Рішення

від 04.12.2023 по справі 905/966/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.2023р. Справа №905/966/23

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача 1: Фермерського господарства "Мензяк", с. Званівка, Бахмутський район, Донецька область

до відповідача 2: ОСОБА_1 , с. Званівка, Бахмутський район, Донецька область

про стягнення 558 786,11грн.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фермерського господарства "Мензяк" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №33244724-КД-1 від 16.12.2021 в розмірі 558786,11грн, з яких: 250000,00грн - сума основного боргу, 58786,11грн заборгованість за процентами, 250000,00грн - заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання Фермерським господарством "Мензяк" зобов`язань за кредитним договором №33244724-КД-1 від 16.12.2021, внаслідок чого виникла заявлена заборгованість. Враховуючи, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір поруки №33244724-ДП-1/1 від 16.12.2021, позивач просить стягнути заборгованість з відповідачів як солідарних боржників.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.07.2023 зобов`язано Державну міграційну службу України та Міністерство соціальної політики надіслати інформацію про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .

15.08.2023 на запит суду від Державної міграційної служби України надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

30.08.2023 від Міністерства соціальної політики надійшла відповідь, що станом на 08.08.2023 ОСОБА_1 з 27.08.2022 фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/966/23; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 19.10.2023 для подання через канцелярію суду відзиву на позов.

Відповідно до сформованої у системі «Діловодство спеціалізованого суду» довідки про доставку електронного листа, ухвала про відкриття провадження у справі доставлена 19.09.2023 до електронної скриньки позивача та відповідачів, які вказані у позові. Відповідачу-2, ОСОБА_1 , ухвала була також надіслана на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

Копія ухвали про відкриття провадження у справі також надсилалася засобами поштового зв`язку відповідачу-2 за його зареєстрованою адресою як внутрішньо переміщеної особи. Про розгляд справи за його участю ОСОБА_1 був повідомлений особисто в тому числі шляхом передачі телефонограми 19.09.2023.

29.09.2023 через канцелярію суду від голови Фермерського господарства "Мензяк" ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких банком було вказано недостовірну інформацію про наявну суму заборгованості за іншими двома кредитними договорами та кредитним лімітом, а також за несплачені відсотки за ними. Відповідно до пояснень внаслідок бойових дій майно фермерського господарства було пошкоджено, робота господарства зупинена, відповідно до витягу єдиного реєстру досудових розслідувань господарство визнано потерпілим у кримінальному провадженні за його зверненням про знищення посивів врожаю, пошкодження майна та викрадення вантажних автомобілів. В свою чергу голова господарства був вимушений евакуюватися до іншої області та стати на облік як вимушено переміщена особа. При розгляді справи просить суд врахувати відсутність фінансової можливості у голови господарства як поручителя сплатити виниклий перед банком борг.

Відповідно до пояснень голова господарства неодноразово звертався до позивача з проханням перегляду умов кредитного договору у зв`язку зі скрутним становищем підприємства викликаним активними бойовими діями в місті здійснення основної діяльності господарства, однак позивачем було повідомлено про неможливість зміни договірних умов кредитування.

У підтвердження доводів, до пояснень приєднані у копіях: наказ від 30.04.2022 про призупинення трудових відносин з працівниками господарства, листування з позивачем, довідки стосовно адреси тимчасового проживання ОСОБА_1 , листування щодо поданої заяви (повідомлення) про кримінальне правовопорушення, лист начальника обласної військової адміністрації від 23.01.2023 №29/5-23, довідка №189 від 03.02.2023 щодо місця розташування фермерського господарства, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

За змістом звернення голова господарства просить суд витребувати від АТ КБ «Приватбанку» ще два позови по іншим двом кредитним договорам «ФГ «Мензяк» та у разі можливості розглядати їх однією судовою справою.

Статтею 173 ГПК України передбачена можливість суду за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Водночас заявником не вказано які саме справи необхідно об`єднати в одне провадження зі справою №905/966/23, відомості наявності у провадженні господарського суду Донецької області інших справ за участю Фермерського господарства "Мензяк" та ОСОБА_1 у якості відповідачів відсутні, у зв`язку з чим клопотання про об`єднання позовів залишається без розгляду.

16.10.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про приєднання до матеріалів справи копії Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань та клопотання про надання для ознайомлення копії позовної заяви.

26.10.2023 на електрону адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви з додатками на електрону адресу відповідача 2 - nadin.0106@ukr.net.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ст.116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи відкриття провадження у справі 19.09.2023, оскільки закінчення 60-ти денного строку припадає на вихідний день, останнім днем строку розгляду справи є 20.11.2023.

Статтею 8 Конституції України, закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Крім того, згідно п.7 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

За приписами ч.2 ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Савенков проти України" від 02.05.2013 "Папазов проти України" від 15.03.2012 зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Отже, строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи, поведінка заявників та об`єктивна необхідність вчинення процесуальних дій.

Враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на обставини, пов`язані із збройною агресію проти України, включення Харківської міської територіальної громади (місцезнаходження Господарського суду Донецької області) до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, а також обставини особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду Донецької області, повний текст рішення складений судом у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

16.12.2021 між Акціонерним Товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач, банк) та Фермерським господарством «МЕНЗЯК» (далі - відповідач 1, позичальник) укладено кредитний договір №33244724-КД-1 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

КУБ під заставу (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що термін повернення кредиту зазначений у п. А3 цього договору.

За приписами п. 1.3 договору усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору.

Згідно з п. А1, А2, А3 Розділу А істотними умовами кредитування є вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія з лімітом у розмірі 500 000грн на поповнення обігових коштів, термін повернення кредиту - 01.12.2024.

Відповідно до п.А.5 зобов`язання позичальника забезпечуються договором поруки №33244724-ДП-1/1 від 16.12.2021 року.

У п.А6 договору сторони дійшли згоди, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14.31 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 17.31% річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього Договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.6. цього договору , при цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6. цього договору та дати початку її нарахування (п.п. А.6.1. договору)

За умовами п.А.6.2 договору сторони узгодили, що по закінченню кожних 12 місяців з дня укладання цього договору розмір процентів за користування кредитом, що зазначений в п.п. А.6, А.6.1, А.7. цього договору, може бути переглянуто за ініціативою однієї із сторін, про що сторони укладають договори про внесення змін до цього договору. У випадку відмови позичальника від розміру процентної ставки, переглянутої за ініціативи банку, сторони узгодили, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі облікової ставки НБУ на дату перегляду, помноженої на 3, про що банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням дати початку їх нарахування без внесення змін до цього договору.

Пунктом А.7. договору сторони визначили, що у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 28.62% річних від суми простроченої заборгованості кредитом.

Відповідно до п. А.8. проценти встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п.7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п.2.3.2 цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору.

За змістом підпункту г) пункту 2.3.2 договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, в т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк має право на свій розсуд згідно зі ст. 651 ЦКУ, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє клієнта від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Пунктом 4.8 договору погоджено, що нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань (п.6.1 та п.6.2 договору).

Кредитний договір підписаний електронними підписами представників позивача та відповідача 1, що підтверджується протоколом перевірки електронного підпису.

У якості Додатку №1 до кредитного договору сторони уклали графік платежів, відповідно до якого погодили погашення кредиту сумами у розмірі 38461,54грн у період з 01.05.2022 по 01.12.2024.

16.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п.А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва (далі - Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п. 2.1. Додаткової угоди №1 за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладення цієї додаткової угоди розмір 14.31% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:

Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше Індекс UIRD(12міс) =6% (обмеження встановлюються на дату укладення цієї додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п.2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень., де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Дані про величину індексу UIRD є загальновідомими в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди №1 у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;

в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Згідно з п. 2.7 Додаткової угоди №1 погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами у строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

У якості Додатку №1 до Додаткової угоди №1 позивач та відповідач 1 погодили графік платежів, відповідно до якого погодили погашення кредиту сумами у розмірі 38461,54грн у період з 01.05.2022 по 01.12.2024.

За умовами п. 5 Додаткової угоди №1 вона є чинною з моменту її підписання сторонами та припиняє свою дію згідно обставин, визначених в п. 4 цієї угоди.

Додаткова угода підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги", та є невід`ємною частиною договору.

Враховуючи умови п.3.1 та А.5 кредитного договору, зобов`язання позичальника забезпечуються договором поруки №33244724-ДП-1/1 від 16.12.2021.

Так, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №33244724-ДП-1/1 від 16.12.2021 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань ФГ Мензяк (боржник) зобов`язань за кредитним договором №33244724-КД-1 від 16.12.2021 невідновлювальної кредитної лінії на суму 50000,00грн з терміном дії до 01.12.2024.

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до пункту 1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У п.п 2.1.2 договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання (зобов`язань). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення договору. У випадку виконання боржником або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

Договір поруки підписаний електронними підписами представника позивача та відповідачем 2, що підтверджується протоколом перевірки електронного підпису.

Відповідно до підпункту "в" пункту 1 Додаткової угоди №1 від 16.12.2021 позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151. При цьому позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

Судом встановлено, що 31.12.2020 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі - гарант) та АТ КБ "Приватбанк" (далі - бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 (далі - договір про надання державної гарантії) для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151.

Пунктом 1.1 даного договору визначено, що принципал - це суб`єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля; портфель - це сукупність усіх кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією

Відповідно до п. 2.1 договору про надання державної гарантії гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

За умовами пунктів 2.5, 2.6 договору про надання державної гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50%.

Згідно з п. 5.1 договору про надання державної гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виник гарантійний випадок.

За умовами п. 5.3 договору про надання державної гарантії бенефіціар зобов`язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги гаранту.

Відповідно до п. 5.5 договору про надання державної гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог, сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією (ССГ) згідно з вимогою раз на місць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги).

У разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки (п. 6.1. договору про надання державної гарантії).

Відповідно до п. 6.2. договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1. та 6.3. цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору за таким проблемним кредитом (п.6.2.1 договору гарантії);

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 6.2.2. Договору гарантії).

Відповідно до п.2.13. Додаткової угоди №1 від 16.12.2021 до кредитного договору позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї угоди).

За змістом п. 2.14. Додаткової угоди №1 від 16.12.2021 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання кредитного договору банк надав Фермерському господарству "Мензяк" кредитні кошти в розмірі 500000,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по рахунку позичальника за період з 16.12.2021 по 15.02.2023 та копією платіжного доручення №DІСО8В4YІD від 18.12.2021.

Як стверджує позивач і не заперечується головою господарства ОСОБА_1, відповідач 1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором, а саме не здійснював поточні платежі, які передбачені відповідним графіком.

За даними банку станом на 29.11.2022 у відповідача 1 утворилась прострочена заборгованість по платежам з повернення кредитних коштів у сумі 153846,16грн, яка утворилась по чотирьом платежам зі строком оплати 01.05.2022, 01.09.2022, 01.10.2022 та 01.11.2022., та по оплаті процентів у сумі 3800,96грн.

У зв`язку з наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором банк 06.12.2022 надіслав позичальнику електронною поштою повідомлення вих.№11216KT2LS10T від 05.12.2022 про одностороннє розірвання кредитного договору з 04.01.2023, вимагав до 04.01.2023 здійснити погашення заборгованості в повному розмірі, загальний розмір якої станом на 29.11.2022 склав 549665,28грн. У підтвердження направлення вказаного повідомлення на електронну пошту minzakaleksey@gmail.com до матеріалів позову приєднана роздруківка сторінки електронної пошти позивача.

09.01.2023 банк надіслав гаранту - Міністерству фінансів України вимогу від 06.01.2023 №110 про сплату коштів за гарантією за кредитним договором №33244724-КД-1 від 16.12.2021 в розмірі 250000,00грн на рахунок банку.

10.01.2023 банк надіслав відповідачу 1 електронною поштою повідомлення вих. №11216KT2LS10T від 06.01.2023 про надсилання вимоги гаранту. У підтвердження направлення 10.01.2023 вказаного повідомлення на електронну пошту minzakaleksey@gmail.com до матеріалів позову приєднана роздруківка сторінки електронної пошти позивача.

03.02.2023 здійснено погашення заборгованості за спірним кредитним договором в сумі 250000,00грн за рахунок коштів державної гарантії, що підтверджується відповідною випискою банку.

Таким чином, залишок неповернутих відповідачем 1 кредитних коштів на користь банку складає 250000,00грн, а сума сплаченого кредиту в розмірі 250000,00грн, яка була перерахована в оплату кредиту за рахунок коштів державної гарантії, пред`явлена банком до стягнення в порядку регресу на умовах договору про надання державної гарантії.

За користування кредитом в період з 19.12.2021 по 05.01.2023 банком нараховані проценти, залишок заборгованості за якими (враховуючи часткові оплати) складає 58786,11грн.

Несплата позичальником виниклої заборгованості та відсотків за користування кредитом стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Донецької області з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

За загальним положенням цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Проаналізувавши правовідносини між позивачем та відповідачем 1, які виникли з договору №33244724-КД-1, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є кредитним договором.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.188 ГК України та ст.525 ЦК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з положеннями ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У даному випадку підпунктом г) пункту 2.3.2 договору передбачено право банку здійснити одностороннє розірвання договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє клієнта від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Суд зазначає, що одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Як встановлено судом, Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" 06.12.2022 було направлено Фермерському господарству "Мензяк" повідомлення №11216KT2LS10T від 05.12.2022 про одностороннє розірвання кредитного договору з 04.01.2023, у якому також вимагав до 04.01.2023 здійснити погашення виниклої станом на 29.11.2022 заборгованості у загальному розмірі 549665,28грн.

Таким чином, починаючи з 04.01.2023 заборгованість позичальника з повернення суми кредиту та процентів за фактичний термін його користування є простроченою.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач 1 належним чином не виконав, що не спростовано головою фермерського господарства належними та допустимими доказами в порядку ст.ст. 77-78 ГПК України під час розгляду справи.

Банківськими виписками з 16.12.2021 по 15.02.2023 підтверджується дебіторська заборгованість відповідача 1 за кредитним договором у розмірі 500000грн., заборгованість за процентами (з урахуванням часткових оплат) у розмірі 58786,11грн.

У письмових поясненнях вих№5 від 25.09.2023 голова Фермерського господарства "Мензяк" зазначав про те, що позивачем вказано недостовірну інформацію про наявну суму заборгованості за кредитними договорами, а також несплаченим відсоткам за ними. Разом з цим, головою господарства в межах предмету та підстав даного позову не вказано яка саме сума боргу обліковується перед позивачем за його бухгалтерськими даними, не наведено будь-яких обґрунтувань у підтвердження своїх доводів разом з відповідними доказами.

Як вже встановлено судом, зобов`язання позичальника (відповідач 1) за кредитним договором №33244724-КД-1 від 16.12.2021 забезпечені договором поруки №33244724-ДП-1/1 від 16.12.2021, який укладений між Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

За умовами п. 1.2 договору поруки відповідач 2 відповідає перед позивачем за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до пункту 1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З огляду на викладене, відповідач 2 як поручитель відповідача 1 несе солідарну відповідальність за невиконання останнім своїх зобов`язань за кредитним договором.

Враховуючи те, що зобов`язання відповідача 1 було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України, позивач звернувся із відповідною вимогою до гаранта, який здійснив банку виплату в розмірі 250000грн, передбаченому гарантією.

Своє право на регресну вимогу до боржника (ч. 1 ст. 569 ЦК України) гарант реалізує шляхом наділення позивача повноваженнями на стягнення з відповідача сплаченої відповідно до гарантії суми, а також нарахованої пені (п. 6.1, 6.2, 6.8. 6.9 договору про надання державної гарантії, п. 2.11, 2.13, 2.14 Додаткової угоди №1 від 16.12.2021 до кредитного договору).

Відповідачі не надали суду доказів сплати заборгованості в заявленому розмірі або обґрунтованих заперечень проти розрахунку заборгованості.

Із змісту статей 509, 525, 526, 530 ЦК України та статті 193 ГК України вбачається, що кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Належні та допустимі докази в порядку ст.ст 77, 78 ГПК України погашення виниклої за кредитним договором №33244724-КД-1 від 16.12.2021 заборгованості суду не надані, факт наявності заборгованості перед позивачем не спростований головою Фермерського господарства "Мензяк" у адресованих суду письмових поясненнях.

За змістом поданого до суду письмового звернення, голова господарства звертає увагу суду на те, що внаслідок збройної агресії господарство зазнало значних збитків, на теперішній час відновлення його діяльності є неможливим, у нього як поручителя відсутня фінансова можливість здійснити погашення боргу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Таким чином, встановивши наявність порушеного права та правомірність заявлених позовних вимог суд повинен захистити порушене цивільне право.

За змістом ст. 193 ГК України, господарське законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобів`язань. Недотримання ж таких умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно з положеннями ст.218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 ЦК України визначені підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, вказаною нормою можливе звільнення саме від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому. Відтак, навіть встановлення факту настання форс-мажорних обставин за приписами вказаної правової норми не звільняє від виконання основного зобов`язання - повернення кредитних коштів.

Судом також враховано, що ч.2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Обставини неможливості сплатити виниклу заборгованість через відсутність необхідних коштів не є в розумінні ст.607 ЦК України підставою для припинення зобов`язання неможливістю його виконання.

За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю: грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (ст.607 ЦК України) або на відсутність вини (ст.ст. 614, 617 ЦК України чи ст.218 ГК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 12.04.2017 у справі №913/869/14.

Досліджуючи сам зміст поняття господарсько-правової відповідальності та належності до неї заявлених до стягнення грошових зобов`язань у вигляді заявлених річних за користування кредитом, суд зазначає, що останні за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а відповідно до умов договору та ч.1 ст. 1048 ЦК України є платою за надану позику (кредит).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідачів від заявлених до стягнення вимог позивача на підставі статей 614, 617 ЦК України, ст.218 ГК України.

Таким чином, посилання на завдані господарству воєнними діями збитки і неможливість погашення заборгованості до відновлення господарської діяльності не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку сплатити виниклу за договором заборгованість, не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на викладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 558786,11грн, з яких: 250000,00грн - сума основного боргу, 58786,11грн заборгованість за процентами, 250000,00грн - заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Мензяк» (84528, Донецька область, Бахмутський район, с. Званівка, вул. Корольова, буд. 29, код ЄДРПОУ 33244724) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №33244724-КД-1 від 16.12.2021, а саме: 250000,00грн - сума основного боргу, 58786,11грн заборгованість за процентами, 250000,00грн - заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією та судовий збір у розмірі 8381,79грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2023.

Суддя Ю.В. Макарова