Постанова

від 13.02.2024 по справі 460/13057/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Дуляницька С.М.

13 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/13057/23 пров. № А/857/9/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 460/13057/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, у якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ568/245/000035/ТД-ФС від 08.09.2021р.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2023р. позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, апелянт Управління Держпраці у Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2023р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 12.11.1998р.

Основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є КВЕД 60.24. діяльність автомобільного вантажного транспорту; іншими видами діяльності є: КВЕД 37.20.6 перероблення відходів, брухту та регенерація гуми, КВЕД 51.7 інші види оптової торгівлі.

22.11.2016р. ухвалою Господарського суду Рівненської області порушено провадження у справі №918/1101/16 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , введено процедуру розпорядження майном.

24.04.2017р. Постановою Господарського суду Рівненської області у справі №918/1101/16, припинено процедуру розпорядження майном фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , визнано банкрутом вказану фізичну особу-підприємця., відкрито ліквідаційну процедуру.

05.12.2022р. Ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1101/16 завершено процедуру погашення боргів та закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

ч.4 чт.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

24.06.2021р тимчасово виконуючим обов`язки голови Державної служби України з питань праці видано окреме доручення №Д-223/1/4.1-21 начальникам Головних управлінь Держпраці в областях, яким, зокрема, зобов`язано забезпечити проведення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин у суб`єктів господарювання, які мають високі ризики використання не задекларованої праці (п. 2).

23.07.2021р. наказом Управління Держпраці у Рівненській області №685 наказано інспекторам праці провести у період з 24.07.2021р. - 05.08.2021р. позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у ФОП ОСОБА_1 , місцезнаходження суб`єкта господарювання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце провадження господарської діяльності: Рівненська область.

23.07.2021р. Управління Держпраці у Рівненській області видав направлення №580-Н/09-27 на проведення заходу державного нагляду (контролю), яким направлено посадових осіб відповідного органу для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання законодавства у сфері праці в ФОП ОСОБА_1 .

Із змісту направлення видно, що місцезнаходження суб`єкта господарювання: АДРЕСА_1 . Підставами для здійснення позапланового заходу визначено пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №823, окреме доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 24.06.2021р. №Д-223/1/4.1-21.

29.07.2021р. посадові особи органу Держпраці провели позаплановий захід державного нагляду (контролю) ФОП ОСОБА_1 , про що складено Акт №РВ568/245/АВ.

За результатами перевірки контролюючий орган встановив порушення вимог ч.1 ст.21 КЗпП України та ст.24 КЗпП України. Оскільки, в ході проведення інспекційного відвідування за місцем провадження господарської діяльності 24.07.2021р. в 14 год. 30 хв. на базі відпочинку "Бермуди Клуб", що знаходиться за адресою: 35305, Рівненська обл., Рівненський район, с. Ходоси. ФОП ОСОБА_1 не уклав трудовий договір та допустив до роботи без укладення трудового договору, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та не повідомив центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_2 який 24.07.2021р. виконував посадові обов`язки бармена."

За результатами встановлених порушень зафіксованих у акті від 29.07.2021р. №РВ568/245/АВ Управління Держпраці у Рівненській області встановив порушення ФОП ОСОБА_1 - ч.1 ст.21 КЗпП України, ст.24 КЗпП України та наклав на останнього штраф у розмірі - 60000,00 грн., про що винесено постанову №РВ568/245/000035/ТД-ФС від 08.09.2021р.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України - державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (далі - Положення №96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраця) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраця відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п.п. 6 п. 4 Положення №96).

Як визначено п.7 Положення №96 Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності за вказане порушення є встановлення обставин використання найманої праці без оформлення трудового договору саме конкретним суб`єктом господарювання.

Обґрунтовуючи притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності у межах спірних правовідносин, апелянт покликається на те, що під час інспекційного відвідування за місцем провадження господарської діяльності (оскільки, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом) на робочому місці перебував ОСОБА_2 , котрий надав пояснення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що крім пояснень ОСОБА_2 , контролюючий орган, як суб`єкт владних повноважень не наводить жодного доказу здійснення позивачем господарської діяльності за місцем проведення інспекційного відвідування.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що видавши наказ та направлення на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , місцезнаходженням якого зазначає: АДРЕСА_1 , місцем провадження господарської діяльності - Рівненська область, а видом діяльності - діяльність автомобільного вантажного транспорту, проведено захід контролю на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка не належить позивачу на праві власності, за адресою, що не вказана у направленні, та вид діяльності якої не відповідає видам господарської діяльності. Не враховано також і обставин припинення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , в силу визнання його банкрутом.

Відповідно до п.10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених п.5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач не використав повноваження, надані Порядком №823.

Зокрема, інспектори Держпраці не опитали інших осіб та не отримали від органів державної влади, чи з державних реєстрів відомостей на предмет того, яким суб`єктом господарювання здійснюється господарська діяльність за місцезнаходженням бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції, що виконання ОСОБА_2 обов`язків бармена на інспектованій території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не свідчить про існування неоформлених трудових відносин між ним та ФОП ОСОБА_1 , а отже, не підтверджує фактичного допущення зазначеної особи до роботи.

Стосовно доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу на таке.

В матеріалах справи міститься копія фіскального чека АТ «Укрпошта» від 09.09.2021р. про надіслання постанови, що наданий відповідачем із відповіддю на адвокатський запит позивача.

Згідно наданого чеку, 09.09.2021р. засобами поштового зв`язку надіслано лист ОСОБА_1 .

Водночас, вказаний фіскальний чек не може бути доказом отримання позивачем оскаржуваної постанови, оскільки його зміст не дає можливості встановити адреси, на яку надіслано лист, вміст листа, та обставин отримання чи неотримання листа адресатом.

Із змісту висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2019р. у справі № 344/3627/16-ц, загальноприйнятим у світовій практиці є застосування щодо юридично-значимих повідомлень принципу «доставки (одержання)» повідомлень, якщо сторони прямо не передбачили застосування принципу «відправлення». Зокрема:

(а) п.п.3 п.I.-1:109 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що повідомлення вступає в силу у момент досягнення адресата, якщо з нього не слідує більш пізній момент вступу у силу;

(б) п.2, п.3 Принципів європейського контрактного права з урахуванням положень пунктів (4) та (5), будь-які повідомлення набирають чинності з моменту, коли вони отримані адресатом. Повідомлення вважається одержаним адресатом, коли його вручено їй за місцем його діяльності або за поштовою адресою, або, якщо він не має місця діяльності або поштової адреси, - за місцем його постійного проживання;

(в) п.4 ст.1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28 травня 1988 року письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому обов`язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від імені якої воно зроблене. «Письмове повідомлення» включає телеграми, телекси і будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна відтворити у формі документа, але не обмежується ними. Письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом.

У постанові Верховного Суду України від 13.04.2016р. у справі 6-2988цс15 вказано, що: «[…] розглядаючи питання про дотримання під час проведення торгів положень п.3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому, під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей. Отже, загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей».

Проте, доказів отримання позивачем вказаних документів або ухилення від їх отримання відповідач суду не надав.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, про те, що ФОП ОСОБА_1 не отримував вказані документи з незалежних від нього причин.

Щодо доводів апелянта про обізнаність позивача про здійснення щодо нього інспекційного відвідування, про надання документів, а також про спілкування засобами телефонного зв`язку, слід зазначити наступне.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення контролюючим органом телефонограми про повідомлення ФОП ОСОБА_1 про вказану вище вимогу та про проведення відносно нього інспекційного відвідування, а також як і повідомлення про розгляд справи за результатами проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в даному випадку Управління Держпраці у Рівненській області не надав суду доказів дотримання процедури проведення інспекційного відвідування.

Щодо обґрунтування апеляційної скарги, своєї оцінки обставинам справи та незгоди з рішенням суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Управління Держпраці у Рівненській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 460/13057/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 13.02.2024р.