Постанова

від 21.02.2024 по справі 420/1247/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/1247/20

Перша інстанція: суддя Марин П.П.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ", Південно-західного апеляційного господарського суду, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправним невжиття заходів, зобов`язання вжити заходи загального характеру, припинення порушення прав та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

14 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним невжиття заходів державою Україна в особі Кабінету Міністрів України щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, яке призвело до непрямої дискримінації Південно-західним апеляційним господарським судом ОСОБА_1 за ознаками належності його до фізичних осіб та осіб з інвалідністю;

- зобов`язати державу Україна в особі Кабінету Міністрів України в межах дискреційних повноважень, визначених ст.13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вжити заходи загального характеру для припинення Південно-західним апеляційним господарським судом подальшого порушення прав і основоположних свобод людини стосовно ОСОБА_1 шляхом непрямої дискримінації за ознаками належності його до фізичних осіб та осіб з інвалідністю;

- стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 4723 грн моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача через протиправний примус особи з обмеженими фізичними можливостями ОСОБА_1 до вимушеного докладання додаткових зусиль для реалізації Конституційного прав на доступ до правосуддя;

- стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає стягненню з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України з метою задоволення потреб ОСОБА_1 у проведенні реабілітаційних медичних заході профілактичної спрямованості, а також з метою додаткової компенсації фізичних і душевних страждань, спрямованих на компенсацію негативних наслідків протиправної бездіяльності відповідача;

- зобов`язати державу Україна в особі Кабінету Міністрів України виставити солідарні регресивні вимоги суддям Південно-західного апеляційного господарського суду: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дії яких призвели до списання за рішенням суду коштів з єдиного казначейського рахунку для компенсації позивачу моральної шкоди у розмірі 1 504 723 (один мільйон п`ятсот чотири тисячі сімсот двадцять три) грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що при гарантованій Конституцією України, п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та п.2 ч.3 ст.2 ГПК України рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, органом державної влади (Південно-західний апеляційний господарський суд) для третьої особи (ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ») під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, створив більш сприятливі умови доступу до судочинства, порівняно з позивачем ( ОСОБА_1 ), оскільки не надання третьою особою (ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ») доказів направлення апеляційної скарги Одеській філії ДП «АМПУ» не стало підставою для застосування до поданої ТОВ "Морський клуб ТЦФ" апеляційної скарги положень ч.2 ст.260 ГПК України та наслідків передбачених положеннями статті 174 цього Кодексу, шляхом залишення її без руху. Зазначене призвело до того, що для отримання гарантованого позивачу законом права на доступ до правосуддя шляхом оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2019 по справі №916/1288/19, він вимушений був понести додаткові матеріальні витрати, втрати часу, претерпіти фізичні незручності та докласти додаткових зусиль для отримання доступу до правосуддя, пов`язані з необхідністю надсилання копії своєї апеляційної скарги Одеській філії ДП «АМПУ», що є особою, яка взагалі не наділена процесуальною дієздатністю особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки учасника господарського процесу по справі №916/1288/19.

Позивач вказав, що порушення його прав відбулось не через постановлення Південно-західним апеляційним господарським судом 02.12.2019 року ухвали по справі №916/1288/19, а внаслідок застосування щодо ОСОБА_1 непрямої дискримінації за ознаками інвалідності шляхом примушування останнього робити те, що не передбачено законодавством, та створення для позивача, менш сприятливих умов доступу до судочинства порівняно з третьою особою (ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ»), яку позивач позбавлений практичної можливості оскаржити у процесуальний спосіб через бездіяльність відповідача в особі Кабміну.

Державна казначейська служба України заперечувала проти задоволення позову, зазначаючи, що позивач помилково ототожнює Державну казначейську службу України з Державою Україна, оскільки вказане суперечить матеріалам справи та нормам чинного законодавства України. Належним відповідачем у спорах щодо відшкодування шкоди завданої незаконними рішення, діями або бездіяльністю судів може бути лише держава. Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 по справі № 454/1008/16-ц. При цьому представник ДКС України вважає, що між винесенням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 25.11.2019 по справі № 916/1288/19 Південно-західним апеляційним господарським судом і непрямою дискримінацією позивача ОСОБА_1 відсутній причинно-наслідковий зв`язок.

Кабінет Міністрів України також заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що будь-яка особа, яка вважає, що її права були порушені суддею України, має право на звернення відповідно до статті 107 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" зі скаргою щодо здійснення дисциплінарного проступку судді. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя". Так, суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.

Відповідач також зазначив, що позивачем не вказано, яким саме рішенням, діями чи бездіяльністю Кабінет Міністрів України порушив його права та законні інтереси. Враховуючи обставини, викладені в позовній заяві, представник відповідача вважає, що Кабінет Міністрів України не є суб`єктом правовідносин, що виникають в процесі здійснення судочинства та з огляду на те, що Кабінет Міністрів України не порушував права позивача, вимоги до відповідача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Південно-західний апеляційний господарський суд надав пояснення по справі, в яких зазначив, що доводи позивача щодо цілеспрямованого створення колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду при постановленні вищевказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху штучної перешкоди у доступі ОСОБА_1 до судочинства, шляхом покладення на останнього обов`язку усунення недоліків у зв`язку з належністю останнього до фізичних осіб з інвалідністю, дискримінацію його як особи з інвалідністю, є необґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Інших обставин, які б свідчили про те, що колегія суддів прямо чи опосередковано була заінтересована у розгляді справи та про існування обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності колегії суддів, не існує.

Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - суддів Південно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також надійшли письмові пояснення, в яких викладена незгода з позовними вимогами та зазначено, що в даному випадку ОСОБА_1 мав право у випадку незгоди з ухвалою суду про залишення без руху його апеляційної скарги, викласти свої доводи та заперечення з цього приводу в касаційній скарзі на остаточне судове рішення у даній справі (ч.3 ст. 255 ГПК України), чим скаржник і скористався, звернувшись з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими - нібито відсутності в діях органу державної влади (Південно-західний апеляційний господарський суд) ознак дискримінації позивача ( ОСОБА_1 ) за ознакою належності його до осіб з інвалідністю, оскільки не встановив обставин протиправного перебирання органом державної влади (Південно-західний апеляційний господарський суд) на себе непритаманних судам функцій. Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що Південно-західний апеляційний господарський суд під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження та винесення ухвали від 02.12.2019 року по справі № 916/1288/19 про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху вийшов за межі наявних в нього процесуальних повноважень шляхом штучного включення до кола учасників справи суб`єкта, не наділеного процесуальною дієздатністю, - Одеської філії ДП «АМПУ», на адресу якої, ОСОБА_1 мусив здійснити надсилання копії своєї апеляційної скарги на виконання висунутих органом державної влади (Південно-західний апеляційний господарський суд) умов доступу позивача ( ОСОБА_1 ) до правосуддя, не вимагаючи, при цьому, від третьої особи (ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ»), виконання аналогічного процесуального обов`язку.

Відповідачі та треті особи надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про закриття провадження у справі № 420/1247/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ", Південно-західного апеляційного господарського суду, суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання протиправним невжиття заходів, зобов`язання вжити заходів загального характеру, припинення порушення прав, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання звернення із зворотними вимогами. Роз`яснено особі, яка подала позовну заяву, що справу щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання звернення із зворотними вимогами віднесено до юрисдикції місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року скасовано. Справу направлено до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Верховний Суд, направляючи справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, зазначив, що суд апеляційної інстанції, ураховуючи висновки Великої палати Верховного Суду, викладені у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц та від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, не звернув увагу, що позовні вимоги не заявлені до суддів або суду. Суд апеляційної інстанції не дослідив та не перевірив підстави позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України щодо незабезпечення прав та свобод людини і громадянина, що призвело до непрямої дискримінації позивача за ознаками належності його до фізичних осіб чи осіб з інвалідністю та зобов`язання вжити заходів загального характеру для припинення подальшого порушення, не перевірив наявність (відсутність) публічно-правових правовідносин між позивачем та Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року частково задоволено позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1, код ЄДРПОУ 38728457).

Стягнуто з ТОВ «Морський клуб ТЦФ» на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) 600 945,04 грн суму основного боргу 102 126,01 грн пені, 639 734,40 грн неустойки, 10 904,63 грн - 3 % річних та витрати на сплату судового збору в розмірі 20 305,72 грн.

Відмовлено в задоволенні позову Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) до ТОВ «Морський клуб ТЦФ» в частині стягнення суми пені в розмірі 86,21 грн.

19 листопада 2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга виконавчого директора ТОВ "Морський клуб ТЦФ" Бондаренко Т.А. на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року у справі №916/1288/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 року у справі №916/1288/19 апеляційну скаргу виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" Бондаренко Т.А. - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" строк 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 30460 грн. 43 коп.

Того ж дня до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга учасника ТОВ "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року у справі №916/1288/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 року у справі №916/1288/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з тим, що останнім не виконано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не направлено копії апеляційної скарги Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Морський клуб ТЦФ". Вищевказаною ухвалою апелянту встановлено 10-денний строк з дня вручення її копії для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду відповідних доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим сторонам у справі.

09.12.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої додано квитанцію, поштову накладну, опис вкладення в цінний лист від 09.12.2019 року, які підтверджують направлення апеляційної скарги, копію пенсійного посвідчення на адресу Одеської філії Державного підприємства "АМПУ", а також опис вкладення в цінний лист з розпискою виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" про отримання копії апеляційної скарги нарочним 18.11.2019 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/1288/19 за апеляційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 року апеляційну скаргу виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" Бондаренко Т.А. на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року у справі №916/1288/19 - повернуто скаржнику без розгляду з огляду на невиконання вимог ухвали суду від 02.12.2019 року та неусунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року у справі №916/1288/19, оскільки з рішення суду, що оскаржується, не виникають будь-які права чи обов`язки ОСОБА_1 як суб`єкта в корпоративних відносинах та носія корпоративних прав, відповідні питання в судовому акті не вирішувались, а будь-які припущення та потенційні загрози впливу виконання рішення про стягнення з товариства заборгованості на майнові інтереси скаржника як учасника ТОВ "Морський клуб ТЦФ" не можуть братись до уваги. При цьому, колегія суддів зауважила, що той факт, що ОСОБА_1 може бути позбавлений можливості отримувати дивіденди від господарської діяльності товариства внаслідок стягнення заборгованості з ТОВ "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" оскаржуваним рішенням, є наслідком насамперед господарської діяльності відповідача як суб`єкта господарювання.

Постановою Верховного Суду від 21 липня 2020 року по справі № 916/1288/19 касаційну скаргу учасника ТОВ «Морський клуб ТЦФ» ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 916/1288/19 залишено без змін.

Вважаючи, що колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду під час розгляду його апеляційної скарги застосовано непряму дискримінацію щодо ОСОБА_1 за ознаками належності його до фізичних осіб з інвалідністю, внаслідок чого ОСОБА_1 опинився в нерівному з іншими учасники справи становищі, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено та позивачем не надано належних та допустимих доказів факту прояву дискримінаційної поведінки відносно нього, яка б свідчила про порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 , як особи яка відноситься до осіб з інвалідністю 2 групи.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підставою позовної заяви ОСОБА_1 є, на його переконання, непряма дискримінація Південно-західним апеляційним господарським судом ОСОБА_1 за ознаками належності його до фізичних осіб та осіб з інвалідністю.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина визначені в Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 року № 5207-VI.

Відповідно до п.п.2, 3, 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»:

дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Принцип недискримінації у законодавстві України визначені в ст. 2 зазначеного Закону, відповідно до якої законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак:

1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб;

2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб;

3) повагу до гідності кожної людини;

4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом.

Реалізація зазначеного права не може бути підставою для упередженого ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, яка скористалася таким правом, та інших осіб. Згідно ст.9 Закону 5207-VI, суб`єктами, наділеними повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, є:

Верховна Рада України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

Кабінет Міністрів України;

інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування;

громадські організації, фізичні та юридичні особи.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо запобігання та протидії дискримінації визначені ч.1 ст.11 Закону 5207-VI.

Так, Кабінет Міністрів України:

- забезпечує проведення єдиної державної політики, спрямованої на дотримання принципу недискримінації в усіх сферах життя суспільства;

- спрямовує і координує роботу міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади із забезпечення запобігання та протидії дискримінації;

- враховує принцип недискримінації під час прийняття нормативно-правових актів;

- затверджує порядок проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів;

- здійснює інші повноваження у сфері запобігання та протидії дискримінації, передбачені законом.

За приписами ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З викладеного слідує, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише порушені права/свободи/інтереси позивача.

Отже, для належного вирішення цієї справи з`ясуванню підлягає факт наявності чи відсутності в діях Держави України в особі Південно-західного апеляційного господарського суду непрямої дискримінації ОСОБА_1 за ознаками інвалідності шляхом примушування останнього робити те, що не передбачено законодавством, та створення для позивача, менш сприятливих умов доступу до судочинства порівняно з третьою особою (ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ»), яку позивач позбавлений практичної можливості оскаржити у процесуальний спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 року у справі №916/1288/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з тим, що останнім не виконано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не направлено копії апеляційної скарги Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Морський клуб ТЦФ". Вищевказаною ухвалою апелянту встановлено 10-денний строк з дня вручення її копії для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду відповідних доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим сторонам у справі.

09.12.2019 року позивачем до Південно-західного апеляційного господарського суду подано заявою про усунення недоліків апеляційної скарги в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/1288/19 за апеляційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою учасника ТОВ "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року у справі №916/1288/19.

Постановою Верховного Суду від 21 липня 2020 року по справі № 916/1288/19 касаційну скаргу учасника ТОВ «Морський клуб ТЦФ» ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 916/1288/19 залишено без змін.

Крім того, КГС ВС зазначив, що враховуючи, що ним не встановлено обставин допущення судом апеляційної інстанції порушень норм матеріального або процесуального права, ані при постановленні оскаржуваної в касаційному порядку ухвали про закриття провадження у справі, ані ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заява учасника ТОВ «Морський клуб ТЦФ» ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо суддів Південно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Тобто, з викладеного слідує, що ОСОБА_1 скористався своїм правом, наданим ч.2 ст.304 ГПК України, відповідно до якого, скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, зокрема про залишення апеляційної скарги без руху включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

За приписами ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, постановою Верховного Суду у справі № 916/1288/19 від 21 липня 2020 року встановлено відсутність порушень Південно-західним апеляційним господарським судом приписів ГПК України при залишенні апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху, що відповідно до приписів ч.4 ст.78 КАС України не потребує додаткового доказування.

Крім того, ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26.03.2020 року №869/1дп/15-20 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно суддів Південно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Зі змісту даної ухвали вбачається, що 21 лютого 2020 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № Б-1308/0/7-20 надійшла скарга ОСОБА_1 на дії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_5., ОСОБА_3 ОСОБА_4. за дії під час розгляду справи № 916/1288/19. За результатами попередньої перевірки скарги доповідачем - членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б. складено висновок про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи, оскільки доводи скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням (пункт 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів прояву дискримінаційної поведінки відносно ОСОБА_1 , яка б свідчила про порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача, як особи, яка відноситься до осіб з інвалідністю 2 групи

Щодо посилання апелянта на ч.2 ст.13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якого ОСОБА_1 просить зобов`язати державу Україна в особі Кабінету Міністрів України в межах дискреційних повноважень, визначених ст.13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вжити заходів загального характеру для припинення Південно-західним апеляційним господарським судом подальшого порушення прав і основоположних свобод людини стосовно ОСОБА_1 шляхом непрямої дискримінації за ознаками належності його до фізичних осіб та осіб з інвалідністю, судова колегія зазначає наступне.

За приписами ч.1, ч.2 ст.13 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням (ЄСПЛ), забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом (ЄСПЛ) порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.

Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.14 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» щокварталу Орган представництва (відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини) готує та надсилає до Кабінету Міністрів України подання щодо вжиття заходів загального характеру.

Подання включає пропозиції щодо вирішення зазначеної в Рішенні (ЄСПЛ) системної проблеми та усунення її першопричини.

З викладеного слідує, що для вжиття Кабінетом Міністрів України заходів загального характеру, відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» необхідне подання органу представництва відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини із пропозиціями щодо вирішення зазначеної в Рішенні (ЄСПЛ) системної проблеми та усунення її першопричини.

Позивачем не надано доказів наявності відповідного подання, щодо приписів якого Кабінетом Міністрів України не вжито заходів загального характеру.

З викладеного вбачається вірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки колегією суддів також не встановлено порушення прав позивача з боку Південно-західного апеляційного господарського суду, Держави України чи Кабінету Міністрів України.

Інші позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди, є похідними, а тому також не підлягають задоволенню.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко