Постанова

від 06.12.2023 по справі 600/3498/22-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа №600/3498/22-а

провадження № К/990/15116/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Колективного проектно-кошторисного бюро побуту

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року (головуючий суддя Граб Л.С., судді Смілянець Е.С., Сторчак В.Ю.)

у справі №600/3498/22-а

за позовом Колективного проектно-кошторисного бюро побуту та Приватного підприємства "Грейп 2002"

до Міністерства культури та інформаційної політики України

про визнання протиправним та скасування приписів та постанов.

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2022 року Колективне проектно-кошторисне бюро побуту та Приватне підприємство "Грейп 2002" звернулися до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 14 вересня 2022 року №06/13/2087-22, виданий Колективному проектно- кошторисному бюро побуту з вимогою негайно припинити проведення робіт на об`єкті: Будівництво багатоквартирних житлових будинкiв iз об`єктами громадського обслуговування та паркінгом по вул. Шептицького, 7 у м. Чернівці;

- визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 14 вересня 2022 року №06/13/2085-22, виданий Приватному підприємству "Грейп 2002" з вимогою негайно припинити проведення робіт на об`єктi: Будівництво на багатоквартирних житлових будинків із об`єктами громадського обслуговування та паркінгом по вул. Шептицького, 7 у м. Чернівці;

- визнати протиправною тa скасувати постанову відповідача від 30 вересня 2022 року №06/13/2465-22 про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

2. Разом з позовною заявою позивачами подано заяву про забезпечення позову, в якій останні просили постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Міністерства культури та iнформацiйної політики України від 14 вересня 2022 року №06/13/2087-22, виданого Колективному проектно-кошторисному бюро побуту, з вимогою негайно припинити проведення робіт на об`єкті: "Будівництво багатоквартирних житлових будинків із об`єктами громадського обслуговування та паркінгом по вул. Шептицького, 7 у м. Чернівці" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі; зупинення дії припису Міністерства культури та iнформацiйної політики України від 14 вересня 2022 року № 06/13/2085-22, виданого Приватному підприємству "Грейп 2002", з вимогою негайно припинити проведення робіт на об`єкті: "Будівництво багатоквартирних житлових будинкiв iз об`єктами громадського обслуговування та паркінгом по вул. Шептицького, 7 у м. Чернівці" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

3. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року заяву про забезпечення позову задоволено.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу відповідача задоволено повністю:

- ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року у справі №600/3498/22-а скасовано;

- прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

5. Колективне проектно-кошторисне бюро побуту з постановою суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року та залишити в силі ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався тим, що саме такий вид забезпечення позову, який просять позивачі, відповідає предмету заявлених останніми позовних вимог та не виходить за межі принципу співмірності, який передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

7. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і, відмовляючи у забезпеченні позову, керувався тим, що рішення суду щодо скасування приписів не потребує виконання. Його значення полягає у констатації факту неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують.

8. Колегія суддів зазначила, що безумовно рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивачі оцінюють негативно. Проте суд звернув увагу, що відповідно до статті 117 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції статті 117 КАС України, який не врахував, що норми права, які містяться у вказаній статті стосується інституту забезпечення доказів, а не заходів забезпечення позову.

10. Також скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 150 КАС України, що призвело до помилкової відмови у забезпеченні позову.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

12. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

13. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

14. Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

15. За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

16. Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

17. Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).

18. Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

19. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

20. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

21. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

22. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

23. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

24. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

25. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 та інших.

26. У справі, що розглядається, заява позивачів мотивована тим, що невжиття таких заходів забезпечення позову може спричинити значну фінансову шкоду та збитки не тільки самому позивачу 1, як замовнику будівництва, та його працівникам, але i генеральному підряднику будівництва позивачу 2, а також залученим інвесторам, а у випадку задоволення позовних вимог для відновлення порушених прав позивача, замовника тa інвесторів будівництва потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

27. Крім того, позивачі вважають, що зупинення будівельних робіт на об`єкті будівництва порушуватиме права та матиме негативні наслідки також для третіх осіб, які не задіяні безпосередньо в будівництві, зокрема власників прилеглих поруч будівель, оскільки не завершення нульового циклу новобудови до зими негативно вплине на ґрунтові основи фундаментів існуючих будівель.

28. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що сам факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивачів та обмежують їх діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

29. Позивачами не доведено належними і допустимими доказами у справі загроз правам, свободам та інтересам позивача, які б потребували вжиття заходів забезпечення позову.

30. Доводи касаційної скарги про невірне застосування положень статті 117 КАС України не свідчать про невірне вирішення судом апеляційної інстанції заяви про забезпечення позову, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

31. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. Верховний Суд, в межах касаційного перегляду, встановлених статтею 341 КАС України, не встановив порушень судом апеляційної інстанції процесуального права, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду слід залишити без змін.

33. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Колективного проектно-кошторисного бюро побуту залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №600/3498/22-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб