Рішення

від 01.02.2024 по справі 924/1189/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. Справа № 924/1189/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Агро Сервіс", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Колмексім", м. Хмельницький

про стягнення 2 267 198,75 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №01/0403 від 04.03.2021 року,

представники сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: адвокат Венгер Д.О. - згідно ордера ВХ № 1059683 від 25.12.2023 року

ВСТАНОВИВ:

1. Позиція сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 2 267 198,75 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №01/0403 від 04.03.2021 року. Вимоги мотивує неналежним виконанням ТОВ «Колмексім» своїх зобов`язань з своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.

Позивач в судове засідання не з`явився, у заяві від 30.01.2024 року просить здійснювати розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та інфляційних нарахувань. В частині стягнення пені вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а у стягненні 10% річних слід відмовити. Зазначає, що визначення в договорі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 10% річних прямо суперечить статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Звертає увагу, що за приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені припиняється через шість місяців після виникнення зобов`язання, що не враховано позивачем.

2. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.12.2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

04.03.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Креатив Агро Сервіс» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Колмексім» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №01/0403 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця засоби захисту рослин, насіння, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість товару, строк та базис ( в тому числі адреса місця) поставки товару, рік врожаю, а також за необхідності інші умови, визначаються сторонами у відповідному додатку (рахунку-фактурі або специфікації), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Ціна, загальна вартість, найменування товару, вид товару, одиниця виміру зазначаються в додатку, специфікації. В ціну товару входить вартість тари, упаковки та маркування (п. 2.1. договору).

У п. 6.5. договору сторони погодили, що у випадку порушення стороною даного договору своєчасного виконання грошового зобов`язання (таких як: термінів (строків) оплати покупцем за товар, обумовлених в договорі) винна сторона сплачує іншій стороні по даному договорі неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів, від своєчасно не оплаченої суми грошового зобов`язання, за кожен день прострочення зобов`язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 відсотків річних від простроченої суми.

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому разі до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1. договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно видаткових накладних №269 від 14.04.2021 року на суму 80749,62 грн., №318 від 23.04.2021 року на суму 111312,00 грн., №363 від 26.04.2021 року на суму 752872,53 грн., №467 від 07.06.2021 року на суму 346656,00 грн., №478 від 07.06.2021 року на суму 21042,00 грн., №556 від 22.07.2021 року на суму 247287,00 грн. На загальну суму 1559919,15 грн.

У специфікації №2 від 05.04.2021 року сторонам погоджено сплату 111312,00 грн. за товар шляхом перерахування 30% (33393,00 грн) до 22.04.2021 року та 70% (еквівалент 2783,20 дол. США) до 31.10.2021 року; у специфікації №3 - сплату 346656,00 грн. шляхом передплати 30% до 04.06.2021 року та 70% до 31.10.2021 року; у специфікації №4 - сплату 21042,00 грн. шляхом здійснення 30% передплати до 04.06.2021 року та сплатою 70% до 31.10.2021 року; у специфікації №5 - сплату 247287,00 грн. шляхом здійснення 30% передплати до 20.07.2021 року та сплати 70% до 31.10.2021 року.

Сторонами підписано акт звірки розрахунків за договором від 04.03.2021 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 1000000,00 грн.

З вищевикладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути 1000000,00 грн. боргу, 311965,8 грн. втрат від інфляції за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року, 768383,56 грн. пені за період з 08.12.2021 року по 20.10.2023 року та 186849,32 грн. 10% річних за період з 08.12.2021 року по 20.10.2023 року.

4. Позиція суду.

4.1. Щодо стягнення боргу.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи стверджується, що 04.03.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Креатив Агро Сервіс» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Колмексім» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №01/0403, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця засоби захисту рослин, насіння, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вказаної норми, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

В силу ч.1 ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із підписаних видаткових накладних, специфікацій та акту звірки взаємних розрахунків встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставлено товар на загальну суму 1559919,15 грн., із терміном оплати до 31.10.2021 року. Проте, відповідачем сплачено лише 559919,15 грн., чим створено заборгованість перед позивачем на суму 1000000,00 грн., що також визнається ТОВ «Колмексім».

Оскільки доказів сплати вказаного боргу матеріали справи не містять, позовна вимога про стягнення 1000000,00 грн. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню в повному обсязі.

4. 2. Щодо стягнення 10% річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У п. 6.5. договору сторони погодили, що у випадку порушення стороною даного договору своєчасного виконання грошового зобов`язання (таких як: термінів (строків) оплати покупцем за товар, обумовлених в договорі) винна сторона сплачує іншій стороні по даному договорі неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів, від своєчасно не оплаченої суми грошового зобов`язання, за кожен день прострочення зобов`язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 відсотків річних від простроченої суми.

Тобто, продавець та покупець самостійно погодили в договорі збільшений розмір річних - 10%, що кореспондується із ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судом здійснено перерахунок 10% річних та втрат від інфляції у ІПС «Законодавство» та встановлено правомірність вказаних нарахувань.

При цьому, відповідачем у відзиві не обґрунтовано, у чому, на думку останнього, нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 10% річних суперечить статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Так, вказана стаття обмежує нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, такий же розмір пені передбачений у п. 6.5. договору. Натомість Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не стосується нарахувань відсотків річних, позаяк останні передбачені ст. 625 ЦК України та не є штрафною санкцією.

Оскільки сторонами за власною волею передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», та збільшено розмір процентів річних до 10%, що не суперечить ч. 2 ст. 625 ЦК України, вимоги про стягнення 311965,8 грн. втрат від інфляції за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року та 186849,32 грн. 10% річних за період з 08.12.2021 року по 20.10.2023 року також є обґрунтованими.

4. 3. Щодо стягнення пені.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ч.ч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, у п. 6.5. договору сторони погодили, що у випадку порушення стороною даного договору своєчасного виконання грошового зобов`язання (таких як: термінів (строків) оплати покупцем за товар, обумовлених в договорі) винна сторона сплачує іншій стороні по даному договорі неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів, від своєчасно не оплаченої суми грошового зобов`язання, за кожен день прострочення зобов`язання до моменту оплати його повного виконання.

Відповідно до правил обрахунку строків (ст. 253 Цивільного кодексу України) період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.

Тобто, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

Сторонами у п. 6.5. договору за взаємною згодою сторін встановлено інший строк нарахування пені, ніж той, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, з вказівкою на подію, яка має неминуче настати - до моменту повного виконання зобов`язання.

З огляду на викладене, правову позицію Верховного Суду, заперечення відповідача щодо нарахування пені лише в межах шестимісного строку судом не приймаються, оскільки сторонами в договорі визначено інший строк нарахування пені - до повного виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені в ІПС «Законодавство», судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим.

Водночас, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 року у справі №907/532/18 відзначив, що при цьому наявність/відсутність укладеної між сторонами договору угоди про зменшення або скасування штрафних санкцій, так само як наявність/відсутність угоди про внесення змін до умов договору в частині строків поставки товару, при вирішенні судом питання про зменшення розміру штрафу, пені не має вирішального значення, оскільки таке зменшення є правом суду, яке випливає безпосередньо з положень норм чинного законодавства, та здійснюється судом за наявності конкретних об`єктивних обставин.

Поряд з тим, Верховний Суд у постанові від 29.07.2021 року у справі № 904/3526/20 зауважив, що закріплений у частині третій статті 551 ЦК України законодавцем принцип фактично є можливістю обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності та може бути застосований і як норма прямої дії як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Правовий аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке може бути застосовано судом на власний розсуд та не свідчить про втручання суду у договірні відносини.

В даному випадку судом приймається до уваги розмір пені, який становить 76,84% розміру основної заборгованості; визнання позову відповідачем основного боргу та втрат від інфляції; компенсацію понесених втрат позивача шляхом стягнення 10% річних та втрат від інфляції. Вказане в сукупності, на переконання суду, свідчить про можливість зменшення розміру пені на 50%, оскільки в такому випадку буде дотриманий баланс інтересів сторін у вигляді відшкодування позивачу негативних наслідків від неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, а також не носитиме характер несправедливо непомірного тягаря для відповідача.

З усього вищезазначеного, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Агро Сервіс", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Колмексім", м. Хмельницький про стягнення 2 267 198,75 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №01/0403 від 04.03.2021 року, суд задовольняє частково на суму 1 883 006,97 грн. В стягненні 384 191,78 грн. пені слід відмовити в зв`язку зі зменшенням її розміру судом.

Судові витрати.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.

При розподілі судових витрат суд також приймає до уваги положення ст. 130 ГПК України та визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення основного боргу та втрат від інфляції, тому на відповідача слід покласти 24 168,23 грн. судового збору.

9839,74 грн. судового збору (1000000 + 311965,87 = 1311965,87 * 1,5% / 2) може бути повернуто з державного бюджету позивачу на підставі його заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Агро Сервіс", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Колмексім", м. Хмельницький про стягнення 2 267 198,75 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №01/0403 від 04.03.2021 року, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Колмексім» (вул. Старокостянтинівське шосе, буд. 26, м. Хмельницький, 29001, код 38860165) на користь товариства з обмеженою від повільністю «Креатив Агро Сервіс» (вул. Бориспільська, буд. 7, офіс 153, м. Київ, 02099, код 41667942) 1 000 000,00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.) боргу, 311965,87 грн. (триста одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять грн. 87 коп.) втрат від інфляції, 384191,78 грн. (триста вісімдесят чотири тисячі сто дев`яносто одна грн. 78 коп.) пені, 186849,32 грн. (сто вісімдесят шість тисяч вісімсот сорок дев`ять грн. 32 коп.) 10% річних, 24168,32 грн. (двадцять чотири тисячі сто шістдесят вісім грн. 23 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 384191,78 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.02.2024 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; позивачу та представнику відповідача адвокату Венгер Д.О. - в електронні кабінети