Рішення

від 27.11.2023 по справі 442/7439/23

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/7439/23

Провадження №2/442/1470/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого - судді Медведика Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 19167,19 грн та середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 02.02.2021 по 02.08.2021 у розмірі 52665,28 грн, усього 71832,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 12.07.2004 по 01.02.2021 перебувала у трудових відносинах з Відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації. Під час роботи їй було нараховано, але не виплачено заробітну плату на суму 19167,19 грн. Крім цього вважає, що відповідач повинен їй виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку в період з 02.02.2021 по 02.08.2021 у розмірі 52665,28 грн. Звернення до відповідача з вимогою щодо виплати заборгованості не дало результатів, а тому змушена звернутися з даним позовом до суду.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Мотивує тим, що нарахування заробітної плати позивачці здійснювалось із районного бюджету. Рішенням сесії Дрогобицької районної ради від 29.12.2021 №28 "Про передачу бюджетних установ та майна зі спільної власності територіальних громад Дрогобицького району Львівської області до комунальної власності об`єднаних територіальних громад Дрогобицького району" вирішено передати, серед іншого, до Дрогобицької міської ради установи освіти - Забезпечення діяльності інших закладів у сфері освіти (централізована бухгалтерія шкіл відділу освіти та господарська група централізованого обслуговування навчальних закладів та установ відділу освіти). . Відділ освіти, в якому працювала позивачка, є об`єктом спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст; є комунальною установою, засновником якої є Дрогобицька районна рада. Відтак, відділ освіти Дрогобицької РДА не є засновником даної установи і не може відповідати за позовом у даній справі. Разом з тим, надійшло письмове клопотання про застосування строків позовної давності у даній справі.

Ухвалою від 23.10.2023 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу роз`яснено право на подання відповіді на відзив, а відповідачу - право на подання заперечення.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.07.2004 по 01.02.2021 перебувала у трудових відносинах з Відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації.

З наказу Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації №4 від 02.02.2021 вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з посади згідно ст.38 КЗпП України.

Довідкою про доходи №162 від 15.04.2021 стверджується, що загальна сума нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за період з січня 2021 року по день звільнення лютий 2021 року становить 19167,19 грн.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд також враховує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» регламентовано, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача про те, що Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації не може відповідати за даним позовом, є безпідставними, оскільки у трудовій книжці позивача чітко зазначено роботодавця - Відділ освіти Дрогобицької райдержадміністрації. Така ж позиція викладена у постановах Львівського апеляційного суду від 07.09.2022 у справі №442/5927/21, провадження № 22-ц/811/1257/22, від 24.01.2023 у справі №442/1147/22, провадження №22-ц/811/902/22, а саме, спростовано твердження відповідача про те, що Відділ освіти Дрогобицької райдержадміністрації є неналежним відповідачем у справі.

Поряд з тим, у рішенні Дрогобицької районної ради №25 від 24.12.2020 «Про затвердження районного бюджету Дрогобицького району на 2021 рік» зазначено, що на Дрогобицьку районну державну адміністрацію покладено обов`язок забезпечити врахування розпорядниками коштів районного бюджету першочергово потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ, відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати, тощо (п. 10.2).

Згідно з матеріалами справи, процедура ліквідації відповідача розпочалась несвоєчасно, зокрема, як вбачається з розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації від 29.04.2021 №81 «Про припинення юридичної особи - відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації», вирішено припинити шляхом ліквідації юридичну особу - Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації.

Отже, на час виникнення заборгованості перед позивачем, як і на час розгляду даної справи, Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації не ліквідовано і на даний час така юридична особа перебуває в стані припинення.

Відповідно до ст.1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до ч.1 ст.2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до ст. 12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, відповідачем - відділом освіти порушено право позивача на отримання заробітної плати, в тому числі, заборгованості по виплаті такої.

Зважаючи на записи у трудовій книжці позивача про те, що остання перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 12.07.2004 по 01.02.2021, відповідач безпідставно не виплатив нараховану заробітну плату за період з січня 2021 року по лютий 2021 року, а тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії на користь позивача нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з січня 2021 року по лютий 2021 року в сумі 19167,19 грн.

З наведених підстав суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача нараховану та невиплачену їй заробітну плату.

Разом з тим, у ст.117 КЗпП України встановлена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у зазначеній нормі регламентовано, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №905/361/19 від 19 травня 2020 року, зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

Визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок).

У відповідності до абз.3 п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. У разі, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяця роботи. Як вбачається обставин справи, двома останніми місяцями роботи ОСОБА_1 перед звільненням були грудень 2020 року та січень 2021 року.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - п.5 Порядку.

При цьому, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів - п.8 Порядку.

Цим же пунктом встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.

Для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом береться заробітна плата ОСОБА_1 (довідка про доходи №162 від 15.04.2021) за відпрацьовані дні в грудні (22 дні) 2020 року та січні (19 днів) 2021 року, поділивши на кількість цих відпрацьованих днів: 17413,50/41 день = 424,72 грн/день.

З 02 лютого 2021 року по 02 серпня 2021 року було 124 роб дні. Середній аробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 124 дні Х 424,72 грн/день= 52665,28 грн.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку також підлягають до задоволення.

Щодо посилання представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України, якою врегульовано строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України встановлено карантин.

У подальшому, постановами Кабінету Міністрів України від №239 від 25.03 2020, №291 від 22.04.2020, №392 від 20.05.2020, №641 від 22.07.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1423 від 23.12.2022, №383 від 25.04.2023 карантин продовжувався до 30.06.2023 на усій території України.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів дотримання відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України в частині направлення позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.

За таких обставин, підстав для застосування строків давності судом не встановлено.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів із вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як слід розподілити між сторонами судові витрати. Отже, згідно з вимогами ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача 1073,60 грн понесених нею витрат по оплаті судового збору (за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку) та в користь держави 1073,60 грн судового збору (за позовну вимогу про стягнення заробітної плати), від сплати якого позивач звільнена на підставі ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги задоволити.

Стягнути з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 19167,19 грн (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят сім гривень 19 копійок) та середній заробіток за період затримки розрахунку з 02.02.2021 по 02.08.2021 у розмірі 52665, 28 грн (п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 28 копійок), разом 71832,47 грн (сімдесят одну тисячу вісімсот тридцять дві гривні 47 копійок).

Стягнути з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 1073,60 грн понесених нею судових витрат.

Стягнути з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії в користь держави 1073,60 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_1 .

Відповідач: Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії, ідентифікаційний код - 02144522, юридична адреса - вул. І.Франка, буд.2, с. Лішня, Дрогобицький район, Львівська область, фактична адреса - вул. 22 Січня, 37, м. Дрогобич Львівської області.

Суддя Медведик Л.О.