Постанова

від 05.12.2023 по справі 808/2137/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 808/2137/15

касаційне провадження № К/9901/1749/17

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні з повідомленням сторін у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді - Лукманова О.М., Божко Л.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

секретар судового засідання - Малик І.М.,

представник відповідача - Шавло Р.О.,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області) (далі - Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2014 №00020208262201, №00020308262201.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам з його контрагентами, що пов`язані із його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, а висновки податкового органу про нереальність господарських операцій є необґрунтованими, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Зауважує, що платник податку не може нести відповідальність за порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача та суб`єктами господарювання, з якими мали господарські відносини контрагенти позивача. Позивач доводить, що на підставі наданих документів відповідач мав можливість впевнитися, що формування собівартості реалізованих товарів Товариством проводилось на підставі належним чином оформлених первинних документів. Факт придбання реалізованих товарів підтверджений видатковими накладними постачальників, які були надані перевіряючим в повному обсязі за винятком січня-березня 2013 року, оскільки за цей період документи були вилучені СУ ГУ МВС України в Запорізькій області, про що свідчить протокол обшуку від 21.03.2013.

Запорізький окружний адміністративний суду постановою від 20.06.2017 у задоволенні позову відмовив повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Товариство не підтвердило належними первинними документами господарські операції з його контрагентами за період, який перевірявся, та, відповідно, позивач не мав права на формування витрат та податкового кредиту за такими господарськими операціями. Також, суд першої інстанції вказав, що оскільки ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.12.2010 у справі № 21/309/10 ПП «Сталь Трейд ХХІ» було визнано банкрутом, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - ТОВ «Укрекспертсервіс», то починаючи з дати публікації відомостей про банкрутство (14.12.2010 в Газеті «Голос України») директор ПП «Сталь Трейд ХХІ» - Іванов Сергій Геннадійович не мав права укладати договір переведення вимоги боргу від 17.02.2011 з ТОВ «Полонія».

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.11.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, якою позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 №00020308262201 в частині нарахування Товариству податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 42800470,60 грн, з яких: за основним платежем - 34240376,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8560094,13 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючим органом були порушені приписи пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки перевірка була завершена без дослідження документів, які були вилучені правоохоронними органами, а позивач дізнався про ненадання таких документів правоохоронними органами лише з акта перевірки. Водночас, ПК України містить чіткий порядок дій податкового органу під час перевірки в разі вилучення документів правоохоронними органами, який контролюючим органом не був виконаний.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній судом апеляційної інстанції часині, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Торговий дім Ветек» не мають реального характеру, з огляду на наявність вироків у кримінальних провадженнях, в яких встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Торговий дім Ветек» входило до складу злочинної організації, щодо якої ведеться досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні.

Товариство звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає про неправильність здійснення судом апеляційної інстанції розрахунку визначення податкових зобов`язань та штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями по вказаним господарським взаємовідносинам.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не враховано, що вироки, на які посилається відповідач у справі, стосуються суб`єктів господарювання, з якими мав господарські взаємовідносини контрагент позивача ТОВ «Торговий дім Ветек» та відповідно такі вироки не можуть слугувати підставою для висновків про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Торговий дім Ветек», оскільки позивач не може відповідати за неправомірні дії інших суб`єктів господарювання. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не досліджені наявні в матеріалах справи докази в підтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та вказаним контрагентом, які наявні в матеріалах справи, зокрема, договір поставки, видаткові, податкові та залізничні накладні, платіжні доручення, банківські виписки.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.12.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.11.2023 призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 05.12.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов до висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 28.07.2014 №57/08-26-22-01/36605198 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем положень: підпунктів 14.1.54, 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.6, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього за 2013 рік у сумі 34766382,00 грн; пункту 44.1 статті 44 пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в наслідок чого позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у сумі 207905,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за 2013 рік в сумі 207905,00 грн

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.09.2014: №00020208262201, яким Товариству донараховане податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 259881,25 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 207905,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 51976,25 грн; №00020308262201, яким Товариству донараховані податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 43457977,50 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 34766382,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8691595,50 грн.

Висновки про порушення висновувалися на тому, що Товариством включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентом, зокрема, з ТОВ «Торговий дім Ветек», які на думку контролюючого органу не носять реального характеру. Також, контролюючий орган дійшов висновку, що Товариство занизало доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, внаслідок невключення до їх складу безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 689397,00 грн за договором купівлі-продажу від 01.06.2010 №13, укладеному з ПП «Сталь Трейд XXI», яке ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.12.2010 у справі № 21/309/10 ПП «Сталь Трейд ХХІ» було визнано банкрутом, а 29.04.2011 було зняте з обліку.

Також, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за перевіряємий період встановлено їх завищення всього на загальну суму 182291558,00 грн. Підставою для таких висновків стало твердження про відсутність документів, які б свідчили про формування Товариством собівартості реалізованих нафтопродуктів на території України та використання їх в межах господарської діяльності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За приписами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV, тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Відповідно до частини шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливістю використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з контрагентами, зокрема, ПП «Сталь Трейд XXI» та ТОВ «Торговий дім Вітек».

Суд першої інстанції, приймаючи рішення дійшов висновку про відсутність первинних документів в підтвердження таких операцій та даних податкового обліку, зокрема, включення до витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з ТОВ «Торговий дім Вітек», а також про невключення позивачем до складу доходів безнадійної кредиторської заборгованості перед ПП «Сталь Трейд XXI», яке визнане банкрутом та припинене як юридична особа.

Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердження господарських операцій лише з ТОВ «Торговий дім Ветек» з підстав наявності вироків у кримінальних провадженнях, в яких встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Торговий дім Ветек» входив до складу злочинної організації та порушення контролюючим органом положень пункту 85.9 статті 85 ПК України з підстав завершення перевірки без дослідження вилучених правоохоронними органами документів. При цьому, висновків щодо правомірності/неправомірності формування позивачем доходів та наявності/відсутності підстав для включення Товариством кредиторської заборгованості перед ПП «Сталь Трейд XXI» мотивувальна частина рішення суду апеляційної інстанції не містить.

Також, суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що згідно з пунктом 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів,

Так, висновки суду апеляційної інстанції про те, що закінчення проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки без дослідження первинних документів, вилучених правоохоронними органами, є передчасним.

Водночас, Верховний Суд не може визнати обґрунтованими ані з висновки суду першої інстанції, ані висновки суду апеляційної інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій не надано оцінку висновкам акту перевірки, доводам контролюючого органу та доводам позивача, якими вони обґрунтовують свої правові позиції відносно господарських операцій між Товариством та його контрагентами, які слугували підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість; не встановлено, які саме господарські взаємовідносини відбувалися, не з`ясовано, які первинні документи, за якими господарськими операціями були вилучені правоохоронними органами та які позивач надав під час перевірки, не встановлено які заходи були вжиті податковим органом та платником податків для отримання вилучених документів, з`ясування змісту таких документів; не з`ясовано обставини, встановлені вироками, наявними у матеріалах справи; не досліджено зміст та відповідність вимогам чинного законодавства первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за вказаними господарськими операціями, які були надані позивачем під час перевірки та на які посилається позивач в обґрунтування правомірності відображення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із вказаними контрагентами; не досліджено зміни в структурі активів та зобов`язань платників податків; не надано оцінку факту оплати, наявності або відсутності заборгованості за господарськими операціями, за якими контролюючим органом визначено зобов`язання. Крім того, суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінки правовідносинам позивача з ПП «Сталь Трейд XXI».

З урахуванням неповного з`ясування зазначених вище обставин у справі, що призвело до передчасних висновків, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.

Згідно з частиною першою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та бути законним і обґрунтованим.

Визначені статтею 341 КАС України межі касаційного перегляду не надають Верховному Суду як суду касаційної інстанції повноважень щодо встановлення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, та дослідження доказів.

За правилами абзацу першого частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

28.11.2023 Управління подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.07.2021 у справі № 908/1559/20 було ліквідовано банкрута - Товариство, а провадження у справі закрито. На підставі судового рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 06.07.2021 № 908/1559/20 державним реєстратором було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи, запис № 1001031170028025801, дані про юридичних осіб - правонаступників відсутні, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом частини другої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Оскільки в межах розгляду даної справи має місце неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначене є підставою для задоволення клопотання Управління про закриття провадження у справі, скасування судових рішень повністю та закриття провадження у справі у зв`язку з припиненням юридичної особи позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 52, 238, 344, 349, 354, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про закриття провадження у справі задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк