Рішення

від 09.11.2023 по справі 320/8981/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2023 року справа № 320/8981/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Мульті Медіа Сервіс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представника позивача - Мелимука В.В., Мусійко О.І.,

представника відповідача - Мала Л.В.,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» (далі - позивач та/або ТОВ «ТРО «ММС») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.01.2023:

- №00016050702 з податку на додану вартість на суму 9158400 грн та нарахованих штрафних санкцій у сумі 2289600 грн;

- №00016070702, яким ТОВ «ТРО «ММС» нараховано штраф у сумі 3400 грн за відсутність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної за грудень 2019 року на суму ПДВ - 80000 грн;

- №00016020702, яким позивачу нараховано штраф у сумі 2364200 грн за відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (сума ПДВ - 9078400 грн).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження ТОВ «ТРО «ММС» податку на додану вартість за результатами його господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Національний Контент Центр» (далі - ТОВ «НКЦ»), оскільки сплачена останнім на користь позивача за договором №04/17-К1 від 01.04.2017 сума коштів є роялті, яка відповідно до пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об`єктом оподаткування ПДВ. Зважаючи на відсутність підстав для сплати ПДВ, на думку позивача, відсутній і обов`язок реєстрації податкових накладних по вказаним операціям. Водночас ТОВ «ТРО «ММС» визнано правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 06.01.2023 №00016070702.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

26.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому останній стверджує про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник ГУ ДПС у м. Києві вказує, що коли платіж, який підпадає під визначення роялті, яке наведене в ПК України, але здійснюється в формі, яка відрізняється від вказаної в пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України, тобто не в грошовій та не у вигляді цінних паперів, такий платіж підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах. Податковий орган також звертає увагу суду на те, що в порушення вимог законодавства в наданих до перевірки актах приймання-передачі прав за договором №04/17-К1 від 01.04.2017 не вказана назва товару, ліцензійний строк, кількість показів, ліцензійна винагорода (роялті). Крім протиправного заниження ТОВ «ТРО «ММС» ПДВ на суму 9158400,00 грн відповідачем також встановлена відсутність реєстрації податкових накладних на зазначену суму в Єдиному реєстрі податкових накладних.

09.06.2023 до суду представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де ним зазначено про те, що зміст відзиву на позовну заяву не спростовує тверджень ТОВ «ТРО «ММС», які викладені ним у позовній заяві, натомість дублює інформацію, викладену в акті перевірки.

У судовому засіданні 20.06.2023 представник позивача подав заяву про зміну предмету позову шляхом вилучення з предмету позову податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 06.01.2023 №00016070702.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 заяву про зміну предмету позову від 19.06.2023 №1/19-06-23 прийнято до розгляду судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 закрито підготовче провадження. Суд перейшов до розгляду справи по суті одразу після закриття підготовчого судового засідання 20.06.2023.

У судових засіданнях 20.06.2023, 18.07.2023, 14.09.2023, 09.11.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив, просив відмовити у позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ГУ ДПС у м. Києві у період з 28.04.2021 по 21.05.2021 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТРО «ММС» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.04.2017 по 31.12.2020, щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 по 31.12.2020, за наслідком якої складено акт від 28.05.2022 №42477/26-15-07-02-02-17/32798254.

Не погоджуючись із висновками вказаного вище акту перевірки, позивачем подано до податкового органу заперечення, за результатами розгляду яких останнім відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України вирішено провести документальну позапланову перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження.

Так у період з 15.12.2022 по 23.12.2022 ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТРО «ММС» з питань, що стали предметом оскарження, за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, за наслідком якої складено акт від 30.12.2022 №51317/26-15-07-02-02-03/32798254 (далі акт перевірки) (т. 1, а.с. 127-171).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 186.3 ст. 186, «а» і «б» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, пп. 196.1.6, п. 196.1 ст. 196, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 158 400 грн, у т.ч. за квітень 2017 на суму 36400 грн, за травень 2017 на суму 36400 грн, за червень 2017 на суму 36400 грн, за липень 2017 на суму 36400 грн, за серпень 2017 на суму 36400 грн, за вересень 2017 на суму 36400 грн, за жовтень 2017 на суму 150000 грн, за листопад 2017 на суму 150000 грн, за грудень 2017 на суму 150000 грн, за січень 2018 на суму 100000 грн, за лютий 2018 на суму 100000 грн, за березень 2018 на суму 100000 грн, за квітень 2018 на суму 100000 грн, за травень 2018 на суму 100000 грн, за червень 2018 на суму 100000 грн, за липень 2018 на суму 100000 грн, за серпень 2018 на суму 100000 грн, за вересень 2018 на суму 100000 грн, за жовтень 2018 на суму 100000 грн, за листопад 2018 на суму 100000 грн, за грудень 2018 на суму 100000 грн, за січень 2019 на суму 100000 грн, за лютий 2019 на суму 160000 грн, за березень 2019 на сум 200000 грн, за квітень 2019 на суму 200000 грн, за травень 2019 на суму 200000 грн, за червень 2019 на сум 200000 грн, за липень 2019 на суму 200000 грн, за серпень 2019 на суму 200000 грн, за вересень 2019 на суму 200000 грн, за жовтень 2019 на суму 200000 грн, за листопад 2019 на суму 200000 грн, за грудень 2019 на суму 280000 грн, за січень 2020 на суму 300000 грн, за лютий 2020 на суму 300000 грн, за березень 2020 на суму 300000 грн, за квітень 2020 на суму 450000 грн, за травень 2020 на суму 450000 грн, за червень 2020 на суму 450000 грн, за липень 2020 на суму 450000 грн, за серпень 2020 на суму 450000 грн, за вересень 2020 на суму 450000 грн, за жовтень 2020 на суму 450000 грн, за листопад 2020 на суму 450000 грн, за грудень 2020 на суму 450000 грн;

- п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті відсутньої реєстрації податкових накладних за період квітень 2017, травень 2017, червень 2017, липень 2017, серпень 2017, вересень 2017, жовтень 2017, листопад 2017, грудень 2017, січень 2018, лютий 2018, березень 2018, квітень 2018, травень 2018, червень 2018, липень 2018, серпень 2018, вересень 2018, жовтень 2018, листопад 2018, грудень 2018, січень 2019, лютий 2019, березень 2019, квітень 2019, травень 2019, червень 2019, липень 2019, серпень 2019, вересень 2019, жовтень 2019, листопад 2019, грудень 2019, січень 2020, лютий 2020, березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020, липень 2020, серпень 2020, вересень 2020, жовтень 2020, листопад 2020, грудень 2020 року.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення на акт перевірки (т. 1, а.с. 172 - 173), які згідно з листом ГУ ДПС у м. Києві від 11.01.2023 №1288/І/26-15-07-02-02-09 залишені без розгляду (т. 1, а.с. 181 - 182).

У подальшому, з урахуванням висновків акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві 06.01.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00016050702, яким збільшено ТОВ «ТРО «ММС» суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 11448000,00 грн, з яких 9158400,00 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями, та 2289600,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1, а.с. 38 - 39);

- №00016020702, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкових накладних на суму ПДВ 9078400,00 грн до позивача застосовано штраф у сумі 2364200,00 грн (т. 1, а.с. 43 - 44);

- №00016070702, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкових накладних на суму 80000,00 грн до позивача застосовано штраф у сумі 3400,00 грн (т. 1, а.с. 48).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №00016050702 та №00016020702 позивачем подано скаргу (т. 1, а.с. 183 - 197), за результатами розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 17.03.2023 №6565/6/99-00-06-01-01-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Разом з тим, пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані: як винагорода за використання комп`ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем"); за придбання примірників (копій, екземплярів) об`єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра); за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об`єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи; за передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України; за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем;

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать, передачі (програми) організацій мовлення.

Об`єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об`єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є, зокрема, програми (передачі) організацій мовлення. (ст. 449 ЦК України).

Статтею 452 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав є: 1) право на використання об`єкта суміжних прав; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; 3) право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.

За приписами ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

Аналіз вказаних норм права свідчить на користь висновку про те, що у разі якщо умовами ліцензійного/субліцензійного договору передбачено надання покупцю права на використання передачі (програми) організацій мовлення без можливості її продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, то отримання постачальником платежу від покупця як винагороди за надання такого права на використання передачі (програми) організацій мовлення для цілей оподаткування податком на додану вартість визначається як роялті, а отже така операція не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Судовим розглядом встановлено, що 01.04.2017 ТОВ «ТРО «ММС» укладено з ТОВ «НКЦ», як розповсюджувачем, договір №04/17-К1 (далі Договір №04/17-К1), за умовами якого позивач надав розповсюджувачу невиключне майнове право на використання Програми (об`єднана єдиною творчою концепцією сукупність Передач (аудіовізуальні твори, включаючи фільми, телевізійні передачі, міжпрограмний простір, рекламу та інформаційні блоки, інші об?єкти авторського права та/або суміжних прав), яка транслюється відповідно до сітки мовлення і має назву: «К1». Є об?єктом суміжних прав) шляхом їх розповсюдження (ретрансляції) в кабельних, стільникових, багатоканальних наземних (MMDS, LMDS, MVDS, «MITPIC»), супутникових (DTH), IPTV тa Internet мережах, та/або іншій замкнутій/захищеній мережі, включаючи, але, не обмежуючись DSL системою на території України в межах її державних кордонів впродовж строку дії цього договору.

При цьому відповідно до п. 2.5 Договору №04/17-К1 права, що надаються розповсюджувачу згідно з даним договором, надаються без передачі права власності, володіння, відчуження або будь-якого іншого подібного розпорядження Програмою.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 6 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Права на використання об`єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Ураховуючи вказані вище норми, суд дійшов висновку, що Договір №04/17-К1 є саме ліцензійним договором.

При цьому додатковими угодами до Договору №04/17-К1 сторонами узгоджені винагорода позивачу за наданні права на використання програми (роялті), яка виплачується щомісячно.

Отже, зі змісту вказаного ліцензійного договору вбачається, що права на використання об`єктів права інтелектуальної власності (передачі (програми) організацій мовлення) ТОВ «НКЦ» отримало від позивача без можливості її продажу або здійснення відчуження в інший спосіб та за умови сплати на користь останнього (ліцензіара) плати у грошовому визначенні як винагороди за надання таких прав на використання передачі (програми) організацій мовлення.

У період з квітня 2017 по грудень 2020 між ТОВ «ТРО «ММС» та ТОВ «НКЦ» підписані акти приймання-передачі прав (надання невиключного права на використання прав на Програму (об`єднана єдиною творчою концепцією сукупність Передач, яка транслюється відповідно до сітки мовлення і має назву; «К1») шляхом її розповсюдження (ретрансляції) в кабельних, стільникових, багатоканальних наземних, супутникових, IPTV та інтернет мережах та/або в іншій замкнутій/захищеній мережі на Території) за Договором №04/17-К1 на загальну суму 45392000,00 грн без ПДВ.

Суд звертає увагу, що факт укладення та виконання умов Договору №04/17-К1 податковим органом не ставиться під сумнів.

Факт сплати ТОВ «НКЦ» на користь ТОВ «ТРО «ММС» коштів на виконання умов зазначеного вище ліцензійного договору ГУ ДПС у м. Києві також не заперечувався, водночас на підтвердження такої сплати позивачем надано відповідні картки рахунку за квітень 2017 грудень 2020.

За таких обставин, є безпідставними твердження контролюючого органу, що здійснені за Договором №04/17-К1 платежі підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах, оскільки такі здійснюється в формі, яка відрізняється від вказаної в пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України, тобто не в грошовій.

При цьому суд критично сприймає посилання ГУ ДПС у м. Києві в обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення від 06.01.2023 №00016050702 на незазначення в актах приймання-передачі прав назви товару, ліцензійного строку, кількості показів, ліцензійної винагороди (роялті), оскільки зазначена в таких актах інформація є достатньою для ідентифікації наданих позивачем ТОВ «НКЦ» прав за Договором №04/17-К1.

Ураховуючи вищезазначене, відповідач дійшов помилкового висновку щодо заниження позивачем ПДВ на загальну суму 9078400,00 грн зі сплаченої за Договором №04/17-К1 плати (роялті) на загальну суму 45392000,00 грн.

Водночас щодо іншої частини визначеного податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2023 №00016050702 податкового зобов`язання у сумі 80000,00 грн (9158400,00 9078400,00 = 80000,00) суд зазначає наступне.

Згідно з актом перевірки заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2019 у розмірі 80000,00 грн виникло у зв`язку з ненарахуванням умовних податкових зобов`язань по безнадійній заборгованості у сумі 480000,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Фільм Телевіж Технолоджі» за договором №21/02-П від 21.02.2011, яка згідно з бухгалтерською довідкою від 27.12.2019 №70 списана. Відповідно позивачем не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної за грудень 2019 року на вказану суму ПДВ, у зв`язку з чим податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2023 №00016070702 ТОВ «ТРО «ММС» нараховано штраф у сумі 3400 грн.

Суд звертає увагу, що позивачем визнано правомірність нарахування йому податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2023 №00016070702 штрафу та рекомендацію зареєструвати відповідну податкову накладну.

Також позивачем не заперечувався й обов`язок сплати ПДВ у розмірі 80000,00 грн за вказаними вище правовідносинами.

Так ТОВ «ТРО «ММС» складено податкову накладну від 12.01.2023 №1 на загальну суму 480000,00 грн, в т.ч. ПДВ 80000,00 грн, яка згідно з квитанцією від 18.01.2023 №9003669593 зареєстрована в ЄРПН. Крім того згідно з платіжною інструкцією від 18.01.2023 №25 позивачем сплачено визначений податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2023 №00016070702 штраф.

Водночас твердження позивача про подвійне покарання його оскільки сума 80000,00 грн також фігурує в податковому повідомленні-рішенні від 06.01.2023 №00016050702 є необґрунтованими, оскільки вказаним рішенням визначено грошове зобов`язання по ПДВ через заниження такого, натомість податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2023 №00016070702 ТОВ «ТРО «ММС» притягнуто до відповідальності за відсутність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідної податкової накладної.

Зважаючи на викладене, ГУ ДПС у м. Києві правомірно збільшено позивачу податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2023 №00016050702 суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 100000,00 грн, з яких 80000,00 грн за податковими зобов`язаннями, та 20000,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 06.01.2023 №00016050702 в частині збільшення ТОВ «ТРО «ММС» суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 11348000,00 грн, з яких 9078400,00 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями, та 2269600,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.01.2023 №00016020702, яким до товариства застосовані штрафні санкції у розмірі 2364200,00 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Тобто, п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України встановлено юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної. При цьому законодавець окреслює ряд виключень, а саме визначено коло різновидів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких платник податку на додану вартість не підлягатиме юридичній відповідальності у порядку цієї норми.

Так, диспозиція п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України передбачає, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Отже, для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватися отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Судовим розглядом встановлено, що податкові накладні за господарськими операціями за Договором №04/17-К1 не підлягали видачі отримувачу (покупцю), а також були складені на постачання послуг для операцій, які звільнені від оподаткування, тому правові підстави для застосування штрафних санкцій до платника за порушення граничних термінів реєстрації таких податкових накладних відсутні.

Ураховуючи вищезазначене, податкове повідомлення-рішення від 06.01.2023 №00016020702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 26840,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 23.03.2023 №114.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково, то сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь ТОВ «ТРО «ММС» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (99,28 %) 26646,75 грн.

В судовому засіданні 09.11.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення суду складено 30.11.2023.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.01.2023 № 00016050702 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Мульті Медіа Сервіс" суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 11348000,00 грн. (одинадцять мільйонів триста сорок вісім тисяч грн. 00 коп.), з яких 9078400,00 грн. (дев`ять мільйонів сімдесят вісім тисяч чотириста грн. 00 коп.) - за податковими та/або іншими зобов`язаннями, та 2269600,00 грн. (два мільйона двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот грн. 00 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.01.2023 № 00016020702.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, ідентифікаційний код ВП: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Мульті Медіа Сервіс" (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, б. 30, ідентифікаційний код 32798254) судовий збір у розмірі 26646,75 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сорок шість грн. 75 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.