Постанова

від 07.12.2023 по справі 757/10894/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 757/10894/23-ц Номер провадження 22-ц/824/13696/2023Головуючий у суді першої інстанції В.В. ПідпалийСуддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 07 грудня 2023 року місто Київ

Номер справи 757/10894/23-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року,

у с т а н о в и в:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2023 (з урахуванням ухвали від 10.07.2023 про виправлення описки) позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2023 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального права, не з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення питання про повернення позову, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги зазначено, що висновки суду щодо недоліків позовної заяви зазначені в ухвалі суду віл 03.04.2023 (залишення позовної заяви без руху) та від 24.07.2023 (повернення позовної заяви) мають майже ідентичний зміст.

Зауважує, що у встановлений ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 03.04.2023 строк для усунення недоліків було направлено до суду заяву від 19.07.2023 про усунення недоліків, якою суду було надано докази сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн. та вказувались відповідні аргументи щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про наявність недоліків позовної заяви. Адже, позивачем було повідомлено, що РНОКПП відповідача: НОМЕР_1 був зазначений у зв`язку з тим, що технічно підсистема «Електронний суд» не дозволяє сформувати електронний документ (позовну заяву) без зазначення даної інформації. В свою чергу, позивачу та його представнику невідомо РНОКПП ОСОБА_2 . Окрім того, РНОКПП відповідача, число, місяць та рік народження позивача та відповідача не є тими відомостями, які обов`язково повинні бути зазначені у позовній заяві. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про те, що ненадання суду даних РНОКПП та/або серії і номера паспорта, а також даних про число, місяць і рік народження відповідача ОСОБА_2 , є недоліками позовної заяви, які є підставою для залишення позовної заяви без руху та підставою для подальшого повернення позовної заяви заявнику відповідно до ч. 185 ЦПК України.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що позивачем разом із позовною заявою було надано до суду першої інстанції всі наявні в неї докази, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, але не виключено, документи, які підтверджують факт укладення шлюбу між сторонами, наявності спільних дітей у подружжя, чим також підтверджується наявність відповідного права, яке підлягає судовому захисту. Адже, правова оцінка наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху (повернення позову).

Судом першої інстанції при ухваленні судового рішення про повернення позову не враховано правових висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року по справі № 526/442/22 якою зазначено, що зважаючи на зміст ст. 95, 177 ЦПК України залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання оригіналу свідоцтва про шлюб є порушенням принципу верховенства права, права на справедливий суд, суперечить завданням цивільного судочинства.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 після усунення недоліків щодо сплати судового збору цілком відповідала вимогам 175 і 177 ЦПК України, а висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без руху та подальшого повернення позовної заяви ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки суд дійшов до таких висновків внаслідок неправильного застосування норм процесуального права та незастосування судом правових висновків Верховного Суду.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, п. 6 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки апеляційні скарги на ухвали суду про повернення заяви позивачеві розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.07.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали.

Так, залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 суд зазначив, що для усунення недоліків позовної заяви представнику позивача - адвокату Міщенко О.В. необхідно зазначити число, місяць та рік народження позивача та відповідача, а також надати суду документально підтверджені дані РНОКПП ОСОБА_2 та/або серії та номера паспорта відповідача. Також, надати суду докази на підтвердження:

1) факту виїзду ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за межі України до 24.02.2022 року;

2) підстави перетину державного кордону малолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до введення воєнного стану на території України;

3) перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на консульському обліку у дипломатичній установі на території Словаччини;

4) зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у місті Братислава.

Зобов`язано позивача надати суду оригінал свідоцтва про шлюб, зареєстрованого 12.05.2009 Крюківським ВРАЦС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області за актовим записом № 135.

Окрім того, зазначено про необхідність надання суду доказів того, що сім`я сторін дійсно розпалась, що втрачено почуття любові, доказів що підтверджують існування постійного та самостійного джерела доходу ОСОБА_1 , довідку про її доходи, документальне підтвердження того, що розлучення малолітніх дітей з їх батьком не суперечить їх бажанню.

Також, зобов`язано позивача доплатити судовий збір у сумі 2 147,20 грн.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей повернуто позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків.

Повертаючи позовну заяву, суд виходив з того, що вимоги ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2023 позивачем в повному обсязі не виконано.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 03.04.2023, позивачем 19.07.2023 подано заяву про усунення недоліків.

Дослідивши пояснення надані стороною позивача у заяві про усунення недоліків суд першої інстанції дійшов наступних висновків:

1) щодо ненадання суду позивачкою даних РНОКПП та/або серії і номера паспорта, а також даних про число, місяць та рік народження відповідача - ОСОБА_2 суд вважав за необхідне зазначити, що відсутність означених даних позбавляє суд можливості вжити заходів в порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України спрямованих на встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача та прийняття рішення про підсудність даного позову Печерському районному суду м. Києва. Крім того, відсутність означених даних в подальшому призведе до неможливості вжиття судом заходів спрямованих на належне повідомлення відповідача про перебування в провадженні суду даного позову та унеможливить вжиття заходів спрямованих на повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі й за місцем його роботи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України). Суд вказав, що відсутність ідентифікуючих даних відповідача унеможливить виконання можливого рішення суду. З огляду зазначеного суддя дійшов висновку, що вимоги ухвали суду про залишення позову без руху в означеній частині стороною позивача не виконано, недоліки позову не усунуто;

2) щодо ненадання суду доказів, що підтверджують: факт виїзду ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 за межі України до 24.02.2022 року; підстави перетину державного кордону малолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до введення воєнного стану на території України; перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на консульському обліку у дипломатичній установі на території Словаччини; зареєстрованого у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 у місті Братислава, а також щодо ненадання суду доказів, що підтверджують рівень забезпечення умов в яких перебувають діти та доказів належного виконання ОСОБА_1 та невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків суддя вважав за належне зазначити, що сторона позивача обов`язку з надання доказів, що підтверджують кожну обставину на яку вона посилається у своєму позові не виконала. Крім того, з матеріалів позовної заяви, додатків до неї та заяви про усунення недоліків позовної заяви вбачається відсутність будь-яких доказів, що підтверджували б вжиття стороною позивача заходів спрямованих на забезпечення доказів необхідних для обґрунтування вимог позовної заяви. З огляду на що суд при розгляді справи по суті буде позбавлений можливості встановити дійсність обставин на які позивач посилається у своєму позові. На підставі викладеного суддя дійшов висновку, що вимоги ухвали суду про залишення позову без руху в означеній частині стороною позивача не виконано, недоліки позову не усунуто;

3) щодо ненадання суду оригіналу свідоцтва про шлюб, зареєстрованого 12.05.2009 року Крюківським ВРАЦС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області за актовим записом № 135 та/або оригіналу повторно виданого свідоцтва про шлюб суддя дійшов висновку, що вимоги ухвали суду про залишення позову без руху в означеній частині стороною позивача не виконано, недоліки позову не усунуто;

4) в частині додаткової сплати судового збору у розмірі 2 147,20 грн. вимоги ухвали суду стороною позивача виконано в повному обсязі.

Окрім того, судом зазначено, що позивач в позовній заяві не наводить жодних пояснень та не надає жодних доказів на підтвердження звернення до органу опіки та піклування із заявою про визначення місця проживання дітей з матір`ю, а також відповідей органу опіки та піклування за результатами розгляду такого звернення, що в подальшому мало би стати обґрунтованою підставою для звернення з означеним позовом до суду.

Позивачем та його представником не надано суду акту обстеження умов проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складеного уповноваженими особами органу опіки та піклування за результатами фактичної перевірки умов, в яких проживають діти. Крім того, з матеріалів справи вбачається відсутність будь-яких клопотань про ініціювання такого обстеження.

Суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви вважає незаконною, оскільки позивачем у встановлений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2023 строк для усунення недоліків було направлено до суду заяву про усунення недоліків, в якій представником позивача вказувались відповідні аргументи щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про наявність недоліків позовної заяви та було надано докази сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Колегія суддів погоджується із таким твердженням позивача.

Так, ст.175 ЦПК України не вимагає надання позивачем суду РНОКПП відповідача, даних його паспорта, такі дані мають бути зазначені у позові лише коли вони відомі позивачу. Представником позивача були надані суду письмові пояснення по те, що технічно підсистема «Електронний суд» не дозволяє сформувати електронний документ (позовну заяву) без зазначення даної інформації. В свою чергу, позивачу та його представнику невідомо РНОКПП ОСОБА_2 . Окрім того, РНОКПП відповідача, число, місяць та рік народження позивача та відповідача не є тими відомостями, які обов`язково повинні бути зазначені у позовній заяві. Зазначене представником позивача повністю відповідає нормам процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що ненадання суду даних РНОКПП та/або серії і номера паспорта, а також даних про число, місяць і рік народження відповідача ОСОБА_2 , є недоліками позовної заяви, які є підставою для залишення позовної заяви без руху та підставою для подальшого повернення позовної заяви заявнику відповідно до положень ст.185 ЦПК України.

Як зазначає представник позивача, позивачем разом із позовною заявою було надано до суду першої інстанції всі наявні в неї докази, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, документи, які підтверджують факт укладення шлюбу між сторонами, наявності спільних дітей у подружжя, чим також підтверджується наявність відповідного права, яке у випадку його порушення підлягає судовому захисту. Адже, правова оцінка наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху (повернення позову).

Судом першої інстанції при ухваленні судового рішення про повернення позову не враховано правових висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року по справі № 526/442/22 якою зазначено, що зважаючи на зміст ст. 95, 177 ЦПК України залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання оригіналу свідоцтва про шлюб є порушенням принципу верховенства права, права на справедливий суд, суперечить завданням цивільного судочинства.

В ухвалі про залишення позову без руху, суд не зазначав такого недоліку як відсутність звернення позивача до органу опіки та піклування та ненадання висновку цього органу щодо місця проживання дітей та актів обстеження житлових умов дітей, а тому у суду були відсутні передбачені законом підстави для повернення позову з цих підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 13 та ст. 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

На стадії пред`явлення позовної заяви, вирішення питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі, суд першої інстанції перевіряє відповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, тобто перевіряє передумови права на пред`явлення позову особи та дотримання порядку її подання, та не вправі уточнювати, пропонувати позивачу надати докази, які на думку суду повинні міститись в матеріалах справи.

Отже, правова оцінка наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішені справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху (повернення позову).

Проте, повертаючи позовну заяву з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху, суд першої інстанції зазначеного до уваги не взяв, а отже, дійшов помилкового висновку про повернення заяви.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону.

Отже, у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав для повернення позовної заяви, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому, відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п .6 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 379, 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна