Рішення

від 28.11.2023 по справі 216/6132/22

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/6132/22

провадження №2/216/1637/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

28 листопада 2023 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Чирського Г.М.,

за участю: секретаря судового засідання Смолдирева М.Є.,

представника позивача, адвоката Морозова Є.Є., представника відповідача, адвоката Тішуніна О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив:

У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна, який обґрунтовував тим, що 22.12.2021 р. о 07:45 год. в м. Кривому Розі, на автодорозі Р-74 біля електроопори 122/68, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ГАЗ 32213, н.з. НОМЕР_1 , не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при повороті ліворуч до прилеглої території КПП №37 допустив зіткнення з автомобілем Lexus GX 460, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який виконував маневр обгін. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. Порушено вимоги п. 2.3б, 10.1 ПДР України. Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 30.09.2022 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - автомобіля марки ГАЗ 32213, р/н НОМЕР_1 , ТОВ «Прометей» була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відповідно до полісу № 205886617 від 14.09.2021 зі строком дії до 29.03.2022 включно, який був чинним. 29.03.2022 року страховиком ПрАТ СК «ПЗУ Україна» позивачу здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн. шляхом безготівкового розрахунку. На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював в Товаристві обмеженою відповідальністю «Прометей» і, виконуючи свої трудові обов`язки, особисто керував наданим йому в управління транспортним засобом ГАЗ 32213, р/н НОМЕР_1 . Як слідує з висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження №13/22 від 07.03.2022р., проведеного судовим експертом автотоварознавцем Рейнюком О.В., вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «Lexus GX 460», р/н НОМЕР_2 , складає 319443,61 грн. За таких обставин, позивач просить суд: стягнути з відповідача на свою користь матеріальні збитки в сумі 189443,61 грн. (як різницю між сумою матеріальної шкоди за експертним висновком та сумою реально виплаченої матеріальної шкоди), 200000,00 грн. моральної шкоди, а також судові витрати в загальній сумі 8894,45 грн., які складаються із: 5000,00 грн. за проведення експертного автотоварознавчого дослідження та 3894,45 грн. за оплату судового збору.

13.02.2023 року заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 189 443,61 грн. та 10 000,00 грн. моральної шкоди, а разом - у сумі 199443 грн. 61 коп., судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1994 грн. 34 коп., витрати за проведення експертного дослідження в сумі 5000,00 грн., а разом - у розмірі 6994 грн. 34 коп.

24.02.2023 року додатковим рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

22.03.2023 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей», адвокат Тішунін О.А., звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 13.02.2023 р. по справі №216\6132\22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Прометей», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи вимоги невідповідністю зазначеного рішення фактичним обставинам справи, справу розглянуто за відсутності представника відповідача, хоча ним була подана заява про відкладення розгляду справи.

26.04.2023 року ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву представника відповідача, адвоката Тішуніна Олександра Анатолійовича, про скасування заочного рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року у цивільній справі №216/6132/22 задоволено. Постановлено заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року у цивільній справі №216/6132/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди скасувати. Розгляд справи призначено у спрощеному порядку з викликом сторін на 22.05.2023 року.

16.06.2023 року ухвалою суду у цивільній справі за клопотанням представника відповідача, адвоката Тішуніна О.А., призначено судову автотоварознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Крім того, ухвалою суду від 16.06.2023 року відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача, адвоката Тішуніна О.А. про залучення ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на боці відповідача, та про зупинення провадження у справі до вирішення судом апеляційної інстанції справи про адміністративне правопорушення за №213/110/22.

01.08.2023 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник під час судового розгляду позовні вимоги підтримали в повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягали із зазначених вище підстав.

Представник відповідача позов не визнав, оскільки при проведенні експертизи експертом зроблений висновок, виходячи із вартості нових запчастин. Між тим, позивач не подав докази на підтвердження вартості замінених деталей, а також про їх місцезнаходження, що позбавляє права вирішити питання про передачу замінених деталей відповідачеві.

Представник третьої особи - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, судом встановлено, що 22.12.2021 р. о 07:45 год. в м. Кривому Розі, на автодорозі Р-74 біля електроопори 122/68, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ГАЗ 32213, н.з. НОМЕР_1 , не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при повороті ліворуч до прилеглої території КПП №37 допустив зіткнення з автомобілем Lexus GX 460, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який виконував маневр обгін. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. Порушено вимоги п. 2.3б, 10.1 ПДР України.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачається, що власником автомобіля «Lexus GX 460», н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 30.09.2022 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (справа № 213/110/22). Постанова не оскаржена та набрала законної сили 11.10.2022 року.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 22.12.2021 року, відбулась з вини водія ОСОБА_2 , внаслідок порушення останнім ПДР України.

За частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-933цс16.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі, моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб, тощо).

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини 1 статті 1172 ЦК України та частиною 2 статті 1187 ЦК України.

Положення частини 1 статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина 2 статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Так, відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода (в тому числі, моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до статті 1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року (справа № 759/4049/16-ц, провадження № 61-1505 св 18), постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2018 року (справа №372/1789/17-ц, провадження № 61-29014св18).

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 перебував з ТОВ «Прометей» у трудових відносинах та в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, виконував свої трудові обов`язки, завдані збитки мають відшкодовуватися згідно зі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, власником джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування», страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналогічні позиції висловлені в Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року справа № 490/5676/18, провадження № 61-11612св19 та Постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року справа № 756/2632/17 провадження № 61-12032св19.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика в межах ліміту відповідальності страховика.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, провадження № 61-20780св18.

За таких обставин, покладання обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, у межах страхового ліміту на відповідача, який уклав відповідний договір страхування і сплачував страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки на відповідача можна покласти відповідальність лише у разі, якщо відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземних транспортних засобів власника транспортного засобу «ГАЗ 32213», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна». Ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130000,00 грн., за шкоду заподіяну життю та здоров`ю 260000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.

Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Про настання страхового випадку позивачем було повідомлено у відповідні страхові компанії.

Страхова компанія винуватця ДТП - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на відшкодування матеріальної шкоди в зв`язку із ДПТ, виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 130000,00 грн.

Відповідно до висновку експерта № 114/23 судової транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку від 19.07.2023 року, який було складено відповідно до ухвали суду від 16.06.2023 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Lexus GX 460, ідентифікаційний номер кузова VIN - НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , внаслідок ДТП, яка відбулася 22.12.2021 р., складає 304 380,78 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недостатність ліміту відшкодування страхового відшкодування в сумі 130000,00 грн., що сплачені позивачу Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на відшкодування матеріальної шкоди в зв`язку із ДПТ, тому позивач набуває право на відшкодування завданої матеріальної шкоди до відповідача в сумі 174 380,78 грн. (304 380,78 грн. - 130000,00 грн. = 174 380,78 грн.).

Доводи представника відповідача суд не приймає до уваги, оскільки згідно висновку експерта №114/23, а також з пояснень судового експерта Рейнюка О.В., допитаного під час судового розгляду встановлено, що відновлювальний ремонт транспортного засобу після ДТП був економічно доцільним, вартість якого нижче, ніж вартість автомобілю. При цьому, згідно Методики товарознавчої експертизи та Методики визначення обсягу ремонтних впливів при встановленні розміру матеріальної шкоди… для розрахунку відновлювального ремонту були використані ціни на оригінальні запчастини, з урахуванням коефіцієнту 0,966 на запасні частини як різниця вартості запасних частин на дату ДТП, дати первісного експертного дослідження від 07.03.2022 р. та судового експертного дослідження від 19.07.2023 р., що відображено у висновках експерта в частині визначення матеріальної шкоди.

До того ж, суд не приймає доводи представника відповідача про те, що позивач має повернути відповідачеві деталі автомобіля, які були замінені на СТО і не були знищені в процесі ДТП, оскільки таке повернення здійснюється з урахуванням принципу диспозитивності, тобто - за заявою заподіювача шкоди (п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).

Жодної заяви заподіювача шкоди (відповідача) з приводу повернення позивачем деталей автомобіля, їх точний перелік матеріали справи не містять, що не позбавляє відповідача скористатися таким правом після винесення судового рішення, в тому числі, звернутися за захистом такого свого права в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Так, статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судом враховується характер і обсяг заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди. Пошкодження автомобіля дійсно негативно вплинули на спосіб життя позивача, а невирішеність питання викликає в нього моральні страждання.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди позивачу була спричинена матеріальна шкода, а також спричинені моральні переживання та страждання, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги потерпілого в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача коштів в розмірі 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вказана сума є об`єктивною та достатньою для відшкодування моральної шкоди.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У зв`язку з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження, враховуючи задоволені вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження №13/22 від 07.03.2022 р. в сумі 5000,00 грн.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (47,34%) у розмірі 1843,81 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 223, 263, 265, 259 ч.6, 268 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 174380,78 грн. (сто сімдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 78 копійок) та 10000,00 грн (десять тисяч гривень) моральної шкоди, а разом - у сумі 184380,78 коп. (сто вісімдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 78 копійок). В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1843 грн. 81 коп., витрат за проведення експертного дослідження №13/22 від 07.03.2022 р. в сумі 5000,00 грн., а разом - у розмірі 6843 грн. 81 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 05 грудня 2023 року.

Суддя Г.М. Чирський