Постанова

від 14.11.2023 по справі 198/19/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8581/23 Справа № 198/19/23 Головуючий упершій інстанції: Жмуд Н. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргоюГоловного управлінняДержеокадастру уДніпропетровській областіна заочнерішення Юр`ївськогорайонного судуДніпропетровської областівід 17липня 2023року посправі запозовом Головногоуправління Держгеокадаструу Дніпропетровськійобласті до ОСОБА_1 ,третя особа-Фермерське господарство"Красноармєєц",про конфіскаціюземельних діляноксільськогосподарського призначення,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2021 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації, 03.08.2018 зареєстровано право приватної власності на земельні ділянки площею 10,5860 га за кадастровим номером 1225982800:01:001:0216 та площею 10,2430 га за кадастровим номером 1225982800:01:001:0217 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Новоіванівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області. Підставами для державної реєстрації прав власності є свідоцтва про право на спадщину №252 та 253, видані 05.07.2018 державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пасевіним А.О. Згідно договорів оренди землі №347 та 348 від 30.07.2018 ці земельні ділянки площею 10,5860 га за кадастровим номером 1225982800:01:001:0216 та площею 10,2430 га за кадастровим номером 1225982800:01:001:0217 передані в оренду ОСОБА_1 Фермерському господарству «Красноармєєц» строком на 49 років 11 місяців з моменту підписання договорів. Відповідачем з 05.07.2018, тобто з дати отримання свідоцтв про право на спадщину на вказані земельні ділянки та державної реєстрації права власності на них у Державному реєстрі речових прав, упродовж строку, встановленого частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України не відчужено земельні ділянки, тому вони, згідно вимог статті 145 Земельного кодексу України, підлягають конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Зі змісту ч. 1 ст. 348 ЦК України вбачається, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду. Тому позивач просив

припинити право власності ОСОБА_1 (громадянина Російської Федерації) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 10,5860 га за кадастровим номером 1225982800:01:001:0216 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території на території Новоіванівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області шляхом її конфіскації;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41922116 від 05.07.2018 державного нотаріуса Юр`ївської державної нотаріальної контори Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пасевіна А.О. та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 10,5860 га з кадастровим номером 1225982800:01:001:0216 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельні ділянку;

припинити право власності ОСОБА_1 (громадянина Російської Федерації) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 10,2430 га за кадастровим номером 1225982800:01:001:0217 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території на території Новоіванівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області шляхом її конфіскації;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41923577 від 05.07.2018 державного нотаріуса Юр`ївської державної нотаріальної контори Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пасевіна А.О. та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 10,2430 га з кадастровим номером 1225982800:01:001:0217 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельні ділянку.

Заочним рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2023 року позов задоволено частково. Вирішено припинити ОСОБА_1 (громадянин РФ) право власності на земельну ділянку площею 10,5860 га за кадастровим номером 1225982800:01:001:0216, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, колишня Новоіванівська сільська рада Юр`ївського району Дніпропетровської області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.12.2014 року відділом Держземагенства в Покровському районі Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1591695812259, шляхом її примусового відчуження з виплатою виручених коштів ОСОБА_1 за вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Припинити ОСОБА_1 (громадянин РФ) право власності на земельну ділянку площею 10,2430 га за кадастровим номером 1225982800:01:001:0217, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, колишня Новоіванівська сільська рада Юр`ївського району Дніпропетровської області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.12.2014 року відділом Держземагенства в Покровському районі Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1591755212259, шляхом її примусового відчуження з виплатою виручених коштів ОСОБА_1 за вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 (громадянин РФ) на користь Головного управління Держгеокадастру Дніпропетировської області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5170,10 грн.

В апеляційній скарзі ГУ Держеокадастру у Дніпропетровській області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу, які не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного рішення з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_2 належали земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 10,5860 га (кадастровий номер 1225982800:01:001:0216), розташована на території Новоіванівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 111-ДП №075238, виданого Новоіванівською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області 19.09.2002 року (а.с. 36, 37 т.1) та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 10,2430 га (кадастровий номер 1225982800:01:001:0217), розташована на території Новоіванівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 111 ДП №075239, виданого Новоіванівською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області 19.09.2002 року (а.с 60, 61 т.1).

Юр`ївською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 05 липня 2018 року відповідачу ОСОБА_1 були видані Свідоцтво про право на спадщину за повітом на земельну ділянку площею 10,5860 га (кадастровий номер 1225982800:01:001:0216), зареєстроване в реєстрі за №252 (а.с 41 т.1) та Свідоцтво про право на спадщину заповітом на земельну ділянку площею 10,2430 га (кадастровий номер 1225982800:01:001:0217), зареєстроване в реєстрі за №253 (а.с. 85 т.1).

На підставі вказаних вище свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 05.07.2018 року №252 та №253, 05 липня 2018 року було внесено відомості у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 10,5860 га з кадастровим номером 1225982800:01:001:0216 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1591695812259) та на земельну ділянку площею 10,2430 га з кадастровим номером 1225982800:01:001:0217 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1591755212259) (а.с. 31, 63 т.1).

Таким чином, ОСОБА_1 в порядку спадкування набув у власність зазначені вище земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які за договорами оренди землі №347 та №346 від 30 липня 2018 року (а.с. 56-59, 88-91 т.1) передав у користування строком до 30 червня 2068 року Фермерському Господарству «Красноармєєц», про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 62, 65 т.1).

Рішенням Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області від 02.12.2020 року про початок реорганізації юридичних осіб органів місцевого самоврядування шляхом приєднання було розпочато процедуру реорганізації юридичної особи Новоіванівської сільської ради (ЄДРПОУ 04525107), місце знаходження Дніпропетровська область, Юр`ївський район, село Новоіванівське, вул. Центральна, будинок 14А шляхом приєднання до Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04338472) місце знаходження: Дніпропетровська область, Юр`ївський район, селище міського типу Юр`ївка, вулиця Центральна, будинок 63 (а.с 56 т. 2).

За змістом положень ст.41Конституції України, ст. 319, 321ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч.1 ст. 39 даного Закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Тому, оскільки спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч.1 ст.181 ЦК України), знаходяться на території України, то на них поширюється дія права України.

Приписами ст. 378 ЦК України визначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Аналогічне положення передбачено щодо таких стратегічно важливих об`єктів, як надра, атмосферне повітря, води та ін.

Відповідно до ст.14 Конституції України, ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Іноземці (особи без громадянства)підпадають під дію національного права, що регулює правовідносини з приводу набуття права власності,з окремими винятками (ст.374ЦК України). Зокрема, це обмеження права іноземців на отримання у власність земель сільськогосподарського призначення, передбачені ст. 22, 81 ЗК України. Землі сільськогосподарського призначення, до яких належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження,сіножаті,пасовища та перелоги), не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно з ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Дана норма також кореспондується з ч. 1 ст. 145 ЗК України, відповідно до якої, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Разом з тим, невиконання іноземними особами та особами без громадянства вказаного обов`язку у відповідності до п. «д» ч. 1 ст. 143, ч. 2 ст. 145 ЗК України є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку й така земельна ділянка примусовому відчуженню за рішенням суду.

Як встановлено судом, власником спірних земельних ділянок ОСОБА_1 став 05.07.2018 року.

Для оформлення спадщини ОСОБА_1 25.09.2017 року надав нотаріально посвідчену довіреність для представлення його інтересів ОСОБА_3 (а.с. 39-40 т.1). При посвідченні даної довіреності державним нотаріусом, ОСОБА_1 пред`являв паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 07.08.2002 року код підрозділу 462-014 Курчатовським ГРОВД Курської області (а.с.с 37 т.1) та картку фізичної особи - платника податків від 16.09.2009 року про присвоєння йому Державною податковою адміністрацією України ідентифікаційного номера НОМЕР_2 (а.с. 38 т.1).

При укладенні договорів оренди землі ОСОБА_1 також скористався паспортом іноземця - громадянина НОМЕР_3 , виданий 07.08.2002 року код підрозділу 462-014 Курчатовським ГРОВД Курської області та картку фізичної особи - платника податків від 16.09.2009 року про присвоєння йому Державною податковою адміністрацією України ідентифікаційного номера НОМЕР_2 (а.с. 56-59, 88-91 т.1).

Наведене вище свідчить, що на момент отримання Свідоцтв про право на спадщину на спірні земельні ділянки, внесення відповідної інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 був громадянином РФ.

Крім того, відповідно до листа Головного Управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 22.03.2023 року №419/1237.1-23, відсутня інформація щодо документування паспортом громадянина України, посвідками на тимчасове проживання або постійне проживання громадянина РФ ОСОБА_1 (а.с. 208 т.1).

Отже, ОСОБА_1 набув у спадок земельні ділянки сільськогосподарського призначення як громадянин РФ у липні 2018 року, тому він протягом року з часу виникнення прав на земельні ділянки та оформлення речових прав на нерухоме майно (05 липня 2018 року), зобов`язаний був відчужити вказані земельні ділянки до 05 липня 2019 року, однак цей обов`язок не виконав.

Натомість, норма п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, якою встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення ч. 4 ст. 81 ЗК України є імперативними.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; враховуючи відсутність факту добровільного відчуження іноземним громадянином - ОСОБА_1 до 05.07.2019 року й по час ухвалення рішення успадкованих земельних ділянок, - колегія дійшла висновку, що право власності відповідача на земельні ділянки площею 10,5860га зкадастровим номером1225982800:01:001:0216та площею10,2430га зкадастровим номером1225982800:01:001:0217підлягає припиненню шляхом примусового відчуження цих земельних ділянок за рішенням суду.

Суд звертає увагу, що примусове відчуження спірних земельних ділянок без компенсації відповідачу їх вартості було б порушенням його права власності в частині забезпечення принципу «справедливої рівноваги», а саме між законною метою, що передбачається для досягнення цілі, та засобами, які використовуються.

Одночасно суд констатує, що в силу приписів ст.5 ЦК України право власності ОСОБА_1 на успадковані земельні ділянки слід припинити саме в такий спосіб, оскільки він був встановлений приписами законодавства, чинного на момент існування спірних правовідносин, а не шляхом конфіскації земельних ділянок на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, згідно змісту позовних вимог, що у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» №552-ІХ від 31.03.2020 стало можливим лише з 01 липня 2021 року.

При цьому, суд наголошує, що положенням ч.4 ст.145 ЦК України в новій редакції передбачається конфіскація земельної ділянки з їїоплатним вилученням (ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику).

Крім того, згідно ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК України).

За змістом підпункту 33) пункту 4 Положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14січня 2015№15,Державна службаУкраїни зпитань геодезії,картографії такадастру (Держгеокадастр)відповідно допокладених нанього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом (підпункт 42) пункту 4 Положення від 14 січня 2015 №15).

Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання. У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі).

Виходячи з викладеного, враховуючи завдання цивільного судочинства, зокрема, ефективний захист інтересів держави, від імені якої у даній справі виступає Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, колегія дійшла висновку про наявність підстав для припинення права власностівідповідача (громадянина РосійськоїФедерації)на спірніземельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,5860 га з кадастровим номером 1225982800:01:001:0216 та площею 10,2430 га з кадастровим номером 1225982800:01:001:0217, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, шляхом їх примусового відчуження з виплатою виручених коштів ОСОБА_1 за вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

На викладене вище місцевий суд увагу не звернув та не зазначив у резолютивній частині рішення на чию користь ухвалене рішення про припинення права власності на земельні ділянки. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволених позовнихвимог зухваленням у скасованій частині нового судового рішення.

Щодо позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію, колегія зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц.

У даній справі свідоцтва про право на спадщину на спірні земельні ділянки недійсними не визнавались. Законність (незаконність) набуття відповідачем права на земельні ділянки предметом розгляду даної справи не були. Припинення права відповідача на спірні земельні ділянки є наслідком невиконання встановленого законом обов`язку відповідача з відчуження земельних ділянок.

Отже, підстави для скасування рішень державного нотаріуса Юр`ївської державної нотаріальної контори Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пасевіна А.О. про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41922116 від 05.07.2018 та індексний номер 41923577 від 05.07.2018 - відсутні.

Таким чином, заочне рішенняЮр`ївського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від17липня 2023року в іншій частині підлягає залишенню без змін.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управлінняДержеокадастру уДніпропетровській області задовольнити частково.

Заочне рішенняЮр`ївського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від17липня 2023року в частині задоволених позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.

Припинити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 07.08.2002 року код підрозділу 462-014 Курчатовським ГРОВД Курської області, адреса проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку площею 10,5860 га за кадастровим номером 1225982800:01:001:0216, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області (колишня Новоіванівська сільська рада Юр`ївського району Дніпропетровської області), зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.12.2014 року (орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ Держземагенства в Покровському районі Дніпропетровської області; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1591695812259), на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428) шляхом її примусового відчуження з виплатою виручених коштів ОСОБА_1 за вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Припинити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 07.08.2002 року код підрозділу 462-014 Курчатовським ГРОВД Курської області, адреса проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку площею 10,2430 га за кадастровим номером 1225982800:01:001:0217, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області (колишня Новоіванівська сільська рада Юр`ївського району Дніпропетровської області), зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.12.2014 року (орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ Держземагенства в Покровському районі Дніпропетровської області; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1591755212259), на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (кодЄДРПОУ 39835428) шляхом її примусового відчуження з виплатою виручених коштів ОСОБА_1 за вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

В іншійчастині заочнерішення Юр`ївськогорайонного судуДніпропетровської областівід 17липня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова