Рішення

від 27.11.2023 по справі 214/4312/22

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4312/22

2/214/1254/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 листопада 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попкової Ю.В.,

у відсутність учасників процесу,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Сніжко Дмитро Віталійович, про визнання електронних торгів недійсними, витребування майна з чужого володіння добросовісного набувача, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом довідповідачів приватноговиконавця СивокозоваО.М.,ДП «Сетам», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і проситьсуд визнатинедійсними проведенів системі«Сетам» електронніторги 25березня 2019року зреалізації арештованогомайна,а саменежилого приміщення,вбудованого вдругий поверхдвоповерхової нежитловоїбудівлі,загальною площею292,2кв.м.,в томучислі площеюзагального користування41,5кв.м.,розташованого заадресою: АДРЕСА_1 ;визнати недійсними:протокол №394713від 25березня 2019року пропроведення електроннихторгів зреалізації арештованогомайна,акт пропроведені електронніторги зреалізації арештованогонерухомого майна(предметаіпотеки)від 01квітня 2019року винесеногоприватним виконавцемвиконавчого округуДніпропетровської областіСивокозовим ОлександромМиколайовичем,та свідоцтво№ 243,видане 04квітня 2019року приватнимнотаріусом Криворізькогоміського нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті СніжкоД.В.про належність ОСОБА_3 на правівласності нежитловогоприміщення,вбудованого вдругий поверхдвоповерхової нежитловоїбудівлі,загальною площею292,2кв.м.,в томучислі площеюзагального користування41,5кв.м.,розташованого по АДРЕСА_1 ,витребувавши від ОСОБА_3 указане приміщення;визнати спільноюсумісною власністюйого та ОСОБА_2 нежитлове приміщенняпо АДРЕСА_1 та упорядку поділуспільної сумісноївласності,визнати заними з ОСОБА_2 право власностіна 1/2частку закожним указаногонежитлового приміщення. В обґрунтування позивачем вимог зазначено, що 14 грудня 1991 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 . Під час спільного проживання 17.10.2006 ними було придбано нежиле приміщення, вбудоване в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де покупцем на підставі договору купівлі-продажу була дружина. Сімейні відносини між ними фактично припинені із серпня 2018 року, вони проживають окремо, однак спільно нажите майно між ними у судовому порядку не поділено. Тому коли він захотів використати належну йому 1/2 приміщення за власними потребами. Зустрів там відповідача ОСОБА_3 та дізнався, що указане приміщення продане з електронних торгів приватним виконавцем та вона, ОСОБА_3 , являється новим власником приміщення. Однак вважає, що при реалізації арештованого майна ОСОБА_2 було порушено його права, як співвласника приміщення та реалізовано майно, яке належить йому на праві спільної сумісної власності, хоча він не є боржником за виконавчим провадженням. При цьому приватному виконавцю слід було звернутися з поданням у порядку ст. 443 ЦПК України про визначення частик майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, чого ним не було зроблено, його, позивача, частка не набула статусу самостійного об`єкта та була реалізована на електронних торгах. При цьому оскільки нерухоме майно вибуло з його володіння поза його волею, то наявні підстави згідно пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України для витребування у добросовісного набувача ОСОБА_3 спірного нежитлового приміщення.

Ухвалою суду від 03 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2023 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у порядку, передбаченму ст. 128 ЦПК України.

У матеріалах справи наявна заява представника позивача ОСОБА_4 про розгляд справи за її та позивача відсутності, вимоги позову підтримує (а.с. 165).

До суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за її відсутності, позов визнала в повному обсязі.

У матеріалах справи міститься заява відповідача приватного виконавця Сивокозова О.М. про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову не визнає з підстав. викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву на позов приватним виконавцем Сивокозовим О.М. зазначено, що ним з метою виконання виконавчого документа № 216/7427/13-ц виданого 13.06.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» суми боргу, ним було описано та арештовано нерухоме майно боржника, що належить їй на праві приватної власності, про що було складено відповідну постанову. Указану постанову було складено у присутності стягувача та боржника, зберігачем майна було призначено ОСОБА_2 подальшому з метою проведення електронних торгів приватним виконавцем заява для реалізації нерухомого майна передана до ДФ ДП «Сетам» та майно, належне боржнику ОСОБА_2 , а саме приміщення АДРЕСА_2 , реалізовано 25 березня 2019 року шляхом проведення електронних торгів. Жодних заяв, ухвал, рішень суду, скарг та інших документів від сторін виконавчого провадження чи інших осіб на адресу приватного виконавця не надходило. При цьому між ОСОБА_2 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено договір іпотеки, за яким спірне майно, належне ОСОБА_2 на праві власності, було передано в іпотеку банку, а приватний виконавець проводить виконавчі дії щодо опису та арешту майна боржників за документами, що підтверджують право власності на майно. При цьому ОСОБА_1 25 жовтня 2007 року було подано заяву приватному нотаріусу про надання згоди своїй дружині ОСОБА_2 на передачу нежилого приміщення по АДРЕСА_1 в забезпечення виконання її зобов`язань банку, а отже позивач був обізнаний про можливість настання наслідків у разі невиконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 . Тому факт подання позовної заяви вказує на те, що позивач разом з дружиною намагаються повернути майно, яким забезпечено кредитні зобов`язання перед стягувачем, з метою отримання матеріальної вигоди. При цьому якщо ОСОБА_1 розраховує на поділ майна, то і кредитні зобов`язання забезпечені іпотечним майном також будуть покладені на нього, як на власника іпотечного майна, яким забезпечені кредитні зобов`язання. Таким чином, враховуючи судову практику та підстави викладені у позові, для визнання торгів недійсними, позивачем не доведено та не надано жодного належного і допустимого доказу, що зазначені у позові порушення вплинули на результат електронних торгів, тому відсутні підстави для визнання їх недійсними. При цьому ОСОБА_1 звертається до суду вдруге та ним пропущено строк для оскарження електронного аукціону, встановлений Законом України «Про іпотеку». Приватний виконавець не може бути відповідачем у справі. Оскільки вимоги, викладені у позові, не належать до прямої компетенції приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області. Тому просить відмовити у задоволенні вимог.

У відповіді на відзив представником позивача ОСОБА_4 зазначено, що позивач з відповідачкою ОСОБА_2 не проживають разом із серпня 2018 року. Сторонами у справі про визнання електронних торгів недійсними мають бути продавець відділ ДВС/приватний виконавець, організатор торгів та покупець, для яких настали наслідки угоди і можуть настати наслідки визнання угоди недійсною, про що зазначав у своїх постановах Верховний Суд. Здійснення продажу з електронних торгів нерухомого майна без вирішення питання щодо можливості виділу в натурі частки боржника ОСОБА_2 з об`єкта продажу й набуття статусу самостійного об`єкта цивільних прав не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону. Стосовно строків пропуску позовної давності, то позивачем подається заява про поновлення такого строку.

У письмових поясненнях приватним виконавцем Сивокозовим О.М. зазначено, що спірне нерухоме майно в цілому вигляді за згодою іншого з подружжя було передано в іпотеку фінансовій установі і наслідки невиконання умов іпотечного договору були відомі ОСОБА_1 ще з 25.10.2007. Кожен із співвласників майна обізнаний про наслідки, які виникатимуть у разі невиконання кредитних зобов`язань. Тому за невиконання кредитних зобов`язань відповідальність несуть і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Наявність боргових зобов`язань подружжя враховується під час поділу майна в судовому порядку.

Представник третьої особи ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

Однак оскільки представник третьої особи скористався правом захисту шляхом подання письмових заперечень на позов, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає можливим розгляд здійснити за відсутності представника третьої особи з урахуванням положень статті 223 ЦПК України..

В обґрунтування письмових пояснень представником третьої особи ТОВ «Кредитні ініціативи» зазначено, що згідно ОСОБА_1 не надано доказів того, що спірне майно було придбано за спільні кошти його та подружжя, а презумпція спільної сумісної власності подружжя не має ніякого відношення до правил проведення електронних торгів. Вважає, що презумпція спільної сумісної власності подружжя використовується боржниками у виконавчих провадженнях для уникнення від виконання судових рішень про стягнення заборгованості та затягування часу для повернення заборгованості,а тому така презумпція не може бути застосована у процедурі примусового виконання рішень, зокрема під час проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна. Обов`язки приватного виконавця не включають в себе з`ясування сімейного стану боржника та встановлення придбання майна у період шлюбу. Правом на звернення до суду із визначенням частки у спірному майна позивач із серпня 2018 року не скористався. Позивачем не додано доказів на оскарження дій приватного виконавця у зв`язку з чим його доводи щодо порушень, допущених приватним виконавцем при передачі спірного майна на продаж. Не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Позовну заяву подано із пропуском трирічного строку позовної давності та і з пропуском спеціального строку. Встановленого частиною 1 статті 48 Закону України «Про іпотеку». Тому просить відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 41Конституції України та частини першої статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно частини першої статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Таким чином, непорушність права власності є беззаперечною.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої статті 355ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить істаття 368 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) підтверджено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

У частині першій статті 68СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до статті 65СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Так, з 14 грудня 1991 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідністю «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором у сумі 455416,92 грн. та судового збору у сумі 3441,00 грн. та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , зокрема, описано та арештовано нежиле приміщення, вбудоване в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 90-91 копія постанови).

У подальшому в межах виконавчого провадження з прилюдних торгів здійснено продаж вказаного нежилого приміщення ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом №394713 від 25 березня 2019 року про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, актом про проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) від 01 квітня 2019 року винесеного приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем, та свідоцтвом № 243, видане 04 квітня 2019 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сніжко Д.В. про належність ОСОБА_3 на праві власності нежитлового приміщення, вбудованого в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 (а.с. 22-24 копії акту, протоколу, свідоцтва).

Відповідно до частини шостої статті 48Закону України«Про виконавчепровадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно частини третьою статті 50Закону України«Про виконавчепровадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати питання, чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Разом з тим, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. тільки пересвідчився в тому, що нежитлове приміщення зареєстровано на боржника ОСОБА_2 і не з`ясував її сімейний стан та не встановив, чи придбане приміщення в період шлюбу.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення АДРЕСА_2 було придбано ОСОБА_2 17 жовтня 2006 року, тобто за час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , при цьому позивач надавав свою згоду на купівлю цього приміщення, про що було відомо учасникам процесу. Хоча указане нежитлове приміщення було зареєстровано лише на ОСОБА_2 , однак факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання. За таких обставин, відчуження належної позивачу частки в приміщенні на публічних торгах без його згоди порушує його право як співвласника цього майна на вільне користування і розпорядження ним, що є неприпустимим.

До вказанихвисновків дійшовВерховний Суду складіколегії суддівДругої судовоїпалати Касаційногоцивільного судуу постановівід 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19), де також зазначено, що «посилання заявників касаційних скарг на факт придбання спірної квартири за грошові кошти, отримані ОСОБА_3 в якості позики від ОСОБА_7, та на наявність спільної відповідальності подружжя за зобов`язаннями за договором позики є необґрунтованим, оскільки доказів укладення ОСОБА_3 вказаної угоди в інтересах сім`ї та використання грошових коштів, одержаних за договором, на придбання спільної квартири судам не надано».

Тому вимогу у цій частині підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вимоги про витребування нежитлового приміщення.

Так, статтею 387ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини першої статі 388ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно зістатті 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Віндикаційний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна.

При цьому наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача, тому відсутні правові підстави для застосування до таких правовідносин положень статей 387, 388 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 6 ЦК України).

За змістом частини першої статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом у цій справі встановлено, що майно, яке є предметом спору, перебувало в іпотеці за іпотечним договором, укладеними між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 , як забезпечення виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором.

Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Статтею 1Закону України«Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини третьої 33Закону України«Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, що є позасудовим врегулюванням спору.

Враховуючи наведене та відповідне іпотечне застереження, воля власника майна на відчуження такого майна чітко виражена у договорі іпотеки, отже, відсутні підстави вважати, що майно вибуло не з волі власника.

Таким чином позивач ОСОБА_1 , як власник частки майна, переданого на примусову реалізацію, не має права віндикаційної вимоги до набувача цього майна ОСОБА_3 , при цьому наявність судового рішення про визнання недійсними прилюдних торгів не є безумовною підставою для повернення майна у власність його попереднього власника.

Указані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 442/4841/17 (провадження № 61-14210св19), де Верховний Суд крім цього звернув увагу на те, що у разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Отже, після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судових рішень, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує рішення, для примусового виконання якого такі торги були проведені.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 15 травня 2017 року у справі № 461/13091/14-ц та постанові від 03 жовтня 2011 року у справі № 3-98гс11.

Тому вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги про поділ спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільності набутого майна щодо певного об`єкта в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її заперечує.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують,

Враховуючи факт придбання нежилого приміщення, вбудованого в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що не спростовано учасниками процесу, наявність заяви ОСОБА_2 про визнання позову у цій частині, вимоги підлягають задоволенню.

Крім цього. відповідачем приватним виконавцем Сивокозовим О.М. подано письмову заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, статтю 48 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель,іпотекодавець,боржник табудь-якийучасник електронногоаукціону мають право протягом трьох місяців з дня проведення електронного аукціону оскаржити його результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною п`ятою статті 267цього кодексу передбачено, що суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач ОСОБА_1 не був учасником оспорюваних електронних торгів, стороною, іпотекодавцем чи іпотекодержателем у цьому виконавчому провадженні, не повідомлявся органами ДВС про проведення спірних торгів, і спеціальна позовна давність, передбачена ст. 48 Закону України «Про іпотеку», до його вимог не може бути застосована.

Також, постановою КабінетуМіністрів Українивід 11березня 2020№ 211«Про запобіганняпоширенню натериторії Українигострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни у редакції Закону Українивід 30березня 2020року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, не вбачається підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки така не пропущена позивачем.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини першої статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивачем не заявлено вимоги про розподіл судових витрат, вони покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними, витребування майна з чужого володіння добросовісного набувача, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, визнання права власності частково.

Визнати недійсними проведені в системі «Сетам» електронні торги 25 березня 2019 року з реалізації арештованого майна, а саме нежилого приміщення, вбудованого в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсними: протокол №394713 від 25 березня 2019 року про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, акт про проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) від 01 квітня 2019 року винесеного приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем, та свідоцтво № 243, видане 04 квітня 2019 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сніжко Д.В. про належність ОСОБА_3 на праві власності нежитлового приміщення, вбудованого в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлове приміщення, вбудоване в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільної сумісної власності, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку за кожним нежитлового приміщення, вбудованого в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, робоче місце за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач Державне підприємство «Сетам», код ЄДРПОУ 3995850, місце знаходження за адресою: м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 .

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,ю код ЄДРПОУ 35326253, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21.

Третя особа Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Сніжко Дмитро Віталійович, адреса робочого місця: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, пр. Поштовий, буд. 1, прим. 3.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2023 р.

Суддя А.В. Ткаченко