Постанова

від 03.04.2024 по справі 904/4845/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4845/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Бобровська К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 р.

(суддя Васильєв О.Ю., м. Дніпро, повний текст рішення складено 06.12.2023 р.)

у справі

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс,

м. Київ

до:

Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

м. Дніпро

про: стягнення 593 467,34грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ Укр Газ Ресурс звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення 593 467,34 грн. ( в т.ч. : 437 897,54 грн. - пені, 27 490,65 грн. - 3% річних, 128 079,15 грн. - інфляційних втрат ).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору № Ел-2021/Д про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.2021 р. щодо своєчасної та повної оплати за електричну енергії поставлену в період з листопада 2021 р. по січень 2022 р. на об`єкти Відповідача обсягом 238 161,00 кВт/год на загальну суму 841 801,01 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс 437 897,54 грн. - пені, 27 490,65 грн. - 3% річних, 128 079,15 грн. - інфляційних втрат, 8 902,01 грн. - витрат на сплату судового збору, 5 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Південно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що суд не врахував аргументи того, що Відповідач є органом державної влади, кошторис якого затверджується за погодженням з Міністерством фінансів України.

Водночас, на думку Скаржника, судом першої інстанції, не врахована постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 р. у справі № 686/7081/21, якою визначено, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України юридичні наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання боржником ( зокрема державою ) поширюється на випадки порушення підтвердженого ( визначеного, конкретизованого ) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

При цьому Скаржник наголошує на тому, що установа, яка фінансується з Державного бюджету України, має можливість виконати ухвалене рішення суду виключно до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03.08.2011 р. № 845 (далі - Порядок № 845) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» від 09.06.2021 р. № 590 ( далі - Порядок № 590 ).

Скаржник зазначає, що Відповідач в жодному разі не ухиляється від виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/1386/22 і докази такого ухилення Позивачем не надані і в матеріалах даної справи відсутні.

На переконання Скаржника право Позивача вимагати сплати штрафних санкцій за приписами ст. 625 ЦК виникає тільки після спливу трьох місяців від пред`явлення виконавчого документу до Державної казначейської служби України, а отже судом в період з 25.04.2023 р. ( день звернення Позивача до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області ) по 25.07.2023 р. ( останній день тримісячного строку для виконання грошового зобов`язання відповідно до судового рішення ) безпідставно нараховано штрафні санкції.

Відтак, на думку Скаржника, нарахування на підставі ст. ст. 612, 625 ЦК України, ст. 232 ГК України за період з 23.09.2022 р. по 25.07.2023 р. штрафних санкцій ( пеня, інфляційні втрати, 3 % річних ) є безпідставним.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, рішення господарського суду у справі № 904/1386/22, не було виконано Відповідачем.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, рішення господарського суду у справі № 904/1386/22, не було виконано Відповідачем.

Товариство також вказує на те, що згідно з пунктом 7 Додатку № 3 до договору "Комерційна пропозиція" передбачена відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату вартості отриманої електроенергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Тому, позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені за період з 06.05.2022 р. по 05.09.2022 р. в розмірі 437 897,54 грн. є законними та обґрунтованими.

Крім того, Товариство зазначає про те, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України сум. При цьому, посилання Відповідача на відсутність бюджетних коштів на виконання рішення суду по справі № 904/1386/22, протирічить ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4845/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 р. у справі № 904/4845/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

17.01.2024 р. матеріали справи № 904/4845/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 03.04.2024 р..

Позивач не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 03.04.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

05.04.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» ( Постачальник ) та Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції ( Споживач ) укладений договір № Ел-2021/Д від про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу.

До цього договору застосовуються положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії.

Пунктами 2.1 - 2.3 договору передбачено, що Постачальник продає електричну енергію код ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09310000-5 - електрична енергія (Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві - приєднання, яка є додатком №2 до цього договору.

В заявах - приєднання №1 від 05.04.2021 та №2 від 05.04.2021 датою початку постачання є 05.04.2021 р..

Згідно з пунктом 3.2 договору (в редакції додаткової угоди до договору №11 від 28.12.2021 р.) постачання електричної енергії споживачу здійснюється з моменту укладення договору по 31.01.2022 включно.

В пункті 3.4 договору визначено, що Постачальник за цим договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена в комерційній пропозиції, що є додатком №3 до договору.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу визначаються згідно з додатком №1 до договору «Обсяги очікуваного споживання електричної енергії».

Відповідно до пункту 5.1 договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 1 459 036 грн. (з ПДВ).

В подальшому, шляхом підписання сторонами додаткових угод до договору та викладення пункту 5.1 договору в новій редакції загальна вартість договору була зменшена до 1 275 304 грн. 75 коп. (з ПДВ).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Пунктом 13.7 договору встановлено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією.

В пункті 1 додатку №3 до договору «Комерційна пропозиція» (в первісній редакції) сторонами було узгоджено, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) становить 2,07499964445 грн. (з ПДВ) з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії (постанова НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 зі змінами) та без урахування тарифу на послуги з розподілу електричної енергії.

Пунктом 2 додатку №3 до договору «Комерційної пропозиції» вказаний спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії за нерегульованим тарифом на електроенергію: за результатом аукціону.

В подальшому, шляхом підписання без зауважень та заперечень додаткових угод до договору сторони неодноразово викладали пункт 1 додатку №3 до договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції.

Так, додатковою угодою №10 від 13.12.2021 до договору з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати сторони внесли зміни до пункту 1 додатку №3 до договору «Комерційна пропозиція» та визначили, зокрема, що ціна (тариф) електричної енергії за період з 20.10.2021 по 31.12.2021, у тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 20.10.2021 становить 3,534588грн. (з ПДВ) з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії (постанова НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 зі змінами) та без урахування тарифу на послуги з розподілу електричної енергії.

У зв`язку зі збільшенням ціни за електричну енергію, очікуваний обсяг постачання електричної енергії у додатку №1 до договору викладений в новій редакції.

Згідно з пунктом 5 додаткової угоди №10 від 13.12.2021 до договору вказана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення печатками та розповсюджує свою дію на відносини сторін за договором з 20.10.2021 відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України і діє протягом строку дії договору.

Пунктом 13.1 договору (в первісній редакції) передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє в частині поставки електричної енергії з дати, вказаної у цьому договорі, та в цілому по 31.12.2021.

В пунктах 12 та 12.1 додатку №3 до договору «Комерційна пропозиція» також зазначено, що термін дії договору становить з моменту підписання і до 31.12.2021. Дія договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року , в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Цей договір набуває чинності після його підписання і діє до 31.12.2021 р. включно, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатковою угодою №11 від 28.12.2021 р. до договору сторони, посилаючись на частину 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункт 12 додатку №3 до договору «Комерційна пропозиція», узгодили продовжити строк дії договору та виклали у зв`язку з цим пункти 3.2, 13.1 договору та пункти 4, 5, 12, 12.1 додатку №3 до договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції, в яких дату « 31.12.2021» змінено на дату « 31.01.2022».

Пунктами 3, 5 додатку №3 до договору «Комерційна пропозиція» визначено, що оплата здійснюється за фактом споживання, строки оплати відповідно до умов договору.

Згідно з пунктами 5.3 5.6 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Розрахунки споживача за цим договором здійснюються па поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок).

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника та у безготівковому порядку.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк не більше ніж 10 днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії споживачем, що надсилаються споживачу після завершення розрахункового періоду.

При цьому пунктом 5.7 договору передбачено, що у випадку затримки оплати замовником як бюджетної державної установи (відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов`язується провести оплату товару протягом семи робочих днів з дня надходження коштів на рахунок.

Позивач стверджує, що ним було поставлено на об`єкти відповідача електричну енергію загальним обсягом 238161,000кВт/год на загальну суму 841801грн.01коп.: в листопаді 2021року в обсязі 110713,000кВт/год на суму 391324грн.84коп.; в грудні 2021року в обсязі 2508,000кВт/год на суму 8864грн.75коп.; в січні 2022року в обсязі 124940,000кВт/год на суму 441611грн.42коп.

Враховуючи часткову оплату вартості поставленої електричної енергії відповідачем в розмірі 156 412 грн. 50коп., позивач наполягає на стягненні з відповідача суми боргу в розмірі 685 388грн. 51 коп. ( за листопад 2021 року в розмірі 234 912 грн. 34 коп., за грудень 2021року в розмірі 8 864 грн.75 коп.; за січень 2022 року в розмірі 441 611 грн. 42 коп.).

Відповідач не оспорив та не спростував обсяг спожитої електричної енергії за листопад 2021року - січень 2022року або розмір суми боргу, визначений позивачем.

Відповідачем не було виконане зобов`язання з оплати вартості спожитої електричної енергії в розмірі 685 388грн. 51 коп. Доказів припинення відповідного зобов`язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Вищенаведені обставини встановлені Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2022 р. у справі № 904/1386/22 і відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2022 р. у справі № 904/1386/22 стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ «Укр Газ Ресурс» суму боргу в розмірі 685 388 грн.51коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 280 грн. 83 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Після набрання рішенням чинності видано відповідний наказ.

Цим рішенням встановлено обставини укладання та виконання сторонами вищенаведеного договору № Ел-2021/Д про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.2021 р. та наявність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати вартості поставленої електричної енергії.

Посилаючись на обставини, встановлені рішенням господарського суду у справі № 904/1386/22, Позивач зазначає, що це рішення не було виконано Відповідачем.

Згідно з пунктом 7 Додатку №3 до договору «Комерційна пропозиція» передбачена відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату вартості отриманої електроенергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Звертаючись з цим позовом, ТОВ «Укр Газ Ресурс» просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 06.05.2022 р. по 05.09.2022 р. в розмірі 437 897,54 грн.

Так, умовами п. 5.6 договору № Ел-2021/Д від 05.04.2021 р. встановлено, що оплата рахунка Постачальника за договором має бути здійснена Споживачем у строк не більше ніж 10 днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії споживачем.

Однак, враховуючи те, що 25.04.2022 р. разом з претензією № 60-Ю1 від 08.04.2022 р. Відповідачем отримано акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки за спірний період, строк оплати спожитої Відповідачем електричної енергії є таким, що настав 05.05.2022 р.

Крім того, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за прострочення зобов`язання за вказаними вище рахунками, за період 06.05.2022 р. по 05.09.2023 р. в сумі 27 490,65 грн., інфляційні втрати в сумі 128 079,15грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України № 2019-VIII від 13.04.2017 р. (із змін. і доп.) "Про ринок електричної енергії" (далі Закон № 2019-VIII). Цей Закон також регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною п`ятою статті 46 Закону № 2019-VIII відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії регулюються оператором системи розподілу із споживачем у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, на договірних засадах.

За змістом пункту 2.1 Кодексу систем розподілу договір про надання послуг з розподілу електроенергії - домовленість сторін про доступ до системи розподілу, яка укладається між ОСР, що здійснює розподіл електроенергії на території ліцензованої діяльності, та Користувачем або між ОМСР та Користувачем МСР.

За визначеннями, наведеними у пункті 2.2 цього Кодексу, МСР - мала система розподілу; ОМСР - оператор малої системи розподілу; ОСР - оператор системи розподілу.

Згідно з пунктом 11.1.6 Кодексу систем розподілу доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між ОСР та Користувачем відповідно до цього Кодексу. Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії визначає зобов`язання ОСР забезпечити розподіл електричної енергії в межах замовленого Користувачем обсягу потужності за тарифами, що встановлюються Регулятором.

Відповідно до пункту 11.1.7 цього Кодексу договір про надання послуг з розподілу електричної енергії має бути укладений по усіх точках приєднання електроустановок Користувача на території відповідного ОСР, а також по точках приєднання споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж інших власників, які не є ОСР або ОМСР.

Умови договору про надання послуг з розподілу електричної енергії визначаються главою 11.2 Кодексу систем розподілу.

Зокрема, за змістом пункту 11.2.2 цього Кодексу послуги з розподілу електричної енергії надаються ОСР споживачу та електропостачальнику на підставі договорів, укладених відповідно до умов Правил роздрібного ринку електричної енергії.

При цьому вартість послуг з розподілу електричної енергії визначається для споживачів електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку електричної енергії та відповідно до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії самостійно (напряму) оплачують послуги з розподілу електричної енергії ОСР, - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами (з урахуванням втрат електричної енергії в мережах споживача).

Згідно з пунктом 1.1.2 глави 1.1 розділу I Правил роздрібного ринку електричної енергії ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

За змістом пунктів 2.1.3, 2.1.4 Правил № 312 споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії (абз. 2 пункту 2.1.6 Правил № 312).

За змістом пункту 1.2.6 Правил № 312 оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або «останньої надії»).

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язаний оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку (пункт 1.2.7 Правил № 312).

Пунктом 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» встановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії має обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору постачання електричної енергії споживачу. Така комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до договору (пункт 3.2.10 Правил № 312).

Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку (пункт 3.2.4 Правил № 312).

Порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії врегульований розділом IV Правил № 312.

Пунктами 4.1 - 4.2 цих Правил, чинних у період спірних правовідносин, встановлено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів (п. 4.1 ).

Послуги оператора системи оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи (п. 4.2).

Відповідно до підпункту 2 пункту 5.5.5 глави 5.5 розділу V Правил № 312 споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт наявності боргу Відповідача перед Позивачем встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2022 р. у справі № 904/1386/22, яким стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ «Укр Газ Ресурс» суму боргу в розмірі 685 388 грн. 51коп.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України ).

Як слушно зауважив суд першої інстанції - саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України.

Отже, оскільки судове рішення у справі № 904/1386/22 про стягнення з боржника коштів не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Щодо посилань Скаржника на відсутність бюджетних коштів на виконання рішення суду по справі № 904/1386/22, то як вірно зазначив господарський суд - згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина друга ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Також, Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 р. у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 р. у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Враховуючи викладене, відсутність фінансування (бюджетних коштів) не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Таким чином, посилання Скаржника на відсутність бюджетних коштів є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а отже, не можуть братися судом до уваги при вирішення спору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про обгрунтованість позовних вимог Позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 р. у справі № 904/4845/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.04.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін