Ухвала

від 07.12.2023 по справі 903/1043/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

07.12.2023м. ДніпроСправа № 903/1043/23

за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Нафта", м. Дніпро

про стягнення 6 138 902,36 грн.

Суддя Колісник І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Нафта" заборгованості в сумі 6 138 902,36 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 92083,54 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № 273/2/2118 від 01.04.2021 щодо повної та своєчасної оплати товару (нафтопродуктів), поставлених позивачем у межах додатків до цього договору № 1/04 від 06.04.2021, № 1/05 від 01.05.2021, № 1/06 від 01.06.2021, № 1/07 від 01.07.2021, № 1/08 від 01.08.2021, № 1/09 від 01.09.2021, №1/11 від 01.11.2021 № 1/12 від 01.12.2021 та № 1/01 від 01.01.2022.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.10.2023 у справі №903/1043/23 позовні матеріали передані за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 справу № 903/1043/23 передано для розгляду судді Коліснику І.І.

Ухвалою суду від 06.11.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України та запропоновано заявнику протягом десяти календарних днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

13.11.2023 від представника позивача адвоката Михайленко А.М. засобом поштового зв`язку надійшли заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.11.2023 позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначення підготовчого засідання на 14.12.2023.

05.12.2023 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Михайленко А.М. № 14/11-1837 від 29.11.2023 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову в розмірі 6138902,36 грн.

При цьому заява про забезпечення позову обґрунтована наявністю об`єктивних підстав вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Нафта" може не виконати свої грошові зобов`язання внаслідок свідомого протиправного ігнорування виконання цих зобов`язань.

На підтвердження зазначеного заявник посилається на те, що відповідно до інформації, яка міститься на веб-сайті https://opendatabot.ua.c/42342698, статутний капітал відповідача становить лише 4000,00 грн; свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.05.2023; остання фінансова звітність опублікована за 2020 рік.

Можливість застосування судом обраного позивачем заходу забезпечення позову заявник вмотивовує висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

Правовими підставами заяви про забезпечення позову заявник зазначає статті 136 140 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом, унормованим частиною першою статті 140 цього Кодексу, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

ВИСНОВКИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Усталена правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відтак, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18; постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21).

За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви.

За змістом частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник жодного доказу на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суду не надав.

Доводи заявника, покладені в основу його заяви про забезпечення позову, не характеризують фінансовий стан відповідача, зокрема його платоспроможність та не свідчать про наявність/відсутність ліквідних активів, в тому числі рухомого/нерухомого майна тощо.

Посилання на незначний розмір статутного капіталу відповідача не є показовим в цьому сенсі, не розкриває вартості його чистого прибутку, оскільки за змістом статей глав Ш, IV Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статутний капітал має відношення до створення товариства, участі його учасників в управлінні товариством, виплати учасникам товариства дивідендів.

Інформація про податковий облік та фінансову звітність відповідача стосується дотримання останнім бухгалтерської, податкової дисципліни й також не є інформативною для висновку про рівень платоспроможності відповідача.

Свідоме протиправне ігнорування відповідачем виконання ним своїх зобов`язань, на що посилається позивач, потребує, перш за все, встановлення судом існування таких зобов`язань у відповідача, однак ці обставини встановлюється судом на підставі доказів лише під час розгляду справи по суті.

Отже, заявник не надав доказів для висновку про те, що майно, грошові кошти відповідача в межах ціни позову, по-перше, наявні у відповідача й, по-друге, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що створить перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Посилання позивача на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені в постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, не дають підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки Суд у справі, що розглядалася, не відступив від концептуальних попередніх висновків щодо правових підстав застосування забезпечення позову, передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України. У справі №908/2382/21 Суд вирішував питання щодо можливості накладення арешту на нерухоме майно в забезпечення позову про стягнення грошових коштів. Тобто, досліджувалося питання адекватності заходу забезпечення позову.

Відтак, правові підстави для забезпечення позову за обставин, зазначених заявником, відсутні.

Позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду з аналогічною заявою, підтвердженою належними й допустимими доказами, протягом усього часу розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 07.12.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Колісник