Постанова

від 06.12.2023 по справі 420/4125/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 420/4125/20

касаційне провадження № К/9901/15645/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року (головуючий суддя - Вовченко О.А.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Косцова І.А.; судді: Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.)

у справі № 420/4125/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН»

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» (далі - ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН», позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2020 року № 0011380506, № 0011370506.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними та спростовуються наданими до перевірки первинними документами, які повною мірою підтверджують реальність господарських операцій, відображених в податковій звітності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, контролюючий орган зазначає про порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Наголошує на фіктивному характері господарських відносин платника з контрагентами - Приватним підприємством «Раф-Сервіс» (далі - ПП «Раф-Сервіс») та Приватним підприємством «Купрумторг» (далі - ПП «Купрумторг»).

Разом з касаційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача - ГУ ДПС в Одеській області його правонаступником - ГУ ДПС в Одеській області, як відокремленим підрозділом ДПС України, (код ЄДРПОУ ВП 44069166), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Ухвалою від 17 травня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.

17 червня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, за результатами якої складено акт від 20 березня 2020 року № 377/15-32-05-06/36249416.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлені порушення платником вимог: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8 550 881,00 грн; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 17 716 777,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у контрагентів позивача складських приміщень, будівель, споруд, майданчиків для зберігання товарно-матеріальних цінностей, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, машин, механізмів та обладнання для завантажувально-розвантажувальних робіт, транспорту, будь-яких матеріалів (сировини) та товарних запасів, необхідних для ведення господарської діяльності; трудових ресурсів достатніх для самостійного виконання робіт (надання послуг) та постачання товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій.

Ні підставі висновків акта перевірки відповідачем 29 квітня 2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0011370506, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 10 688 602,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 8 550 881,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 2 137 720,00 грн;

№ 0011380506, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 22 147 403,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 17 717 922,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 4 429 481,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Здійснивши аналіз умов договорів, укладених позивачем з ПП «Раф-Сервіс» та ПП «Купрумторг», та наведених вище доводів податкового органу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявні у матеріалах справи документи податкового та бухгалтерського обліку, надані позивачем, свідчать про реальність господарських відносин з контрагентами-постачальниками. Оцінюючи питання достатності та достовірності таких документів, суди зазначили, що наведені податковим органом зауваження є неприйнятними та не можуть самі по собі свідчити про нереальність зафіксованих ними господарських операцій.

Однак, судами не було проаналізовано, яким чином транспортувався товар (зокрема, пункти навантаження та розвантаження), де зберігався, в тому числі наявність у контрагентів та перевізників спеціальних ресурсів для виконання таких зобов`язань або залучення з цією метою третіх осіб та, як наслідок, виникнення відповідних витрат, пов`язаних із таким залученням.

Оцінка правовідносин позивача та його контрагентів у даному випадку (з огляду на специфіку укладених правочинів), вимагають ретельного дослідження обставин їх реального здійснення. Встановлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами та чи є обґрунтованими доводи податкового органу, висловлені в акті перевірки.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій не забезпечили повного і всебічного розгляду адміністративної справи, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача - Головне управління ДПС в Одеській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Одеській області, як відокремленим підрозділом ДПС України, (код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер