Ухвала

від 07.12.2023 по справі 540/7633/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа №540/7633/21

адміністративне провадження №К/990/10725/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції заяву представника ОСОБА_1 - адвокатки Горбунової Катерини Олександрівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі №540/7633/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради Херсонської області, Херсонського міського голови Колихаєва Ігора Вікторовича, з участю третіх осіб: Директора департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Херсонської області Хутковсього Костянтина Валентиновича, Начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Херсонської області Купліванчук Галини Павлівни, про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку і моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Історія ухвалення судових рішень, які зазначені в заяві, що розглядається

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Херсонської міської ради Херсонської області, Херсонського міського голови Колихаєва Ігора Вікторовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: директора Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Херсонської області Хутковсього Костянтина Валентиновича, начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Херсонської області Купліванчук Галини Павлівни, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови від 26 липня 2021 року №332рр «Про внесення змін до штатного розпису департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради»;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови від 5 серпня 2021 року за №349рр «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26 липня 2021 року №332рр»;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови від 27 жовтня 2021 року за №1425-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити його на посаді державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради;

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення його на посаді державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради;

- стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі: 44818,20 грн;

- стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області на його користь моральну шкоду в сумі: 30000,00 грн та витрати на лікування в сумі: 2159,60 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ці судові рішення представниця позивача оскаржила у касаційному порядку.

Верховний Суд постановою від 23 листопада 2023 року частково задовольнив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокатки Горбунової Катерини Олександрівни; скасував рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на лікування, справу у цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду; у іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року залишив без змін.

Короткий зміст та обґрунтування вимог заяви про ухвалення додаткового рішення

27 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокатка Горбунова К.О. через систему «Електронний суд» подала заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просить Верховний Суд вирішити питання про розподіл судових витрат у сумі: 48172,00 грн.

Заява обґрунтована доводами про те, що Верховний Суд не вирішив указане питання у постанові від 23 листопада 2023 року.

У цьому контексті адвокатка зазначає, що касаційна скарга містила вимогу про стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі: 8172,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі: 40000,00 грн, які складаються із такого:

- 1816,00 грн - сплачений судовий збір при поданні позовної заяви;

- 20000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, які понесені під час розгляду справи у суді першої інстанції;

- 2724,00 грн - сплачений судовий збір при поданні апеляційної скарги;

- 10000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, які понесені під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції;

- 3632,00 грн - сплачений судовий збір при поданні касаційної скарги;

- 10000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанції.

Відповідачі відзивів на касаційну скаргу не подавали, правом на подання клопотання про заперечення чи зменшення витрат на оплату правничої допомоги не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Нормативне регулювання

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За текстом пункту 1 частини першої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України).

За текстом частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини другої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Щодо повноважень суду касаційної інстанції вирішувати за наслідками касаційного перегляду справи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесену учасником справи під час такого касаційного перегляду

За частиною другою статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються: 5) вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; 6) у разі необхідності - клопотання особи, що подає касаційну скаргу; 8) перелік матеріалів, що додаються.

За текстом частини першої статті 356 КАС України постанова суду касаційної інстанції складається з: 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог; б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції; .

Ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 252 КАС України щодо судових витрат передбачене для тих випадків, коли суд з певних причин не вирішив одного із питань, які передбачені в частині першій цієї статті, хоча мав - до ухвалення рішення/постанови за наслідками розгляду справи - для цього підстави. Розподіл судових витрат є одним із питань, яке має вирішити суд касаційної інстанції - позаяк у цій ситуації мовиться про витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції - у постанові, ухваленій за наслідками розгляду касаційної скарги.

Для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина третя статті 132 КАС України), суд має встановити їх розмір на підставі поданих доказів і з уваги на приписи статті 134 КАС України визначити ту співмірну суму витрат, яка підлягатиме розподілу між сторонами.

Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Наведені міркування пов`язані з тим, що процедура розгляду справи в суді касаційної інстанції має особливості, зумовлені головним чином завданнями і повноваженнями суду на цій стадії. У контексті цієї справи мовиться про те, що на стадії касаційного розгляду справи участь сторін та інших учасників справи не є обов`язкова, що дозволяє суду розглянути касаційну скаргу у порядку письмового провадження. Однак можуть виникати також ситуації, які вимагають розглянути справу в судовому засіданні (за участі сторін і третіх осіб) й в такому випадку розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу. Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені у статті 262 КАС України і серед іншого передбачають, що за цією процедурою не проводяться судові дебати.

Тому, з уваги на визначені процесуальними нормами закону порядок звернення до суду касаційної інстанції і процедуру розгляду касаційної скарги, положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду касаційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за касаційною скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду касаційної інстанції - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п`яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою.

Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду касаційної інстанції до завершення розгляду справи - будуть надані після спливу п`яти днів з ухвалення судового рішення за касаційною скаргою - заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги [в суді касаційної інстанції] залишається без розгляду.

Так само, у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України, залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд касаційної інстанції вже розглянув касаційну скаргу.

Якщо до завершення розгляду касаційної скарги сторона, зокрема касатор, не заявила суду касаційної інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, й відповідно не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд касаційної інстанції - при ухваленні постанови - не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу [понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції], як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду касаційної інстанції вже після того, як цей суд розгляне касаційну скаргу й ухвалить відповідну постанову.

Іншими словами, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Суд касаційної інстанції розглядає передовсім касаційну скаргу і робить це в межах викладених в ній доводів і вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (стаття 341 КАС України), а питання про зміну розподілу судових витрат, понесених в суді першої і апеляційної інстанцій, виникає тоді, коли цей [касаційний] суд, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове (частина шоста статті 139, підпункт «б» пункту 4 частини першої статті 356 КАС України).

В інших випадках суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 7 липня 2023 року у справі №340/2823/21 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі №640/33886/21.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та оцінки їх співмірності у конкретній справі

В указаному контексті Верховний Суд напрацював сталу та послідовну судову практику, яка зводиться до наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21.

Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що особа, яка заперечує зазначений заявником розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 5 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 28 липня 2022 року у справі №640/18791/20.

Висновки по суті розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення в цій справі

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі: 3632,00 грн згідно з квитанцією №0.0.2847707204.1 від 7 лютого 2023 року.

У тексті касаційної скарги представниця позивача зазначала, що розмір витрат останнього на оплату правничої допомоги під час розгляду справи у суді касаційної інстанції склав: 10000,00 грн.

Для підтвердження цих витрат нею був наданий акт прийому-передачі робіт (надання послуг) від 7 лютого 2023 року за договором про надання правничої допомоги від 19 серпня 2021 року за №19-08/21.

Серед іншого, у тексті касаційної скарги представниця позивача просила стягнути на користь останнього витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Текст указаної касаційної скарги був направлений відповідачам, які не скористалися передбаченим процесуальним законом правом на подання суду відзиву на відповідну касаційну скаргу, зокрема, для спростування доводів щодо понесення витрат на правничу допомогу чи обґрунтування незгоди з її розміром.

23 листопада 2023 року ухваленням постанови Верховного Суду у цій справі завершився касаційний перегляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвокатки Горбунової К.О.

Заява про ухвалення додаткового рішення у цій справі доставлена до Електронного кабінету Херсонської міської ради Херсонської області 27 листопада 2023 року.

Станом на момент винесення цієї додаткової постанови відповідач, який щонайменше двічі був повідомлений про відповідні вимоги позивача, не скористався правом подати Верховному Суду клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги та/або заперечення щодо їх стягнення загалом.

Верховний Суд установив факт понесення ОСОБА_1 витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги та витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції під час перегляду цієї справи.

Наслідки неподання клопотання про зменшення заявленого іншою стороною розміру витрат на професійну правничу допомогу та/або заперечення щодо їх стягнення загалом, несе особа, яка не скористалась своїм правом на подання указаних клопотання та/або заперечення, у зв`язку із чим не виконала свій процесуальний обов`язок щодо обґрунтування неспівмірності вимог позивача до встановлених обставин цієї справи щодо необхідності їх стягнення.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у загальній сумі: 13632,00 грн, яка складається із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі: 3632,00 грн та витрат на правничу допомогу, понесених під час касаційного перегляду, у розмірі: 10000,00 грн.

Водночас, оскільки відсутні процесуальні підстави для вирішення судом касаційної інстанції питання про перерозподіл судових витрат, понесених в суді першої і апеляційної інстанцій, у задоволенні решти вимог заяви належить відмовити.

Отже, заяву про ухвалення додаткового судового рішення слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 132, 139, 252, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвокатки Горбунової Катерини Олександрівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі №540/7633/21 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, Україна, 73000, Херсонська область, місто Херсон, проспект Ушакова, будинок 37) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у сумі: 13632 (тринадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн 00 коп, що складається із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі: 3632,00 грн та витрат на правничу допомогу, понесені під час касаційного перегляду, у розмірі: 10000,00 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду