Ухвала

від 06.12.2023 по справі 924/1189/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"06" грудня 2023 р.Справа № 924/1189/23

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Агро Сервіс", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Колмексім", м. Хмельницький

про стягнення 2 267 198,75 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №01/0403 від 04.03.2021 року,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2023 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла заява ТОВ "Креатив Агро Сервіс" про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Колмексім", що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду, в межах ціни позову. В обґрунтування заяви посилається на те, що застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки можливість виконання судового рішення залежить від наявності у відповідача грошових коштів у значному розмірі. Позаяк відповідач ухиляється від оплати вартості поставленого товару, з огляду на невиконання зобов`язань, заявник вважає обґрунтованими припущення, що існує імовірність ускладнення або неможливість подальшого виконання рішення суду у випадку задоволення позову, якщо заходи забезпечення позову не будуть вжиті.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2023 року вказану заяву передано для розгляду судді Музиці М.В.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, в тому числі: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

При цьому, надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном (грошовими коштами)) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Суд враховує позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 17.06.2022 р. у справі N 908/2382/21, в якій ВС дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі N 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі N 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі N 10/5026/290/2011 (925/1502/20).

Втім, суд звертає увагу позивача на приписи статті 79 ГПК України, згідно якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову (предметом якого є стягнення грошових коштів) шляхом накладення арешту на майно та на грошові кошти на банківських рахунках відповідача в межах ціни позову, суд має встановити наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову.

Одночасно суд враховує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання.

Проте, така підстава як факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, позаяк невиконання зобов`язань ТОВ "Колмексім" ще потребує доведення та встановлюється під час вирішення спору, тому не можна розглядати відповідні твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

Крім цього, позивачем не надано доказів або інформації, яка б свідчила, що наразі відповідачем вчиняються дії, направлені на відчуження майна, перерахуванням коштів на інші рахунки, тощо.

Отже, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника щодо невиконання зобов`язань відповідачем за договором, які потребують доведення, не можуть оцінюватися судом як достатні докази для вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні заяви позивача від 27.11.2023 року про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею, 06.12.2023 року, та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

СуддяМ.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; позивачу в електронний кабінет