Рішення

від 28.11.2023 по справі 910/11952/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023Справа № 910/11952/23Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд»

до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

про зобов`язання вчинити дії.

Представники:

від позивача: Труш Р.В.

від відповідача: Хмелюк А.П., Гєгіна І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено Договір №4-651 від 20.12.2021, однак відповідач порушив умови договору та безпідставно сформував дебіторську заборгованість у розмірі 131 400 000,00 грн та вимагає її сплати, з огляду на що позивач просить суд: зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості наданих позивачем послуг за Договором за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 з урахуванням отриманої державної допомоги у розмірі 131 400 000,0 грн, шляхом зменшення вартості наданих послуг на суму 131 400 00,00 грн та зобов`язати відповідача провести перерахунок вартості послуг за Договором за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 шляхом оформлення корегувальних актів (їх підписання обома сторонами) на суму зменшення вартості послуг за Договором за кожен окремий місяць.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 позовну заяву залишено без руху.

02.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.

За змістом ст. 176. Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 05.09.2023.

22.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

29.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відзив.

04.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 05.09.2023 прибули представники позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду, у підготовчому засіданні 05.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 26.09.2023 з огляду на задоволення клопотання позивача про оголошення перерви з метою ознайомлення з поданими запереченнями.

25.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

26.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача.

У підготовче засідання 26.09.2023 прибули представники позивача та відповідача.

Суд, розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, відмовив в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідач, обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, у якій, зокрема, зазначено, що вимога надати акт приймання-передачі електроенергії за відповідним договором купівлі-продажу не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (в цій справі - електроенергії), тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань. З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога позивача у цій справі про зобов`язання надати акт приймання-передачі електроенергії не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не приводить до поновлення порушеного права позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що у справі №905/1926/16 предметом позову була вимога виробника (позивача) про прийняття виконання зобов`язань за договором шляхом надання актів приймання-передачі електроенергії, тобто фактично заявлено вимогу про встановлення юридичного факту, який входить до підстав позову, що сам по собі не захищає порушене право виробника саме на отримання плати за переданий товар.

Тобто у справі №905/1926/16 з вимогою про прийняття виконання зобов`язань за договором звернулась особа, яка виступає кредитором у зобов`язанні зі сплати коштів, а тому Верховний Суд, власне, дійшов висновку, що в цьому разі заявлена вимога фактично є вимогою про встановлення преюдиції, яка не поновлює порушеного права позивача. Власне, кредитор у зобов`язанні зі сплати коштів повинен звертатись із відповідними вимогами про стягнення таких коштів у разі виникнення у боржника відповідного обсягу заборгованості, що буде розцінено судом як належний спосіб захисту, що поновлює порушене право.

В той же час, у справі, що розглядається, предметом позову є вимога особи-боржника (у зобов`язанні, що полягає у сплаті коштів) про зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме здійснити перерахунок вартості послуг за договором з огляду на покриття такої вартості за рахунок державного фінансування. Іншими словами, у позивача в даних зобов`язальних правовідносинах, виходячи з підстав заявленого позову, відсутні інші процесуальні можливості для захисту порушеного, як зазначає позивач, права.

Відтак, відносини, що були предметом дослідження у справі №905/1926/16 не є релевантними з тими, що розглядаються судом в межах даної справи.

При цьому, питання наявності чи відсутності порушеного права позивача або охоронюваного законом інтересу та, відповідно, належності та ефективності обраного способу захисту буде предметом оцінки судом при розгляді справи по суті.

У підготовчому засіданні 26.09.2023 оголошено перерву до 10.10.2023.

10.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі та клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 10.10.2023 прибули представники позивача та відповідача. Представник позивача подав клопотання про витребування доказів та про долучення матеріалів.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.10.2023.

23.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

24.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 24.10.2023 прибули представники позивача та відповідача. Представник позивача просив залишити без розгляду клопотання про витребування доказів. Представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Статтею 169 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З огляду на те, що представник позивача просив залишити клопотання про витребування доказів без розгляду, дане клопотання судом не розглядалось.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 14.11.2023.

13.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та заперечення на клопотання про долучення доказів.

У підготовче засідання 14.11.2023 прибули представники позивача та відповідача.

За наслідками розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження, судом відмовлено в його задоволенні з огляду на таке.

Так, у заяві про зупинення провадження відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 910/11952/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14643/23, зважаючи на те, що в межах справи № 910/14643/23 будуть встановлені обставини, які впливатимуть на об`єктивний, повний та неупереджений розгляд справи, зокрема, відносини сторін випливають з того ж договору, який ретельно та детально досліджено в судовому процесі по справі №910/14643/23 на підставі додаткових важливих доказів. Поряд із цим, прийняття рішення у цій справі, за твердженням відповідача, не встановить факту порушення договірних зобов`язань ТОВ «Зеонбуд», наявності заборгованості за договором та обов`язку здійснити оплату заборгованості.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Так, суд зазначає, що зібрані в межах справи № 910/11952/23 докази дозволяють встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, натомість викладені відповідачем доводи не є обґрунтованими підставами вважати, що розгляд даної справи неможливий до розгляду іншої, пов`язаної справи, оскільки сама по собі пов`язаність справ не є достатньою умовою для зупинення провадження у справі. Поряд із цим, доводи відповідача про те, що рішення, прийняте за результатами розгляду даної справи не встановить факту порушення договірних зобов`язань ТОВ «Зеонбуд», наявності заборгованості за договором та обов`язку здійснити оплату заборгованості, не спростовують зазначених вище висновків суду щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі.

Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для зупинення провадження, з огляду на що, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення третьої особи, судом відмовлено в його задоволенні з огляду на таке.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач зазначає, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов`язки Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України як особи, якій виділено (для відповідача) 131,4 млн. грн. на нову бюджетну програму «Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення» та як головного розпорядника державних коштів в частині отримання, цільового використання бюджетних коштів та відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з`ясовує, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

В той же час, суд зазначає, що правовідносини з приводу яких виник спір, є господарсько-правовими, оскільки стосуються питання зобов`язання за господарсько-правовим договором, отже обставини, що встановлюватимуться при розгляді даної справи будуть стосуватись вказаних відносин, тоді-як питання законності розпорядження бюджетними коштами не входитиме до предмету доказування у даній справі. Більше того, сам відповідач зазначає, що він є заснованим на державній формі власності та належить до сфери управління власне Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, яку просить залучити, а вказаній особі виділено відповідні кошти саме для відповідача (з подальшим перерахуванням відповідачеві).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем наявності підстав для залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У підготовчому засіданні 14.11.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.11.2023.

У судове засідання 28.11.2023 прибули представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідача проти позову заперечили.

У судовому засіданні 28.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД» (надалі - Позивач/ТОВ «ЗЕОНБУД») є оператором національної багатоканальної ефірної електронної комунікаційної телемережі у складі чотирьох мультиплексів МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5, що підтверджується Ліцензіями провайдера програмної послуги серії НР № 00016-п, серії НР № 00017-п, серії НР № 00018-п та серії НР № 00019-п від 09 грудня 2010 р. (надалі - Ліцензії).

Телекомунікаційне обладнання (передавальні станції) розміщене на об`єктах Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (надалі - Відповідач/Концерн РРТ), який, як зазначає позивач, є єдиним власником висотних споруд - башт, де можливо встановити обладнання позивача.

Відповідно до пп. 4.1-4.2. Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженого Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1684 від 01 грудня 2010 р. (у редакції від 03 березня 2022 р.), в Україні цифрове наземне ефірне теле- та радіомовлення реалізується у смугах радіочастот, визначених Планом використання рпдіочастотного ресурсу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року № 815 (далі - План розподілу і користування радіочастотним спектром), у стандартах DVB-T, DVB-T2, DRM, Т-DAB; з метою розповсюдження телевізійних програм для публічного безкоштовного приймання діють загальнонаціональні телемережі МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 та МХ-7 у стандарті DVB-T/DVB-Т2 (MPEG-4). Перелік та кількість телепрограм для публічного безкоштовного приймання визначається рішенням Національної ради.

Як зазначає позивач, на підставі виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення Ліцензій, ТОВ «ЗЕОНБУД» у 2011 розбудувало та ввело в експлуатацію багатоканальну цифрову ефірну телемережу у складі чотирьох цифрових багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5. Тобто, саме ТОВ «ЗЕОНБУД є власником та експлуатує телемережі МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5.

Судом встановлено, що розміщення обладнання позивача та його часткове обслуговування відповідачем здійснюється на підставі укладеного між сторонами Договору № 4-651 від 20 грудня 2021 (надалі - Договір), предметом якого є:

« 1.1. Предметом цього Договору є надання Виконавцем цілодобово сім днів на тиждень телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та зберігання телекомунікаційного обладнання Замовника (надалі - Послуги), що входять до складу багатоканальних телемереж МХ1, МХ2, МХЗ, МХ5 та розташовані па об`єктах Виконавця (надалі - Технічні засоби) та вказане в Актах прийому-передачі технічних засобів».

Згідно п. 1.2. до складу послуг, які надаються Відповідачем входять:

1.2.1, Візуальний контроль за:

а) механічною цілісністю:

- антени GPS, станції супутникового прийому та їх ліній зв`язку з телекомунікаційною шафою;

- антено-фідерних систем;

- передавальної антени, пристроїв складання потужностей, передавачів, телекомунікаційних шаф;

б) працездатним станом робочих поверхонь супутникових антен в осінньо- зимовий період та їх очищення від опадів при необхідності.

1.2.2. Забезпечення Технічних засобів безперервним електроживленням. При цьому:

- гранично допустимі відхилення напруги від номінальної на рівні ± 10% (згідно ДСТУ ЕN 50160:2014);

- допустимі відхилення частоти - ± 1,0 Гц (згідно ДСТУ 50160:2014).

Виконавець погоджується з тим, що Замовник мас право, у разі необхідності, на організацію окремих/ої мереж/і електроживлення для своїх Технічних засобів за погодженням з Виконавцем та відповідно до технічних умов (ТУ).

1.2.3. Забезпечення безперебійного функціонування:

- інженерних систем забезпечення Технічних засобів;

- антено-фідерних систем;

1.2.4. Проведення на об`єктах, згідно п. 1.2.3 планово-профілактичних, ремонтних робіт, фарбування та обстеження антено-щоглових споруд, в терміни та обсягах, передбачених річним графіком, який погоджується із Замовником. За взаємною згодою сторін терміни планово-профілактичних робіт може бути змінено.

1.2.5. Забезпечення в приміщеннях розташування Технічних засобів температури повітря в межах від +10.... +40 гр. Цельсія.

1.2.6. Виконання за заявою Замовника або за узгодженням з ним:

- заміни окремих блоків та/або елементів Технічних засобів;

- профілактичної чистки або заміни повітряних фільтрів передавачів.

1.2.7. Увімкнення Технічних засобів і контроль відновлення роботи Технічних засобів після їх вимкнення в результаті збоїв в роботі.

1.2.8. Зберігання переданих на технічне обслуговування Технічних засобів Замовника.

1.2.9. Документальне фіксування аварійних і технічних зупинок розповсюдження сигналу, недоліків в роботі Технічних засобів, негайне повідомлення про зазначені факти Замовника по телефону та електронною поштою, а також за вказівками Замовника негайне вжиття заходів з усунення недоліків в роботі Технічних засобів».

Відповідно до п. 4.2. Договору: «Розгляд підсумків надання Послуг проводиться щомісячно, оплаті підлягають фактично надані Послуги».

За приписами п. 4.5.-4.7. Договору:

« 4.5. Виконавець щомісячно, до 10-го числа, направляє Замовнику Акт приймання-передачі. наданих Послуг (надалі - Акт) та відповідний рахунок.

4.6. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання рахунку і Акту, розглядає їх і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує Акт, скріплює печаткою і повертає Виконавцю та оплачує рахунок. Оплата Послуг здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування вартості Послуг за розрахунковий місяць на банківський рахунок Виконавця до 18 числа наступного місяця, з урахуванням сплаченого Замовником згідно п. 4.4. авансу.

4.7. За наявності зауважень або заперечень до Акту і/або Послуг, Замовник у строк до 5 (п`яти) робочих днів після його отримання складає протокол зауважень або заперечень, направляє його Виконавцю та скликає оперативну нараду Сторін для врегулювання розбіжностей.

В разі недосягнення Сторонами згоди, щодо спірних питань відносно Акту і/або Послуг, що підлягають оплаті на оперативній нараді, спірні питання вирішуються у судовому порядку».

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг та договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що 19 березня 2022 року Указом Президента України № 151/2022 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці України» (надалі - Рішення).

Відповідно п. 2 Рішення, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення спільно з ТОВ «Зеонбуд» забезпечити:

- стале функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійну трансляцію телевізійних каналів в МХ -1, -2, -3, -5;

- цілодобовий моніторинг ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових та наземних каналів зв`язку;

- резервування супутникових каналів доставки програм та обладнання головної станції мультиплексування;

- резервну доставку телеканалів до цифрових передавачів із залученням альтернативного оператора супутникового зв`язку.

Пунктом 3 Рішення доручено Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування заходів, передбачених цим рішенням, а також посилення охорони об`єктів, що забезпечують мовлення.

Судом встановлено, що 15 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1026-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення» (надалі - Розпорядження), яким Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (для Концерну РРТ) було виділено 131,4 млн, гривень для забезпечення:

сталого функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійної трансляції телевізійних каналів у МХ-1, -2, -3, -5;

цілодобового моніторингу ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових і наземних каналів зв`язку.

Судом встановлено, що ТОВ «ЗЕОНБУД» отримало від Концерну РРТ наступні оригінали документів (Лист №1487/8.1-7 від 23.05.2023) зокрема:

- Рахунок № 461 від 06 квітня 2022 року;

- Рахунок № 610 від 30 квітня 2022 року;

- Акт № 578 від 30 квітня 2022 року;

- Рахунок № 611 від 04 травня 2022 року;

- Рахунок № 754 від 31 травня 2022 року;

- Акт № 741 від 31 травня 2022 року;

- Рахунок № 755 від 01 червня 2022року;

- Рахунок № 936 від 30 червня 2022 року;

- Акт № 933 від 30 червня 2022 року;

- Рахунок № 937 від 04 липня 2022 року;

- Рахунок № 1097 від 31 липня 2022року;

- Акт № 1090 від 31 липня 2022 року;

- Рахунок № 1098 від 02 серпня 2022 року;

- Рахунок № 1284 від 31 серпня 2022 року;

- Акт № 1270 від 31 серпня 2022року;

- Рахунок № 1285 від 02 вересня 2022 року;

- Рахунок № 1455 від 30 вересня 2022року;

- Акт № 1437 від 30 вересня 2022року;

- Рахунок № 1456 від 04 жовтня 2022року;

- Рахунок № 1690 від 31 жовтня 2022 року;

- Акт № 1673 від 31 жовтня 2022 року;

- Рахунок № 1691 від 03 листопада 2022 року;

- Рахунок № 1908 від 30 листопада 2022 року;

- Акт № 1922 від 30 листопада 2022 року;

- Рахунок № 1909 від 05 грудня 2022 року;

- Рахунок № 2106 від 31 грудня 2022 року;

- Акт №2127 від 31 грудня 2022 року.

Не погоджуючись з визначеними сумами вартості послуг, позивач своїм листом № 346 від 30 травня 2023 року повернув відповідачу без підписання вказані вище документи із Протоколом заперечень та запропонував провести оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки державою були профінансовані витрати відповідача на суму 131,4 млн. гривень для забезпечення виконання Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення спільно з ТОВ «Зеонбуд» завдань Рішення, то нездійснення відповідачем перерахунку вартості послуг, наданих ТОВ «ЗЕОНБУД» у період з 01 квітня 2022 р. по 31 грудня 2022 р., є незаконним.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач порушує права та інтереси позивача, безпідставно сформувавши дебіторську заборгованість у розмірі 131 400 000,00 гривень, вимагаючи її сплати.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що твердження позивача про отримання актів та рахунків 23.05.2023 не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки такі акти були надіслані на електронну пошту раніше; акти вважаються узгодженими сторонами, а рахунки підлягають оплаті; заявлений у справі позов фактично містить вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення, така вимога не може самостійно розглядатись в окремій справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ТОВ «ЗЕОНБУД експлуатує телемережі МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5. Розміщення обладнання Позивача та його часткове обслуговування Відповідачем здійснюється на підставі укладеного між сторонами Договору, предметом якого є надання виконавцем цілодобово сім днів на тиждень телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та зберігання телекомунікаційного обладнання Замовника що входять що входять до складу багатоканальних телемереж МХ1, МХ2, МХЗ, МХ5 та розташовані на об`єктах Виконавця (Технічні засоби) та вказане в Актах прийому-передачі технічних засобів.

Як встановлено судом, відповідно до актів виконання робіт (надання послуг) за Договором, отриманих позивачем разом з листом №1487/8.1-7 від 23.05.2023, загальна вартість послуг за Договором у період з квітня 2022 року по грудень 2022 року складає 131465122,61 грн.

При цьому, доводи відповідача стосовно того, що акти виконання робіт (надання послуг) за Договором були надіслані засобами електронного зв`язку (на електронну пошту) раніше, а отже вважаються такими, що прийняті позивачем, не досліджуються у межах даної судової справи, предмет доказування у якій обмежений змістом позовних вимог та підставами заявленого позову. Іншими словами, до предмету доказування не входять обставини щодо моменту настання чи ненастання обов`язку позивача з оплати вартості надання послуг за Договором тощо, а отже, оцінка доводів сторін стосовно належності чи неналежності надіслання актів виконаних робіт за допомогою засобів електронного зв`язку як підстави виникнення обов`язку з оплати судом не оцінюються в межах даної справи.

Власне, до предмету доказування у справі, з урахуванням заявленого предмету і підстав позову, входять обставини щодо того, чи мало місце державне фінансування, про яке зазначає позивач, та чи покрило воно той обсяг робіт/послуг, що входять до предмету Договору та що надавались відповідачем позивачу в період з квітня 2022 по грудень 2022 року. При цьому, в межах даної справи позивач не оспорює обсяг фактично наданих відповідачем послуг за Договором. Іншими словами, виходячи з заявлених підстав позову, суду в межах даної справи належить дослідити, чи мало місце виконання обов`язку боржника, тобто позивача, з оплати вартості послуг іншою особою (ст. 528 Цивільного кодексу України).

Так, як встановлено судом, 19 березня 2022 р. Указом Президента України № 151/2022 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці України» (Рішення).

Відповідно п. 2 Рішення, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення спільно з ТОВ «Зеонбуд» забезпечити:

- стале функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійну трансляцію телевізійних каналів в МХ -1, -2, -3, -5;

- цілодобовий моніторинг ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових та наземних каналів зв`язку;

- резервування супутникових каналів доставки програм та обладнання головної станції мультиплексування;

- резервну доставку телеканалів до цифрових передавачів із залученням альтернативного оператора супутникового зв`язку.

Пунктом 3 Рішення доручено Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування заходів, передбачених цим рішенням, а також посилення охорони об`єктів, що забезпечують мовлення.

Як встановлено судом, 15 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1026-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення» (надалі - Розпорядження), яким Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (для Концерну РРТ) було виділено 131,4 млн, гривень для забезпечення:

сталого функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійної трансляції телевізійних каналів у МХ-1, -2, -3, -5;

цілодобового моніторингу ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових і наземних каналів зв`язку.

Виходячи з предмету Договору - надання відповідачем цілодобово сім днів на тиждень телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та зберігання телекомунікаційного обладнання замовника, що входять до складу багатоканальних телемереж МХ1, МХ2, МХЗ, МХ5, та переліку послуг, які надаються відповідачем за Договором (зокрема - візуальний контроль за механічною цілісністю обладнання; забезпечення технічних засобів безперервним електроживленням; забезпечення безперебійного функціонування інженерних систем забезпечення технічних засобів; увімкнення технічних засобів і контроль відновлення роботи технічних засобів після їх вимкнення в результаті збоїв в роботі), суд доходить висновку, що склад послуг за Договором відповідає предмету та меті державного фінансування за бюджетною програмою 6641700 «Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення», що включала, зокрема, стале функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійної трансляції телевізійних каналів у МХ-1, -2, -3, -5 та цілодобовий моніторинг ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових і наземних каналів зв`язку.

Більше того, суд наголошує на тому, що в самому Рішенні Ради національної безпеки і оборони України «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці України», введеному в дію 19 березня 2022 Указом Президента України № 151/2022, забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення покладено на Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення спільно з ТОВ «Зеонбуд», а Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування заходів, передбачених цим рішенням, а також посилення охорони об`єктів, що забезпечують мовлення.

Таким чином, вказаним Рішенням вирішено здійснювати фінансування заходів, спрямованих на забезпечення спільно позивачем, відповідачем та Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку функціонування цифрового ефірного мовлення, яке було реалізовано в Розпорядженні Кабінету Міністрів України № 1026-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення».

Як встановлено судом, відповідно до п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 №1026-р, Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації зобов`язано:

узгодити Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення перелік напрямів використання коштів, виділених згідно з пунктом 1 цього розпорядження, та спрямувати виділені кошти зазначеному Концерну;

подати до 30 грудня 2022 р. Міністерству економіки, Міністерству фінансів та Державній казначейській службі звіт про використання коштів, виділених згідно з цим розпорядженням.

Як встановлено судом, відповідно до Звіту про використання коштів Адміністрацією Держспецзв`язку за бюджетною програмою 6641700 «Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення» у 2022 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 №1026-р (КФК 0460, КЕКВ 2610), всього затверджено на 2022 рік - 131400000,00 грн., всього касових видатків на суму 131288150,00 грн., залишок - 111850,00 грн. При цьому, напрямами використання асигнувань є такі:

- для забезпечення сталого функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійної трансляції телевізійних каналів у МХ-1, -2, -3, -5 - електроенергія, паливно-мастильні матеріали, оплата послуг - охорона об`єктів, послуги зв`язку;

- для цілодобового моніторингу ефірної мережі, обладнання головної станції мультиплексування, супутникових і наземних каналів зв`язку - оплата праці виробничого персоналу, нарахування на оплату праці.

Вказаний звіт, що був поданий позивачем, судом приймається до розгляду з огляду на наявність обґрунтованих причин неможливості подання вказаного документа в строк, визначений процесуальним законом, оскільки вказаний звіт є додатком до листа Міністерства фінансів України від 18.10.2023 у відповідь на запит позивача, який, як зазначає позивач, був ним отриманий 19.10.2023.

Таким чином, дані вказаного Звіту, що був поданий Адміністрацією Держспецзв`язку на виконання п. 2 Розпорядженні Кабінету Міністрів України № 1026-р, свідчать про використання у 2022 році наданих за бюджетною програмою 6641700 «Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 №1026-р коштів у розмірі 131288150,00 грн., тоді-як грошові кошти у розмірі 111850,00 грн. у 2022 році обліковувались як залишок.

З огляду на висновки суду, що склад послуг за Договором відповідає предмету та меті державного фінансування за бюджетною програмою «Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення», то фактично вказаним бюджетним фінансуванням здійснено фінансування робіт і послуг, які відповідають складу послуг за Договором та актами виконаних робіт (наданих послуг) у період з квітня 2022 по грудень 2022 на суму 131288150,00 грн. Наведене свідчить про те, що мало місце виконання обов`язку боржника (яким у зобов`язанні з оплати послуг є замовник за Договором) іншою особою.

Так, в силу ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. В силу ж ст. 599 цього Кодексу, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, суд зазначає про те, що сам відповідач у деяких з рахунків, виставлених позивачу у період з квітня 2022 року по грудень 2022 року вказував на те, що рахунки не підлягатимуть оплаті (частині) вартості послуг за умови фактичного отримання оплати за них у такому обсязі (частині) Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення з Державного бюджету України.

З огляду на викладене, оскільки у господарських правовідносинах сторін, що виникли на підставі Договору, з приводу оплати вартості наданих послуг у період з квітня 2022 року по грудень 2022 року, мало місце виконання зобов`язання з оплати іншою особою, за рахунок бюджетного фінансування у розмірі 131288150,00 грн., що свідчить про припинення зобов`язання з оплати в цій частині, то вартість наданих послуг/виконаних робіт за Договором, що підлягала оплаті, повинна бути зменшена на вказану суму.

В той же час, як зазначає позивач, отримавши інформацію про виділення та отримання коштів відповідачем з Державного бюджету, 24.11.2022 позивач направив відповідачу лист з проханням провести перерахунок вартості послуг з урахуванням отриманого фінансування з резервного фонду державного бюджету, однак, перерахунку відповідачем проведено не було та останній вимагав погашення наявної заборгованості за квітень-грудень 2022 року в повному обсязі без врахування державної допомоги.

З приводу наявності у позивача порушеного права чи охоронюваного законом інтересу для звернення з даним позовом до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості. Тому боржник може вимагати належного розрахунку заборгованості, а кредитор повинен виконати такий обов`язок (пункт 5 частини першої статті 16 ЦК України) задля задоволення інтересу боржника у юридичній визначеності.

Задоволення вимоги боржника зобов`язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач у спірних правовідносинах є боржником (у зобов`язанні з оплати вартості послуг), а відповідач як кредитор не здійснює перерахунку вартості послуг за Договором, у позивача відсутній будь-який інший ефективний механізм захисту в контексті досягнення правової визначеності стосовно свого права на мирне володіння майном (грошовими коштами), окрім як звернутись до суду із вимогами про здійснення відповідного перерахунку в бік зменшення, враховуючи ту суттєву обставину, що Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення як кредитор, який наполягає на наявності у позивача обов`язку з оплати вартості послуг за Договором без урахування бюджетного фінансування, не звертався, станом на дату звернення ТОВ «Зеонбуд» до суду, із відповідним позовом до ТОВ «Зеонбуд» про стягнення заборгованості.

Власне, відсутність правової визначеності сторони-боржника у зобов`язанні, якщо кредитор не ініціював звернення до суду з метою стягнення заборгованості, може призвести до ситуації, коли кредитор нараховуватиме відповідні штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати, які потім зможе пред`явити разом із відповідними позовними вимогами про стягнення основного боргу.

Так, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Зеонбуд» про стягнення заборгованості за Договором (справа № 910/14643/23) вже після пред`явлення позивачем даного позову (27.07.2023), а провадження у справі № 910/14643/23 відкрито 18.09.2023.

При цьому, судом встановлено, що Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення також у липні 2023 звертався до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" 129 755 443,24 грн заборгованості, проте ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі № 910/11910/23 вказаний позов повернуто заявнику. Наведене не може вважатись належним пред`явленням позову до суду, а тому не береться судом до уваги.

В той же час, сам факт пред`явлення Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення позову у справі № 910/14643/23 вже після відкриття провадження у даній справі не може свідчити про втрату ТОВ «Зеонбуд» свого законного права на досягнення правової визначеності щодо вартості послуг, які підлягали оплаті, що є предметом у даній справі і має самостійне значення.

Більше того, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/14643/23 зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі №910/11952/23.

За наведених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача у даній справі про необхідність проведення відповідачем відповідного перерахунку.

Водночас, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Суд зазначає, що вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок вартості послуг за Договором за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 шляхом оформлення корегувальних актів (їх підписання обома сторонами) на суму зменшення вартості послуг за Договором за кожен окремий місяць, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Більше того, коригувальні акти можуть мати місце на стадії погодження обсягу наданих послуг чи виконання робіт, тоді-як в межах спірних правовідносин сторін правова невизначеність існує щодо наявності факту виконання обов`язку боржника (позивача) з оплати вартості наданих послуг за Договором іншою особою, а не стосовно обсягу наданих послуг. До того ж судом встановлено часткове використання наданих за бюджетною програмою «Забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення» у 2022 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 №1026-р, коштів, а саме у розмірі 131 288 150 грн. 00 коп., на суму яких і необхідно зменшити вартість послуг, що підлягали оплаті позивачем за період 2022 року.

З огляду на наведене, враховуючи, що позивач довів наявність у нього порушеного права, суд вважає за можливе у даному випадку з метою відновлення порушеного права позивача застосувати ефективний спосіб захисту, тобто такий що відповідає змісту відповідного права та характеру його порушення шляхом зобов`язання Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення здійснити перерахунок вартості послуг за договором №4-651 від 20.12.2021, що підлягали оплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд», за період з 01.04.2022 по 31.12.2022, шляхом зменшення на 131 288 150 грн. 00 коп., а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд підлягають частковому задоволенню.

Заперечення відповідача не приймаються судом, оскільки спростовуються висновками суду, викладеними вище.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача у розмірі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул Дорогожицька, 10; ідентифікаційний код: 01190043) здійснити перерахунок вартості послуг за договором №4-651 від 20.12.2021, що підлягали оплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код: 35917061), за період з 01.04.2022 по 31.12.2022, шляхом зменшення на 131 288 150 (сто тридцять один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул Дорогожицька, 10; ідентифікаційний код: 01190043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код: 35917061)судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.12.2023

Суддя Ю.В. Картавцева