Рішення

від 28.11.2023 по справі 914/810/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023 Справа № 914/810/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Клим О. Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: В. о. керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м.Львів в інтересах держави в особі

позивача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів;

до відповідача-1: Відокремленого структурного підрозділу Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування, м. Стрий, Львівська область;

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід, с. Касько, Стрийський район, Львівська область;

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство освіти і науки України, м.Київ;

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівський національний університет природокористування, м. Дубляни, Львівський район, Львівська область;

про визнання недійсним договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2021р. та зобов`язання звільнити земельні ділянки.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Букаловська Любов Євгеніївна;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Cисин Сергій Васильвич представник;

від відповідача-2: Шабаровський Богдан Володимирович представник;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов в. о. керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до відповідача-1: Відокремленого структурного підрозділу Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування, до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід, за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівського національного університету природокористування про визнання недійсним договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2021р. та зобов`язання звільнити земельні ділянки.

Ухвалою суду від 27.03.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.04.2023р.

Ухвалою суду від 18.04.2023р. відкладено підготовче засідання на 09.05.2023р.

Від відповідачів 20.04.2023р. та 24.04.23р. надішли відзиви на позовну заяву за вх. № 9739/23, вх. № 10001/23. Через систему Електронний суд позивач 05.05.2023р. подав додаткові пояснення у справі за вх. № 11235/23. На електронну адресу суду від третьої особи 2 08.05.2023р. надійшло клопотання за вх. № 11379/23 про розгляд справи без участі представника. На адресу суду від прокуратури 08.05.2023р. надійшла відповідь на відзив відповідача 1 за вх. № 11438/23 та відповідь на відзив відповідача 2 за вх. № 11443/23.

Ухвалою суду від 09.05.2023р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 06.06.2023р.

15.05.2023р. на електронну адресу суду від третьої особи 2 надійшли пояснення за вх. № 12084/23. 24.05.2023р. від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив прокурора за вх. № 13071/23. Від прокуратури 30.05.2023р. надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи за вх. № 13623/23. 02.06.2023р. від відповідача-2 надійшли заперечення за вх. № 13892/23 із клопотанням про поновлення строку для подання висновку експерта та долучення висновку експерта до матеріалів справи. 05.06.2023р. на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшли заперечення за вх. № 13892/23 проти клопотання прокурора від 26.05.2023р. про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідач-1 06.06.2023р. подав клопотання про залишення позову без розгляду за вх. № 14135/23.

Ухвалою суду від 06.06.2023р. відкладено підготовче засідання на 04.07.2023р.

На адресу суду від прокуратури 15.06.2023р. надійшла відповідь за вх. № 15033/23 на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. 28.06.2023р. від відповідача-1 надійшли заперечення за вх. № 16038/23 на клопотання прокурора про долучення доказів до матеріалів справи. Через систему Електронний суд від позивача 03.07.2023р. надійшли заперечення за вх. № 16298/23 на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 04.07.2023р. відкладено підготовче засідання на 25.07.2023р.

13.07.2023р. від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення за вх. № 17427/23. 21.07.2023р. від відповідача-2 надійшла заява за вх. № 18097/23 про залишення позову без розгляду. 24.07.2023р. від прокуратури надійшли пояснення за вх. № 18281/23.

Ухвалою суду від 25.07.2023р. відкладено підготовче засідання на 06.09.2023р.

11.08.2023р від третьої особи -1. надійшли пояснення за вх. № 19702/23. 24.08.2023р. від відповідача-1 надійшли заперечення за вх. № 20631/23 на пояснення прокурора. На адресу суду від відповідача-2 28.08.2023р. надійшло клопотання за вх. № 20839/23 про долучення доказів до матеріалів справи. Через канцелярію суду прокурор 31.08.2023р. подав клопотання за вх. № 21121/23 про долучення доказів до матеріалів справи. 04.09.2023р. від прокуратури надійшло клопотання за вх. № 21265/23 про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 06.09.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.09.2023р. Ухвалами суду від 26.09.2023р. та від 31.10.2023р. розгляд справи відкладено до 28.11.2023р.

Через канцелярію суду прокурор 27.11.2023р. подав клопотання за вх. № 4733/23 про заміну первісного відповідача належним.

Прокурор в судове засідання 28.11.2023р. з`явився, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, підтримав подане клопотання про заміну відповідача.

Представник позивача в судове засідання 28.11.2023р. не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Представник відповідача 1 в судове засідання 28.11.2023р. з`явився, підтримав клопотання за вх. № 14135/23 від 06.06.2023р. про залишення позову без розгляду, заперечив проти клопотання прокурора про заміну відповідача.

Представник відповідача-2 в судове засідання 28.11.2023р. з`явився в режимі відеоконференції, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, підтримав заяву від 21.07.2023р. за вх. № 18097/23 про залишення позову без розгляду, заперечив проти клопотання прокурора про заміну відповідача

Представник третьої особи-1 в судове засідання 28.11.2023р. не з`явився. На електронну адресу суду 24.11.2023р. від третьої особи-1 надійшло клопотання за вх. № 28761/23 про розгляд справи без участі представника. У поясненнях за вх. № 19702/23 третя особа 1 також просила суд розглядати справу № 914/810/23 без участі представника Міністерства освіти і науки України.

Представник третьої особи-2 в судове засідання 28.11.2023р. не з`явився.

Розглянувши клопотання відповідачів -1 та 2 про залишення позову без розгляду, заслухавши учасників справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, надані усні та письмові пояснення та заперечення учасниками справи, враховуючи відповідь Офісу Генерального Прокурора від 21.07.23р. №24/3-44094-23 на адвокатський запит, зокрема щодо обмежень або територіальних застережень на право звернення прокурора до суду, суд зазначає, що обставини, на які покликаються відповідачі як на підстави для залишення позову без розгляду є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотань та заяв відповідача -1 та 2 про залишення позову без розгляду належить відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Щодо клопотання прокуратури за вх. № 4733/23 про заміну первісного відповідача належним суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Згідно із ч. 2, 3 статті 48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Відповідно до вимог ст. 48 ГПК України за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Згідно вимог ст. 48 ГПК України заміна первісного відповідача належним відповідачем можлива за клопотанням позивача.

Відповідно до вимог ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Як вбачається із матеріалів справи в. о. керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова позивачем визначено Головне управління Держгеокадастру у Львівській області. Клопотань позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду не подано, прокурор у даному спорі не виступає позивачем.

За приписами ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Ухвалою суду від 27.03.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; ухвалою суду від 06.09.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.09.2023р.

Прокуратурою не подано заяв чи клопотань та у заяві про заміну відповідача, щодо поновлення пропущеного строку на звернення із даним клопотанням та не обґрунтовано поважності причин пропуску такого строку. Клопотання прокуратури обґрунтоване тією обставиною, що під час розгляду справи по суті з`ясувалося, що Відокремлений структурний підрозділ Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування не має статусу юридичної особи, відтак, на думку прокурора, Львівський національний університет природокористування повинен бути залучений як відповідач від імені структурного підрозділу коледжу. При цьому прокурором не обґрунтовано та не доведено, що він не знав та не міг знати до подання позову у справі про підстави про які зазначає у заявленому клопотанні . Прокурором не наведено обставин та не подано доказів на підтвердження об`єктивної неможливості з`ясування статусу Відокремленого структурного підрозділу Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування до подання позову чи на стадії підготовчого провадження у справі.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви прокуратурою зазначено, що спірний договір укладено між Львівським національним аграрним університетом та ТзОВ Галичина Захід, що також вбачається із долученого до позовної заяви спірного договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020р. сторонами якого є Львівський національний аграрний університет ТзОВ Галичина Захід, а відтак, у прокуратури була можливість встановити належних відповідачів у даній справі, до подання позову.

Враховуючи вищевикладене у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання прокуратури про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги заявлено до відповідача -1 Відокремленого структурного підрозділу Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Відокремлений структурний підрозділ Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування є відокремленим підрозділом (код ЄДРПОУ 34387362) юридичної особи Львівського національного університету природокористування (код ЄДРПОУ 00493735).

Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (частини 2 та 4 статті 64 ГК України).

Згідно із частинами 1 та 3 статті 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Пунктом 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 роз`яснено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Разом з тим, в силу наведених вище норм, Відокремлений структурний підрозділ Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування не має статусу юридичної особи та не може виступати стороною в господарському процесі. Отже, Відокремлений структурний підрозділ Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування, не має статусу юридичної особи, не є самостійною особою в цивільному обороті відповідно до Цивільного кодексу України і не може набути процесуального статусу відповідача у справі, а відтак спір за участю такого суб`єкта не підлягає розгляду в господарських судах.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на вищевикладене, враховуючи що відповідач 1 у даній справі, не має статусу юридичної особи, а відтак не є юридичною особою, та відповідно не може набути процесуального статусу відповідача у справі, суд вважає, що провадження у справі № 914/810/23 до відповідача 1 Відокремленого структурного підрозділу Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що між Львівським національним аграрним університетом, від імені якого діяв директор Стрийського коледжу Львівського національного аграрного університету (відповідач-1, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Галичина- Захід (відповідач-2, сторона-2) укладено договір про співпрацю №20-122 від 01.09.2020р. (Договір №20-122), який містить ознаки удаваного правочину, передбачені ст. 235 Цивільного кодексу України, оскільки фактично сторони уклали договір оренди земельної ділянки, що підтверджується наступними обставинами.

Відповідно до інформації Львівського національного університету природокористування (ЛНУП) №01-24-13-05 від 02.01.2023р. до земельних ділянок, на яких проводиться спільна діяльність між Львівським національним аграрним університетом, від імені якого діяв Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету та ТзОВ Галичина-Захід належать земельні ділянки сільськогосподарського призначення для дослідних і навчальних цілей .

Прокурор вказує, що відповідно до розділу 1 договору № 20-122 предметом договору є партнерство і співробітництво між сторонами в напрямках, що визначаються умовами цього договору. Заходи по обробітку землі, посіву та збору врожаю сільськогосподарських культур проводяться на земельних ділянках, що належать стороні-1 на праві постійного користування (п.1.4 Договору).Умови спірного договору не містять конкретики щодо місця проходження навчання та виробничої практики студентами коледжу саме на земельних ділянках, відносно яких укладено договір.

Прокурор зазначає, що протягом 2020-2021 років виробничу практику студенти коледжу у ТзОВ Галичина-Захід не проходили, що підтверджується інформацією Коледжу № 368 від 29.12.2022р. Крім того, відповідно до п.13, 14 інформації Коледжу №368 від 29.12.2022р. виробничо-технологічну практику з 11.07.2022р. по 30.07.2022р. проходив лише один студент в ТзОВ Галичина-Захід на підставі окремого договору №168 від 11.07.2022р. без уточнення фактичного місця проходження практики. Як вбачається з інформації Коледжу № 368 від 29.12.2022р. виконання умов спірного договору, передбачених пунктами 1.5,1.6 Договору №20-122 від 01.09.2020р. сторонами не забезпечується. Крім того, у розділі 2 договору №20-122, який закріплює порядок співпраці обумовлено лише надання доступу до земельних ділянок та порядок звітування про результати співпраці.

На переконання прокурора, зазначені обставини вказують на те, що передані ЛНУП у постійне користування земельні ділянки використовуються не для дослідних і навчальних цілей, а для товарного сільськогосподарського виробництва, тобто не за цільовим призначенням, що в свою чергу порушує принцип цільового використання землі.

Прокурор вказує, що п.1.7 та п.1.8 договору є суперечними в частині права власності на урожай, так як п. 1.7 прописує, що власником урожаю є Коледж без жодних компенсацій по обробітку та понесених витрат по вирощуванню та збору врожаю, водночас, в п. 1.8 зазначено, що у випадку відчуження врожаю стороні-2 стороною-1 компенсується різниця вартості врожаю, зменшеної на суму витрат понесених стороною-2 у зв`язку з виконанням п.1.1 договору №20-122.

Як зазначає прокурор, 30.11.2021р. Львівським національним аграрним університетом, від імені якого діє Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету (далі - Сторона-1) та ТзОВ Галичина-Захід (далі - Сторона-2) укладено додаткову угоду до договору №20-122, відповідно до п.1 якої сторона-1 передала право власності стороні-2 на зібраний урожай озимого ячменю, кукурудзи, ріпака, сої та гречки вирощений на земельних ділянках загальною площею 387,25 га, які розташовані в адміністративних межах Заплатинської сільської ради Львівської області.Сума договору становить 1 355 375,00 грн.

У п.2 додаткової угоди до договору зазначена ринкова ціна за тонну сільськогосподарських культур, яка становить: ячмінь - 4 766,00 грн.; кукурудза на зерно - 3 343,00 грн.; гречка - 18 000,00 грн.; боби сої - 15 275,00 грн.; насіння ріпаку й кользи - 14 606,00 грн. Загальна ринкова вартість зібраного врожаю становить 11 750 554,01 грн. Відповідно до розрахунків зібраного врожаю, з врахуванням цін наданих Головним управлінням статистики у Львівській області, загальна ринкова вартість становить 14 821 082,3 грн. Таким чином, на думку прокурора, коледжем занижена ціна на сільськогосподарську продукцію, а відтак, недоотримано прибутку в сумі 3 070 528,25 грн. Аналогічну додаткову угоду до договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020р. було укладено 30.11.2022р.

З огляду на вищенаведене прокурор зазначає, що у даному випадку метою укладення спірного договору є не здійснення спільної діяльності, а саме можливість користування ТзОВ Галичина-Захід конкретною земельною ділянкою навчального закладу для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва зі сплатою коштів за користування землею.

Прокурор вказує, що спірний правочин містить елементи угоди про оренду земельної ділянки, оскільки навчальний заклад фактично передав земельну ділянку, права розпоряджатися якою не має, ТзОВ Галичина-Захід, яке здійснює господарську діяльність на землі, що перебуває в постійному користуванні освітнього закладу. Так, юридична особа отримує вигоду у вигляді користування земельними ділянками загальною площею 387,25 га, згідно спірного договору, право власності на зібраний урожай отримує навчальний заклад, однак, аналізуючи п.1.7 та п.1.8 договору вбачається формальність набуття навчальним закладом права на урожай, так як зібраний урожай реалізується ТзОВ Галичина-Захід з врахуванням компенсації за понесені витрати юридичною особою і фактично є грошовою виплатою за користування землею.

За таких обставин, сторонами за договором, всупереч вимог ст. 235 ЦК України, укладено удаваний договір про спільну діяльність з метою приховати інший правочин договір оренди. Згідно із вказаною нормою, якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Враховуючи вищевикладене, прокурор просить суд визнати недійсним договір №20-122 та зобов`язати ТзОВ Галичина-Захід звільнити земельні ділянки, загальною площею 387,25 га, які вказані в п.2.1. договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р. та розташовані в адміністративних межах Заплатинської сільської ради Львівської області

У відповіді на відзив відповідача 1 за вх. № 11438/23 від 08.05.2023р. прокурор зазначив, що згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку спірні земельні ділянки перебувають на праві постійного користування. Прокурор звертає увагу, що земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування, а відтак, коледж не був наділений повноваженнями щодо надання земельної ділянки державної форми власності в оренду чи інше право користування земельними ділянками.

У клопотанні про долучення доказів за вх. № 13623/23 від 30.05.2023р. прокурор зазначив, що відповідно до п. 64.6 ст. 64 Податкового кодексу України на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом, однак, листом Головного управління ДПС у Львівській області № 5075/5/13-01-04-12-10 від 03.05.2023р. підтверджується відсутність реєстрації договору про співпрацю (спільну діяльність) №20-122 від 01.09.2020р. в органах податкової служби.

Враховуючи викладені обставини прокурор просить позовні вимоги задоволити.

Позиція позивача.

У додаткових поясненнях за вх. № 11235/23 від 05.05.2023р. позивач зазначив, що пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 листопада 2019 року № 285 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку визначеному чинним законодавством на території Львівської області.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру Головне управління Держгеокадастру у Львівській області є власником спірних земельних ділянок загальною площею 387,25 га. Вказані земельні ділянки передані Львівському національному аграрному університету в постійне користування відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-2740/16-21-СГ від 27.04.2021р., №13- 4297/16-21-СГ від 24.06.2021р., №13-4384/16-21-СГ від 26.07.2021р., №13-4419/16-21- СГ від 04.10.2021р.

Позивач вказує, що положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в користування, оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державною на здійснення таких функцій .

На переконання позивача, з системного аналізу умов спірного договору, вбачається, що на його підставі відповідач-2 фактично отримав право використовувати земельні ділянки. При цьому у договорі наявні такі істотні умови договору оренди, як об`єкт оренди (земельні ділянки загальною площею 387,25 га), дата укладення та строк дії оренди (з 01.09.2020р. до 31.12.2023р.), умови оплати (урожай реалізується відповідачем-2 з врахуванням компенсації за понесені витрати). Не зазначення сторонами у спірному договорі про надання відповідачеві-2 саме права користування земельними ділянками та сплату ним орендної плати за земельні ділянки, відсутність закріплення ними умов щодо індексації, перегляду орендної плати тощо, не спростовує висновок щодо виникнення між ними орендних правовідносин, адже при здійсненні оцінки правочину на предмет удаваності значення мають не лише формально вказані в ньому терміни, а передусім суть правовідносин (прав і обов`язків сторін), на які спрямовано укладення правочину, та правові наслідки, обумовлені ним.

Враховуючи вищенаведене, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, підтримує позов Галицької окружної прокуратури міста Львова та просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача-1.

У відзиві на позовну заяву за вх. №10001/23 від 24.04.2023р. відповідач 1 зазначив, що вважає поданий прокурором позов таким, що поданий у порушення вимог ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру, так як у ньому не обґрунтовано у встановлений законом спосіб порушення інтересів держави і не долучено доказів порушення таких інтересів позивача у справі.

Відповідач 1 вказує, що на день укладення оспорюваного договору усі земельні ділянки загальною площею 387,25 га, про які вказано у договорі про співпрацю від 01.09.2020р., та стосовно яких видані Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права перебували на праві постійного користування Коледжу, так як такими земельними ділянками Коледж користується та володіє з часу заснування навчального закладу.

Відповідач 1 зазначає, що враховуючи норми Законів України Про вищу освіту, Про фахову передвищу освіту, Положення про коледж від 28.04.2017р., виданим ректором Університету Снітинським В.В. директору коледжу Рінило І Я. дорученням № 291 від 22.12.2016р. вбачається, що на укладення оспорюваного договору від 01.09.2020р. не потрібна була згода університету, так як коледж, вправі самостійно провадити на підставі відповідних договорів спільну діяльність із закладами освіти, науковими установами та іншими юридичними особами, використовувати землі, які перебувають на праві постійного користування, за призначенням для навчально- дослідної та виробничо-господарської діяльності, а керівник коледжу вправі самостійно укладати договори, зокрема про спільну діяльність.

Спростовуючи наявність орендних відносин між сторонами згідно договору про співпрацю від 01.09.2020р., відповідач 1 звертає увагу, що такий договір не передбачає передачу земельних ділянок у вільне володіння та користування товариству, так як передбачає лише надання товариству доступу до виконання робіт з обробітку землі, вирощування та збирання врожаю та лише на визначених коледжем земельних ділянках та наголошує, що саме коледж вирішував та давав завдання товариству щодо виконання останнім робіт із обробітку землі, посіву та збору врожаю сільськогосподарських культур із зазначенням виду добрив для підготовки ґрунтів по обробітку землі, виду сільськогосподарських культур для їх посіву, площі та способу обробітку землі та посіву таких сільськогосподарських культур, періоду виконання цих робіт та робіт по збору посіяних культур тощо. Такі завдання на виконання змісту договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020р. надавалися коледжем в особі його керівника на адресу ТзОВ Галичина - Захід як в усній формі, так і шляхом скерування листів на адресу Товариства, зокрема, за №616 від 02.09.2020р., №622 від 07.09.2020р., №101/1 від 09.04.2021р., №207 від 20.08.2021р., №78 від 05.04.2022р.

Відповідач 1 зазначає, що умовами договору про співпрацю не передбачені такі істотні умови договору оренди як кадастрові номери земельних ділянок та не передбачено сплату орендної плати та її спосіб сплати; за умовами договору товариство не сплачувало коледжу жодної орендної плати, так як змістом цього договору є саме соціальна допомога коледжу зі сторони ТзОВ Галичина- Захід шляхом виконання робіт з обробітку землі, вирощування та збирання врожаю .

Відповідач 1 вважає, що акти приймання виконаних робіт від 30.11.2021р. і від 30.11.2022р. та звіти про виконані роботи та понесені витрати від 30.11.2021р. та від 30.11.2022р. підтверджують виконання товариством робіт по обробітку землі, посіву та збору врожаю сільськогосподарських культур з використанням власної техніки товариства та їх паливно- мастильних і посівних матеріалів та підтверджують прийняття коледжем таких виконаних робіт, що в свою чергу, підтверджує наявність між сторонами відносин підряду, що відповідає положенням статей 837 і 839 ЦК України. На переконання відповідача -1 уклавши додаткові угоди від 30.11.2021р. та від 30.11.2022р. сторони в цьому випадку здійснили купівлю-продаж урожаю, власником якого був коледж.

За таких обставин відповідач 1 вважає позовні вимоги прокурора у справі безпідставними і необґрунтованими, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Позиція відповідача 2.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід не користувалося земельними ділянками, а виконувало роботи з обробітку полів, посіву і збирання врожаю за завданням коледжу, які культури сіяти і на яких ділянках, вирішував коледж, тоді як ТОВ Галичина-Захід виконувало роботи за завданням коледжу, відповідно до його інструкцій; роботи, виконані ТОВ Галичина-Захід були передані замовнику і прийняті ним згідно з актом приймання виконаних робіт та загальним звітом про виконані роботи; виконання відповідачем 1 робіт безоплатно не суперечить чинному законодавству і відповідає політикам благодійності і соціальної відповідальності ТОВ Галичина-Захід; низькородючість ґрунтів земель коледжу вимагала суттєвих вкладень; спірні земельні ділянки у користування ТОВ Галичина-Захід не передавались.

Також, відповідач 2 стверджує, що кошти, сплачені ТОВ Галичина-Захід є платою за придбаний урожай за договором купівлі-продажу врожаю, а не орендною платою, оскільки будучи власником урожаю та не маючи можливостей і умов для зберігання врожаю, коледж продав урожай відповідачу-2, при цьому врожай було придбано за ринковою ціною.

У запереченнях на відповідь на відзив за вх. № 13892/23 від 02.06.2023р. відповідач 2 зазначив, що ТОВ Галичина-Захід отримано висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у господарській справі № 914/810/23 від 18.05.2023р., підготовлений судовим експертом Желавською Ольгою Олександрівною, яким підтверджується, що ТОВ Галичина-Захід придбало у Відокремленого структурного підрозділу Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування сільськогосподарські культури (ріпак, сою, озимий ячмінь, кукурудзу, гречку) за ринковими цінами. Наведене, на думку відповідача-2, спростовує доводи прокурора про купівлю сільськогосподарських культур за цінами, нижчими від ринкових, зроблені із посиланням на лист органу статистики.

Позиція третьої особи-1.

Третя особа 1 у поясненнях за вх. № 19702/23 від 11.08.2023р. зазначила, що правовідносини, які виникли у зв`язку із незаконною передачею земельної ділянки державної форми власності у користування, порушують права держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, як розпорядника земель державної власності сільськогосподарського призначення, оскільки позбавляють правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус, як землі державної власності, та інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель. Третя особа 1 вважає, що при укладенні договору про співпрацю №20-122 сторони приховали інший правочин, а саме договір оренди земельних ділянок, відтак, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Міністерство освіти і науки України вказує, що на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме на платній основі та для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей. З огляду на викладене, третя особа 1 зазначає, що правові відносини, що виникли між навчальним закладом та юридичною особою, регулюються земельним законодавством.

Позиція третьої особи-2.

У поясненнях за вх. № 12084/23 від 15.05.2023р. третя особа 2 зазначила, що повноваження щодо здійснення захисту інтересів держави у даних правовідносинах покладено на Головне управління Держгеокадастру у Львівській області. Третя особа 2 вважає, що в позовній заяві в.о. керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова не навів підстав і не обґрунтував заявлення в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Львівській області позову, який стосується договору про співпрацю, укладеного у місті Стрий та стосується земельних ділянок, розташованих на території Стрийського району, незважаючи на те, що компетенція і територіальна юрисдикція цього органу прокуратури не поширюється на територію Стрийського району.

Львівський національний університет природокористування не погоджується з доводами в.о. керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, що спірний договір укладений з порушенням норм цивільного законодавства, не вважає цей договір удаваним та заперечує проти задоволення позовних вимог в. о. керівника Галицької окружної прокуратури про визнання недійсним договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2021р. та зобов`язання звільнити земельні ділянки.

Обставини, встановлені судом.

01 вересня 2020 року Львівським національним аграрним університетом, від імені якого діяв Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету в особі директора (сторона -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Галичина- Захід (сторона -2) укладено договір про співпрацю №20-122, відповідно до умов якого, предметом договору є партнерство і співробітництво між сторонами в напрямах, що визначаються умовами цього договору. Сторони діють виключно на принципах партнерства і захисту інтересів один одного у відповідності до статутних завдань кожної із сторін цього договору.

Згідно з п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених договором, з метою виконання вимог Закону України Про охорону земель, для здійснення заходів, пов`язаних з охороною земель, збереження продуктивності сільськогосподарських угідь та з метою забезпечення захисту земель від забруднення та заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям, та в зв`язку з відсутністю у сторони-1 можливості самостійно провести посівну компанію в повному обсязі, сторона-2 погоджується співпрацювати зі стороною-1 по питаннях обробітку землі, посіву та збору врожаю сільськогосподарських культур з використанням власної техніки та паливно-мастильних матеріалів та посівного матеріалу на земельних ділянках загальною площею 387,25 га, що належать стороні-1 на праві постійного користування, які розташовані в адміністративних межах Заплатинської сільської ради Львівської області.

За приписами п. п. 1.2, 1.3 договору №20-122 під співпрацею по питаннях обробітку землі сторони розуміють весь комплекс заходів по підготовці ґрунтів, який здійснює сторона-2 та який може включати в себе очистку полів від дрібнолісся, оранку, культивування, дискування, обприскування, придбання та внесення засобів хімзахисту, а також інші заходи з обробітку землі на визначених площах. Під посівом та збором врожаю сторони розуміють весь комплекс заходів по посіву і збору посіяних культур.

За умовами п. п.. 1.4 1.5, 1.6 договору заходи по обробітку землі, посіву та збору врожаю сільськогосподарських культур проводяться на земельних ділянках, що належать стороні-1 на праві постійного користування. Сторона-2 погоджується забезпечувати проведення і керівництво виробничими практиками та виробничим навчанням за узгодженими спеціальностями, кількістю студентів і термінами проходження на своєму підприємстві згідно з навчальними планами підготовки, додержуючись Положення про практику студентів, включаючи вимоги з охорони праці та техніки безпеки. Сторона-1 забезпечує якісне виконання навчального плану за спеціальністю та згідно з індивідуальним планом цільової підготовки студента.

Згідно із п. п.1.7,1.8 договору №20-122 сторони домовились, що право власності на урожай, що стане результатом співпраці по питаннях обробітку землі, посіву та збору врожаю сільськогосподарських культур, на земельних ділянках зазначених в п. 1.1. договору, належить стороні-1. Сторона-1 має право продати стороні-2 зібраний урожай на земельних ділянках зазначених в п. 1.1. договору. Вартість урожаю не повинна перевищувати ринкової вартості аналогічного продукту, також вартість урожаю повинна бути зменшеною на суму витрат, понесених стороною-2 в зв`язку з виконанням даного договору. Витрати зазначаються в звіті про співпрацю та акті про співпрацю.

За умовами п. 1.11 договору якщо сторона-2 має намір набути право власності на урожай, вона зобов`язана звернутися до сторони-1 з пропозицією (Заявою) та компенсувати стороні-1 різницю вартості урожаю зменшеної на суму витрат понесених стороною-2 у зв`язку з виконанням п. 1.1. даного договору. За умови погодження сторони-1 на пропозицію сторони-2, щодо набуття права власності на урожай, сторони укладають окрему додаткову угоду до даного договору.

За приписами п. 2.3, п. 3.3 договору сторона-2, після виконання заходів, впродовж тридцяти робочих днів зобов`язана надіслати стороні-1 звіт про співпрацю та акт про співпрацю, а сторона-1 впродовж п`яти робочих днів після отримання звіту про співпрацю та акту про співпрацю, зобов`язана їх затвердити та підписати або надати мотивовану відмову. Якщо сторона-1, впродовж п`яти робочих днів після отримання звіту та акту, не надасть стороні-2 мотивовану відмову від підписання звіту та акту, в такому випадку звіт та акт будуть вважатися погодженими стороною-1. У випадку невмотивованої відмови сторони-1 від затвердження та підписання звіту про співпрацю та акту про співпрацю, які були здійснені на земельних ділянках зазначених в п. 1.1. договору, сторона-1 за вимогою сторони-2, зобов`язана відшкодувати понесені стороною-2 виграти пов`язані з виконанням даного договору.

Відповідно до п. 5.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023р., але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Згідно із п. 8.5 договору № 20-122 додаткові угоди та додатки до договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору сторонами 30 листопада 2021 року складено акт приймання виконаних робіт до договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р. та загальний звіт про виконані роботи та понесені витрати до договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р.

30 листопада 2021 року сторонами укладено додаткову угоду до договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020 року відповідно до п. 1 якої сторони, керуючись п. 1.11 договору та на підставі заяви ТзОВ Галичина-Захід, домовились про наступне: сторона-1 передає стороні-2 право власності на зібраний урожай озимого ячменю, кукурудзи, ріпака, сої та гречки вирощений на земельних ділянках загальною площею 387,25 га, що належать стороні-1 (на праві постійного користування), які розташовані в адміністративних межах Заплатинської сільської ради Львівської області. Відповідно до п. 4 додаткової угоди загальна ринкова вартість зібраного урожаю становить 11750 554,01 грн. Згідно із пунктом 5 додаткової угоди загальна сума понесених витрат (виконаних робіт) згідно п. 3 акту приймання виконаних робіт від 30.11.2021р. до договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р. становить - 10 395179,01грн. За умовами п. 6 додаткової угоди компенсація вартості урожаю зменшеної на суму витрат понесених стороною-2 у зв`язку із виконанням п. 1.1 договору становить 1 355 375,00грн. За приписами п. 7 додаткової угоди право власності на урожай ячменю озимого в кількості 237,71 т, кукурудзи в кількості 1236,00т, ріпака в кількості 40,26т, сої в кількості 305,26т та гречки в кількості 68,60 т. переходить від сторони-1 до сторони-2, з дати підписання даної додаткової угоди. Відповідно до п. 8 додаткової угоди сторона-2 зобов`язується виплатити суму компенсації стороні-1, зазначеної в п. 6 додаткової угоди (з врахуванням проведеної передоплати), у термін до 31.12.2021 року включно. Згідно із п. 9 додаткової угоди дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору та набуває чинності з дати її підписання, та діє до моменту закінчення дії договору.

На виконання умов договору сторонами 30 листопада 2022 року складено акт приймання виконаних робіт до договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р. та загальний звіт про виконані роботи та понесені витрати до договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р.

30 листопада 2022 року сторонами укладено додаткову угоду до договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020 року відповідно до п. 1 якої сторони, керуючись п. 1.11 договору та на підставі заяви ТзОВ Галичина-Захід, домовились про наступне: сторона-1 передає стороні-2 право власності на зібраний урожай озимої пшениці, ріпака та сої вирощений на земельних ділянках загальною площею 387,25 га, що належать стороні-1 (на праві постійного користування), які розташовані в адміністративних межах Заплатинської сільської ради Львівської області. Відповідно до п. 4 додаткової угоди загальна ринкова вартість зібраного урожаю становить 14 603 526,00 грн. Згідно із пунктом 5 додаткової угоди загальна сума понесених витрат (виконаних робіт) згідно п. 3 акту приймання виконаних робіт від 30.11.2022р. до договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р. становить 13794 169,59грн. За умовами п. 6 додаткової угоди компенсація вартості урожаю зменшеної на суму витрат понесених стороною-2 у зв`язку із виконанням п. 1.1 договору становить 809 356,41грн. За приписами п. 7 додаткової угоди право власності на урожай пшениці озимої в кількості 1017,00 т, ріпака в кількості 102,00 т та сої в кількості 769,00 т переходить від сторони-1 до сторони-2, з дати підписання даної додаткової угоди. Відповідно до п. 8 додаткової угоди сторона-2 зобов`язується виплатити суму компенсації стороні-1, зазначеної в п. 6 додаткової угоди (з врахуванням проведеної передоплати), у термін до 30.12.2022 року включно. Згідно із п. 9 додаткової угоди дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору та набуває чинності з дати її підписання, та діє до моменту закінчення дії договору.

На підтвердження здійснення відповідачем 2 оплати за додатковою угодою від 30.11.2022р. відповідачем -1 до відзиву долучено копію акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2022р., копія виписки за 24.09.2021р. Державної казначейської служби

До матеріалів справи також долучено копію договору №168 на проведення практик здобувачів освіти закладів фахової передвищої освіти від 11.07.2022. відповідно до якого відповідач-2 зобов`язався прийняти ОСОБА_1 на практику у період з 01.08. по 19.08.

Інших доказів на підтвердження виконання сторонами п. п. 1.5, 1.6 договору № 20-122 від 01.09.2020р. суду не представлено.

Галицька окружна прокуратура міста Львова 13.10.2022р. звернулася до ректора Львівського національного університету природокористування із листом за вих. №14.50/105-8019вих-22, яким повідомила, що нею проводиться вивчення стану законності при відчуженні та використанні земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності та з метою вивчення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, просила не пізніше 19.10.2022 надати інформацію за період з 2012 року по даний час щодо: місця знаходження, цільового призначення, площі земель, в тому числі сільськогосподарського призначення, які перебували (обліковувались) з 2012 року та перебувають на даний час у віданні вказаних навчальних закладів; відчуження та використання земель, в тому числі сільськогосподарського призначення, державної і комунальної власності; переліку договорів, на підставі яких нерухоме майно чи земля закладу освіти передані в оренду із зазначенням об`єктів переданих в оренду та цільового призначення, дати укладення договорів, номеру, терміну, чи укладались додаткові угоди, якими змінювалось цільове призначення використання об`єкта оренди, розмір орендної плати, чи наявна заборгованість; укладення договорів суборенди земельних ділянок; випадків передачі ділянок у користування суб`єктам господарювання шляхом укладення договорів про спільну діяльність, спільну організацію навчально - виробничого процесу, спільне виробництво, спільний обробіток землі, інвестиційну діяльність тощо; випадків самовільного зайняття земельних ділянок; надати інформацію про проведені департаментом чи органами контролю перевірки та виявлені порушення вимог законодавства щодо використання земель вищими навчальними закладами та професійно- технічними навчальними закладами, вжиті заходи реагування, судові справи з вказаних питань.

Львівський національний університет природокористування листом № 01-24-05-1222 від 01.11.2022р. надав прокуратурі відповідь на лист за вих. №14.50/105-8019вих-22, зазначивши, що у користуванні Університету з 2012 року перебували та перебувають земельні ділянки, згідно з наведеним у листі переліком, у тому числі з кадастровими номерами 4625388800:04:000:0418 площа 30,0927 га; 4625388800:04:000:0422 площа 21,4449 га; 4625388800:02:000:0401 площа 25,0685 га; 4625388800:02:000:0402 площа 29,7668 га; 4625388800:04:000:0414 площа 7,9812 га; 4625388800:04:000:0415 площа 32,0448 га; 4625388800:03:000:0408 площа 47,5644 га; 4625388800:04:000:0400 площа 22,3860 га; 4625388800:04:000:0419 площа 29,4182 га; 4625388800:03:000:0409 площа 48,8401 га; 4625388800:02:000:0399 площа 9,9351 га; 4625388800:02:000:0405 площа 110,7303 га; 4625388800:02:000:0407 площа 133,6901 га; 4625388800:04:000:0420 площа 22,5724 га. У процесі оформлення правовстановлюючих документів перебувають земельні ділянки, зокрема Стрийського коледжу ЛНУП площею 9,57га.

Львівський національний університет природокористування не передав земельні ділянки в оренду та в суборенду, а також щодо останніх не укладено договори, які надають третім особам права користуватися такими землями.

20 грудня 2022 року Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулася до начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із листом за вих. №14.50/99-10299вих-22, яким повідомила, що нею проводиться вивчення стану законності при відчуженні та використанні земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності. Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом за вих. № 10-13-0.4-585/90-22 від 29.12.2022р. повідомило прокуратурі, що не вживало заходів щодо визнання недійсним договору про спільну діяльність №20-122 від 01.09.2020р. укладеного Львівським національним аграрним університетом, від імені якого діє Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету та ТзОВ Галичина-Захід через удаваність та звільнення ТзОВ Галичина-Захід земельних ділянок, загальною площею 387,25 га та зазначило, що відповідно до пункту а) статті 6 Закону Про державний контроль за використанням та охороною земель, до повноважень центрального органу виконавчої влади, шо реалізує державну політику у сфері земельних відносин не входить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель в частині законності укладених договорів про співпрацю між юридичними особами.

17 січня 2023 року Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із листом за вих. №14.50/99-485вих-23, яким просила надати інформацію чи належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, як власника земель від імені держави погодження такого виду правочину як договір про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020; чи погоджувало Головне управління Держгеокадастру у Львівській області укладення договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020; чи передбачено процедуру погодження Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області постійним користувачам земельних ділянок державної власності - навчальним закладам, укладення таких договорів; чи вживалися Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, як власником земельних ділянок загальною площею 387.25 га, відповідні заходи в тому числі представницького характеру, зокрема для розірвання договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р. чи визнання його недійсним тощо; у випадку не вжиття заходів, повідомити про їх причини, для подальшого здійснення прокуратурою представництва інтересів держави.

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом за вих. № 10-13-0.3-328/2-23 від 27.01.2023р. повідомило прокуратурі, що питання погодження договорів про співпрацю, укладених між суб`єктами господарювання, виходить за межі повноважень Головного управління, відповідно згаданий договір про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р., укладений Львівським національним аграрним університетом, від імені якого діяв Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету і ТзОВ Галичина-Захід Головним управлінням не погоджувався та не вживалися заходи представницького характеру, щодо розірвання згаданого договору.

15 грудня 2022 року Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулася до Головного управління статистики у Львівській області із листом за вих. №14.50/105-10008вих-22, яким просила надати інформацію та належним чином завірені копії документів щодо середньої врожайності (на останню звітну дату 2021 та 2022 років) озимого ячменю, кукурудзи, ріпака, сої та гречки у Львівській області (Стрийському районі) на 1 га земельної ділянки, а також вартість 1 тонни реалізації підприємствами, установами, організаціями зазначеної сільськогосподарської культури. Головне управління статистики у Львівській області листом за вих. № 8156-22 від 27.12.2022р. надало наявну статистичну інформацію щодо середньої урожайності окремих сільськогосподарських культур у підприємствах Львівської області та Стрийського району за 2021 рік і середніх цін, які склалися від реалізації окремих сільськогосподарських культур у підприємствах Львівської області у 2021 році .

20 грудня 2022 року Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулася до Міністерства освіти і науки України із листом за вих. №14.50/99-10298вих-22та із запитом за вих. № 14.50/99-202вих-23 у яких зазначила, що нею проводиться вивчення стану законності при відчуженні та використанні земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності та просила надати інформацію чи вживало Міністерство освіти і науки України заходи (якщо так, то як) щодо визнання недійсним договору про спільну діяльність №20-122 від 01.09.2020р. укладеного Львівським національним аграрним університетом, від імені якого діє Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету та ТзОВ Галичина-Захід через удаваність та звільнення ТзОВ Галичина-Захід земельних ділянок, загальною площею 387,25 га. та чи буде вживати Міністерство освіти і науки України заходи щодо визнання вищевказаного договору недійсним та звільнення ТзОВ Галичина-Захід згаданих земельних ділянок (якщо ні, з яких причин).

Галицька окружна прокуратура міста Львова листом за вих. № 14.50/105-10007вих-22 від 15.12.2022р. та листом за вих. № 14.50/99-10423вих-22 звернулася до Стрийського фахового коледжу Львівського національного університету природокористування, яким просила надати інформацію та належним чином завірені копії документів щодо кадастрових номерів земельних ділянок загальною площею 387,25 га, які розташовані в адміністративних межах Заплатинської сільської ради Львівської області, про обробіток яких укладено договір про співпрацю №20-122 від 01.09.2020р. з долученням правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки.

Відповідно до змісту листа Стрийського фахового коледжу Львівського національного університету природокористування за вих. №365 від 16.12.2022р. на виконання листа № 14.50/105-10007вих-22 надано наступні документи: копію договору про співпрацю №20-12 від 01.09.2020 року; копію акту приймання виконаних робіт до договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020 року; копію додаткової угоди до договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020 року; копію загального звіту про виконані роботи та понесені витрати до договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020 року; копію Положення Стрийського коледжу Львівського національного аграрного університету №62 від 08.04.2015 року; копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку частина з яких використовується згідно вищевказаного договору; копію виписки з надходжень за 24.09.2021 року та за 06.12.2022 року; копію Положення про практичне навчання здобувачів освіти у ВСП Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування від 06.05.2022 року; копію договору про проходження практики; копію звіту здобувача освіти про проходження практики в ТзОВ Галичина-Захід.

Галицька окружна прокуратура міста Львова 19.12.2022р. звернулася до ректора Львівського національного університету природокористування із листом за вих. №14.50/105-9918вих-22, яким просила надати інформацію щодо кадастрових номерів земельних ділянок загальною площею 387,25 га, які розташовані в адміністративних межах Заплатинської сільської ради Львівської області, про обробіток яких укладено договір про співпрацю №20- 122 від 01.09.2020р. з долученням правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки; Положення на підставі якого Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету уклав договір про співпрацю №20-122 від 01.09.2020р.; договори поставки зібраного врожаю, акти прийому-передачі, належним чином завірені копії платіжних документів, що підтверджують плату за зібраний врожай, відповідно до договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020р. та додаткової угоди до нього; договори на підставі яких ЛНУП було реалізовано зібраний врожай на земельних ділянках про обробіток яких укладено договір про співпрацю №20- 122 від 01.09.2020р.

Львівський національний університет природокористування листом за вих. № 01-24-13-1370 від 22.12.2022р. надав прокуратурі наступні документи: копію договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020р.; копію акту приймання виконаних робіт до договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020р.; копію додаткової угоди до договору про співпрацю №20-122 від

01.09.2020р;копію загального звіту про виконані роботи та понесені витрати до

договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020р.; копію Положення Стрийського фахового коледжу Львівського національного аграрного університету № 62 від 08.04.2015р.; копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про

реєстрацію іншого речового права та витяги з Державного земельного кадастру про

земельну ділянку частина з яких використовується згідно вищевказаного договору; копію виписки надходжень за 24.09.2021р. та за 06.12.2022р.

Галицька окружна прокуратура міста Львова 29.12.2022р. звернулася до ректора Львівського національного університету природокористування із листом за вих. №14.50/99-10492вих-22, яким повторно просила надати інформацію, запитувану листом за вих. №14.50/105-9918вих-22 та додатково повідомити чи Львівський національний університет природокористування щодо надання згоди на укладення договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020р. Стрийським фаховим коледжем Львівського національного аграрного університету в особі директора та ТзОВ Галичина-Захід з долученням відповідних документів.

Львівський національний університет природокористування листом за вих. № 01-24-13-05 від 02.01.2023р. повідомив, що не надавав згоди на укладення договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020 року Стрийським коледжем Львівського національного аграрного університету та ТзОВ Галичина-Захід.

Галицька окружна прокуратура міста Львова 20.02.2022р. надіслала Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області повідомлення про звернення до суду за вих. № 14.50/99-1815ВИХ-23, у якому зазначила, що Галицькою окружною прокуратурою м. Львова на розгляд Господарського суду Львівської області буде скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до Відокремленого структурного підрозділу Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування та Товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід, треті особи на стороні позивача - Міністерство освіти та науки України та Львівський національний університет природокористування про визнання договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2020 року недійсним та звільнення земельних ділянок.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Частинами 1,3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області та зазначив, що вказаний орган належним чином не здійснював захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору та звільнення земельних ділянок.

В силу положень ст.122 ЗК України даних Державного земельного кадастру та даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно уповноваженим державою органом на реалізацію повноважень власника зазначених у позові земельних ділянок, є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, яке зареєстроване у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник земельних ділянок щодо яких укладено спірний договір, що підтверджується інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, які долучені до матеріалів справи.

