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову у справі № 908/1882/23 залишено без задоволення.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що нерухоме майно щодо якого прокурор просить вжити заходів до забезпечення позову, не є предметом позову. Вимог про витребування або передачу цього майна в позові не заявлено. Отже, виконання рішення в даній справі не передбачатиме зобов`язання відповідачів або інших осіб вчинити будь-які дії щодо цього майна, а тому обрані прокурором заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, не відповідають заявленому предмету позову.

Не погодившись із вказаною ухвалою, керівник Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати; ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, а саме:

- накласти арешт на нерухоме майно торговий павільйон літ. О, торговий павільйон літ. П, розташоване за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033183223101, номер запису про право власності 38319308, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю СПОРТХАУС 20 (вул. 12 Квітня, буд. 2, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код 43831031) на праві власності;

- накласти арешт на нерухоме майно кіоск літ.Г, кіоск літ. Д, розташоване за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1942267523101, номер запису про право власності 38317728, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю СПОРТХАУС 20 (вул. 12 Квітня, буд. 2, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код 43831031) на праві власності.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує:

- при постановленні оскаржуваної ухвали судом не взято до уваги співмірність розміру позовних вимог (1 558 822,47 грн), вартості майна відповідача, на яке прокурор просить накласти арешт (73 560,00 грн), розміру статутного капіталу відповідача (100 000,00 грн), а також проігноровано доводи щодо відсутності у відповідача іншого майна. Тобто, вартість майна, на яке прокурор просить накласти арешт (без обмеження чи позбавлення права користування ними) та розмір статутного капіталу відповідача у сукупності становить 173 560,00 грн, що на 1 385 262,47 грн менше заявлених прокурором вимог;

- обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним;

- у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем , за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника;

- ненакладення арешту на рухоме майно відповідача у подальшому унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та п.9 ч.2 ст.129 Конституції України.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю СПОРТХАУС 20 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що:

- умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Таким чином, доводи позивача про співмірність розміру позовних вимог належному відповідачу майна не має значення для вирішення питання про застосування заходу забезпечення позову у цій справі, адже це не є обґрунтованим припущенням, що майно відповідача може зникнути на момент виконання рішення суду;

- позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє дії, які ускладнюють або призведуть до неможливості виконання судового рішення і порушення прав позивача;

- відповідачем вже було сплачено у жовтні 2023 року перший платіж з виконання рішення суду в сумі 141 711,13 грн, що є дією, яка підтверджує виконання відповідачем рішення суду, а відтак відсутня необхідність у вжитті заходу забезпечення позову;

- накладення арешту на нерухоме майно відповідача, яке становить будівлю готелю, не лише перешкоджає у реалізації відповідачем свого права власності на нерухоме майно, обґрунтованість обмеження якого прокурором не доведена, а і унеможливлює здійснення останнім своєї господарської діяльності, адже відповідно до ст.56 Закону України Про виконавче провадження, виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/1883/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 908/1883/23 до Центрального апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.09.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 05.12.2023 на 11:00 год.

05.12.2023 у судове засідання з`явилися прокурор та представник відповідача, які надали відповідні пояснення.

Позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка представника позивача не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю його представника.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СПОРТХАУС 20 доходу у розмірі 1 558 822,47 грн, отриманого від безпідставно набутого майна, зменшений на суму сплаченої плати за землю за період з 23.09.2020 по 26.07.2021.

Також, 07.06.2023 заступником керівника Вознесенської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подана до суду заява про забезпечення позову, в якій заявник просив вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на нерухоме майно торговий павільйон літ. О, торговий павільйон літ. П, розташоване за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул.12 Квітня, буд.2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033183223101, номер запису про право власності 38319308, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю СПОРТХАУС 20 (вул. 12 Квітня, буд. 2, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код 43831031) на праві власності;

- накласти арешт на нерухоме майно кіоск літ.Г, кіоск літ. Д, розташоване за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул.12 Квітня, буд.2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1942267523101, номер запису про право власності 38317728, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю СПОРТХАУС 20 (вул. 12 Квітня, буд. 2, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код 43831031) на праві власності.

Вказана заява мотивована посиланням на те, що:

- у даній справі між сторонами існує спір щодо існування у відповідача обов`язку сплатити орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору оренди за період з 23.09.2020 по 26.07.2021 у розмірі 1 558 822,47 грн;

- виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості або майна, вартість якого еквівалентна такій сумі. При цьому обраний вид забезпечення позову відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, оскільки не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним;

- згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач має зареєстрований статутний капітал нарівні 100 000,00 грн. Із відкритих даних, які містяться в державних реєстрах, на спеціальних аналітичних веб-порталах, встановлено, що інше майно, крім того на яке прокурор просить накласти арешт для забезпечення позову, у відповідача відсутнє;

- відповідно до актів приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ СПОРТХАУС 20 від 23.09.2020, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ СПОРТХАУС 20, посвідчених приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Абрамовою М.О. та зареєстрованих у реєстрі за №№ 995, 996, 997, 998, вартість об`єктів - кіоску літ. Г, кіоску літ. Д, торгового павільйону літ. О, торгового павільйону літ. П за адресою: м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, будинок 2, становить 73 560,00 грн;

- для забезпечення позову прокурора необхідним є накладення арешту на вказані об`єкти нерухомості загальною вартістю 73 560,00 грн. Накладення арешту на зазначене майно є співмірним із заявленими позовними вимогами. У випадку задоволення позовних вимог позивач (кредитор) матиме змогу отримати задоволення за рахунок зазначеного нерухомого майна. Натомість, у випадку, якщо до постановлення рішення у справі відповідачем будуть вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу у користування належного йому майна, це, за відсутності іншого майна та коштів, унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог прокурора;

- наразі набули розповсюдження факти відчуження відповідачами належного їм нерухомого майна під час слухання справ про стягнення з них коштів за позовами прокурора (справи №908/896/18, № 908/109/22, № 908/1692/22, № 908/2516/21, № 908/2866/21). Саме через невжиття судами заходів забезпечення позовів, які необхідні задля забезпечення належного захисту інтересів позивача на завершальній стадії судового провадження та відновлення його порушених прав шляхом фактичного виконання судових рішень, останні на сьогодні залишаються невиконаними.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Частинами першою, другою статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора в інтересах Запорізької міської ради до відповідача про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору оренди.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що "…виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".

При цьому, відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що "можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника". Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Водночас, колегія суддів враховує, що у даному випадку прокурором не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до відчуження належного позивачу майна на момент виконання рішення.

Таким чином, твердження прокурора про можливість подальшого відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна на користь третіх осіб ґрунтуються лише на припущеннях та не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Не подано прокурором і доказів відсутності або недостатності у відповідача коштів для стягнення спірної заборгованості в разі задоволення позову, а також доказів на підтвердження вартості спірного майна на час подання заяви про забезпечення позову.

Натомість, накладення арешту на нерухоме майно відповідача, яке становить будівлі торгових павільйонів та кіосків, не лише перешкоджає у реалізації відповідачем свого права власності на нерухоме майно, обгрунтованість обмеження, якого прокурором не доведена, а і унеможливлює здійснення останнім своєї господарської діяльності, адже відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги недоведення прокурором, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також відсутність доказів щодо підтвердження фактичного вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду у даній справі відсутні.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023р. у справі № 908/1882/23 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Запорізьку обласну прокуратуру.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повна постанова складена та підписана 06.12.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз