Постанова

від 05.12.2023 по справі 211/5055/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7179/23 Справа № 211/5055/21 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Гладиш К.І.,

сторони

позивача-ОСОБА_1

відповідач- Держава Україна, в особі Державної казначейської служби України,

треті особи: Прокуратура Дніпропетровської області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Довгинцівський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу третьої особи Дніпропетровської обласної прокуратури на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року, ухваленого суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 21 червня 2023 року,

ВСТАНОВИВ

У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду, та просив суд відшкодувати завдану йому моральну шкоду, стягнувши з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 930 000,00грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 50 000,00грн.

В обґрунтування заявлених позивних вимог зазначив, що 24 листопада 2014 року Довгинцівським відділом Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201404072000108 інформацію з правовою кваліфікацією ч.2 ст.307 КК України відносно ОСОБА_1 , про те, що він за місцем свого проживання займається збутом наркотичних засобів.

12 грудня 2021 року прокуратурою Довгинцівського району міста Кривого Рогу було винесено постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину. В цей же день прокурор звернувся до Голови Апеляційного суду Дніпропетровської області та отримав дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно нього.

18 грудня 2014 року за місцем його проживання АДРЕСА_1 , прийшли працівники поліції з постановою про проведення обшуку, затримали його і в подальшому обрали запобіжний захід в вигляді тримання під вартою. Його неодноразово допитували, крім того його знайомих також допитували, таким чином принижували його гідність.

21 грудня 2014 року позивачу було надано доступ до матеріалів кримінального провадження та вручено обвинувальний акт. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовувався до нього з 18 грудня 2014 року по 27 січня 2016 року, а з 27 січня 2016 року по 14 грудня 2016 рік був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вироком Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року, позивача було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на шість років з конфіскацією майна. Запобіжний захід домашній арешт в залі судового засідання було змінено на тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення з 18 грудня 2014 року по 27 січня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2017 року вирок Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року було скасовано та призначено новий судовий розгляд у тому ж суді в іншому складі. Запобіжний захід тримання під вартою було продовжено до 22 березня 2017 року, який неодноразово був продовжений судом першої інстанції аж до 18 квітня 2019 року.

08 жовтня 2019 року прокурором прокуратури Довгинцівського району міста Кривого Рогу Ільницьким О.В. було вручено позивачу змінений обвинувальний акт за ч.2 ст.307 КК України.

Вироком Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2019 року позивача було виправдано у скоєнні інкримінованого йому злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року вирок Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2019 року, залишено без змін.

Постановою Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 21 січня 2021 року, вирок Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, залишено без змін.

Позивач зазначив, що у зв`язку з незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду він в період з 24 листопада 2014 року по 11 березня 2020 року, тобто протягом чотирьох років трьох місяців і шістнадцяти днів безпідставно притягувався до кримінальної відповідальності, підозрювався та обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Відносно нього проводились негласні слідчі (розшукові) дії, проводився обшук його житла. Відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 18 грудня 2014 року по 27 січня 2016 року та з 14 грудня 2016 року по день звільнення. У період з 27 січня 2016 року по 14 грудня 2016 року щодо нього було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вказані незаконні дії завдали позивачу значних моральних довгострокових страждань так і значну моральну шкоду, обсяг якої безмежний, яку позивач оцінює в 930 000,00 гривень.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Прокуратура Дніпропетровської області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, задоволені

Стягнуто з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду у розмірі 930 000,00 гривень (дев`ятсот тридцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнуто з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 гривень (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Третя особа Дніпропетровська обласна прокуратура, будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням в частині визначеного судом до стягнення розміром моральної шкоди подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду та зменшити розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

При цьому, скаржник зазначає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення заподіяної йому моральної шкоди у розмірі 930000 грн. є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства. Вказує, що враховуючи вимоги ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», розмір мінімальної моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 становить 422100 грн. (63 місяці * 6 700 грн.

Окрім того, скаржник вважає необґрунтованими і позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу в сумі 50000 грн. Вказує, що зазначена справа є справою незначної складності, та написання позовної заяви у таких справах не потребує додаткових знань та зусиль, за цих умов, враховуючи зміст позовної заяви складеної адвокатом у цій справі вказує на неспівмірність витрат на правничу допомогу за написання позовної заяви та підготовки до розгляду справи у розмірі 50000 грн. Зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представника позивача ОСОБА_2 , який заперечував проти вимог і доводів апеляційної скарги прокуратури Дніпропетровської області, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з кримінального провадження №12014040720003108, 24 листопада 2014 року за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим Довгинцівського РВ Криворізького МУ м Кривого Рогу Дніпропетровської області Пасічним І.О. відомості за попередньою правовою кваліфікацією ст.307 ч.2 КК України. В фабулі зазначено «24.11.2014 року до чергової частини Довгинцівського РВ КМУ від ст. о/у СБНОН Довгинцівського РВ КМУ Козинець О.В, надійшов рапорт про те, що у СБНОН Довгинцівського РВ КМУ перебуває справа оперативного обліку «Захист» від 13.11.2014 року заведена за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України - збут особливо небезпечної наркотичної речовини опій, особою відомості якої не розголошуються в інтересах слідства.» (а.с.7).

Прокурором прокуратури Довгинцівського району м.Кривого Рогу Ільницьким О.В. 12 грудня 2014 року винесено Постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину №670Т, з тексту вказаної постанови вбачається, що вона стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8-10).

12 грудня 2014 року прокурор прокуратури Довгинцівського району м.Кривого Рогу Ільницький О.В. звернувся до Голови Апеляційного суду Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії (а.с.11-14).

19 грудня 2014 року слідчим слідчого відділу Довгинцівського РВ Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області капітаном поліції Пасічним І.О. було складено обвинувальний акт, який 21 січня 2015 року був затверджений прокурором прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу Ільницьким О.В., у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 24 листопада 2014 року за №12014040720003108, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (а.с.15-16).

Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на шість років з конфіскацією майна. Запобіжний захід домашній арешт в залі судового засідання було змінено на тримання під вартою. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення з 18 грудня 2014 року по 27 січня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Строк покарання рахувати з 14 грудня 2016 року (а.с.17-19).

Ухвалою колегії суддів палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2017 року вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року було скасовано та призначено новий судовий розгляд тому ж судді в іншому складі. Запобіжний захід тримання під вартою було продовжено до 22 березня 2017 року (а.с.20-22).

07 жовтня 2019 року прокурором Криворізької місцевої прокуратури №1 Ільницьким О.В. було складено змінений обвинувальний акт, погоджений 08 жовтня 2019 року заступником керівника Криворізької місцевої прокуратури №1 Дубровською В.М., із зміною обсягу обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Обвинуваченою особою у вказаному кримінальному провадженні є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.23-24).

Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.307 КК України визнано невинуватим та виправдано в зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне провадження вчинено обвинуваченим (а.с.25-28).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Ільницького О.В. залишено без задоволення, вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2019 року залишено без змін (а.с.29-41).

Постановою Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 21 січня 2021 року касаційну скаргу прокурорів залишено без задоволення, а вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року - без змін (а.с.42-46).

13 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до начальника Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Прокуратури Дніпропетровської області, в якій просив визначити розмір моральної шкоди, що була завдана йому рішенням та діями органу досудового слідства та органів прокуратури, під час досудового розслідування, та судового розгляду яке проводилося в кримінальному провадженні №1201404072000318 з попередньою кваліфікацією за ч.2 ст.307 КК України (а.с.47-48, 50-51).

Листом вих.№22/1-4353-21 від 26.04.2021 року за підписом начальника управління підтримання публічного обвинувачення в суді Дніпропетровської обласної прокуратури Козинець А. роз`яснено ОСОБА_1 вимоги ст.ст.12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та рекомендовано звернутися до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів, для визначення розміру сум, які підлягають відшкодуванню (а.с.52).

Під слідством та судом він перебував з 24.11.2014 року (внесено відомості до Реєтру) по 11.03.2020 (ухвала апеляційного суду дата набрання вироком законної сили) це становить 5 років 3 місяці і 16 днів.

Суд першоїінстанції,ухвалюючи рішенняпро повнезадоволення позовнихвимог ОСОБА_1 ,виходив звстановлених обставинсправи,а саме,що позивачбув незаконнопритягнутий докримінальної відповідальності, вирок Довгинцівськогорайонного судум.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від14грудня 2016року,яким ОСОБА_1 визнано винниму пред`явленомуобвинуваченні бувскасований Апеляційнимсудом Дніпропетровськоїобласті,а вподальшому вирокомДовгинцівського районногосуду м.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від07листопада 2019року ОСОБА_1 у пред`явленомуобвинуваченні зач.2ст.307КК Українивизнано невинуватимта виправданов зв`язкуз тим,що недоведено,що кримінальнепровадження вчиненообвинуваченим. Окрім того, до позивача були застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою в період з 18 грудня 2014 року по 27 січня 2016 року, а згодом з 27 січня 2016 року по 14 грудня 2016 рік був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, в період з 14 грудня 2016 року по 18 квітня 2019 року до ОСОБА_1 був повторно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, які фактично тривали більше 4 років.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції керувався положеннями частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та виходив із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 6700 грн., встановленої на 01 січня 2023 року, врахував характер, глибину отриманих позивачем душевних страждань з приводу притягнення його до кримінальної відповідальності, обрання відносно позивача запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, та згодом цілодобового домашнього арешту, тривалість негативних наслідків, та змін у звичному укладі життя позивача та, виходячи з засад розумності і справедливості дійшов висновку, що на користь позивача ОСОБА_1 має бути стягнуто 930 000,00грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Повністю задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 50000 грн., суд першої інстанції прийняв до уваги обставини справи, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також врахував, що неспівмірність цих витрат відповідачем не спростовано, дійшов висновку, що понесені позивачем витрати за надання професійної допомоги адвокатом, підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржується Дніпропетровською обласною прокуратурою в частині стягнутих судом на користь позивача сум моральної шкоди та витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині доведеності позивачем заявлених позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову, однак частково погоджується з доводами Дніпропетровської обласної прокуратури щодо необґрунтовано завищеного розміру моральної шкоди стягнутої на користь позивача та не співмірністю витрат на правничу допомогу, з огляду на таке.

У статтях 55, 56Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами першою, другою та сьомою статті 1176ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті першої Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Статтею другоюЗакону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 5 статті 3цього жЗакону у наведених у статті 1цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Положеннями статті 4Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Таким чином, законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176ЦК України та Закону.

Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить чітких вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до частини другої статті 23ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкістю вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престиж; ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розяснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Законом передбачено, що розрахунковою величиною для визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом є мінімальний розмір заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантовано державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування, що і було зроблено судом першої інстанції.

Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що позивач перебував під досудовим розслідуванням та судом у період часу з 24.11.2014 (дата внесення відомостей про злочин до ЄРДР) до 11.03.2020 (дата набрання виправдувальним вироком законної сили), що становить 5 років 3 місяці та 16 днів, або 63 місяці 16 днів.

Виходячи з положень статті 13Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» мінімальний розмір моральної шкоди станом на час розгляду справи складає 425558,1 грн. (63 м.* 6700= 422,100 грн. + 3458,1 грн. за 16 днів =425558,1 грн.).

Отже, мінімальний встановлений законом розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди повинен бути не менше вирахованого судом апеляційної інстанції розміром компенсації моральної шкоди, тобто не менше - 425558,1 грн.

Позивач, звертаючись до суду з позовом визначив спричинену йому моральну шкоду у розмірі 930000 грн., при цьому позивач навів власний розрахунок, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на 2021 рік (подача позову), яка становила 6000 грн. та шляхом множення на 62 місяці перебування під слідством та судом, визначив мінімальний розмір моральної шкоди 310000 грн. та, посилаючись на методику С.І. Шимона помножив мінімальний розмір на 3, отримавши заявлену у позові суму моральної шкоди.

Суд першої інстанції повністю погодився з таким розрахунком позивача, проте колегія суддів вважає, що визначений позивачем до стягнення розмір компенсації моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, оскільки є надто завищеним, тому вважає за необхідне зменшити стягнутий судом на користь позивача розмір моральної шкоди до 450000 грн., який зокрема не є мінімальним гарантованим державою розміром моральної шкоди у цій справі.

Колегія суддіввважає,що розмірморальної шкоди-450000грн.відповідає характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, спричинених йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду та принципам розумності, виваженості і справедливості.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).

Згідно із статтею 133 УПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 цього Кодексу).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Водночас, за приписами частини шостої статті 137 ЦГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 ЦПК України: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони),але лише за клопотанням іншої сторони.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Так,позивачем напідтвердження понесенихним витратна правничудопомогу судубуло наданокопії:Договору про надання правовоїдопомоги від 20 травня 2021 року укладеному між ОСОБА_1 та адвокатом Митрошиним Сергієм Вікторовичем; Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги; квитанції серії ААЗ №362886 про вартість послуги адвоката за надання ОСОБА_1 правничої допомоги на 50000 грн.; свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльність та ордера адвоката (а.с53-56).

У Додатку до Договору від 20.05.2021р. наведено розрахунок вартості правничої допомоги, що вже надана та що буде надаватись позивачу ОСОБА_1 у зв`язку з підготовчими діями та судовим розглядом цивільної справи ОСОБА_1 до держави України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду: на вивчення та аналіз матеріалів кримінальної справи №211/476/15-к кримінальне провадження №12014040720003108 від 24.11.2014 року адвокатом Митрошиним С.В. витрачено 8 годин; підготовка адвокатом Митрошиним С.В. витрачено 10 годин; безпосередня участь у судових засіданнях адвокатом Митрошиним С.В. планується витратити 10 годин; вивчення та аналіз судової практики Верховного суду та ЕСПЛ з розгляду цивільних справ про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду витрачено 12 годин; надання позивачу ОСОБА_1 попередньої консультації по даній цивільній справі адвокатом Митрошиним С.В. витрачено 2 години; підготовка клопотань, заяв, заперечень адвокатом Митрошиним С.В. витрачено 8 годин. Позивач сплатив адвокату за надану правничу допомогу 50 000,00 грн. Фактична вартість наданої адвокатом Митрошиним С.В. правничої допомоги складає 1000,00 гривень за 1 годину (а.с.53 зворот).

Матеріали справимістять позовнузаяву складенуадвокатом (а.с.1-5),протоколи судовихзасідань вяких бравучасть представникпозивача ОСОБА_3 :03.02.2022 1хвилина (а.с.120);12.07.2022 30хвилин (а.с.136);22.8.2022 3хвилини (а.с.143);19.10.2022 5хвилин (а.с.149);19.01.2023 3хвилини (а.с.165);19.06.2023 50хвилин (а.с.197),при цьомубудь-яких клопотань, заяв, заперечень, які подавались суду адвокатом матеріали справи не містять.

06.12.2021 до суду надійшов відзив Дніпропетровської обласної прокуратури на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.89-101), де третя особа, зокрема посилалась на необґрунтованість і недоведеність позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 50000 грн., вказуючи на неспівмірність витрат на правничу допомогу за написання позовної заяви та підготовки до розгляду справи (а.с.99).

Колегія суддів, беручи до уваги надані позивачем до місцевого суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи позицію третьої особи про неспівмірність витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, погоджується з доводами скаржника про те, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, вважає за необхідне зменшити, присуджений судом розмір витрат на правничу допомогу з 50000 грн. до 20000 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, за встановлених апеляційним переглядом обставин справи, колегія суддів вважає, що справедливим і співмірним відшкодуванням витрат на правничу допомогу буде сума 20000 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про розмір моральної шкоди та розподілі витрат на правничу допомогу неповно з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні в частині зменшення розміру моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, стягнутих з відповідача на користь позивача.

Керуючисьст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу третьої особи Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши розмір моральної шкоди стягнутої з держави України в особі Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_1 з 930000 грн. (дев`ятсот тридцять тисяч гривень 00 копійок) до 450000 грн. (чотириста п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) та витрат на правничу допомогу з 50000 грн. (п`ятдесяти тисяч гривень 00 копійок) до 20000 грн. (двадцяти тисяч гривень 00 копійок).

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2023 року.

Головуючий:

Судді: