Постанова

від 11.04.2024 по справі 320/8981/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8981/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Кушнова А.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кобаля М.І., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря: Чорної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року (розглянута у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» (далі - позивач та/або ТОВ «ТРО «ММС») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.01.2023:

- №00016050702 з податку на додану вартість на суму 9158400 грн. та нарахованих штрафних санкцій у сумі 2289600 грн.;

- №00016070702, яким ТОВ «ТРО «ММС» нараховано штраф у сумі 3400 грн. за відсутність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної за грудень 2019 року на суму ПДВ - 80000 грн.;

- №00016020702, яким позивачу нараховано штраф у сумі 2364200 грн. за відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (сума ПДВ - 9078400 грн.).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження ТОВ «ТРО «ММС» податку на додану вартість за результатами його господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Національний Контент Центр» (далі - ТОВ «НКЦ»), оскільки сплачена останнім на користь позивача за договором №04/17-К1 від 01.04.2017 сума коштів є роялті, яка відповідно до пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об`єктом оподаткування ПДВ. Зважаючи на відсутність підстав для сплати ПДВ, на думку позивача, відсутній і обов`язок реєстрації податкових накладних по вказаним операціям. Водночас ТОВ «ТРО «ММС» визнано правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 06.01.2023 №00016070702.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.01.2023 № 00016050702 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 11348000,00 грн.. (одинадцять мільйонів триста сорок вісім тисяч грн.. 00 коп.), з яких 9078400,00 грн.. (дев`ять мільйонів сімдесят вісім тисяч чотириста грн.. 00 коп.) - за податковими та/або іншими зобов`язаннями, та 2269600,00 грн.. (два мільйона двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот грн.. 00 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.01.2023 № 00016020702.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Головне управління ДПС ум. Києві, як відокремлений підрозділом ДПС України подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ГУ ДПС у м. Києві у період з 28.04.2021 по 21.05.2021 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТРО «ММС» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.04.2017 по 31.12.2020, щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 по 31.12.2020, за наслідком якої складено акт від 28.05.2022 №42477/26-15-07-02-02-17/32798254.

Не погоджуючись із висновками вказаного вище акту перевірки, позивачем подано до податкового органу заперечення, за результатами розгляду яких останнім відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України вирішено провести документальну позапланову перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження.

Так у період з 15.12.2022 по 23.12.2022 ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТРО «ММС» з питань, що стали предметом оскарження, за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, за наслідком якої складено акт від 30.12.2022 №51317/26-15-07-02-02-03/32798254 (далі акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 186.3 ст. 186, «а» і «б» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, пп. 196.1.6, п. 196.1 ст. 196, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 158 400 грн., у т.ч. за квітень 2017 на суму 36400 грн., за травень 2017 на суму 36400 грн., за червень 2017 на суму 36400 грн., за липень 2017 на суму 36400 грн., за серпень 2017 на суму 36400 грн., за вересень 2017 на суму 36400 грн., за жовтень 2017 на суму 150000 грн., за листопад 2017 на суму 150000 грн., за грудень 2017 на суму 150000 грн., за січень 2018 на суму 100000 грн., за лютий 2018 на суму 100000 грн., за березень 2018 на суму 100000 грн., за квітень 2018 на суму 100000 грн., за травень 2018 на суму 100000 грн., за червень 2018 на суму 100000 грн., за липень 2018 на суму 100000 грн., за серпень 2018 на суму 100000 грн., за вересень 2018 на суму 100000 грн., за жовтень 2018 на суму 100000 грн., за листопад 2018 на суму 100000 грн., за грудень 2018 на суму 100000 грн., за січень 2019 на суму 100000 грн., за лютий 2019 на суму 160000 грн., за березень 2019 на сум 200000 грн., за квітень 2019 на суму 200000 грн., за травень 2019 на суму 200000 грн., за червень 2019 на сум 200000 грн., за липень 2019 на суму 200000 грн., за серпень 2019 на суму 200000 грн., за вересень 2019 на суму 200000 грн., за жовтень 2019 на суму 200000 грн., за листопад 2019 на суму 200000 грн., за грудень 2019 на суму 280000 грн., за січень 2020 на суму 300000 грн., за лютий 2020 на суму 300000 грн., за березень 2020 на суму 300000 грн., за квітень 2020 на суму 450000 грн., за травень 2020 на суму 450000 грн., за червень 2020 на суму 450000 грн., за липень 2020 на суму 450000 грн., за серпень 2020 на суму 450000 грн., за вересень 2020 на суму 450000 грн., за жовтень 2020 на суму 450000 грн., за листопад 2020 на суму 450000 грн., за грудень 2020 на суму 450000 грн.;

- п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті відсутньої реєстрації податкових накладних за період квітень 2017, травень 2017, червень 2017, липень 2017, серпень 2017, вересень 2017, жовтень 2017, листопад 2017, грудень 2017, січень 2018, лютий 2018, березень 2018, квітень 2018, травень 2018, червень 2018, липень 2018, серпень 2018, вересень 2018, жовтень 2018, листопад 2018, грудень 2018, січень 2019, лютий 2019, березень 2019, квітень 2019, травень 2019, червень 2019, липень 2019, серпень 2019, вересень 2019, жовтень 2019, листопад 2019, грудень 2019, січень 2020, лютий 2020, березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020, липень 2020, серпень 2020, вересень 2020, жовтень 2020, листопад 2020, грудень 2020 року.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення на акт перевірки (т. 1, а.с. 172 - 173), які згідно з листом ГУ ДПС у м. Києві від 11.01.2023 №1288/І/26-15-07-02-02-09 залишені без розгляду.

У подальшому, з урахуванням висновків акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві 06.01.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00016050702, яким збільшено ТОВ «ТРО «ММС» суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 11448000,00 грн., з яких 9158400,00 грн. - за податковими та/або іншими зобов`язаннями, та 2289600,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №00016020702, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкових накладних на суму ПДВ 9078400,00 грн. до позивача застосовано штраф у сумі 2364200,00 грн..;

- №00016070702, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкових накладних на суму 80000,00 грн. до позивача застосовано штраф у сумі 3400,00 грн..

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №00016050702 та №00016020702 позивачем подано скаргу, за результатами розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 17.03.2023 №6565/6/99-00-06-01-01-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Разом з тим, пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані: як винагорода за використання комп`ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»); за придбання примірників (копій, екземплярів) об`єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра); за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об`єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи; за передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України; за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем;

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать, передачі (програми) організацій мовлення.

Об`єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об`єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є, зокрема, програми (передачі) організацій мовлення. (ст. 449 ЦК України).

Статтею 452 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав є: 1) право на використання об`єкта суміжних прав; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; 3) право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.

За приписами ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

Аналіз вказаних норм права свідчить на користь висновку про те, що у разі якщо умовами ліцензійного/субліцензійного договору передбачено надання покупцю права на використання передачі (програми) організацій мовлення без можливості її продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, то отримання постачальником платежу від покупця як винагороди за надання такого права на використання передачі (програми) організацій мовлення для цілей оподаткування податком на додану вартість визначається як роялті, а отже така операція не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Матеріаламисправи встановлено, що 01.04.2017 ТОВ «ТРО «ММС» укладено з ТОВ «НКЦ», як розповсюджувачем, договір №04/17-К1 (далі Договір №04/17-К1), за умовами якого позивач надав розповсюджувачу не виключне майнове право на використання Програми (об`єднана єдиною творчою концепцією сукупність Передач (аудіовізуальні твори, включаючи фільми, телевізійні передачі, міжпрограмний простір, рекламу та інформаційні блоки, інші об?єкти авторського права та/або суміжних прав), яка транслюється відповідно до сітки мовлення і має назву: «К1». Є об?єктом суміжних прав) шляхом їх розповсюдження (ретрансляції) в кабельних, стільникових, багатоканальних наземних (MMDS, LMDS, MVDS, «MITPIC»), супутникових (DTH), IPTV тa Internet мережах, та/або іншій замкнутій/захищеній мережі, включаючи, але, не обмежуючись DSL системою на території України в межах її державних кордонів впродовж строку дії цього договору.

При цьому відповідно до п. 2.5 Договору №04/17-К1 права, що надаються розповсюджувачу згідно з даним договором, надаються без передачі права власності, володіння, відчуження або будь-якого іншого подібного розпорядження Програмою.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 6 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається не виключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Права на використання об`єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Ураховуючи вказані вище норми, суд дійшов висновку, що Договір №04/17-К1 є саме ліцензійним договором.

При цьому додатковими угодами до Договору №04/17-К1 сторонами узгоджені винагорода позивачу за наданні права на використання програми (роялті), яка виплачується щомісячно.

Отже, зі змісту вказаного ліцензійного договору вбачається, що права на використання об`єктів права інтелектуальної власності (передачі (програми) організацій мовлення) ТОВ «НКЦ» отримало від позивача без можливості її продажу або здійснення відчуження в інший спосіб та за умови сплати на користь останнього (ліцензіара) плати у грошовому визначенні як винагороди за надання таких прав на використання передачі (програми) організацій мовлення.

У період з квітня 2017 по грудень 2020 між ТОВ «ТРО «ММС» та ТОВ «НКЦ» підписані акти приймання-передачі прав (надання не виключного права на використання прав на Програму (об`єднана єдиною творчою концепцією сукупність Передач, яка транслюється відповідно до сітки мовлення і має назву; «К1») шляхом її розповсюдження (ретрансляції) в кабельних, стільникових, багатоканальних наземних, супутникових, IPTV та інтернет мережах та/або в іншій замкнутій/захищеній мережі на Території) за Договором №04/17-К1 на загальну суму 45392000,00 грн. без ПДВ.

Колегія суддів звертає увагу, що факт укладення та виконання умов Договору №04/17-К1 податковим органом не ставиться під сумнів.

Факт сплати ТОВ «НКЦ» на користь ТОВ «ТРО «ММС» коштів на виконання умов зазначеного вище ліцензійного договору ГУ ДПС у м. Києві також не заперечувався, водночас на підтвердження такої сплати позивачем надано відповідні картки рахунку за квітень 2017 - грудень 2020.

За таких обставин, є безпідставними твердження контролюючого органу, що здійснені за Договором №04/17-К1 платежі підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах, оскільки такі здійснюється в формі, яка відрізняється від вказаної в пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України, тобто не в грошовій.

При цьому колегія суддів критично сприймає посилання ГУ ДПС у м. Києві в обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення від 06.01.2023 №00016050702 на не зазначення в актах приймання-передачі прав назви товару, ліцензійного строку, кількості показів, ліцензійної винагороди (роялті), оскільки зазначена в таких актах інформація є достатньою для ідентифікації наданих позивачем ТОВ «НКЦ» прав за Договором №04/17-К1.

Ураховуючи вищезазначене, відповідач дійшов помилкового висновку щодо заниження позивачем ПДВ на загальну суму 9078400,00 грн. зі сплаченої за Договором №04/17-К1 плати (роялті) на загальну суму 45392000,00 грн..

Водночас щодо іншої частини визначеного податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2023 №00016050702 податкового зобов`язання у сумі 80000,00 грн. (9158400,00 - 9078400,00 = 80000,00) колегія судів зазначає наступне.

Згідно з актом перевірки заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2019 у розмірі 80000,00 грн. виникло у зв`язку з не нарахуванням умовних податкових зобов`язань по безнадійній заборгованості у сумі 480000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Фільм Телевіж Технолоджі» за договором №21/02-П від 21.02.2011, яка згідно з бухгалтерською довідкою від 27.12.2019 №70 списана. Відповідно позивачем не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної за грудень 2019 року на вказану суму ПДВ, у зв`язку з чим податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2023 №00016070702 ТОВ «ТРО «ММС» нараховано штраф у сумі 3400 грн..

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем визнано правомірність нарахування йому податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2023 №00016070702 штрафу та рекомендацію зареєструвати відповідну податкову накладну.

Також позивачем не заперечувався й обов`язок сплати ПДВ у розмірі 80000,00 грн. за вказаними вище правовідносинами.

Так ТОВ «ТРО «ММС» складено податкову накладну від 12.01.2023 №1 на загальну суму 480000,00 грн., в т.ч. ПДВ 80000,00 грн., яка згідно з квитанцією від 18.01.2023 №9003669593 зареєстрована в ЄРПН. Крім того згідно з платіжною інструкцією від 18.01.2023 №25 позивачем сплачено визначений податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2023 №00016070702 штраф.

Водночас твердження позивача про подвійне покарання його оскільки сума 80000,00 грн. також фігурує в податковому повідомленні-рішенні від 06.01.2023 №00016050702 є необґрунтованими, оскільки вказаним рішенням визначено грошове зобов`язання по ПДВ через заниження такого, натомість податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2023 №00016070702 ТОВ «ТРО «ММС» притягнуто до відповідальності за відсутність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідної податкової накладної.

Зважаючи на викладене, ГУ ДПС у м. Києві правомірно збільшено позивачу податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2023 №00016050702 суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 100000,00 грн., з яких 80000,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, та 20000,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 06.01.2023 №00016050702 в частині збільшення ТОВ «ТРО «ММС» суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 11348000,00 грн., з яких 9078400,00 грн. - за податковими та/або іншими зобов`язаннями, та 2269600,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.01.2023 №00016020702, яким до товариства застосовані штрафні санкції у розмірі 2364200,00 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Тобто, п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України встановлено юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної. При цьому законодавець окреслює ряд виключень, а саме визначено коло різновидів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких платник податку на додану вартість не підлягатиме юридичній відповідальності у порядку цієї норми.

Так, диспозиція п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України передбачає, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Отже, для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватися отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Матеріалами справи встановлено, що податкові накладні за господарськими операціями за Договором №04/17-К1 не підлягали видачі отримувачу (покупцю), а також були складені на постачання послуг для операцій, які звільнені від оподаткування, тому правові підстави для застосування штрафних санкцій до платника за порушення граничних термінів реєстрації таких податкових накладних відсутні.

Ураховуючи вищезазначене, податкове повідомлення-рішення від 06.01.2023 №00016020702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 11 квітня 2024 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: М.І. Кобаль

Н.Є. Маринчак