Постанова

від 05.12.2023 по справі 910/13756/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/13756/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" - Легка О.Ю. - адвокат (ордер від 06.11.2023 АІ № 1489684),

відповідача - державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023

(суддя Ломака В.С.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (головуючий - суддя Демидова А.М., судді: Ходаківська І.П. і Владимиренко С.В.)

у справі № 910/13756/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (далі - Товариство, Позивач)

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство, Відповідач)

про стягнення 1 266 316,66 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства про: стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 266 316,66 грн., з яких: 1 005 600,00 грн. - основний борг, 233 772,09 грн. - "інфляційні втрати" та 26 944,57 грн. - 3 % річних, нарахованих за несвоєчасну оплату поставленого за видатковою накладною від 11.11.2021 № 13 товару у період з 17.01.2022 по 08.12.2022; зазначення у порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про нарахування 3 % річних на суму боргу до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Позов мотивовано неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе за укладеним між сторонами договором на постачання товару від 10.09.2021 № 53-123-01-21-07128 зобов`язань з оплати поставленого Позивачем товару, у зв`язку з чим за Відповідачем утворилася заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат у наведеному розмірі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023: позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 1 005 600 грн. основного боргу, 25 456,83 грн. - 3 % річних, 233 772,09 грн. "інфляційних втрат" та 18 972,43 грн. витрат зі сплати судового збору; органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі № 910/13756/22, в порядку частини десятої статті 238 ГПК України нараховувати 3 % річних на суму основного боргу в розмірі 1 005 600 грн., починаючи з 09.12.2022 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Підприємства на користь Товариства.

Рішення та постанову мотивовано наявністю підстав для задоволення позову та стягнення 3% річних та "інфляційних втрат" за здійсненим судом перерахунком.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Підприємство просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 526 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" (далі - Постанова № 187), приписи статті 5 Закону України "Про санкції". При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано, що з метою дотримання вимог названого Закону, для захисту економічних інтересів Підприємства та недопущення ведення господарської діяльності з учасниками/контагентами, до яких застосовано обмежувальні заходи (санкції) прийнято рішення здійснювати постійний моніторинг та аналіз контрагентів Відповідача щодо наявності серед них юридичних і фізичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до закону. За результатами попередньої перевірки контрагента - Товариства було прийнято рішення зупинити здійснення видаткових операцій за договорами, укладеними з Товариством, в частині товару, країною-походження якого є російська федерація та Республіка Білорусь.

Доводи іншого учасника справи

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про законність оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

Підприємством (покупець) та Товариством (постачальник) укладено договір на постачання товару від 10.09.2021 № 53-123-01-21-07128 (далі - Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язався передати покупцю, а останній, у свою чергу, - прийняти і оплатити товар - код CPV 38430000-8 по ДК 021:2015 - Детектори та аналізатори (Гранулометричний аналізатор) у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у специфікації № 1 (додаток №1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року;

- загальна вартість товару є твердою та складає разом: 1 088 000 грн. без ПДВ; крім того ПДВ 20 % - 217 600 грн., всього з ПДВ - 1 305 600 грн. (пункт 2.1);

- оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно з специфікацією № 1 (додаток № 1 до Договору) та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 6.1 цього Договору (пункт 2.2);

- датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (пункт 3.3);

- з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документ, що підтверджує якість товару (згідно з ТС.0.0014.0110; пункт 3.2);

- приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій № П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і № П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" у розділі Стандарти НАЕК "Енергоатом" за адресою: http:www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standards-82; пункт 6.1)

- Договір останній вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання (пункт 13.1).

На виконання умов Договору 11.11.2021 Позивач на підставі видаткової накладної № 13, яку сторони підписали без будь-яких заперечень чи зауважень, поставив Відповідачу погоджений товар, загальна вартість якого склала 1 305 600 грн. (разом з ПДВ), що відповідає загальній ціні Договору.

Претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору Відповідач Позивачу не пред`являв.

Однак, у порушення положень Договору Відповідач отриманий товар оплатив лише частково, перерахувавши Товариству на підставі платіжного доручення від 13.09.2022 № УВТК/2203 300 000 грн, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість у розмірі 1 005 600 грн.

За наявними в матеріалах справи документами вхідний контроль поставленого Товариством за видатковою накладною від 11.11.2021 № 13 товару пройдено 24.11.2021, що жодним учасником справи не ставиться під сумнів, 29.11.2021 проведено реєстрацію податкової накладної.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обов`язок зі сплати повної вартості товару, поставленого за видатковою накладною від 11.11.2021 № 13 на суму 1 305 600 грн з ПДВ, виник у Відповідача після реєстрації постачальником (Позивачем) податкової накладної включно до 03.02.2022, а першим днем прострочення є 04.02.2022.

З матеріалів справи вбачається та сторонами у справі не спростовується, що в специфікації № 1 та видатковій накладній від 11.11.2021 № 13 виробником товару, що поставлявся Відповідачу, зазначено ТОВ Науково-виробниче підприємство "Техноприбор", москва, рф.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позов, виходили з такого:

- факт постачання товару за Договором сторонами не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами;

- матеріали справи не містять доказів виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором з оплати поставленого Позивачем товару на суму 1 005 600 грн, що не заперечується самим Відповідачем;

- судами попередніх інстанцій здійснено перерахунок заявлених Позивачем до стягнення сум 3 % річних та "інфляційних втрат", нарахованих на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за порушення Відповідачем грошового зобов`язання, та встановлено, що правильним до стягнення з Відповідача є 25 456,83 грн. - 3 % річних та 233 772,09 грн. "інфляційних втрат";

- Договір укладено 10.09.2021, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності Постановою № 1178, а тому положення цієї постанови та пункти 5, 10 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

- пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 426 "Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації", яка набрала чинності 11.04.2022, встановлено заборону ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації. Як вбачається з матеріалів справи, спірний товар був ввезений в Україну до 24.02.2022, оскільки його поставлено Відповідачу за видатковою накладною ще в листопаді 2021 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до положень ГПК України:

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша, друга, п`ята статті 236);

- при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (частина перша статті 237);

- у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238).

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як свідчать матеріали справи, Підприємство заперечуючи проти позову про стягнення заборгованості за Договором послідовно в судах попередніх інстанцій послалося на те, що з метою дотримання вимог Закону України "Про санкції", для захисту економічних інтересів державного підприємства та недопущення ведення господарської діяльності з учасниками/контрагентами, до яких застосовано обмежувальні заходи (санкції), згідно з наказом Підприємства від 09.09.2022 № 01-608-н прийнято рішення щодо здійснення моніторингу та аналізу контрагентів компанії (юридичних/фізичних осіб), до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до закону.

Водночас у рамках виконання Постанови № 187, постанови Національного банку України від 24.02.2018 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", проведено аналіз чинних договорів, за якими виконано постачання товару, та для уникнення здійснення видаткових операцій за договорами, укладеними з контрагентами в частині товару, країною-походження якого є російська федерація, та установлено, між іншим, що за Договором, укладеним з Товариством, відбулася поставка товару, зокрема виробництва російської федерації згідно з специфікації № 1 до Договору.

09.04.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 426 "Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації", що набрала чинності з 11.04.2022, якою заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації. Товари, переміщення яких територією російської федерації здійснено транзитом, та товари, ввезені з російської федерації, у тому числі товари походженням з третіх країн, можуть бути поміщені в митний режим імпорту, якщо їх ввезення в Україну здійснено до 24.02.2022 включно.

Таким чином, з 11.04.2022 - після набрання чинності цією постановою Кабінету Міністрів України встановлено заборону на ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації.

Суди попередніх інстанцій посилаючись в оскаржуваних судових рішеннях на дану постанову Кабінету Міністрів України не встановили чи підлягає вона застосуванню до спірних правовідносин, враховуючи, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім деяких випадків.

Відповідач зазначив, що відповідно до протоколу засідання комісії ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану від 13.09.2022 № 7, за результатами попередньої перевірки контрагента - Товариство прийнято рішення зупинити проведення видаткових операцій за цим Договором у частині товару, країною походження якого є російська федерація.

З огляду на те, що здійснення видаткових операцій за цим Договором у частині товару, країною-походження якого є російська федерація, заборонено законодавством, Підприємство посилалося на відсутність підстав для задоволення позову.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на положення чинного законодавства, зокрема щодо мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами), за якими є російська федерація та зазначили, що позивачем у даній справі є Товариство - юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства України, відповідно до відкритих даних публічного реєстру юридична особа не містить серед своїх членів, учасників, власників громадян російської федерації, а також те, що Договір укладено між сторонами 10.09.2021, а поставка товару відбулася фактично 15.11.2021 до введення воєнного стану, передчасно визнали такі заперечення Відповідача безпідставними.

В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України "Про санкції").

У частині першій статті 4 Закону України "Про санкції" визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (пункт 5); заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом (пункт 10).

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

Статтею 53 Закону України "Про санкції" визначено, що державний реєстр санкцій (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Реєстр створюється з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, згідно з підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22.

Таким чином, за змістом Закону України "Про санкції" та Постанови № 187 установлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

Отже, у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є Позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є Позивач особою щодо якої Постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи підпадає Позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України; та чи наявні/відсутні у Реєстрі відомості стосовно Позивача.

При цьому Суд враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22 про необхідність надавати правову оцінку доводам Відповідача (боржника) щодо можливості застосування у спірних правовідносинах Закону України "Про санкції" та підзаконних нормативно-правових актів в частині наявності/відсутності щодо Позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції".

Водночас, зважаючи на доводи Відповідача щодо законодавчої заборони здійснення видаткових операцій за Договором у частині товару, країною-походження якого є російська федерація, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалося питання та відповідні докази щодо сплати саме Позивачем грошових коштів виробнику продукції (товару), що було постановлено за Договором та наведено у специфікації № 1 до цього договору та чи є Позивач кредитором (стягувачем) стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції" з рахуванням у тому числі частини третьої статті 5 названого Закону.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 названого Кодексу не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Крім того, допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливлюють формування Верховним Судом відповідних висновків, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, а тому такі доводи касаційної скарги є передчасними.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, враховуючи вказані вище міркування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Отже, касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню частково; рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини і дослідити докази, зазначені в цій постанові, надати їм і доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання стосовно розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 910/13756/22 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова