Ухвала

від 05.12.2023 по справі 260/2595/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2023 року

м. Київ

справа №260/2595/21

касаційне провадження №К/990/21059/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дахсервісбуд» про прийняття додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дахсервісбуд» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дахсервісбуд» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Управління про реєстрацію/відмову реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.04.2021 №2561779/43558220; зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 04.03.2021 №2.

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 22.10.2021 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Комісії Управління з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.04.2021 № 2561779/43558220; зобов`язав ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства від 04.03.2021 №2 датою її фактичного надходження.

27.10.2021 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про стягнення судових витрат, згідно з якою ним були понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, які він просив стягнути з відповідачів.

Закарпатський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 11.11.2021 стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління та ДПС України витрати на правову допомогу по 3000,00 грн з кожного.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.04.2022 скасував рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції і прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову відмовив.

За наслідками розгляду касаційної скарги Товариства Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 20.09.2023, якою скасував постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 та додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 залишив в силі.

Товариство звернулося до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду із заявою про прийняття додаткової постанови про розподіл судових витрат, у якій позивач просив стягнути на користь Товариства понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції у сумі 5000,00 грн, у тому числі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина Августина, буд.52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) у розмірі 2500,00 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) у розмірі 2500,00 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3750,00 грн (по 1875,00 грн з кожного відповідача).

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України).

За текстом частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Спірне питання в цій справі, яке перебуває на розгляді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, стосується ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу (понесених у зв`язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій).

Ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 252 КАС України щодо судових витрат передбачене для тих випадків, коли суд з певних причин не вирішив одного із питань, які передбачені в частині першій цієї статті, хоча мав - до ухвалення рішення/постанови за наслідками розгляду справи - для цього підстави. Розподіл судових витрат є одним із питань, яке має вирішити суд касаційної інстанції - позаяк у цій ситуації мовиться про витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції - у постанові, ухваленій за наслідками розгляду касаційної скарги.

Для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина третя статті 132 КАС України), суд має встановити їх розмір на підставі поданих доказів і з уваги на приписи статті 134 КАС України визначити ту співмірну суму витрат, яка підлягатиме розподілу між сторонами.

Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 07.07.2023 у справі №340/2823/21 (провадження №К/990/16360/22), висновуючись на положеннях статей 139, 143, 262 КАС України, враховуючи особливості процедури розгляду касаційної скарги, сформулював свою позицію щодо розподілу судових витрат за результатами касаційного розгляду.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду касаційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за касаційною скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду касаційної інстанції - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п`яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою.

Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду касаційної інстанції до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення за касаційною скаргою - заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді касаційної інстанції залишається без розгляду.

Так само - у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд касаційної інстанції вже розглянув касаційну скаргу.

Якщо до завершення розгляду касаційної скарги сторона, зокрема, скаржник, не заявить суду касаційної інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, й відповідно не надасть документів, які ці витрати підтверджують, суд касаційної інстанції - при ухваленні постанови - не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду касаційної інстанції вже після того, як цей суд розгляне касаційну скаргу й ухвалить відповідну постанову.

Таким чином, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Колегія суддів Верховного Суду враховує те, що позивач завчасно заявив про понесення ним судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

Позивач, з урахуванням встановлених КАС України процесуальних строків, звернувся із заявою про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надав розрахунок витрат, акт виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), детальний опис робіт (послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат у зв`язку з розглядом справи, платіжне доручення про сплату таких витрат.

Разом з цим, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, здійснюючи розгляд заяви Товариства про розподіл судових витрат, дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою та шостою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

В свою чергу, за правилами пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як зазначено вище, за результатами касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Товариства задовольнив, скасував постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 та додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 залишив в силі.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.04.2022 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу від 25.04.2022, до якої надав копії: рахунку, акту виконаних робіт, детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 22.04.2022, докази надсилання копії заяви з додатками відповідачам.

Разом з тим, заявником не надано доказів сплати (як-то платіжне доручення, квитанція, чек, касовий ордер тощо) витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, підстави для ухвалення касаційним судом додаткового рішення, зокрема, щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції відсутні.

Тому в задоволенні заяви про розподіл судових витрат в частині понесення Товариством витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції слід відмовити.

Що стосується судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції, у зв`язку з розглядом Верховним Судом касаційної скарги позивача, колегія суддів Верховного Суду вбачає підстави для ухвалення в цій частині додаткової постанови в порядку статті 242 КАС України, з огляду на наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Висновуючись на аналізі наведених норм, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд приймає до уваги положення частини дев`ятої статті 139 КАС України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись, та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Положення процесуального законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правову допомогу підтверджуються наступними документами: посвідчення адвоката (копія міститься в матеріалах справи); ордер на надання правничої (правової) допомоги (копія міститься в матеріалах справи); договір про надання правової (правничої) допомоги, платіжне доручення з відміткою банку про сплату витрат на правничу допомогу, розрахунок витрат, акт виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), детальний опис робіт (послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до акта виконаних робіт від 22.09.2023 №003334 виконавець виконав та передав, а клієнт прийняв виконання правничої допомоги у Верховному Суді (Касаційному адміністративному суді) у справі №260/2595/21 за касаційною скаргою позивача на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі за позовом Товариства до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Зміст наданих послуг включає: підготовку і подання касаційної скарги; підготовку додаткових пояснень у справі з посиланням на нову судову практику.

Загальний розмір гонорару за надані послуги, згідно даного акта, сторонами визначено кошти в сумі 5000,00 грн.

Акт прийому-передачі наданих послуг слугував підставою для його оплати на підставі виставленого виконавцем рахунку на оплату від 22.09.2023 №003334 на суму 5000,00 грн, в порядку та строки, встановлені договором.

Відповідно до копії платіжної інструкції від 25.09.2023 №103 Товариство сплатило Адвокатському об`єднанню «Греца і Партнери» суму 5000,00 грн, призначення платежу: сплата за підготовку та подання касаційної скарги у справі №260/2595/21.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що відшкодуванню підлягають понесені Товариством витрати, пов`язані виключно з поданням касаційної скарги та розглядом справи у суді касаційної інстанції.

У постанові від 04.06.2021 у справі №380/887/20 Верховний Суд зазначив, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Досліджуючи акт прийому-передачі наданих послуг, слід виокремити послуги надані Адвокатським об`єднанням, пов`язані з поданням касаційної скарги та розглядом справи у суді касаційної інстанції: за підготовку та подання касаційної скарги у даній справі (4 години, вартістю по 1000,00 за одну годину) у сумі 4000,00 грн; за підготовку додаткових пояснень у суд касаційної інстанції у даній справі з урахуванням нової судової практики (1 годину, вартістю по 1000,00 за одну годину) у сумі 1000,00 грн.

Оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, значенню справи, з урахуванням надання додаткових пояснень у справі, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду даної справи, підлягають відшкодуванню з відповідачів у розмірі 5000,00 грн: у тому числі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області у розмірі 2500,00 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України у розмірі 2500,00 грн.

Керуючись статтями 134, 143, 139, 252, 344 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дахсервісбуд» про розподіл судових витрат у справі задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дахсервісбуд» (вул. Мукачівська, буд. 44, м. Ужгород, Закарпатська область, 88004, код ЄДРПОУ 43558220) судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 5000,00 грн: за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина Августина, буд.52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) у розмірі 2500,00 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) у розмірі 2500,00 грн.

у задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дахсервісбуд» про розподіл судових витрат у справі відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду