Ухвала

від 13.04.2018 по справі 808/2137/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 квітня 2018 року

Київ

справа №808/2137/15

касаційне провадження №К/9901/36168/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., перевірили матеріали касаційної скарги Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС.НАФТА" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Запорізькій області 05.03.2018 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017.

Верховний Суд ухвалою від 20.03.2018 касаційну скаргу скаржника залишив без руху як таку, що подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а підстави, наведені податковим органом у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, є неповажними; до скарги не додано документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків.

У строк, встановлений судом, скаржник надав заяву про поновлення процесуального строку, в якій посилається на те, що фактичною перешкодою для сплати судового збору за подання первинної касаційної скарги стало те, що органом державної казначейської служби проводилось безспірне списання коштів з рахунків скаржника, у зв'язку з чим операції по рахунках податкового органу зупинено, а кошти на сплату судового збору були відсутні, тобто посилається на аналогічні підстави, які були визнані Верховним Судом неповажними. При цьому інші підстави, які були об'єктивною перешкодою для вчинення процесуальної дії після сплати судового збору, відповідач не наводить.

Крім того, податковий орган судовий збір не сплатив, проте заявив клопотання про продовження строку, обґрунтоване посиланням відсутність коштів на сплату судового збору.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

У зв'язку з цим доводи скаржника, наведені на обґрунтування підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, не можуть бути оцінені як об'єктивна перешкода для вчинення процесуальної дії у заздалегідь встановлений судом строк, та відповідно, підставою для продовження зазначеного строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити Запорізькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Запорізькій області у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна