Постанова

від 17.03.2021 по справі 420/4125/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4125/20 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Косцової І.П.,

суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

за участі секретаря - Стефанцевої Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рітеїл Юкрейн до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Рітеїл Юкрейн звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 29.04.2020 року №0011380506 та №0011370506, якими Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки, є безпідставними, необґрунтованими, необ`єктивними, не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до перевірки та до суду первинними документами, які повною мірою підтверджують реальність господарських операцій, відображених в податковій звітності, та які були предметом перевірки.

В свою чергу, з акту перевірки не вбачається жодних порушень Товариством норм чинного законодавства, а лише зазначаються припущення податкового органу стосовно можливих порушень чинного законодавства. В акті перевірки не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо відсутності фактичного виконання Товариством господарських операцій за договорами поставки та відсутності витрат позивача у даних правовідносинах, несумісності предмету правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ, відсутності використання Товариством отриманих товарів.

Позивач наголосив, що Товариство не може нести відповідальність за невиконання чи не належне виконання його контрагентами своїх зобов`язань, а чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року позов задоволено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем первинні документи (видаткові накладні на товар, акти приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, товарно-транспортні накладні, накладні на повернення товару та акти повернення товару з відповідального зберігання) підтверджують реальність здійснених господарських операцій з ПП Раф-Сервіс та ПП Купрумторг .

Щодо визначених в акті перевірки недоліків господарської діяльності контрагентів позивача, суд першої інстанції не взяв їх до уваги, оскільки позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Головне управління ДПС в Одеській області просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування наведених доводів апелянт зазначив, що встановлені в Акті перевірки обставини свідчать про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП Раф-Сервіс , ПП Купрумторг , оскільки до перевірки позивачем не надано документів, які підтверджують прийняття товару від зазначених контрагентів.

Крім цього, в ході перевірки було встановлено, що поставка товару від контрагентів позивача здійснювалась із залученням перевізників, проте згідно інформаційної систем ДПС України АІС Податковий блок , Автомобіль , ПП Раф-Сервіс та ПП Купрумторг не мають власних транспортних засобів, водіям та власникам автомобілів доходу у перевіряємий період не виплачували, що, на думку апелянта, свідчить про те, що вказані особи товар на користь позивача не перевозили.

Також перевіркою встановлено, що контрагенти позивача не мають власних чи орендованих складських приміщень, кількість працівників є недостатньою для здійснення відповідної господарської діяльності, в той час як, з урахуванням кількості товару та зважаючи охоплення значного регіону таких операцій, існує необхідність крім власних (орендованих) нежитлових приміщень, в придбані послуг зберігання, навантаження, розвантаження, що передбачає, у свою чергу, наявність основних та транспортних засобів у ПП Раф-Сервіс та ПП Купрумторг . Проте відомості щодо придбання зазначених послуг у відповідача відсутні.

Також апелянтом наголошено, що ПП Раф-Сервіс за податковою адресою не знаходиться, що відображено в наданому Акті від 21.02.2019 року.

Стосовно ПП Купрумторг зазначено, що основний вид його діяльності не відповідає предмету укладених договорів з позивачем.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В його обґрунтування наведені доводи, ідентичні тим, що були викладені у позовній заяві.

Фактичні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за лютий 2020 року, наказу ГУ ДПС в Одеській області від 17.02.2020 року №597 та направлень від 27.02.2020 року, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Юкрейн з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року.

За результатом перевірки контролюючим органом складено акт №377/15-32-05-06/36249416 від 20.03.2020 року, яким, зокрема, встановлено порушення ТОВ "Рітеїл Юкрейн" п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8 550 881 грн.; п. 44.1 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, 200.4 ст.200, 201.1, ст.201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 17 716 777 грн. (а. с. 100-139 т.1).

Не погодившись з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, Товариство подало заперечення, які були залишені без задоволення (а.с. 62-69, 70-85 т. 1).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 29 квітня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0011370506, яким за порушення п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 10 688 602 грн., з яких: 8 550 881 грн. - за податковим зобов`язанням, 2 137 720 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0011380506 , яким за порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст.200, п.201.1, ст.201 ПК України Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 22 148 403,00 грн., з яких: 17 717 922 грн. - за податковим зобов`язанням, 4 429 481 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 248 т. 2)

Законність зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору у даній справі.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

За приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно із п.134.1.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства також не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. При цьому у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку витрати, або документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період, який перевірявся, ТОВ Рітеїл Юкрейн мало взаємовідносини з постачальниками паливно-мастильних матеріалів - ПП Раф-Сервіс та ПП Купрумторг .

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2018 року ТОВ Рітеїл Юкрейн (покупець) та ПП Раф-Сервіс (постачальник) уклали договір поставки №01/08.18, а 02 серпня 2019 року - Додаткову угоду №1 до вищевказаного Договору поставки (а.с. 167-171 т. 1; 191 т.5).

За умовами договору поставки, з урахуванням додаткової угоди, постачальник зобов`язався передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1). Найменування, кількість, візуалізація товару, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці відповідно до цього договору, визначаються сторонами (п.1.2). Транспортування товару, його завантаження та розвантаження здійснюється постачальником за його рахунок. Право власності на товар та ризик його випадкового знищення чи пошкодження переходять до Покупця з моменту отримання ним товару.

На виконання зазначеного договору контрагент позивача поставив на адресу останнього бітум дорожній, у кількості та за ціною, визначених у видатково-прибуткових накладних.

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем в ході перевірки та до суду надано видаткові накладні, рахунки на оплату та товарно-транспортні накладні, накладні на повернення товару, акти на повернення товару з відповідального зберігання та акти передачі-приймання матеріальних цінностей на товар - бітум дорожній. Також на підтвердження реальності придбання у вказаного контрагента товару позивач надав до суду товарно-транспортні накладні про отримання ТОВ Раф-Сервіс від третіх осіб вантажу бітум дорожній (а.с.175-250 т.1; 1 - 209 т.2).

Крім цього судом встановлено, що 01 березня 2019 року ТОВ Рітеїл Юкрейн (покупець) та ПП Купрумторг (постачальник) уклали Договір поставки №01/03.19, а 04 березня 2019 року - Додаткову угоду №1 до вищевказаного Договору поставки. (а.с.210-214 т.2; 190 т.5).

За умовами цього договору, з урахуванням додаткової угоди, постачальник зобов`язався передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1). Найменування, кількість, візуалізація товару, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці відповідно до цього договору, визначаються сторонами (п.1.2). Транспортування товару, його завантаження та розвантаження здійснюється постачальником за його рахунок. Право власності на товар та ризик його випадкового знищення чи пошкодження переходять до Покупця з моменту отримання ним товару.

На виконання зазначеного договору контрагент позивача поставив на адресу останнього дизельне паливо, у кількості та за ціною, визначених у видатково-прибуткових накладних.

На підтвердження реальності умов договору позивачем до перевірки та до суду надано видаткові накладні на товар - паливо дизельне, акти приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, товарно-транспортні накладні, накладні на повернення товару та акти повернення товару з відповідального зберігання (а.с.218 - 247 т. 2).

Судом першої інстанції ретельно та в повному обсязі досліджено первинні документи, які згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення, зокрема, вони містять назву придбаного товару (роботи), кількість, ціну, дату та іншу детальну інформацію, яка розкриває зміст господарської операції та є важливою для встановлення факту дійсного виконання робіт (надання послуг), тобто складені відповідно до норм чинного законодавства.

В ході розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції податковий орган не заперечував наявність та відповідність нормам закону первинної документації по договорам поставки, проте поставив під сумнів реальність господарських операцій з тих підстав, що згідно інформаційної системи ДПС України АІС Податковий блок ТОВ Раф-Сервіс та ПП Купрумторг за період 2018-2019 рік, водіям, так само як і власникам автомобілів, не виплачували доходів та не перераховували відповідні податки, що, на думку перевіряючих, свідчить про те, що вказані особи такий товар на користь ТОВ Рітеїл Юкрейн не перевозили.

В акті перевірки зазначено, що Товариство не надало до перевірки заявки на перевезення із зазначенням переліку товару (вантажу) та документи прийняття товару (оприбуткування) на склад, а надані до перевірки видаткові накладні не можуть підтверджувати факт навантаження товару в пунктах, зазначених в заявках та в ТТН, однак відповідачем не наведено жодного обґрунтування, чим відсутність вказаних документів, при наявності інших документів, спростовує факт реальності господарських операцій.

Для дослідження фактичного місця відвантаження (поставки) товару податковий орган в ході перевірки використав наявну податкову інформацію з інформаційних баз і саме з цієї інформації, без відповідного аналізу наданих платником податків первинних бухгалтерських документів, зробив висновок про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у постачальників відсутні власні нежитлові приміщення для розміщення складів, вони не є платниками податку на нерухомість чи плати за землю, не отримували послуги з оренди нежитлових приміщень, територій. Аналізом Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що контрагенти позивача такі Звіти до органів доходів і зборів не подавали, в них відсутні необхідні для здійснення господарської діяльності трудові ресурси, в той час, як значна кількість товарів, їх різноманітна номенклатура, майже щоденні поставки потребують постійного перебування на складах для приймання, відпуску, навантаження-розвантаження, ведення товарного обліку тощо.

Також в акті перевірки зазначено, що згідно даних ЄРПН контрагенти позивача не придбавали послуги зберігання товару, навантаження-розвантаження, логістики, ведення бухгалтерського обліку та послуги із залучення стороннього трудового ресурсу, так само як і відсутня інформація щодо придбання ними ідентифікованого товару, поставка якого була оформлена на ТОВ Рітеїл Юкрейн .

Зазначені обставини, за висновком податкового органу, свідчать про те, що укладені між позивачем та його контрагентами-постачальниками договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, яка становить їх предмет. На думку відповідача, фактично постачальниками здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

На переконання судової колегії, будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, адже така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Судова колегія не може прийняти до уваги надані відповідачем копії акту про результати планової виїзної документальної перевірки ПП Раф-Сервіс від 09.09.2020 року та актів про відсутність посадових осіб ПП Раф-Сервіс за місцезнаходженням та неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ПП Раф-Сервіс з огляду на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 року у справі №420/534/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 року, податкові повідомлення-рішення, прийняті відносно ПП Раф-Сервіс за результатами вказаної перевірки, визнані протиправними та скасовані. З вказаних судових рішень вбачається, що в ході розгляду справи судами надавалась оцінка первинній документації контрагента позивача та зроблений висновок про підтвердження реальності господарських операцій між ПП Раф-Сервіс та його контрагентами (серед яких ТОВ Рітеїл Юкрейн ).

Крім того, позивачем подано до суду апеляційної інстанції договори поставки, укладені між ТОВ Бітекс (постачальник) та контрагентами позивача - ПП Купрумторг (покупець), ПП Раф-Сервіс (покупець), якими підтверджено факт придбання товару контрагентами позивача, що об`єктивно підтверджує можливість подальшої реальної поставки вказаного товару на адресу ТОВ Рітеїл Юкрейн . На виконання вимог вказаних догорів сторонами складені видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, податкові накладні, які також надавались позивачем контролюючому органу та були надані до суду апеляційної інстанції. За наслідком співставлення видаткових накладних вбачається, що ПП Купрумторг та ПП Раф-Сервіс придбавали товар (бітум, дизельне пальне) у ТОВ Бітекс та в подальшому у тих самих обсягах реалізували його ТОВ Рітеїл Юкрейн (а.с.4 т.4 -247 т.4, 1 т.5 - 123 т.5).

Судова колегія наголошує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару або послуг по ланцюгу.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано об`єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

В свою чергу, посилання апелянта на порушення позивачем Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 червня 2007 року №271/121, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04 липня 2007року за №3762/14029, судова колегія відхиляє, оскільки податковий орган при встановленні порушень норм податкового законодавства позивачем керувався виключно податковою інформацією щодо контрагентів позивача без дослідження та надання оцінки первинними документам, наявним у позивача по спірним господарським операціям, тому його висновки зроблені виключно на припущеннях та можливих порушенням норм податкового законодавства контрагентами позивача.

З аналогічних підстав колегія суддів відхилила клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до отримання інформації щодо перевізників товару, адже зазначені обставини не були предметом дослідження ані в ході перевірки, ані в суді першої інстанції, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення приймались без урахування зазначеної інформації.

Вказане клопотання судова колегія розцінює як намагання податкового органу за будь-яких умов виправдати прийняття власних рішень.

Разом з цим, як вже зазначалось вище, сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагента до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що у ході розгляду справи судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 73-78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 29.04.2020 року №0011380506 та №0011370506 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ Рітеїл Юкрейн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для задоволення скарги Головного управління ДПС в Одеській області та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 29.03.2021 року.

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.