Ухвала

від 04.12.2023 по справі 904/6760/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/6760/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 (суддя Ліпинський О.В.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 (колегія суддів: Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Вечірко І.О.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг Компанія "Інтермет" (далі - ТОВ "Інтермет"),

2) ОСОБА_3 ,

3) ОСОБА_1 ,

4) ОСОБА_4 ,

5) ОСОБА_5 ,

6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи"

про відшкодування збитків у розмірі 1 706 470,15 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 18.11.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022, позов задовольнив.

2. 19.09.2023 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

3. Верховний Суд ухвалою від 16.10.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) як таку, що оформлена з порушенням вимог п.2 ч.4 ст.290 ГПК, та на підставі ч.3 ст.292 ГПК.

4. Клопотання про поновлення процесуального строку скаржник мотивував тим, що скаржник повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної не отримував, участі в розгляді справи судом апеляційної інстанції не брав; у зв?язку із військовою агресією проти України в березні 2022 року виїхав у статусі біженця за кодон до Іспанії, де перебуває і зараз; перебуваючи за кордоном не мав доступу до веб-порталу судової влади та не міг бути обізнаним про розгляд справи та ухвалення оскаржуваного рішення; позивач і скаржник не повідомляли судам адреси електронної пошти останнього, а про ухвалення оскаржуваної постанови довідався від ОСОБА_3 , яка надіслала йому на адресу електронної пошти вимогу в порядку регресу.

5. Верховний Суд, визнаючи наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження неповажними, зокрема, вказав:

- поштові відправлення, які направлялися на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до березня 2022 року, поверталися до суду першої інстанції у зв`язку із "закінченням терміну зберігання";

- враховуючи пункти 4, 5 ч.6 ст.242 ГПК та відповідні висновки Верховного Суду, поштові відправлення вважаються врученими, а скаржник вважається повідомленим про вчинення відповідних дій/прийняття рішень, а, отже, є повідомленим про розгляд цієї справи;

- оскаржувана постанова була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) 21.09.2022 (ст.2, ч.1 ст.3 Закону "Про доступ до судових рішень", п.1 ч.1 ст.42, ч.1 ст.43 ГПК, рішення Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Ciricosta and Viola v. Italy" (сторона зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи));

- необґрунтованими є доводи про відсутність за кордоном доступу до веб-порталу судової влади;

- сторони мають можливість ознайомитися з матеріалами справи через систему "Електронний суд" або шляхом направлення таких матеріалів на адресу електронної пошти;

- з дня складення та підписання повного тексту оскаржуваної постанови (19.09.2022) до дня звернення скаржника із касаційною скаргою (19.09.2023) пройшло 12 місяців; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі №904/6760/21 вже перебували на розгляді Верховного Суду за касаційною скаргою ТОВ "Інтермет".

6. 30.10.2023 до Верховного Суду від ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла заява про відвід колегії суддів Кібенко О.Р., Бакуліна С.В., Кондратова І.Д. від розгляду справи №904/6760/21.

7. Верховний Суд ухвалою від 31.10.2023 заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів від розгляду справи №904/6760/21 визнав необґрунтованою та передав справу на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід.

8. Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огородніка К.М. ухвалою від 06.11.2023 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі №904/6760/21.

9. 30.10.2023 від ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшло також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про долучення доказів сплати судового збору, до якого скаржник надав квитанцію від 27.10.2023 №1629-4553-9994-2798 про сплату судового збору у розмірі 40 955,28 грн.

10. У клопотанні, зокрема, зазначає:

- скаржник виїхав за кордон в березні 2022 року внаслідок військової агресії російської федерації, оскільки мешкав в м. Запоріжжі, яке піддавалося масованим артилерійським та ракетним обстрілам, що є загальновідомою обставиною; факт виїзду і неповернення в Україну скаржник підтверджував копією закордонного паспорту з усіма його сторінками; перебуваючи за кордоном скаржник не мав доступу до веб-порталу судової влади та не міг бути обізнаним про розгляд справи та ухвалення оскаржуваного рішення; скаржник не брав участі в розгляді справи в суді апеляційної інстанції та не отримував копію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022; про її ухвалення скаржник вперше дізнався 16.09.2023 з пред`явленої ОСОБА_3 вимоги в порядку регресу; неможливість виконання скаржником за кордоном обов`язку дотримуватися процесуальних строків, передбачених ГПК, зумовлена тим, що через виїзд в евакуацію він з поважних причин не отримував кореспонденцію, яка йому не надсилалася апеляційним господарським судом;

- недоречним є посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20; Верховний Суд в ухвалі від 03.04.2023 у цій справі встановив, що відправка вихідної поштової кореспонденції Центральним апеляційним господарським судом з 25.05.2022 не здійснювалася, а, відповідно, копія оскаржуваної постанови скаржнику рекомендованим листом не направлялася; Верховний Суд про це не вказав, пославшись лише на факти неотримання відповідачем іншої судової кореспонденції за адресою реєстрації, що не має відношення до вручення оскаржуваного судового рішення; встановлене судом неотримання кореспонденції до березня 2022 року хоча формально і є доказом належного повідомлення, проте свідчить про необізнаність скаржника про розгляд цієї справи;

- ОСОБА_1 , не знаючи про існування цієї справи, не міг добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки; недоречним є посилання на висновки, що містяться у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №910/3980/16, від 24.02.2021 у справі №916/160/20, від 05.07.2022 у справі №914/1804/18 та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 04.12.1995 у справі "Ciricosta and Viola v. Italy" (заява №19753/92);

- ОСОБА_1 досі формально зареєстрований в Україні за цією адресою; разом з тим суд не вказав, що поряд із зазначеною адресою реєстрації, скаржник вказав адресу перебування, де фактично проживає за кордоном: АДРЕСА_2 . 1E; суд, знаючи вказану адресу за кордоном, не направив йому копію ухвали від 16.10.2023 за цією адресою;

- у рішенні ЄСПЛ від 19.10.2023 у справі "Будвест, ТОВ проти України" вказано, що національні суди можуть пересвідчитися, що їхні повістки чи інші документи надійшли сторонам достатньо завчасно, і, у відповідних випадках, зафіксувати свої висновки в тексті рішення; якщо судові документи не будуть належним чином вручені учаснику судового процесу, він чи вона можуть бути позбавлені можливості захищати себе під час провадження;

- якщо недотримання строків на касаційне оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, зокрема ненаправленням належним чином у передбачений законом спосіб копії ухвали особі, яка брала участь у справі, проте не була присутня в судовому засіданні, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення (постанови Верховного Суду України від 13.07.2016 у справі №3-774гс16, від 15.10.2013 у справі №21-240а13, від 23.02.2016 у справі №826/104/115, у справі №6-1619цс17);

- з початком воєнного стану позивач не мав доступу до інформації про стан розгляду справи та до судових рішень (у період воєнного стану доступ до ЄДРСР та сервісу "Стан розгляду справ" було тимчасово призупинено) і не знав, що його відновлено, оскільки воєнний стан та військова агресія досі тривають;

- день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення (постанова Верховного Суду від 02.08.2021 у справі №914/1191/20); оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не прирівняно до дня вручення судового рішення та не свідчить про виконання судом вимог ст.242 ГПК щодо вручення скаржнику оскаржуваного судового рішення, про яке останній дізнався вперше 16.09.2023;

- касаційна скарга була подана на третій день після того, як скаржник вперше довідався про оскаржуване судове рішення; фактично касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня, коли скаржник довідався про оскаржувану постанову суду;

- наведені причини об`єктивно та незалежно від волі скаржника перешкоджали йому своєчасно дізнатися про оскаржуване судове рішення та подати на нього касаційну скаргу, а також свідчать про добросовісність дій скаржника, що не повинно обмежувати його право на доступ до правосуддя;

- про фундаментальність значення цієї справи для судової та правозахисної практики свідчить те, що однією з підстав касаційного оскарження є відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

11. 10.11.2023 на адресу електронної пошти Верховного Суду, 15.11.2023 через систему Електронний суд та 17.11.2023 засобами поштового зв`язку надійшло заперечення ОСОБА_2 проти відкриття касаційного провадження, у якому, зокрема, зазначає:

- ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є родичами; незазначення ОСОБА_3 в своїх процесуальних документах та неповідомлення в інший спосіб дійсної адреси проживання ОСОБА_1 чи його електронної адреси, є узгодженими діями відповідачів з метою подальшого оскарження судових рішень; про вказане свідчить те, що ОСОБА_3 оперативно довідалася електронну адресу ОСОБА_1 після закриття касаційного провадження у справі; позивачу достеменно відомо, що в березні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом виїжджали з території України;

- позовна заява в цій справі була подана у 2021 році і ОСОБА_1 її отримував, оскільки на той час перебував в Україні; ОСОБА_1 не цікавився розглядом цієї справи; рішення суду першої інстанції отримував, однак в апеляційному порядку не оскаржував; апеляційну скаргу від ТОВ "Інтермет" отримував, однак участі у розгляді справи не брав; ОСОБА_1 достеменно знав про існування цієї справи;

- навіть за кордоном немає проблем в доступі до судових рішень, які містяться в ЄДРСР, якщо користуватися функцією VPN;

- в своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на ті ж норми, на неправильне застосування яких посилалося у касаційній скарзі ТОВ "Інтермет".

12. Розглянувши матеріали справи, касаційної скарги, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та заперечень позивача проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

13. У повторно поданому клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник фактично навів ті ж самі підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, які колегія суддів раніше визнала неповажними в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху.

14. Клопотання не містить нових доводів щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, натомість у ньому містяться додаткові обґрунтування тих підстав, що вже були оцінені Верховним Судом.

15. Основними доводами скаржника є обставини щодо 1) необізнаності про розгляд справи, 2) неотримання ним копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, у зв`язку із ненаправленням такої копії на адресу скаржника.

16. Разом з тим, в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху Верховний Суд вказав, що скаржник з причин, що перебували поза межами контролю відправника (суду), не отримував також й іншу кореспонденцію у справі, яку суди йому належно направляли, а саме ухвали про відкриття провадження у справі від 20.08.2021 (т.1, а.с.86), про відкладення підготовчого засідання від 09.09.2021 (т.1, а.с.145), про оголошення перерви у підготовчому засіданні від 07.10.2021 (т.1, а.с.212), про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 19.10.2021 (т.1, а.с.245), про оголошення перерви у судовому засіданні від 09.11.2021 (т.2, а.с.33).

17. При цьому Верховний Суд зазначив, що суди направляли вказану кореспонденцію на адресу скаржника, правильність якої він сам визнає, у період, коли скаржник, за його твердженням, не перебував за межами України (до березня 2022 року).

18. На підставі цього, посилаючись на норми пунктів 4, 5 ч.6 ст.242 ГПК та висновки, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20), а також що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20), Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник був повідомлений про судовий розгляд цієї справи.

19. Дійшовши висновку, що скаржник був повідомлений про судовий розгляд справи, на підставі ст.2, ч.1 ст.3 Закону "Про доступ до судових рішень", п.1 ч.1 ст.42, ч.1 ст.43 ГПК, рішення Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Ciricosta and Viola v. Italy", у якому вказано, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника; суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання, Верховний Суд дійшов також висновку, що скаржник мав можливість самостійно ознайомитися із судовими рішеннями у справі (зокрема й оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції) в ЄДРСР.

20. Скаржник у повторно поданому клопотанні не обґрунтував у чому полягали причини неотримання ним судових рішень, направлених йому до березня 2022 року.

21. Відсутні докази про те, що скаржник особисто та/або інші учасники справи повідомляли судам попередніх інстанцій іншу адресу проживання/перебування скаржника та/або альтернативні способи зв`язку із ним.

22. За таких обставин вбачається, що суди попередніх інстанцій не могли забезпечити вручення скаржнику будь-якого судового рішення у справі, зокрема й оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, з причин, що від них не залежали. Скаржник протилежного не довів.

23. Скаржник повторно не довів і того, що перебуваючи за кордоном він не мав доступу до веб-порталу судової влади, зазначивши лише, що у період воєнного стану доступ до ЄДРСР та сервісу "Стан розгляду справ" було тимчасово призупинено і він не знав, що його відновлено, оскільки воєнний стан та військова агресія досі тривають.

24. Необхідно також звернути увагу, що 26.06.2022 та 25.07.2022 Центральний апеляційний господарський суд розмістив на офіційному веб-сайті повідомлення про відкладення розгляду справи на 20.07.2022 та 07.09.2022 відповідно.

25. Отже Верховний Суд дійшов висновку, що неотримання скаржником кореспонденції (судових рішень) не залежало від того, здійснювали суди таку відправку належним чином чи така відправка з певних причин належно не здійснювалася (як у випадку із оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції), а також від того, перебував фактично скаржник за адресою своєї реєстрації в Україні чи за кордоном.

26. Більше того, із доводів скаржника вбачається, що навіть за умови направлення оскаржуваного судового рішення на його єдину відому адресу, таке відправлення скаржник би не отримав, оскільки у цей час вже перебував за кордоном.

27. Враховуючи зазначене, Верховний Суд повторно відхиляє доводи скаржника про його необізнаність щодо судового розгляду цієї справи, а також про те, що недотримання строків на касаційне оскарження було зумовлене бездіяльністю суду апеляційної інстанції та/або виїздом скаржника за кордон.

28. Також Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до п.4 ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

29. Пунктом 5 ч.1 ст.310 ГПК передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

30. Разом з тим із касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що підставами касаційного оскарження він зазначає пункти 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК, а на випадок, передбачений п.4 ч.2 ст.287, п.5 ч.1 ст.310 ГПК, не посилається.

31. Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

32. Частиною 4 ст.13 ГПК унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

33. Згідно із п.6 ч.2 ст.42 ГПК учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

34. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1 ст.118 ГПК).

35. Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

36. Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

37. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

38. Верховний Суд зазначає, що клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

39. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

40. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.

41. При цьому ГПК не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.

42. Отже, в кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює докази та доводи, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

43. Верховний Суд не вважає наведені скаржником обставини поважними і такими, що дають підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

44. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

45. Верховний Суд враховує, що з дня складення та підписання повного тексту оскаржуваної постанови (19.09.2022) до дня звернення скаржника із касаційною скаргою (19.09.2023) пройшло 12 місяців.

46. У рішеннях Європейського суду з прав людини принцип правової визначеності трактується у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункти 51, 52 рішення від 03.12.2003 у справі "Ryabykh v. russia", заява №52854/99).

47. При цьому якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", заява №3236/03).

48. Європейський суд з прав людини зазначив, що умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення від 23.10.1996 у справі "Levages Prestations Services v. France", заява №21920/93 та від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain", заява №26737/95).

49. Відповідно до ч.3 ст.292 ГПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п.4 ч.1 ст.293 цього Кодексу.

50. Відповідно до п.4 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

51. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №904/6760/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 на підставі п.4 ч.1 ст.293 ГПК.

Керуючись статтями 119, 234, 235, 288, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі №904/6760/21.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №904/6760/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022.

3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова