Постанова

від 07.12.2023 по справі 420/1247/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 420/1247/20

провадження №К/9901/36815/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого-судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ», за участю третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Південно-західний апеляційний господарський суд, суддя Ярош Алла Іванівна, суддя Діброва Галина Іванівна, суддя Принцевська Наталія Миколаївна, про визнання протиправним невжиття заходів, зобов`язання вжити заходів загального характеру, припинення порушення прав, стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року (головуючий суддя Марин П П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року (головуючий суддя Кравець О. О., судді: Домусчі С. Д., Коваль М. П.),

І. Суть спору

У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ», за участю третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Південно-західний апеляційний господарський суд, суддя Ярош Алла Іванівна, суддя Діброва Галина Іванівна, суддя Принцевська Наталія Миколаївна, про визнання протиправним невжиття заходів, зобов`язання вжити заходів загального характеру, припинення порушення прав, стягнення моральної шкоди, у якому просив:

- визнати протиправним невжиття заходів Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, яке призвело до непрямої дискримінації Південно-західним апеляційним господарським судом ОСОБА_1 за ознаками належності його до фізичних осіб та осіб з інвалідністю;

- зобов`язати Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України в межах дискреційних повноважень, визначених статтею 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вжити заходів загального характеру для припинення Південно-західним апеляційним господарським судом подальшого порушення прав і основоположних свобод людини стосовно ОСОБА_1 шляхом непрямої дискримінації за ознаками належності його до фізичних осіб та осіб з інвалідністю;

- стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 4723 грн моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача через протиправний примус особи з обмеженими фізичними можливостями ОСОБА_1 до вимушеного докладання додаткових зусиль для реалізації Конституційного права на доступ до правосуддя;

- стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 500 000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України з метою задоволення потреб ОСОБА_1 у проведенні реабілітаційних медичних заході профілактичної спрямованості, а також з метою додаткової компенсації фізичних і душевних страждань, спрямованих на компенсацію негативних наслідків протиправної бездіяльності відповідача;

- зобов`язати Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України виставити солідарні зворотні вимоги суддям Південно-західного апеляційного господарського суду: Ярош А. А. , Дібровій Г. І , Принцевській Н. М. , дії яких призвели до списання за рішенням суду коштів з єдиного казначейського рахунку для компенсації позивачу моральної шкоди у розмірі 1 504 723,00 (один мільйон п`ятсот чотири тисячі сімсот двадцять три) грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що орган державної влади (Південно-західний апеляційний господарський суд) під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження та винесення ухвали від 02 грудня 2019 року у справі № 916/1288/19 вийшов за межі наявних у нього процесуальних повноважень шляхом штучного включення, на власний розсуд, до кола учасників цієї справи, на яких поширюються положення статтей 258, 259 ГПК України, не наділеного процесуальною дієздатністю суб`єкта - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», без постановлення відповідної ухвали про залучення останньої до участі у цій справі № 916/1288/19 в якості її учасника, а також залишивши без руху подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, з підстав визначених пунктом 3 частини третьої статті 258 та частини другої статті 260 ГПК України, через ненадання останнім доказів направлення її копії не наділеному процесуальною дієздатністю суб`єкту - Одеській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». При цьому, аналогічних умов відкриття апеляційного провадження для іншого учасника справи № 916/1288/19 третьої особи (ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ»), органом державної влади (Південно-західний апеляційний господарський суд) не встановлювалось. Отже, на переконання позивача, вказані дії органу державної влади (Південно-західний апеляційний господарський суд) свідчать про спрямованість вказаних протиправних вимог виключно на позивача ( ОСОБА_1 , який є фізичною особою з інвалідністю), з метою примушення останнього робити те, що не передбачено ані Конституцією України, ані господарським процесуальним законом, а саме - надавати докази направлення копії процесуального документу Одеській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», яка взагалі не наділена процесуальною дієздатністю особисто здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки учасника господарського процесу по справі № 916/1288/19.

Позивач стверджує, що відсутність у законодавстві України відповідних приписів чи спеціального нормативного акту, яким має бути врегульований порядок оскарження суддівських порушень, які неможливо виправити за допомогою апеляції (касації), наприклад надмірне затримання вирішення справи, дозволяє кожній особі, яка вважає, що стосовно її прав людини і основоположних свобод суддею чи судом допущено порушення, оскаржувати такі дії та вимагати виправлення очевидних помилок в адмініструванні правосуддя шляхом подання відповідного позову проти Держави України.

ІІ. Установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення.

19 листопада 2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року у справі № 916/1288/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2019 року у справі № 916/1288/19 апеляційну скаргу виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» ОСОБА_5 - залишено без руху. Установлено Товариству з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» строк 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 30 460,43 грн.

Також до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга учасника товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року у справі № 916/1288/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2019 року у справі №916/1288/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з тим, що останнім не виконано вимоги пункту 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не направлено копії апеляційної скарги Одеській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариству з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ». Вищевказаною ухвалою апелянту встановлено 10-денний строк з дня вручення її копії для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду відповідних доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим сторонам у справі.

09 грудня 2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої додано квитанцію, поштову накладну, опис вкладення в цінний лист від 09 грудня 2019 року, які підтверджують направлення апеляційної скарги, копію пенсійного посвідчення на адресу Одеської філії Державного підприємства «АМПУ», а також опис вкладення в цінний лист з розпискою виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» про отримання копії апеляційної скарги нарочним 18 листопада 2019 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 916/1288/19 за апеляційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року у справі № 916/1288/19 повернуто скаржнику без розгляду з огляду на невиконання вимог ухвали суду від 02 грудня 2019 року та неусунення недоліків апеляційної скарги.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року у справі № 916/1288/19, оскільки з рішення суду, що оскаржується, не виникають будь-які права чи обов`язки ОСОБА_1 , як суб`єкта в корпоративних відносинах та носія корпоративних прав, відповідні питання в судовому акті не вирішувались, а будь-які припущення та потенційні загрози впливу виконання рішення про стягнення з Товариства заборгованості на майнові інтереси скаржника як учасника ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» не можуть братись до уваги. При цьому, колегія суддів зауважила, що той факт, що ОСОБА_1 може бути позбавлений можливості отримувати дивіденди від господарської діяльності товариства внаслідок стягнення заборгованості з ТОВ "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" оскаржуваним рішенням, є наслідком насамперед господарської діяльності відповідача як суб`єкта господарювання.

Указані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_5 до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях органу державної влади Південно-західного апеляційного господарського суду відсутня дискримінація до ОСОБА_1 за ознакою належності його до осіб з ІІ групою інвалідності. У межах даної адміністративної справи суд не надає оцінку рішенням Південно-західного апеляційного господарського суду, оскільки оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 скористався своїм правом, наданим Законом, на касаційне оскарження, шляхом подання касаційної скарги на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2020 року, постановлену за результатом розгляду його апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, судом не встановлено та позивачем не надано належних та допустимих доказів факту прояву дискримінаційної поведінки відносно нього, яка б свідчила про порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 , як особи, яка відноситься до осіб з інвалідністю ІІ групи. Зазначене, в свою чергу, унеможливлює судом відновити порушені права, оскільки встановлення судом протиправності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень є юридично значущий факт, за яким у суду виникає право зобов`язати відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушених прав.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що ОСОБА_1 скористався своїм правом звернення зі скаргою на дії суддів до Вищої ради правосуддя з метою притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Ярош Алли Іванівни , Дібрової Галини Іванівни , Принцевської Наталі Миколаївни , за результатом розгляду якої ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 березня 2020 року № 869/1дп/15-20 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи. Зазначене в свою чергу, додатково свідчить про відсутність дискримінації відносно ОСОБА_1 в діях колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Ярош Алли Іванівни, Дібрової Галини Іванівни , Принцевської Наталі Миколаївни при прийнятті ухвали від 02 грудня 2019 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним невжиття заходів Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, яке призвело до непрямої дискримінації Південно-західним апеляційним господарським судом ОСОБА_1 за ознаками належності його до фізичних осіб та осіб з інвалідністю, та зобов`язання Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України в межах дискреційних повноважень, визначених статтею 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вжити заходів загального характеру для припинення Південно-західним апеляційним господарським судом подальшого порушення прав і основоположних свобод людини стосовно ОСОБА_1 шляхом непрямої дискримінації за ознаками належності його до фізичних осіб та осіб з інвалідністю задоволенню не підлягають. У зв`язку з тим, що вимоги про стягнення на користь позивача моральної та матеріальної шкоди та виставлення до третіх осіб регресивних вимог є похідними від вимог, в задоволенні яких відмовлено, суд першої інстанції вважає, що в нього відсутні правові підстави для задоволення похідних вимог.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення: Провадження у справі № 420/1247/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ", Південно-західного апеляційного господарського суду, суддів: Ярош Алли Іванівни, Дібрової Галини Іванівни та Принцевської Наталії Миколаївни про визнання протиправним невжиття заходів, зобов`язання вжити заходів загального характеру, припинення порушення прав, стягнення матеріальної та моральної шкоди ,зобов`язання звернення із зворотними вимогами закрито. Роз`яснено особі, яка подала позовну заяву, що справу щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання звернення із зворотними вимогами віднесено до юрисдикції місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, а повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги позивача стосовно невжиття заходів Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, яке призвело до непрямої дискримінації Південно-західним апеляційним господарським судом ОСОБА_1 за ознаками належності його до фізичних осіб та осіб з інвалідністю та зобов`язання Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України в межах дискреційних повноважень, визначених статтею 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вжити заходів загального характеру для припинення Південно-західним апеляційним господарським судом подальшого порушення прав і основоположних свобод людини стосовно ОСОБА_1 шляхом непрямої дискримінації за ознаками належності його до фізичних осіб та осіб з інвалідністю, обґрунтовані тим, що він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 70%, рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/1288/19 стосується його прав, інтересів та обов`язків, 02 грудня 2019 року органом державної влади (Південно-західний апеляційний господарський суд) в один день постановлено дві ухвали по справі № 916/1288/19 про залишення без руху апеляційних скарг позивача ( ОСОБА_1 ) і третьої особи (ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ») , зазначається про включення Південно-західним апеляційним господарським судом, на власний розсуд, до кола учасників справи № 916/1288/19, не наділеного процесуальною дієздатністю суб`єкта - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», без постановлення відповідної ухвали про залучення останньої до участі у цій справі № 916/1288/19 в якості її учасника, а також, що залишивши без руху подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, з підстав визначених пунктом 3 частини третьої статті 258 та частини другої статті 260 ГПК України, через не надання останнім, доказів направлення її копії не наділеному процесуальною дієздатністю суб`єкту - Одеській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», суд апеляційної інстанції вважає, що вони мають розглядатися в межах справи № 916/1288/19 із відповідною оцінкою щодо наявності чи відсутності дискримінації ОСОБА_1 за ознакою належності його до осіб з ІІ групою інвалідності та не можуть бути предметом розгляду у справі № 420/1247/20.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана справа не належить до юрисдикції адміністративного суду, який в цьому випаду, у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є «судом встановленим законом», ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер. При цьому, вимоги щодо стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 500 000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн матеріальної та моральної шкоди, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог частини п`ятої статті 21 КАС України разом із похідними вимогами щодо зобов`язання Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України виставити солідарні регресивні вимоги суддям Південно-західного апеляційного господарського суду: Ярош А. А. , Дібровій Г. І , Принцевській Н. М. , дії яких призвели до списання за рішенням суду коштів з єдиного казначейського рахунку для компенсації позивачу моральної шкоди у розмірі 1 504 723,00 (один мільйон п`ятсот чотири тисячі сімсот двадцять три) грн.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

28 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року № 1827 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з постановленням Верховним Судом 30 жовтня 2023 року ухвали про відведення судді-доповідача Шарапи В. М. та суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М. від розгляду матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2023 року визначено склад колегії суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Губська О. А.

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування позиції скаржник посилається на те, що під час розгляду господарської справи № 916/1288/19 позивач став жертвою вибіркового поширення на нього органом державної влади (Південно-західним апеляційним господарським судом в особі суддів: Ярош А. І., Дібрової Г. І., Принцевської Н. М.) вимог частини першої статті 259, частини другої статті 260 ГПК України, та протиправного покладання на нього, усупереч статті 19 Конституції України, у дискримінаційний спосіб процесуального обов`язку протягом 10 днів надати докази надсилання копії своєї апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року у справі № 916/1288/19 Одеській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що не є самостійним учасником цієї справи та не має процесуальної дієздатності особисто здійснювати процесуальні права та самостійно на власний розсуд виконувати процесуальні обов`язки учасника господарського процесу. Водночас, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, до завдань якого належить вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а отже саме через бездіяльність Кабінету Міністрів України, на даний час у законодавстві України відсутні відповідні приписи чи спеціальні нормативні акти, якими має бути врегульований порядок оскарження суддівських порушень, що неможливо виправити за допомогою апеляційного (касаційного) оскарження.

Крім того, ОСОБА_1 стверджує про порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, оскільки заявлені позовні вимоги у цій справі не мають приватноправовий характер і не віднесені до юрисдикції цивільних судів. При цьому, щодо підсудності цієї справи адміністративному судочинству скаржник посилається на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 263/15749/16-а, від 23 січня 2020 року у справі № 296/5199/19, від 04 листопада 2019 року у справі № 318/1221/18, а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Також позивач зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання поєднаного застосування судом пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, де предметом спору є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а відповідачем є Держава Україна. Так, на думку скаржника, у адміністративному судочинстві Держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (у цій справі такими органами є Кабінет Міністрів України та Державна казначейська служба України).

08 лютого 2021 року від Південно-західного апеляційного господарського суду до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні. При цьому, Південно-західний апеляційний господарський суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про належність цієї справи до цивільного судочинства, оскільки спір, який виник між сторонами насамперед стосується визнання протиправною бездіяльності (невжиття заходів) Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, а також зобов`язання Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України вжити заходи про припинення подальшого порушення прав і основоположних свобод людини стосовно позивача. Водночас вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є похідними вимогами.

Південно-західний апеляційний господарський суд не погоджується з вимогами скаржника про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, яким вирішено справу по суті та відмовлено у задоволенні позову, оскільки в апеляційному порядку таке судове рішення не переглядалось по суті, а провадження було закрито з підстав того, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не подавали, що не є перешкодою для перегляду постанови суду апеляційної інстанції.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Пункт 1 частини першої статті 4 КАС України визначає, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За змістом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

VІ. Висновки Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року було скасовано постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у зв`язку з неналежністю цієї справи до справ, які підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства. Тобто, рішення суду першої інстанції по суті спору не переглядалося судом апеляційної інстанції, а тому Верховний Суд не надає оцінки висновкам, викладеним у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, а переглядає постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року виключно щодо підсудності цієї справи.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач уважає, що заявлені позовні вимоги у цій справі не мають приватноправовий характер і не віднесені до юрисдикції цивільних судів, оскільки виникли у зв`язку з протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень (Кабінета Міністрів України) щодо невжиття заходів для забезпечення прав і свобод людини та громадянина, яке призвело до непрямої дискримінації Південно-західним апеляційним господарським судом ОСОБА_1 за ознаками належності його до фізичних осіб та осіб з інвалідністю.

З цього приводу Верховний Суд уважає за необхідне зазначити таке.

Аналізуючи вказані вище норми КАС України убачається, що до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18 дійшла висновку, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями (бездіяльністю), рішеннями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою щодо вирішення публічно правового спору. У іншому випадку позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, з огляду на положення статей 2, 4 Цивільного процесуального кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України, підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 263/5125/18 та у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 200/6104/21.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що основними її вимогами є: визнання протиправною бездіяльність щодо невжиття заходів Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України стосовно забезпечення прав і свобод людини та громадянина, яке призвело до непрямої дискримінації Південно-західним апеляційним господарським судом ОСОБА_1 за ознаками належності його до фізичних осіб та осіб з інвалідністю та зобов`язання відповідача вжити відповідні заходи загального характеру для припинення такої дискримінації.

Отже, ОСОБА_1 фактично не погоджується з бездіяльністю суб`єкта владних повноважень (Кабінету Міністрів України), який, на думку позивача, мав вчинити заходи загального характеру для забезпечення прав і свобод людини та громадянина, які б припинили непряму дискримінацію з боку державного органу (Південно-західного апеляційного господарського суду).

Водночас, у зв`язку з такою бездіяльністю скаржник просить стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, а також зобов`язати відповідача виставити солідарні зворотні вимоги суддям Південно-західного апеляційного господарського суду: Ярош А. А. , Дібровій Г. І , Принцевській Н. М. , дії яких призвели до списання за рішенням суду коштів з єдиного казначейського рахунку для компенсації позивачу моральної шкоди.

Тобто, вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також вимоги щодо зобов`язання КМУ виставити солідарні зворотні вимоги суддям Південно-західного апеляційного господарського суду: Ярош А. А., Дібровій Г. І, Принцевській Н. М. є похідними вимогами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що такий спір є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, а тому висновки суду апеляційної інстанції про його належність до юрисдикції цивільних судів є помилковими.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі № 420/1247/20 є передчасними.

Водночас, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 263/15749/16-а, від 23 січня 2020 року у справі № 296/5199/19, від 04 листопада 2019 року у справі № 318/1221/18, а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, оскільки правовідносини у цих справах і справі № 420/1247/20 не є подібними.

Щодо твердження скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання поєднаного застосування судом пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, де предметом спору є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а відповідачем є Держава Україна, колегія суддів зазначає таке.

Держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11).

Тобто, в адміністративному судочинстві допускається Держава як учасник (відповідач) правовідносин, однак лише за умови, що вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень.

При цьому, колегія суддів уважає за доцільне зазначити, що ураховуючи підстави позову у цій справі, які виникли, за твердженням позивача, з вчиненою суддями Південно-західного апеляційного господарського суду дискримінації щодо позивача та стягнення моральної і матеріальної шкоди, у зв`язку з цією дискримінацією, відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 711/2652/17.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, ураховуючи висновки Великої палати Верховного Суду, викладені у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц та від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, не звернув увагу, що позовні вимоги не заявлені до суддів або суду.

Суд апеляційної інстанції не дослідив та не перевірив підстави позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України щодо незабезпечення прав та свобод людини і громадянина, що призвело до непрямої дискримінації позивача за ознаками належності його до фізичних осіб чи осіб з інвалідністю та зобов`язання вжити заходів загального характеру для припинення подальшого порушення, не перевірив наявність (відсутність) публічно-правових правовідносин між позивачем та Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Що стосується клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду внаслідок порушення правил предметної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, оскільки Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїх постановах висновки щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, на які, зокрема, колегія суддів посилалась вище у цій постанові, а також позивачем не обґрунтовано наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність понесених скаржником судових витрат, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року скасувати.

Справу направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. А. Губська