Постанова

від 30.04.2024 по справі 214/4312/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3114/24 Справа № 214/4312/22 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді БондарЯ.М.,

Суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

Секретар судового засідання Юрченко Г.О.

сторонни справи

позивач ОСОБА_1

відповідачі:Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Сніжко Дмитро Віталійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитніініціативи» на рішення Саксаганського районного суду м.КривогоРогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року, ухваленого суддею Ткаченком А.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 07 грудня 2023 року,

УСТАНОВИВ

У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів приватного виконавця Сивокозова О.М., ДП «Сетам», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , просив суд визнати недійсними проведені в системі «Сетам» електронні торги 25 березня 2019 року з реалізації арештованого майна, а саме нежилого приміщення, вбудованого в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсними :протокол №394713 від 25 березня 2019 року про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, акт пропроведені електронніторги зреалізації арештованогонерухомого майна(предметаіпотеки)від 01квітня 2019року винесеного приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем,та свідоцтво№243, видане 04квітня 2019року приватним нотаріусом Криворізькогоміського нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті СніжкоД.В.про належність ОСОБА_3 на правівласності нежитлового приміщення, вбудованого вдругий поверх двоповерхової нежитловоїбудівлі,загальною площею292,2кв.м.,в томучислі площеюзагального користування41,5кв.м.,розташованого по АДРЕСА_1 , витребувавши від ОСОБА_3 указане приміщення;визнати спільноюсумісною власністюйого та ОСОБА_2 нежитлове приміщенняпо АДРЕСА_1 та упорядку поділуспільної сумісноївласності,визнати заними з ОСОБА_2 право власностіна 1/2частку закожним указаногонежитлового приміщення.

В обґрунтування позову зазначив, що 14 грудня 1991 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 . Під час спільного проживання 17.10.2006 ними було придбано нежиле приміщення, вбудоване в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де покупцем на підставі договору купівлі-продажу була дружина.

Сімейні відносини між ними фактично припинені із серпня 2018 року, вони проживають окремо, однак спільно нажите майно між ними у судовому порядку не поділено. Тому коли він захотів використати належну йому 1/2 приміщення за власними потребами, зустрів там відповідача ОСОБА_3 та дізнався, що указане приміщення продане з електронних торгів приватним виконавцем та вона, ОСОБА_3 , являється новим власником приміщення. Однак вважає, що при реалізації арештованого майна ОСОБА_2 було порушено його права, як співвласника приміщення та реалізовано майно, яке належить йому на праві спільної сумісної власності, хоча він не є боржником за виконавчим провадженням. При цьому приватному виконавцю слід було звернутися з поданням у порядку ст. 443 ЦПК України про визначення часток майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, чого ним не було зроблено, його, позивача, частка не набула статусу самостійного об`єкта та була реалізована на електронних торгах. При цьому оскільки нерухоме майно вибуло з його володіння поза його волею, то наявні підстави згідно пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України для витребування у добросовісного набувача ОСОБА_3 спірного нежитлового приміщення.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними, витребування майна з чужого володіння добросовісного набувача, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, визнання права власності задоволені частково.

Визнано недійсними проведені в системі «Сетам» електронні торги 25 березня 2019 року з реалізації арештованого майна, а саме нежилого приміщення, вбудованого в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення18.

Визнано недійсними: протокол №394713 від 25 березня 2019 року про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, акт про проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) від 01 квітня 2019 року винесеного приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем, та свідоцтво № 243, видане 04 квітня 2019 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сніжко Д.В. про належність ОСОБА_3 на праві власності нежитлового приміщення, вбудованого в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

недійсними: протокол №394713 від 25 березня 2019 року про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, акт про проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) від 01 квітня 2019 року винесеного приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем, та свідоцтво № 243, видане 04 квітня 2019 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сніжко Д.В. про належність ОСОБА_3 на праві власності нежитлового приміщення, вбудованого в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлове приміщення, вбудоване в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільної сумісної власності, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку за кожним нежитлового приміщення, вбудованого в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.

При цьому, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги позицію третьої особи ТОВ «Кредитні ініціативи» та відповідача Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. щодо необґрунтованості позову та підстави відмови у задоволенні позову, а також не застосовано строки, як загальної так і спеціальної позовної давності, про що було заявлено Відповідачем. Скаржник звертає увагу на те, що позивачем не надано суду доказів, що спірне майно було придбано за спільні грошові кошти його і дружини, тобто є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Вказує, що до предмету доказування у справах про визнання недійсними електронних торгів не входять обставини щодо статусу майна як спільної сумісної власності подружжя. Зазначає, що у цих справах позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів; ці порушення вплинули на результати торгів; законні інтереси позивача були порушені. Зазначає, що презумпція спільної сумісної власності подружжя не має ніякого відношення до правил проведення електронних торгів. Вказує, що в обов`язки виконавця не входить з`ясування сімейного стану боржника та встановлення того чи придбано майно в період шлюбу, оскільки такі обставини можуть досліджуватись судами у рамках розгляду справ, наприклад про поділ майна та мають бути встановленні судовим рішенням в окремій справі, а не виконавцем під час здійснення виконавчого провадження. Зазначає, що виконавцем було вчинено всі необхідні заходи щодо з`ясування належності спірного майна боржнику на праві власності і таким чином виконавець вчинив дії з передачі спірного майна на реалізацію відповідно до вимог законодавства України, дії виконавця на які посилається позивач не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Третя особа звертає увагу на те, що у позивача було право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на частку у спірному майні з серпня 2018 року, проте ОСОБА_1 таким правом не скористався, а вже після проведення електронних торгів, які проведені з метою стягнення з боржника заборгованості, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним торгів, що свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами та про намагання уникнути повернення заборгованості на користь стягувача. Наголошує на тому, що оскільки відчуження майна на прилюдних торгах належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватись недійсним у судовому порядку з підстав, встановлених ч.1 ст.215 ЦК України. Позивачем не надано доказів оскарження дій приватного виконавця, у зв`язку з чим його доводи щодо порушень, допущених приватним виконавцем при передачі спірного нерухомого майна на продаж не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Окрім того, ТОВ «Кредитні ініціативи» вбачає, що дану позовну заяву подано як з пропуском трьохрічного строку загальної позовної давності, так і з пропуском спеціального строку, визначеного ч.1 ст.48 Закону України «Про іпотеку».

Скаржник звертає увагу на те, що у даній справі судом першої інстанції зокрема встановлено, що договір іпотеки не оспорюється, що ОСОБА_1 25 жовтня 2007 року подав приватному нотаріусу заяву про надання своїй дружині ОСОБА_2 згоду на передачу нежилого приміщення в забезпечення виконання її зобов`язань Банку, а отже позивач був обізнаний про можливість настання наслідків у разі невиконання дружиною кредитних зобов`язань.

У відзивіна апеляційнускаргу третьоїособи ТОВ«Кредитні ініціативи»,представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 , посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

25.04.2024 на електронну пошту Дніпровського апеляційного суду від приватного виконавця Сивокозова О.М. надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду справи, призначеного на 30 квітня 2024 року на 11.00 годин за його відсутності. Вказує, що приватним виконавцем до суду першої інстанції подавався відзив на позов у якому викладена позиція приватного виконавця.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представника третьої особи ОСОБА_5 , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просив оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, представника позивача ОСОБА_4 , яка заперечував проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «Кредитні ініціативи», просила рішення суду першої інстанції, як законне і належним чином обґрунтоване залишити без змін, з викладених у відзиві підстав, перевіривши законністьі обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 14 грудня 1991 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідністю «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором у сумі 455416,92 грн. та судового збору у сумі 3441,00 грн. та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , зокрема, описано та арештовано нежиле приміщення, вбудоване в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 90-91 копія постанови).

У подальшому в межах виконавчого провадження з прилюдних торгів здійснено продаж вказаного нежилого приміщення ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом №394713 від 25 березня 2019 року про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, актом про проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) від 01 квітня 2019 року винесеного приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем, та свідоцтвом №243, видане 04 квітня 2019 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сніжко Д.В. про належність ОСОБА_3 на праві власності нежитлового приміщення, вбудованого в другий поверх двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 292,2 кв.м., в тому числі площею загального користування 41,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 (а.с. 22-24 копії акту, протоколу, свідоцтва).

Суд першоїінстанції,ухвалюючи рішенняпро частковезадоволення позовнихвимог,виходив зтого,що хочаспірне нежитлове приміщення було зареєстровано лише на ОСОБА_2 , однак факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання. За таких обставин, відчуження належної позивачу частки в приміщенні на публічних торгах без його згоди порушує його право як співвласника цього майна на вільне користування і розпорядження ним, що є неприпустимим.

За вимогами ст.ст.263, 264ЦПКУкраїни рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.

Статтею 60 СК Українивизначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючинормустатті 60 СК Українита визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні коштиабо спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Нормастатті 60 СК Українивважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не можевважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Матеріали справи не містять доказів, що спірне майно було придбано за спільні кошти подружжя.

Відповідно до частини першоїстатті 3 ЦПК України, частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті16, частиною першою статті215 ЦК Україниодним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостоюстатті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертоїстатті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей203,215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що при проведені електронних торгів відбулось порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня2016 року №2831/5 та доказів того, що ці порушення вплинули на результати торгів і права та законні інтереси позивача були порушені.

Як встановлено судом спірне нерухоме майно є іпотечним майном, належним за договором купівлі продаду від 17.10.2006 боржнику за кредитним договором ОСОБА_2 , окрім того, матеріали справи містять заяву позивача ОСОБА_1 від 25.10.2007, яку було подано приватному нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Літвіновій І.І. щодо надання ним згоди своїй дружині ОСОБА_2 на передачу нежилого приміщення в забезпечення її зобов`язань за кредитним договором перед первісним кредитором «ТАС-Комерцбанк» та свідчить про обізнаність позивача про можливість настання наслідків, у разі невиконання кредитних зобов`язань дружиною ОСОБА_2 , які зокрема полягають у реалізації іпотечного майна в рахунок погашення кредитного боргу.

Так, матеріалами справи встановлено, що є виконавчий документ про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи заборгованості за кредитним договором від 25.10.2007, яка станом на 01.09.2013 року становить 455416,92 грн. та за яким приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження. При проведенні виконавчих дій було встановлено, що боржник на праві власності має нерухоме майно, спірне нежиле приміщення, яке є іпотечним майном. З метою виконання виконавчого документа 25.10.2018 було описано та арештовано майно боржника, про що складено Постанову про опис та арешт, яка складена у присутності стягувача та боржника, у постанові зберігачем майна зазначено ОСОБА_2 . В подальшому арештоване майно реалізоване на електронних торгах в рахунок часткового погашення кредитних зобов`язань боржника перед стягувачем.

Колегія суддів вважає, що наявними у справі доказами спростовуються доводи позивача щодо незаконності дій приватного виконавця Сивокозова О.М., яким, на думку позивача була порушена процедура проведення електронних торгів та порушено його право як співвласника спірного нерухомого майна, оскільки питання щодо перевірки передачі майна в іпотеку, а також відповідність договорів нормам ЦПК України не належать до компетенції та обов`язків виконавця.

Частиною 3 статті 12ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказуокремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухваленим без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення про повну відмову ОСОБА_6 у задоволенні його позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Скаржником за подачу апеляційної скарги на рішення суду сплачено судовий збір у розмірі 9280,65 грн. (а.с.235,236), який слід стягнути з позивача на користь третьої особи.

Керуючись ст.ст.367,374, 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними, витребування майна з чужого володіння добросовісного набувача, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, визнання права власності у повному обсязі.

Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 9280,65 грн. (дев`ять тисяч двісті вісімдесят гривень 65 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 06 травня 2024 року.

Головуючий:

Судді: