Ухвала

від 05.12.2023 по справі 1-127/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

Справа № 1-127/11

Номер провадження в апеляційному суді 11/803/8/21

Провадження № 51 - 4878 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

виправданих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та

ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо:

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 356 КК України,

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

за ст. 356 КК України,

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,

за ст. 356 КК України,

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Миколаївки Казанківського району Миколаївської області, раніше не судимої, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

за ст. 356 КК України,

за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_6 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня

2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 липня

2021 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (посмертно) визнано невинуватими в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, (по епізоду вивезення обладнання у вересні 2004 року) і виправдано їх на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України 1960 року у зв`язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

Цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, (по епізоду вивезення шкур великої рогатої худоби в березні 1998 року) і виправдано його на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України 1960 року у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Накладений арешт на майно підсудних відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2021 року скасовано.

Згідно з вироком, звернувшись до суду зі скаргами приватного обвинувачення, потерпілий ОСОБА_6 звинувачує ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у тому, що вони в період часу з 13 вересня 2004 року по

14 вересня 2004 року, діючи з корисливих мотивів, самовільно, без його відома, порушуючи встановлений законом порядок, вивезли його майно, яке належало особисто йому на праві приватної власності, а саме швейне обладнання, сировину для виготовлення взуття та готову продукцію, більш як 30 пар виготовленого взуття, в невідомому напрямку, чим заподіяли значну матеріальну шкоду на загальну суму 62 749 гривень 41 копійка.

Крім того, потерпілий ОСОБА_6 , уточнивши скаргу 19 грудня 2011 року, звинувачує ОСОБА_7 в тому, що він у нічний час з 05 на 06 березня 1998 року приїхав до складського приміщення, яке він - потерпілий орендував на підставі договору оренди з правом викупу від 01 листопада 1997 року, укладеного між ним і ОСОБА_10 (помер у 2001 році), за адресою:

АДРЕСА_4 , маючи корисливий мотив, самовільно, порушуючи встановлений законом порядок, вивіз належне йому майно, а саме 246 оброблених шкур великої рогатої худоби вагою 5 542 кг, які відразу продав, щоб розрахуватись з певними особами за своїми боргами та боргами свого брата, чим заподіяв значну матеріальну шкоду на загальну суму 40 456 гривень

60 копійок.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишено без зміни, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 та його представника - адвоката ОСОБА_11 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 , даючи свою оцінку доказам у справі, посилаючись на однобічність та неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що викладені у вироку висновки суду щодо невинуватості ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на суперечливих показаннях виправданих. Указує на те, що після вселення у будинок ОСОБА_9 йому не було надано можливості забрати своє майно. Зазначає, що суд не врахував показань свідків щодо встановлення обладнання і про наявність продукції та виклав показання свідків неправильно, на що не звернув увагу апеляційний суд. Вважає висновки суду про те, що ОСОБА_6 не здійснював підприємницьку діяльність, є безпідставними. Указує на те, що суд дійшов неправильного висновку, що жоден свідок не був очевидцем вивезення шкур, показання свідків в цій частині викладені неправильно та не враховані. Звертає увагу на те, що зазначена кримінальна справа вже була предметом неодноразового розгляду судами, у тому числі Верховним Судом України, висновки яких не враховані при постановленні вироку. Вважає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги потерпілого та його представника і не надав на них вичерпних відповідей, а також повторно не допитав свідків, показання яких у вироку перекручені. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону судом першої інстанції, оскільки за заявою ОСОБА_6 від 16 жовтня 2020 року йому не було надано для ознайомлення аудіозаписи судових засідань.

У запереченнях на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 виправдані

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , а також захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_12 просять залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених потерпілим доводів.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_8 у судовому засіданні вважали касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу потерпілого

ОСОБА_6 обґрунтованою і просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину (ст. 327 ч. 4 КПК України 1960 року).

Відповідно до вимог ст. 334 ч. 4 КПК України 1960 року мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Постановляючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог закону.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції вказав про те, що формулювання обвинувачення потерпілим не уточнено, а саме: формулювання обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, винність обвинувачених у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують та обтяжують покарання, характер та розмір шкоди.

Проте у вироку судом зазначено, що ним вирішувалось питання щодо винуватості ОСОБА_7 , який в нічний час у нічний час з 05 на 06 березня 1998 року зі складського приміщення, за адресою: АДРЕСА_4 , розташованого на території даного домоволодіння, яким користувався ОСОБА_6 на підставі договору оренди від 01 листопада

1997 року, укладеного між ним і ОСОБА_10 , маючи корисливий мотив, самовільно, порушуючи встановлений законом порядок, на невстановленому транспортному засобі вивіз 246 оброблених шкур великої рогатої худоби вагою 5 542 кг, які належать ОСОБА_6 , чим потерпілому заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 40 456 гривень 60 копійок.

Також судом вирішувалось питання щодо винуватості підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які у невстановлений час доби у період з 13 вересня 2004 року по 14 вересня 2004 року з корисливих мотивів, самовільно, без відома потерпілого ОСОБА_6 , порушуючи встановлений законом порядок, вивезли його майно, яке належало особисто йому на праві приватної власності, у вигляді швейного обладнання, сировини для виготовлення взуття та готової продукції, більш як 30 пар виготовленого взуття, в невідомому напрямку, чим заподіяли йому значну матеріальну шкоду на загальну суму

62 749 гривень 41 копійка.

Тобто, потерпілим були наведені обставини, передбачені ст. 64 КПК України 1960 року, що підлягають доказуванню.

Суд першої інстанції також зазначив, що всі надані потерпілим докази, які на його думку підтверджують факт злочину і провину підсудних у його вчиненні, є неналежними і викликають сумніви у їх достовірності та достатності, а тому не є доказами у даній справі і не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Проте суд першої інстанції у порушення вимог ст. 334 ч. 4 КПК України 1960 року не зазначив мотивів, з яких він відкидає дослідженні докази обвинувачення, а саме показання потерпілого ОСОБА_6 , надані ним письмові докази, а також показання свідків, та такому у вироку не навів належного обґрунтування.

Крім того, оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_6 , суд першої інстанції у вироку допустив припущення, зокрема про те, що ОСОБА_6 може оговорювати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через наявність неприязних відносин без наведення відповідних мотивів та посилання на встановлені судом обставини і конкретні матеріали справи.

Суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку, дійшовши до висновку про те, що факт самовільного вивезення шкур великої рогатої худоби ОСОБА_7 в березні 1998 року не доведений, оскільки потерпілий ОСОБА_6 не довів обставини щодо приналежності даних шкур особисто йому та кількості вивезених шкур, і не доведено протиправність їх вивезення та причетність ОСОБА_7 до цього, зазначив підставою для виправдання ОСОБА_7 відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України, чим допустив суперечності у своїх висновках.

Також суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку, дійшовши до висновку про те, що вина ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у самовільному заволодінні майном ОСОБА_6 у вересні 2004 року не доведена, оскільки не надано доказів на підтвердження належності майна, яке знаходилось за адресою: АДРЕСА_4 , кількості майна станом на вересень 2004 року, та права користування зазначеним приміщенням, і не доведено, що саме підсудними вчиненні дії щодо цього майна, зазначив підставою для виправдання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України, чим допустив суперечності у своїх висновках.

Така суперечність висновків суду першої інстанції щодо підстав виправдання та оцінки доказів є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Також про таку суперечність вже неодноразово зазначалось судом апеляційної інстанції, зокрема в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року, якою було скасовано попередній виправдувальний вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2017 року щодо ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_6 та його представника - адвоката ОСОБА_11 , не встановив та не усунув наведені порушення закону, а також в порушення вимог

ст. 377 КПК України 1960 року належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги.

Отже, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень, що у відповідності з вимогами ст. 398 ч. 1 п. 1 КПК України 1960 року є підставою для скасування таких рішень.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, а касаційна скарга потерпілого ОСОБА_6 - задоволенню частково. При новому розгляді в суді першої інстанції необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України 1960 року та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 липня

2021 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3