Ухвала

від 07.12.2023 по справі 761/28049/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 грудня 2023 року

місто Київ

справа № 761/28049/22

провадження № 61-17074ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами про стягнення заборгованості із заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами (далі - ДВ «Преса України» ДУС) про стягнення заборгованості із заробітної плати.

В обґрунтування позову зазначав, що він працював на посаді заступника директора з правових питань видавництва, у зв`язку з чим між сторонами укладений трудовий договір від 01 вересня 2000 року, відповідно до якого відповідач зобов`язаний був виплачувати йому премію за досягнення в роботі у розмірі 3 % від сум стягнутих судом на користь відповідача у тих справах, в яких він здійснював підготовку матеріалів справи або здійснював представництво інтересів відповідача у судах.

18 липня 2011 року він був звільнений відповідачем з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Водночас, у 2011 році він представляв інтереси відповідача у господарській справі № 59/27, за наслідками розгляду якої судом прийнято рішення про стягнення на користь відповідача грошових коштів у загальній сумі 6 936 164,38 грн. Відповідач не виконав свого обов`язку виплатити йому премію у розмірі 208 084,93 грн ні при звільненні його з роботи, ні після отримання від нього звіту про результати вирішення господарської справи № 59/27 і участі у ній.

18 липня 2021 року він направив відповідачу звіт про виконану роботу з проханням виплатити премію. У відповідь відповідач у листі від 20 серпня 2021 року повідомив про неможливість вирішення питання по суті його звернення, оскільки матеріали щодо його участі у відповідних судових процесах не збереглися.

Вважав, що такі дії відповідача свідчать про умисне ухилення від виплати премії, оскільки факт участі у відповідних судових процесах зафіксовано в текстах вказаних судових рішень, які оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, просив суд стягнути з ДВ «Преса України» ДУС на свою користь суму невиплаченої премії за 2011 рік у розмірі 208 084,93 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з ДВ «Преса України» ДУС на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої премії за 2011 рік у розмірі 208 084,93 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з ДВ «Преса України» ДУС на користь ОСОБА_1 2 080,85 грн та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року апеляційну скаргу ДВ «Преса України» ДУС залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року залишено без змін.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що у відповідача відповідно до умов укладеного між сторонами трудового договору виник обов`язок сплатити позивачу премію у розмірі 208 084,93 грн, що дорівнює 3 % від стягнутої судом на користь відповідача суми 6 936 164,38 грн за результатами вирішення господарського спору у справі № 59/27.

30 листопада 2023 року ДВ «Преса України» ДУС звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Оскільки предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 208 084,93 грн, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (671 000,00 грн), Верховний Суд дійшов висновку, що рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами про стягнення заборгованості із заробітної плати відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний