Рішення

від 06.12.2023 по справі 904/4845/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2023р. Справа № 904/4845/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс», м. Київ

До: Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), м. Дніпро

Про: стягнення 593 467,34грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Укр Газ Ресурс» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (відповідач) про стягнення 593 467,34грн.(в т.ч. : 437 897,54грн. - пені, 27 490,65грн. - 3% річних, 128 079,15грн. - інфляційних втрат). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №Ел-2021/Д про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.21р. щодо своєчасної та повної оплати за електричну енергії поставлену в період з листопада 2021р. по січень 2022р. на об`єкти відповідача обсягом 238 161,00кВт/год на загальну суму 841 801,01грн.

Ухвалою суду від 11.09.23р. відкрито провадження у справі №904/4845/23 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 19.09.23р. відмовлено в задоволенні заяви Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.10.23р. відмовлено в задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та відмовлено в задоволенні заяви Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував та вказав на те, що згідно з умовами п.12.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану на сайті ТТП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист №2024/02.0-7.1 ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Враховуючи те, що війна є форс-мажорними обставинами (обставинами не переборної сили), відповідач звільняється від відповідальності у випадку не сплати чи несвоєчасної сплати за договором. Відповідно до пункту 2.1 Порядку розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України. Враховуючи п.6.8 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, списання коштів здійснюються виключно згідно відповідних виконавчих документів по справі №904/1386/22 в порядку черговості надходження виконавчих документів. Позивачем не вжито заходів щодо виконання рішення суду №904/1386/22 та не надано доказів направленні до виконання наказ по вказаній справі. З огляду на зазначене, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню. Згідно з ч.4 ст. 612 ЦК України, ч.5 ст. 232 ГК України відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій (пеня, 3% річних, інфляційні витрати) відповідачеві у період з 06.05.22 по 24.04.2023. Крім того, позивачем зазначає, що умовами договору не передбачено нарахування пені. Також, відповідач заперечує проти витрат позивача на правову допомогу оскільки розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, тому підлягає зменшенню.

ТОВ «Укр Газ Ресурс» (позивач) у відповіді на відзив вказано, що відповідач не здійснив всіх передбачених чинним законодавством заходів для підтвердження наявності форс-мажорних обставин і неможливості внаслідок цього виконувати умови укладеного сторонами договору. Позивач зазначає, що обов`язок оплати електричної енергії покладено на відповідача особисто, а не через механізми стягнення заборгованості у судовому порядку. Щодо строків визначених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України зазначає, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з мстою запобігання поширенню короиавірусної хвороби (СОУГО-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються па строк дії такого карантину. Як відомо, дія карантину в Україні закінчилась з 24:00 30.06.23р. у відповідності до постанови КМУ №651 від 27.06.2023р. Таким чином, позивачем дотримано строки позовної давності та строки нарахування пені. Пунктом 7 комерційної пропозиції, що є додатком №3 до договору, визначено розмір пені, який обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (відповідач) у запереченнях на відповідь на відзив зазначено, що сплата будь-яких зобов`язань відповідачем можлива виключно після надання позивачем всіх документів, що підтверджує заборгованість відповідача у відповідному розмірі. Списання коштів здійснюються виключно згідно відповідних виконавчих документів по справі №904/1386/22 в порядку черговості надходження виконавчих документів. Відповідач є бюджетною установою, що фінансується за рахунок Державного бюджету України на підставі щорічного затвердженого бюджетного плану. Позивачем не надано до суду докази про дату фактичного перерахування з Державного бюджету України у 2022-2023 роках коштів на оплату електричної енергії, отриманої у 2021-2022 роках, та/або для виконання рішень судів України вважаємо, що відсутні підстави для встановлення періоду прострочення відповідача.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.21р. між ТОВ «Укр Газ Ресурс» (постачальник) та Південно-Східним міжрегіональним управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (споживач) укладено договір №Ел-2021/Д про постачання електричної енергії споживачу. На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено на об`єкти відповідача електричну енергію загальним обсягом 238161,000кВт/год на загальну суму 841801грн.01коп.: в листопаді 2021року в обсязі 110713,000кВт/год на суму 391324грн.84коп.; в грудні 2021року в обсязі 2508,000кВт/год на суму 8864грн.75коп.; в січні 2022року в обсязі 124940,000кВт/год на суму 441611грн.42коп. Відповідачем здійснено часткову оплату вартості поставленої електричної енергії відповідачем в розмірі 156412грн.50коп., у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає у розмірі 685388грн.51коп. (за листопад 2021року в розмірі 234912грн.34коп., за грудень 2021року в розмірі 8864грн.75коп.; за січень 2022року в розмірі 441611грн.42коп.).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.22р. у справі № 904/4845/23 задоволено позовні вимоги, стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ТОВ «Укр Газ Ресурс» суму боргу в розмірі 685388грн.51коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 10280грн.83коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 6000грн. Після набрання рішенням чинності видано відповідний наказ. Цим рішенням встановлено обставини укладання та виконання сторонами вищенаведеного договору №Ел-2021/Д про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.2021 та наявність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати вартості поставленої електричної енергії.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Посилаючись на обставини, встановлені рішенням господарського суду у справі №904/1386/22, позивач зазначає, що це рішення не було виконано відповідачем.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разіпорушення боржником зобов`язання.

Згідно з пунктом 7 Додатку №3 до договору «Комерційна пропозиція» передбачена відповідальність споживача за несвоєчасну оплату вартості отриманої електроенергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Звертаючись з цим позовом, ТОВ «Укр Газ Ресурс» просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 06.05.22р. по 05.09.22р. в розмірі 437 897,54грн.

Так, умовами п. 5.6 договору №Ел-2021/Д від 05.04.2021 встановлено, що оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк не більше ніж 10 днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії споживачем.

Однак, враховуючи те, що 25.04.22р. разом з претензією №60-Ю1 від 08.04.22р. відповідачем отримано акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки за спірний період, строк оплати спожитої відповідачем електричної енергії є таким, що настав 05.05.22р.

Крім того, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за прострочення зобов`язання за вказаними вище рахунками, за період 06.05.22р. по 05.09.23р. в сумі 27 490,65грн., інфляційні втрати в сумі 128 079,15грн.

Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки здійснені арифметично правильно.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, оскільки судове рішення у справі №904/1386/22 про стягнення з боржника коштів не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетних коштів на виконання рішення суду по справі №904/1386/22, суд зазначає, що згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина друга ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а отже, не можуть братися судом до уваги при вирішення спору.

З приводу заперечень відповідача щодо відсутності відповідальність за невиконання зобов`язання у зв`язку з дією форс-мажорними обставини, існування яких підтверджено у встановленому порядку (лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.22), що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення неустойки (пені), 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Посилаючись на форс-мажор, як на підставу звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язанні. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде однозначно недостатньо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.22р. у справі №904/3886/21.

Верховний Суд в постанові від 21.07.21 р. у справі №912/3323/20 зокрема зазначив, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати, втім ця позиція є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами (п. 44 постанови).

З огляду на це, суд зазначає, що абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Тому, твердження відповідача про неможливість виконання своїх зобов`язань є необґрунтованим, адже лист ТПП України в даному випадку не є належним та допустимим доказом.

З огляду на викладене, нараховану позивачем заборгованості у розмірі 593 467,34грн. з яких: 437 897,54грн. - пеня, 27 490,65грн. - 3% річних, 128 079,15грн. - інфляційних втрат, слід визнати правомірним, а заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн.

На підтвердження несення витрат на правничу допомогу позивач долучив до позовної заяви: договір про надання правничої допомоги №13/5 від 20.05.19р., підписаний між адвокатом Невструєвим Л.Б. та ТОВ «Укр Газ Ресурс», додаткову угоду №16/23 від 13.06.23р. до договору, детальний опис наданої професійної правничої допомоги, акт №1/16/23 від 05.09.23р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4409/10 від 23.12.10р., видане на ім`я Невструєва Л.Б.; довіреність №13 від 02.01.23р.

Відповідно до договору про надання правової допомоги №13/5 від 20.05.19р. адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту (ТОВ «Укр Газ Ресурс») зокрема у вигляді представництва інтересів клієнта в судах. Згідно з пунктом 6.1 договору цей договір діє до 31.12.29р.

Пунктом 1.1 додаткової угоди №16/23 від 13.06.22р. до договору передбачено, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському провадженні у справі про стягнення заборгованості з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перед клієнтом, що утворилась станом на дату укладання додаткової угоди. Сторонами погоджено, що розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3 000,00грн. за 1 (одну) годину.(п.2.1) Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги.(п.2.2) Факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.(п.2.4) Клієнт сплачує гонорар протягом 60 днів з моменту підписання акту наданих послуг.(п.2.6).

Як вбачається з детального опису наданої професійної правничої допомоги вбачається, що адвокатом надані послуги щодо: ознайомлення адвоката Невструєва Л.Б. із документами щодо несплати Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) заборгованості за поставлену електричну енергію - кількість годин 3; вартість за одну годину 3 000,00 грн., загальна сума 9 000,00 грн.; підготовка позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області, що включає визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову - кількість годин 4; вартість за годину 3 000,00 грн.; загальна сума 12 000,00грн. Загальна сума наданих послуг 7 год., вартістю 21 000,00грн.

До матеріалів справи долучений акт №1/16/23 про приймання-передачі наданих послуг від 05.09.2023. Відповідно до цього акту вартість наданих адвокатом правничих послуг дорівнює 21 000,00грн.

Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Суд частково погоджується з доводами відповідача щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу.

В даній справі суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов до висновку, що кількість часу на складання позовної заяви та відповідно вартість послуг із вивчення отриманих відповідей завищені, підготовка позову вже включає ознайомлення адвоката з документами, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Крім того, позовні вимоги ґрунтуються на вже прийнятому судом рішенні по справі №904/1386/22.

Враховуючи викладене, підлягають до стягнення з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу залишається на позивачеві.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з відповідача - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49027, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 21А, код ЄДРПОУ 43314918) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 25, літ. Б, офіс 5, код ЄДРПОУ 41427817): 437 897,54грн. - пені, 27 490,65грн. - 3% річних, 128 079,15грн. - інфляційних втрат , 8 902,01грн. - витрат на сплату судового збору, 5 000,00грн. - витрат на правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 06.12.23р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.