Рішення

від 07.12.2023 по справі 460/13057/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2023 року м. Рівне№460/13057/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доУправління Держпраці у Рівненській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ568/245/000035/ТД-ФС від 08.09.2021.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що документи щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) стосовно ОСОБА_1 не містять жодної із вичерпного переліку підстав для проведення позапланових заходів, визначених ч.1.ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Вказав, що у 2017 році позивача було визнано банкрутом, а отже він не здійснював будь-якої господарської діяльності станом на липень 2021 року, коли відповідачем проводився захід державного нагляду (контролю). Крім того, зауважив, що серед видів господарської діяльності, яку здійснював позивач відсутня діяльність із надання послуг баз відпочинку. Наголосив, що відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору можуть бути притягнені лише суб`єкти господарювання, які використовують таку найману працю, однак місце роботи працівника не належить позивачу на праві власності або на праві користування, а тому він не може бути суб`єктом відповідальності, визначеної ст.265 Кзпп України. З наведених підстав постанова №РВ568/245/000035/ТД-ФС від 08.09.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є протиправною та підлягає скасуванню, а позов слід задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 01.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23.06.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що інспекційне відвідування проводилося в межах компетенції Управління Держпраці в Рівненській області, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Вказав, що ФОП ОСОБА_1 було відомо про здійснення інспекційного відвідування, оскільки він був ознайомлений з направленням, однак жодних зауважень, заперечень чи будь-яких інших доказів, що він не здійснює господарську діяльність до Управління не надходило. Зокрема вважає, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі наявних повноважень та в порядку, встановленому законом, за результатами якого виявлено факт використання праці фізичних осіб без укладення трудового договору або інших договорів цивільно-правового характеру. Просив повністю відмовити у задоволенні позову.

28.06.2023 представником позивача подана відповідь на відзив, в якій додатково зазначив, що за умов формального дотримання відповідачем порядку проведення заходу контролю, спростовується його безпідставність та помилкові висновки щодо того, що сам ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за адресою проведення заходу контролю. Відповідачем не спростовано жодним чином тих фактів, що позивач не здійснював будь-якої господарської діяльності щонайменше з квітня 2017 року, коли його визнано банкрутом. Також зауважив, що твердження про ознайомлення із направленням на проведення заходу державного нагляду (контролю) відповідач не підтверджує жодним доказом.

03.07.2023 відповідач подав заперечення на адміністративний позов, в яких додатково вказав, що твердження позивача про те, що він не був ознайомлений з направленням на проведення заходу державного нагляду (контролю) повністю спростовується наданою копією даного направлення з відміткою про отримання та його підписом.

Ухвалою суду від 09.11.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 07.12.2023 продовжено розгляд справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Дата державної реєстрації 12.11.1998 року.

Основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є КВЕД 60.24. діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Іншими видами діяльності є: КВЕД 37.20.6 перероблення відходів, брухту та регенерація гуми, КВЕД 51.7 інші види оптової торгівлі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.11.2016 порушено провадження у справі №918/1101/16 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , введено процедуру розпорядження майном.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 24.04.2017 у справі №918/1101/16, припинено процедуру розпорядження майном фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.12.2022 у справі № 918/1101/16 завершено процедуру погашення боргів та закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Тимчасово виконуючим обов`язки голови Державної служби України з питань праці 24.06.2021 видано окреме доручення №Д-223/1/4.1-21 начальникам Головних управлінь Держпраці в областях, яким, зокрема, зобов`язано забезпечити проведення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин у суб`єктів господарювання, які мають високі ризики використання не задекларованої праці (п. 2).

На виконання зазначеного окремого доручення, наказом Управління Держпраці у Рівненській області №685 від 23.07.2021 наказано інспекторам праці провести у період з 24.07.2021 по 05.08.2021 позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у ФОП ОСОБА_1 , місцезнаходження суб`єкта господарювання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце провадження господарської діяльності: Рівненська область.

23.07.2021 Управлінням Держпраці у Рівненській області видано направлення №580-Н/09-27 на проведення заходу державного нагляду (контролю), яким направлено посадових осіб відповідного органу для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання законодавства у сфері праці в ФОП ОСОБА_1 . У направленні вказано місцезнаходження суб`єкта господарювання: АДРЕСА_1 . Підставами для здійснення позапланового заходу визначено підпункт 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, окреме доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 24.06.2021 №Д-223/1/4.1-21.

29.07.2021 посадовими особами органу Держпраці проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) ФОП ОСОБА_1 , про що складено Акт №РВ568/245/АВ.

За результатами перевірки зроблено наступний висновок: "встановлено порушення вимог частини 1 статті 21 КЗпП України та ст. 24 КЗпП. Оскільки, в ході проведення інспекційного відвідування за місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 24.07.2021 о 14 год. 30 хв. на базі відпочинку "Бермуди Клуб", що знаходиться за адресою: 35305, Рівненська обл., Рівненський район, с. Ходоси ФОП ОСОБА_1 не уклав трудовий договір та допустив до роботи без укладення трудового договору, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_2 який 24.07.2021 виконував посадові обов`язки бармена."

В подальшому, розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акту від 29.07.2021 №РВ568/245/АВ перший заступник начальника Управління Держпраці у Рівненській області встановив порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1 ст.21 КЗпП України, ст.24 КЗПП України та наклав на останнього штраф у розмірі 60000,00 грн., про що винесено постанову №РВ568/245/000035/ТД-ФС від 08.09.2021.

Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Управлінням Держпраці у Рівненській області у відповідності до наказу №685 від 23.07.2021 "Про проведення позапланового заходу державного (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у ФОП ОСОБА_1 ", здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у вищезгаданого суб`єкта господарювання.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно з ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Таким чином, за змістом статті 265 КЗпП суб`єктом відповідальності за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору є юридичні та фізичні особи-підприємці, що використовують найману працю.

Тож, обов`язковою умовою покладення відповідальності за вказане порушення є встановлення обставин використання найманої праці без оформлення трудового договору саме конкретним суб`єктом господарювання.

Обґрунтовуючи притягнення позивача до відповідальності у межах спірних правовідносин, відповідач вказує, що під час інспекційного відвідування за місцем провадження господарської діяльності (оскільки, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом) на робочому місці перебував ОСОБА_2 , котрий надав пояснення

При цьому, окрім пояснень ОСОБА_2 , відповідач не наводить жодного доказу здійснення позивачем господарської діяльності за місцем проведення інспекційного відвідування.

Більше того, відповідач, видавши наказ та направлення на проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , місцезнаходженням якого зазначає: АДРЕСА_1 , місцем провадження господарської діяльності - Рівненська область, а видом діяльності - діяльність автомобільного вантажного транспорту, проведено захід контролю на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка не належить позивачу на праві власності, за адресою, що не була вказана у направленні, та вид діяльності якої не відповідає видам господарської діяльності позивача. Не враховано також і обставин припинення господарської діяльності позивача в силу визнання його банкрутом.

Відповідно до п.10 Порядку №823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не були використані повноваження, надані Порядком №823.

Зокрема, інспектори не опитали інших осіб та не отримали від органів державної влади, чи з державних реєстрів відомостей на предмет того, яким суб`єктом господарювання здійснюється господарська діяльність за місцезнаходженням бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Отже, суд дійшов висновку, що виконання ОСОБА_2 обов`язків бармена на інспектованій території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не свідчить про існування неоформлених трудових відносин між ним та саме ФОП ОСОБА_1 , а отже, не підтверджує фактичного допущення зазначеної особи до роботи саме позивачем.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, підтверджується матеріалами справи, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомоюстатті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статтісуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Беляновським Р.Ю. укладено договір про надання правової допомоги від 28.04.2024, згідно якого гонорар за надання послуг професійної правничої допомоги складає 10000,00 грн.

Згідно з актом наданих послуг від 27.04.2023 адвокат в інтересах клієнта виконав такі зобов`язання:

- вивчення, аналіз та юридична оцінка документів наданих Клієнтом 1 год.;

- аналіз законодавства та судової практики 4 год.;

- формування та узгодження з Клієнтом правової позиції по веденню справи 2 год.;

- вжиття заходів зі збору доказів 2 год.;

- вивчення, аналіз та юридична оцінка документів зібраних Адвокатом 3 год.

- написання та подання до суду позовної заяви, відповіді на відзив 12 год.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 гривень є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 3000,00 гривень.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ568/245/000035/ТД-ФС від 08.09.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 07 грудня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 39780243)

Суддя С.М. Дуляницька