20 грудня 2022 року Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулася до начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із листом за вих. №14.50/99-10299вих-22, яким просила надати інформацію чи вживало Головне управління Держгеокадастру у Львівській області заходи щодо визнання недійсним договору про спільну діяльність №20-122 від 01.09.2020р. та чи буде вживати відповідні заходи. Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом за вих. № 10-13-0.4-585/90-22 від 29.12.2022р. повідомило прокуратурі, що не вживало заходів щодо визнання недійсним договору про спільну діяльність №20-122 від 01.09.2020р. оскільки не має повноважень контролю та звернення з клопотанням до суду щодо розірвання такого договору.

17 січня 2023 року Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із листом за вих. №14.50/99-485вих-23, яким просила надати інформацію, зокрема чи вживалися Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області заходи в тому числі представницького характеру для розірвання договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р. чи визнання його недійсним або повідомити про причини не вжиття заходів, для подальшого здійснення прокуратурою представництва інтересів держави. Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом за вих. № 10-13-0.3-328/2-23 від 27.01.2023р. повідомило прокуратурі, що Головним управлінням не вживалися заходи представницького характеру, щодо розірвання спірного договору.

Зважаючи на наведене, листом за вих.№ 14.50/99-1815ВИХ-23 від 20.02.2022р. прокурор повідомив позивача про підготовку та подачу відповідної позовної заяви до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській про визнання недійсним договору та звільнення земельних ділянок.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Як вбачається з матеріалів справи, прокурор повідомив позивача про виявлені порушення, однак, позивач не вчинив дій, спрямованих на захист інтересів держави.

Відтак, зважаючи на все наведене вище, суд дійшов висновку про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України Про прокуратуру, для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Вказана правова норма кореспондується з положеннями частини першої статті 626 ЦК України.

Зміст договору як угоди домовленості (правочину) двох або більше сторін складає сукупність визначених на їхній розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 626, частина перша статті 628 ЦК України)

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулася до Господарського суду Львівської області із позовом в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до відповідача-1: Відокремленого структурного підрозділу Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування, до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід, за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівського національного університету природокористування про визнання недійсним договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2021р. та зобов`язання звільнити земельні ділянки.

Як зазначено у позовній заяві та вбачається із змісту оспорюваного договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2021р., договір укладено Львівським національним аграрним університетом від імені якого діяв Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету в особі директора Рінило Ігоря Ярославовича, який діяв на підставі Положення (сторона -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Галичина- Захід (сторона -2).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

У постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 Велика Палата Верховного Суду, з`ясовуючи належність суб`єктного складу учасників справи, зазначила, що, вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки недійсності правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція, яка в загальному вигляді передбачена абзацом другим частини першої статті 216 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України) та застосування реституції спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований інший ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.

Визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

На позивача покладено обов`язок визначити відповідача / відповідачів у справі. Залучення відповідача / співвідповідача у справі здійснюється лише судом першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання (у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження). У разі спливу зазначених строків та необхідності залучення відповідача до участі у справі на позивача покладається обов`язок довести факт своєї необізнаності щодо необхідності залучення належного відповідача / співвідповідача. Суд під час розгляду справи повинен вирішувати спір, виходячи зі складу сторін, які визначені позивачем, і не вправі зі своєї ініціативи без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021р. у справі № 925/440/18 та від 29.08.2023р. у справі № 912/1550/22).

Як встановлено судом, сторонами оспорюваного договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2021р. є Львівський національний аграрний університет (наказом Міністерства освіти і науки України № 808 від 13.07.2021р. Про перейменування Львівського національного аграрного університету та його структурних підрозділів перейменовано на Львівський національний університет природокористування) та Товариство з обмеженою відповідальністю Галичина- Захід, в той час як Галицькою окружною прокуратурою міста Львова пред`явлено позов до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід та до відповідача-1: Відокремленого структурного підрозділу Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування, який не є юридичною особою, та не є стороною оспорюваного договору, а відтак є неналежним відповідачем у справі.

Суд звертає увагу на те, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 10.09.2021 у справі № 909/207/20 та від 29.08.2023р. у справі № 912/1550/22).

Якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, постанові Верховного Суду від 10.09.2021 № 909/207/20 та від 29.08.2023р. у справі № 912/1550/22).

Як було зазначено вище, прокурором заявлено позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору про співпрацю №20-122 від 01.09.2021р. до Відокремленого структурного підрозділу Стрийський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування та Товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід, в той час як сторонами правочину є Львівський національний аграрний університет (наказом Міністерства освіти і науки України № 808 від 13.07.2021р. Про перейменування Львівського національного аграрного університету та його структурних підрозділів перейменований на Львівський національний університет природокористування) та Товариство з обмеженою відповідальністю Галичина- Захід, відтак, прокурором пред`явлено позов не до всіх учасників цього правочину, тобто має місце неналежний суб`єктний склад учасників справи, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Львівський національний університет природокористування у справі має процесуальний статус третьої особи, проте цей статус не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності тощо) (схожий за змістом висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18 викладено висновок про те, що в справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Надалі у вказаній постанові Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що, оскільки позивач пред`явив позов лише до однієї сторони договору, а інша сторона договору є третьою особою, то висновок апеляційного суду про задоволення позову є помилковим, оскільки відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів. Схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18 та від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17 зі спорів про визнання недійсним правочину за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину.

Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність у суду надавати оцінку іншим аргументам сторін (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 5015/3683/11 ).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги пред`явлення прокурором позову до неналежного відповідача1, заявлення позовних вимог про визнання недійсним договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р. не до всіх учасників правочину, встановлення неналежного суб`єктного складу учасників справи, відтак за даних обставин в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р. належить відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Позовна вимога про зобов`язання звільнити земельні ділянки є похідною від вимоги про визнання недійсним договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р., а відтак, з огляду на висновок суду про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору про співпрацю № 20-122 від 01.09.2020р., в задоволенні позовних вимог про зобов`язання звільнити земельні ділянки слід відмовити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №914/810/23 в частині позовних вимог до Відокремленого структурного підрозділу Стрийський Фаховий коледж Львівського національного університету природокористування.

Відмовити в задоволенні клопотань відповідачів -1 та 2 про залишення позову без розгляду.

Відмовити в задоволенні клопотання прокуратури про заміну первісного відповідача належним.

В задоволенні позову відмовити .

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 07.12.2023р.

Суддя Іванчук С.В.