Ухвала
від 12.01.2024 по справі 757/39025/23-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року

м. Київ

справа № 757/39025/23-ц

провадження № 61-18716ск23

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Міністерства соціальної політики і праці України, Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.

23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для подачі до суду апеляційної скарги в новій редакції, яка повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України, надання її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі та надання квитанції про сплату судового збору у розмірі 536,80 грн.

На адресу позивача було направлено копію ухвали Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року, яку ОСОБА_1 отримала 27 листопада 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

28 листопада 2023 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу апеляційного суду направила апеляційну скаргу в новій редакції разом з її копіями та пояснення щодо судового збору.

У поясненнях щодо судового збору, ОСОБА_1 зазначала, що всі звільнені від сплати судового збору. Вказувала, що відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Посилалася на те, що згідно зі статтею 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Вважає, що стаття 1 Закону України «Про судовий збір» прямо суперечить статті 130 Конституції України та статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року визнати неподаною та повернуто.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, щонедоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою суду від 10 листопада 2023 року в повному обсязі усунуті не були, тому згідно з статтею 185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.

27 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з урахуванням такого.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Право касаційного оскарження передбачене статтею 389 ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ураховуючи наведене, оскарження ухвали суду першої інстанції без її перегляду в апеляційному порядку статтею 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Отже, що у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не були усунені заявником, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу.

Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, яка не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Правильність застосування судом апеляційної інстанції вказаних вище норм процесуального права не викликає розумних сумнівів.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження в цій частині слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Міністерства соціальної політики і праці України, Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення12.01.2024
Оприлюднено15.01.2024
Номер документу116258577
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання

Судовий реєстр по справі —757/39025/23-ц

Ухвала від 12.01.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Грушицький Андрій Ігорович

Ухвала від 07.12.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Борисова Олена Василівна

Ухвала від 10.11.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Борисова Олена Василівна

Ухвала від 09.10.2023

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Литвинова І. В.

Ухвала від 09.10.2023

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Литвинова І. В.

Ухвала від 07.09.2023

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Литвинова І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні