Ухвала

від 07.12.2023 по справі 757/39025/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/16790/2023

У Х В А Л А

07 грудня 2023 року місто Київ

справа № 757/39025/23-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів cудової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.,

перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Литвинової І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства соціальної політики і праці України, Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 23 жовтня 2023 року подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

26 жовтня 2023 року Київським апеляційним судом до Печерського районного суду міста Києва було направлено запит про витребування цивільної справи №757/39025/23-ц.

08 листопада 2023 року вказана цивільна справа надійшла до апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для подачі до Київського апеляційного суду апеляційної скарги в новій редакції, яка повинна відповідати вимогам ст.356 ЦПК України, надання її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі та надання оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 536,80 грн.

На адресу позивача було направлено копію ухвали Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року, яку ОСОБА_1 отримала 27 листопада 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

28 листопада 2023 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року позивачем ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу апеляційного суду було направлено: апеляційну скаргу в новій редакції разом з її копіями та пояснення щодо судового збору.

У поясненнях щодо судового збору, ОСОБА_1 зазначала, що всі звільнені від сплати судового збору. Вказувала, що відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Посилалася на те, що згідно зі статтею 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Вважає, що стаття 1 Закону України «Про судовий збір» прямо суперечить ст.130 Конституції України та ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Разом з тим, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.

У статті 5 вказаного Закону визначено пільги щодо сплати судового збору.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 має пільги, які визначені Законом України «Про судовий збір», які б давали право звільнити останню від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року.

Доводи ОСОБА_1 про те, що всі звільнені від сплати судового збору з посиланням на ст.130 Конституції України та ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів відхиляє, оскільки у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку з цим доводи, які викладені в поясненнях позивача, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення її від сплати судового збору.

При цьому, безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.

Протягом строку на усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року від ОСОБА_1 інших будь-яких заяв та/або клопотань на виконання ухвали апеляційного суду від 10 листопада 2023 року не надходило.

Отже, апелянтом ОСОБА_1 недоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року в повному обсязі усунуті не були, оскільки останньою не було надано до Київського апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 536,80 грн., а тому згідно з ст.185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.

На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.

Так, прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Крім того, як наголошує у своїх рішенням Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки, недоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою суду від 15 червня 2020 року в повному обсязі усунуті не були, тому згідно з ст.185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає апелянту повторно звернутися з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст.356 ЦПК України.

У зв`язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, апелянт має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Литвинової І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства соціальної політики і праці України, Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди визнати неподаною та повернути апелянту.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: