Постанова

від 27.11.2023 по справі 480/2632/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 р.Справа № 480/2632/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2023, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 03.08.23 по справі №480/2632/23

за позовом Комунального підприємства Миколаївської селищної ради "Зеленбуд"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Комунальне підприємство Миколаївської селищної ради "Зеленбуд" (надалі позивач, КП "Зеленбуд") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (надалі відповідач, ГУ ДПС у Сумській області, апелянт податковий орган, контролюючий орган), в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №245618280703 від 20 вересня 2022 року, яким донараховано податок на додану вартість на суму 1384343,75 гривень, з яких основний платіж - 1107475,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція - 276868,75 гривень,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №245818280703 від 20 вересня 2022 року, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 8160,00 гривень.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року адміністративний позов КП "Зеленбуд" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 245618280703 від 20 вересня 2022 р.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 245818280703 від 20 вересня 2022 р.

Стягнуто на користь КП "Зеленбуд" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області судовий збір в сумі 20887,56 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у Сумській області, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що в ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що позивач отримував грошові кошти у вигляді субвенцій від органів місцевого самоврядування для виконання програм реформування і розвитку житлово-комунального господарства, які виділялися під виконання певних робіт та надання послуг, що є доходом підприємства та підлягає декларуванню в податковій та фінансовій звітності. Вказує, що обсяг оподаткованих операцій від здійснених господарських операцій з постачання товарів/послуг, з урахуванням отриманих бюджетних коштів, за період квітень 2019 - грудень 2019 року складає 1167501,06 грн, а тому, в силу приписів ст. 181 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), КП "Зеленбуд" мало зареєструватися з січня 2020 року платником податку на додану вартість. Вказане призвело до порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині ненарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та неподання відповідної звітності.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказав на хибність висновків податкового органу, з огляду на те, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є кошти, одержані саме в результаті господарської діяльності, а не кошти, отримані внаслідок бюджетних правовідносин. Оскільки кошти отримані позивачем внаслідок бюджетних правовідносин, то вони не можуть бути об`єктом оподаткування в силу приписів п.п. 196.1.6. п. 196.1 ст. 196 ПК України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП Зеленбуд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.04.2019 по 09.08.2022, дотримання єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 15.04.2019 по 09.08.2022, за результатами якої складено акт від 25.08.2021 №1663/18-28-07-03-20/42952859/85 (а.с. 15-37).

За результатами перевірки встановлено низку порушень, зокрема:

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1107475 грн, в т.ч. за січень 2020 року на суму 36711 грн, за лютий 2020 року на суму 35304 грн, за березень 2020 року на суму 36275 грн, за квітень 2020 року на суму 37725 грн, за травень 2020 року на суму 42342 грн, за червень 2020 року на суму 70005 грн, за липень 2020 року на суму 19275 грн, за серпень 2020 року на суму 41505 грн, за вересень 2020 року на суму 56034 грн, за жовтень 2020 року на суму 36887 грн, за листопад 2020 року на суму 54060 грн, за грудень 2020 року на суму 47161 грн, за січень 2021 року на суму 18194 грн, за лютий 2021 року на суму 41776 грн, за березень 2021 року на суму 39154 грн та за квітень 2021 року на суму 65616 грн, за травень 2021 року на суму 39601 грн, за червень 2021 року на суму 57681 грн, за липень 2021 року на суму 51408 грн, за серпень 2021 року на суму 53986 грн, за вересень 2021 року на суму 55015 грн, за жовтень 2021 року на суму 43525 грн, за листопад 2021 року на суму 75380 грн та за грудень 2021 року на суму 52855 грн.

- п. 46.1 ст. 46, п. 49.2, ст.. 49, п. 183.10 ст. 183 ПК України, а саме не подання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2020 року - грудень 2021 року. Відповідальність передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Сумській області 20.09.2022 прийняло податкові повідомлення-рішення:

- №245618280703, яким донараховано суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість - 1384343,75 грн, з яких основний платіж - 1107475,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція - 276868,75 грн (а. с. 49).

- №245818280703, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість - 8160 грн (а. с. 48).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині не реєстрації платником податку та, як наслідок, недотримання вимог законодавства про надання податкової звітності та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1107475 грн, в т.ч. за січень 2020 року - грудень 2021 року, оскільки такі висновки суперечать податковому та бюджетному законодавству, у зв`язку з цим скасування спірні податкові повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Питання, пов`язані зі справляння податку на додану вартість врегульовані розділом V ПК України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до п. 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Так, на думку ГУ ДПС у Сумській області, позивач повинен був до 10 січня 2020 року зареєструватися платником ПДВ, оскільки ним досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 ПК України, у розмірі 1 167 501,06 грн, які включають отримані позивачем бюджетні кошти (субвенцію) з місцевого бюджету.

Надаючи оцінку такому твердженню податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до пп. 196.1.6 п. 196.1 ст.196 ПК України не є об`єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Згідно п.1.5 розділу 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 (далі - Інструкція №333), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за кодом видатків бюджету 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

Відповідно до п. 1.6 Інструкції №333 поточні видатки - це видатки, які спрямовуються на виконання бюджетних програм та забезпечують поточне функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню і підприємствам (установам, організаціям); субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов`язані з відшкодуванням збитків державних підприємств; трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Згідно пп. 2.4.1 Інструкції № 333 до коду 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) відносяться: 1) субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів; 2) дотації сільськогосподарським товаровиробникам; 3) субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії; 4) відшкодування відсотків за користування кредитами; 5) державна підтримка громадських організацій; 6) поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям); 7) гранти, що надаються на безоплатній та безповоротній основі для реалізації проектів.

Згідно розділу ІІ статуту КП Миколаївської селищної ради «Зеленбуд», затвердженого рішенням 37 сесії 7 скликання Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області від 05.04.2019 метою створення підприємства є: організація забезпечення належного рівня та якості робіт (послуг) з благоустрою території Миколаївської селищної ради; розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання території Миколаївської селищної ради у належному стані, її санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів; виконання комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, обладнання пристроями для безпеки руху, озеленення, забезпечення зовнішнього освітлення, встановлення малих архітектурних форм, здійснення інших заходів, спрямованих на поліпшення інженерно-технічного і санітарного стану території Миколаївської селищної ради, покращання її естетичного вигляду; організація належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; забезпечення схоронності та відновлення зелених насаджень, які знаходяться на обслуговуванні підприємства; утримання в належному стані вулично-дорожної мережі території Миколаївської селищної ради; розвиток підприємства на підставі принципу вільного вибору предметів діяльності, не заборонених діючим законодавством; виконання робіт, пов`язаних з управлінням об`єктами комунального майна, закріпленими за підприємством в установленому порядку на праві оперативного управління (Розділ 2 Статуту).

Розділ 4 Статуту передбачає, що джерелами формування майна підприємства є: майно, передане підприємству Миколаївською селищною радою на праві оперативного управління, доходи, одержані від господарської діяльності, кредити банків та інших кредиторів, придбане, згідно з чинним законодавством України, майно інших підприємств, організацій, амортизаційні відрахування, кошти, одержані з бюджету Миколаївської селищної ради на виконання програм, затверджених селищною радою, інші джерела не заборонені чинним законодавством України.

Відносини підприємства з іншими суб`єктами господарювання, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів (Розділ 8 Статуту).

В період роботи підприємство отримувало фінансування за рахунок коштів бюджету Миколаївської селищної територіальної громади, на підставі планів асигнувань.

Зазначені кошти надходили на рахунок позивача, відкритий в Державному казначействі України, від головного розпорядника бюджетних коштів - Відділу житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Миколаївської селищної ради. Фінансування здійснювалося лише за КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», за бюджетною програмою 1216020 - Забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги та використовувалися на заробітну плату та нарахування на неї, а також на придбання предметів, обладнання, інвентарю та інші поточні видатки.

Вказані обставини, встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки та не заперечуються позивачем.

Колегія суддів зазначає, що правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (надалі БК України).

Статтею 1 БК України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

В статті 91 БК України наведено перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, зокрема на виконання місцевих програм утримання та ремонту автомобільних доріг.

Згідно п. 38 ст. 1 БК України одержувач бюджетних коштів - це суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Відповідно до пп. 3 п. 2 ст. 22 БК України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

При цьому, укладання договору на виконання робіт з програм благоустрою з подальшим підписанням акту виконаних робіт/наданих послуг між розпорядником та одержувачем коштів не передбачено.

Таким чином, бюджетне законодавство передбачає використання бюджетних коштів виключно на цілі обумовлені планом їх використання.

Цільове фінансування (грошові кошти) надходить підприємству від розпорядника бюджетних коштів на рахунок казначейства, яке спрямовується згідно з планом використання, на: заробітну плату та нарахування на заробітну плату; придбання предметів, обладнання та інвентарю; оплату водопостачання та водовідведення; оплату електроенергії; оплату послуг крім комунальних; на інші поточні видатки.

Відносини, які виникають між розпорядником бюджетних коштів та їх одержувачем є бюджетними, а не цивільно-правовими та відповідно не можуть визначатися як операції з постачання товарів або послуг, тобто не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, кошти, отримані від Відділу житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Миколаївської селищної ради у сумі 5901054 гривень (в тому числі: за 2019 рік - 1010683 гривень, за 2020 рік - 2242941 гривень, за 2021 рік - 2647430 гривень) не можуть вважатися об`єктом оподаткування ПДВ та включатися до складу оподаткованих операцій від здійснених господарських операцій з постачання товарів/послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відносини, які виникли між позивачем і Відділом житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Миколаївської селищної ради, в частині надання субсидій, є бюджетними правовідносинами, а не цивільно-правовими та отримані у цих відносинах бюджетні кошти за будь-яких умов не можуть бути включені до об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанції у цій справі, щодо застосування у подібних правовідносинах приписів розділу V (податок на додану вартість) ПК України (зокрема пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України) у контексті неможливості віднесення до об`єкта оподаткування податком на додану вартість сум, отриманих одержувачем бюджетних коштів від головного розпорядника бюджетних коштів як субвенції з місцевого бюджету за відповідною бюджетною програмою, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07 лютого 2023 року по справі № 420/18420/21, від 08 березня 2023 року по справі № 640/4920/20 тощо, які є обов`язковими для врахування судами в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Покликання відповідача на те, що підприємство постачало Миколаївській селищній раді якісь товари/послуги, а субвенція з бюджету є оплатою за ці товари/послуги, є безпідставним, спростовується наявними у матеріалах справи доказами та наведеними вище висновком суду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача обов`язку, починаючи з січня 2020 року, реєструватися платником податку на додану вартість та, як наслідок подавати податкову звітність та визначати суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у період з січня 2020 по грудень 2021 року.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень як таких, що прийняті всупереч вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року по справі №480/2632/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 07.12.2023.