Постанова

від 06.12.2023 по справі 640/10530/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 640/10530/20

касаційне провадження № К/9901/40062/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранфорт ЛТД»

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року (головуючий суддя - Каракашьян С.К.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кобаль М.І.; судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.)

у справі № 640/10530/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранфорт ЛТД»

до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранфорт ЛТД» (далі - ТОВ «Ранфорт ЛТД», позивач, платник, товариство, підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 1), Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС України, відповідач 2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2020 року № 0077050304, № 0078050304 та рішення про опис майна у податкову заставу від 26 червня 2020 року № 55182-10.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2020 року № 0078050304.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ТОВ «Ранфорт ЛТД» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами неповно з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Крім того, вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд ухвалою від 28 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Ранфорт ЛТД».

25 січня 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ранфорт ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 03 січня 2020 року, валютного - за період з 01 січня 2016 року по 03 січня 2020 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 03 січня 2020 року, за результатами якої складено акт від 13 січня 2020 року № 4/1-26-15-05-03-04/19256618.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43 679 026,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2020 року № 0077050304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 54 598 783,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 43 679 026,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 10 919 757,00 грн.

Також відповідачем 26 червня 2020 року прийнято рішення № 55182-10 про опис майна ТОВ «Ранфорт ЛТД» у податкову заставу.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Ранфорт ЛТД» самостійно визначено фінансовий результат від операцій з цінними паперами у 2019 році, а саме списано зобов`язання на суму 281 520 886,41 грн та актив на суму 276 108 620,00 грн, а фінансовий результат, відображений в рядку 01 (дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначено в декларації з податку на прибуток за 2019 рік у сумі 5 428 406,00 грн.

Податковий орган зазначає, що позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування на 263 204 004,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на 43 679 026,00 грн.

Адже, рішенням Господарського суду м. Києва від 05 вересня 2017 року у справі № 910/23066/15 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ТОВ «Ранфорт Лтд» про стягнення 544 708 750,44 грн, з яких: 281 520 886,41 грн - заборгованість за кредитом; 37 253 311,81 грн пеня - за несвоєчасне повернення кредиту; 193 224 675,60 грн - заборгованість за відсотками; 25 569 183,10 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків; 4 234 382,65 грн - 3 % річних від суми простроченого кредиту; 2 906 310,87 грн - 3 % річних від суми прострочених відсотків.

09 жовтня 2017 року на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

На підставі викладеного, відповідачем в акті перевірки, визначено, що сума кредиторської заборгованості ТОВ «Ранфорт Лтд» повинна складати 544 708 750,44 грн і до складу доходів підприємства необхідно було віднести 544 708 750,44 грн.

Зазначене обґрунтовано тим, що зобов`язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої у майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За приписами пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2020 року № 20 (далі - П(С)БО 11), довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Згідно з пунктом 10 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 11 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно із пунктом 6 П(С)БО 11 з метою бухгалтерського обліку, зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Пунктом 7 П(С)БО 11 визначено, що до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Згідно з пунктом 8 П(С)БО 11 зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно із пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що невиконані внаслідок ліквідації позивача зобов`язання мають відноситись до його доходу з відповідним оподаткуванням, адже вказане призводить до зростання капіталу товариства.

Щодо посилань позивача на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 липня 2016 року у справі №910/31390/15 Суд зазначає наступне.

Із вказаного рішення судами встановлено, що ТОВ «Ранфорт ЛТД» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», за участі третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», про визнання недійсною додаткової угоди від 10 січня 2011 року № 2 до договору РЕПО від 22 жовтня 2009 року № РО 01.007/09.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24 лютого 2016 року у справі № 910/31390/15 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Ранфорт ЛТД» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 липня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Ранфорт ЛТД» задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 24 лютого 2016 року у справі № 910/31390/15 скасовано, постановлено нове рішення, яким в задоволені позову ТОВ «Ранфорт ЛТД» відмовлено.

Мотивом зазначеного рішення визначено те, що судом встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, проте у задоволенні позову відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності.

На підставі зазначеної постанови Київського апеляційного господарського суду від 27 липня 2016 року позивач вважав, що його зобов`язання перед Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» були належним чином виконані.

Разом з тим, рішення Господарського суду м. Києва від 05 вересня 2017 року у справі № 910/23066/15 про стягнення з позивача заборгованості за кредитом прийнято хронологічно пізніше вищезазначеного рішення суду апеляційної інстанції, тому позивач був зобов`язаний виконати вказане рішення, у тому числі шляхом внесення відповідних даних до бухгалтерського обліку шляхом зміни загальної суми доходу підприємства.

Позивач, при формуванні даних податкового обліку, врахував постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 липня 2016 року у справі № 910/31390/15, залишивши поза увагою рішення Господарського суду м. Києва від 05 вересня 2017 року у справі № 910/23066/15, яке прийнято пізніше.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2020 року № 0077050304.

Щодо оскаржуваного рішення про опис майна в податкову заставу Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Позивачем не надано доказів, що ним повідомлено контролюючий орган про оскарження податкового повідомлення-рішення.

Оскільки, оскаржуване рішення про опис майна в податкову заставу прийнято до відкриття провадження у справі, тобто до моменту, з якого відповідач міг дізнатися про його оскарження, суди дійшли вірного висновку про правомірність такого рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій- без змін.

У частині задоволення позовних вимог рішення судових інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів в рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранфорт ЛТД» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова