Рішення

від 28.11.2023 по справі 911/2241/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2241/23

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернові Інноваційні Технології», Київська обл., Білоцерківський р-н., смт. Гребінки

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс», Київська обл., Богуславський р-н., с. Побережка

про розірвання договору

представники:

від позивача - С.В.Приходько

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернові Інноваційні Технології» б/н від 18.07.2023 року (вх. №1930/23 від 24.07.2023) (далі - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс» (далі - відповідач) про розірвання договору №20/2020 від 13.04.2020 року.

Ухвалою суду від 04.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2241/23 за правилами загального позовного провадження.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 30.08.2023 року (вх. №16622/23 від 01.09.2023), в якому відповідач проти позову заперечує.

Відповідач у судове засідання 03.10.2023 року не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні 03.10.2023 року просив суд надати йому час на ознайомлення з відзивом та наданням відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 03.10.2023 року продовжено строк підготовчого засідання у справі №911/2241/23 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 31.10.2023 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 21.10.2023 року (вх. №19649/23 від 16.10.2023).

Ухвалою суду від 31.10.2023 року закрито підготовче провадження у справі №911/2241/23 та призначено розгляд справи по суті на 28.11.2023 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 22.11.2023 року (вх. №22113/23 від 27.11.2023) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із загруженістю представника відповідача у інших судових засіданнях у м. Богуслав Київської області та, як наслідок, неможливості прибути у судове засідання 28.11.2023 року.

Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2023 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Статтею 129 Конституції України, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Статтею 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні одного з представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, враховуючи наявність в матеріалах справи передбачених ГПК України заяв по суті справи, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судовогого засідання.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 28.11.2023 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши у судовому засіданні 28.11.2023 року пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс» (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернові інноваційні технології» (за договором - виконавець) 13.04.2020 року укладено Договір №20/2020, згідно умов п. 1.1 якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується у відповідності з умовами цього Договору надавати послуги з ремонту та сервісного обслуговування (надалі - Роботи) обладнання комплексу зберігання та сушіння зерна, відповідно до переліку такого обладнання (Додаток №1), що належить Замовнику та знаходиться за адресою: 09732, с. Закутенці, вул. Травнева (колишня Першотравнева), буд. 61-Б, Богуславського району. Київської області (надалі - Об`єкт), та проводити поставки запасних частин (далі - Товар).

Згідно п.п. 1.2, 1.3 Договору, кожна окрема поставка Товару Замовнику проводиться в асортименті та кількості, що точно погоджуються Сторонами в окремих Специфікаціях до даного Договору, які є його невід`ємною частиною. Замовник зобов`язаний прийняти Товар та надані роботи (послуги) і провести оплати згідно з умовами Договору.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору, остаточна сума Договору визначається сукупністю вартості Товару та наданих робіт (послуг), згідно з підписаними Специфікаціями та/або згідно з підписаними видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт. Розрахунки за Договором проводяться у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Оплата за цим Договором за Товар або роботи/послуги здійснюється шляхом 100% передоплати Замовником, відповідно до виставленого Виконавцем рахунка-фактури, якщо вартість такого Товару (робіт/послуг) перевищує 10000,00 (Десять тисяч) гривень 00 копійок з ПДВ. Якщо вартість Товару (робіт/послуг) становить до 10000,00 (Десяти тисяч) гривень з ПДВ, оплату Замовник здійснює на протязі трьох календарних днів після приймання-передачі Товарів (робіт/послуг) на підставі виставленого рахунка-фактури. Виставлений Виконавцем рахунок за Товар вітчизняного виробництва підлягає оплаті протягом 3-х календарних днів (п. 3.3, 3.5 Договору).

В разі замовлення імпортного Товару Виконавець зобов`язаний здійснити поставку такого Товару без пошкоджень в повній комплектації відповідно до Специфікації на протязі 45 (сорока п`яти) календарних днів після отримання від Покупця повної оплати згідно умов Договору. В разі замовлення вітчизняного Товару поставка здійснюється на протязі 20 (двадцяти) календарних днів після отримання від Покупця повної оплати за Товар. Доставку Товару на Об`єкт здійснює Виконавець за власний рахунок. Приймання-передача Товару оформляється після отримання Виконавцем від Замовника довіреності на отримання Товару, шляхом підписання уповноваженими особами видаткової накладної/акту приймання-передачі. Така накладна/акт приймання-передачі скріплюються підписами двох Сторін в термін до 2 (двох) робочих днів після дати складання. Всі права власності на Товар переходять від Виконавця до Замовника після його приймання-передачі, підписання та оформлення відповідно до вимог чинного законодавства видаткової накладної/акту приймання-передачі (п.п. 4.1-4.4 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору, підтвердженням закінчення робіт буде підписання акту здачі-приймання робіт. Такий акт скріплюється підписами та печатками обох Сторін в термін до 2-х робочих днів після його складання.

У п. 9.1 Договору сторони погодили, що Договір вступає в силу з дати підписання і діє до « 31» грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по цьому Договору. Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від проведення взаєморозрахунків по виконаних до припинення Договору зобов`язаннях, а також від оплати пені (штрафних санкцій), якщо такі будуть нараховані за порушення зобов`язань за Договором. Якщо за десять календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору Сторони не заявили про намір розірвати Договір, він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік. Всі доповнення та зміни до Договору дійсні тільки в тому разі, коли вони виконані в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою і є невід`ємною частиною даного Договору (п. 9.2 Договору).

Як зазначено позивачем, ним належним чином виконувались умови Договору та здійснювались роботи, відповідно до заявок відповідача протягом строку дії спірного Договору. Проте, повномасштабне вторгнення країни-агресора Російської Федерації на територію України 24.02.2022 негативно вплинуло та унеможливило ведення господарської діяльності підприємством позивача.

Так, Наказом ТОВ «Зернові інноваційні технології» №52-К від 27.10.2022 на підприємстві оголошено простій та призупинено господарську діяльність.

Наказом ТОВ «Зернові інноваційні технології» №54-К від 30.12.2022 продовжено простій, оскільки, на підприємстві не залишилося кваліфікованих працівників для виконання відповідних робіт.

10.01.2023 позивачем отримано від Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати засобами поштового зв`язку Сертифікат № 3200-22-1900 від 23.12.2022 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

13.01.2023 позивачем направлено на електронну адресу відповідача лист №1 та повідомлено про настання форс-мажорних обставин та про неможливість виконувати умови спірного Договору, до вказаного листа також додано копію Сертифікату Київської обласної ТПП №3200-22-1900 від 23.12.2022, однак, відповіді на вказаний лист позивачем від відповідача отримано не було.

17.01.2023 позивачем повторно направлено на електронну адресу відповідача лист №2 аналогічного змісту.

09.02.2023 на адресу позивача від відповідача надійшов лист №65 від 03.02.2023, в якому відповідач відмовляється від розірвання спірного Договору та не вважає Сертифікат Київської обласної ТПП № 3200-22-1900 від 23.12.2022 належним доказом настання форс-мажорних обставин для підприємства позивача. Крім того, відповідачем у вказаному листі зазначено про неналежне виконання позивачем умов Договору.

15.02.2023 позивачем засобами поштового зв`язку направлено відповідачу лист №3 із своїми зауваженнями та поясненнями стосовно заявлених претензій.

При цьому, наказом ТОВ «Зернові інноваційні технології» № 55-К від 28.02.2023 продовжено простій, у зв`язку із відсутністю на підприємстві кваліфікованих працівників, які б могли виконувати відповідні роботи.

02.05.2023 позивачем отримано від Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати новий Сертифікат №3200-23-2078 від 02.05.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

03.05.2023 позивачем направлено на поштову адресу відповідача лист №4, згідно якого, повідомлено відповідача про продовження існування форс-мажорних обставин та про неможливість виконувати умови спірного Договору. До вказаного листа позивачем додано копію Сертифікату Київської обласної ТПП № 3200-23-2078 від 02.05.2023 разом з підписаним примірником Додаткової угоди про розірвання Спірного Договору. Однак, відповіді на вказаний лист позивачем від відповідача отримано не було.

Враховуючи викладене, позивач, посилаючись на п. 8.4 Договору та положення ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, звернувся до суду з даним позовом про розірвання Договору №20/2020 від 13.04.2020 року.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що після монтажу та введення обладнання в експлуатацію на виконання умов укладених між сторонами договорів, відповідачем було виявлено несправність такого обладнання, тому, ремонтна бригада позивача неодноразово здійснювала ремонтні роботи, що підтверджується актами здачі-приймання робіт. Звернувшись до позивача з проханням усунути недоліки в роботі обладнання відповідачем у відповідь отримано копію сертифіката Київської обласної (регіональної) ТПП №3200-22-1900 від 23.12.2022, згідно висновків якої, причиною настання форс-мажорних обставин стало повномасштабне військове вторгнення Російської Федерації на територію України. Однак, відповідач зазначає, що вторгнення відбулось 24.02.2022 та триває й досі, незважаючи на що понад 10 місяців позивачем виконувались свої зобов`язання за спірним Договором. Відповідач звертає увагу, що позивач зазначає причиною простою підприємства відсутність кваліфікованих працівників, натомість, у наказі №52-К від 27.10.2022 та наказі №54-К від 30.12.2022 причиною призупинення роботи підприємства вказано тривалі відключення електроенергії, а у сертифікаті Київської обласної (регіональної) ТПП №3200-22-1900 від 23.12.2022 обставиною непереборної сили вказано військову агресію, що зумовила введення воєнного стану. Тому, через неоднозначні твердження позивача щодо причин неможливості виконання умов договору відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими. Факт наявності сертифіката Київської обласної (регіональної) ТПП №3200-22-1900 від 23.12.2022 відповідач вважає недостатньою підставою для розірвання договору, оскільки, позивач має довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили, на які він посилається як на підставу неможливості виконання своїх зобов`язань за договором, та самого зобов`язання, що підлягає виконанню. Як на підставу форс-мажору позивач посилається на факт військової агресії Російської Федерації проти України та введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, при цьому, як ці обставини вплинули на неможливість виконання зобов`язань за спірним Договором позивач не надає. Водночас, сам по собі факт військової агресії не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань за укладеним договором.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України, передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 ЦК України, однією із підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою, укладений між сторонам правочин є змішаним та включає елементи договору поставки та договору про надання послуг.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем зазначено, що у відповідності до Указу Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України. Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року.

Зазначена обставина негативно вплинула на підприємство позивача та унеможливила ведення господарської діяльності.

Наказом директора ТОВ «Зернові інноваційні технології» №52-К від 27.10.2022 «Про оголошення простою та призупинення діяльності підприємства», у зв`язку із призупиненням роботи через відсутність організаційних та технічних умов для проведення господарської діяльності підприємства у повному обсязі через тривалі відключення електроенергії, пов`язані із руйнуванням енергетичної структури України, відповідно до ст. 113 КЗпП України, оголошено простій і призупинено на період з 01.11.2022 по 31.12.2022 роботу ТОВ «Зернові інноваційні технології» з можливим її продовженням після закінчення тривалих відключень електроенергії або закінчення воєнного стану.

Наказом директора ТОВ «Зернові інноваційні технології» №54-К від 30.12.2022 «Про продовження простою та призупинення діяльності підприємства», у зв`язку із призупиненням роботи через відсутність організаційних та технічних умов для проведення господарської діяльності підприємства у повному обсязі через тривалі відключення електроенергії, пов`язані із руйнуванням енергетичної структури України, через відсутність виробничого персоналу на підприємстві, відповідно до ст. 113 КЗпП України, продовжено простій, оголошений на підприємстві відповідно до наказу №52-К від 27.10.2022, для виробничого відділу підприємства, і призупинити на період з 01.01.2023 по 03.03.2023 діяльність ТОВ «Зернові інноваційні технології» з можливим продовженням після закінчення простою до закінчення воєнного стану.

Згідно сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-22-1900 від 23.12.2022 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого ТОВ «Зернові інноваційні технології» підтверджено настання форс-мажорних обставин щодо обов`язку (зобов`язання) за Договором №20/2020 від 13.04.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернові Інноваційні Технології» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс», які унеможливили виконання зобов`язань за таким Договором з 01.11.2022 року та тривають на 23.12.2022.

Позивачем на електронну адресу відповідача направлено лист №1 від 13.01.2023 та повідомлено про настання форс-мажорних обставин та про неможливість виконувати умови спірного Договору, до вказаного листа також додано копію Сертифікату Київської обласної ТПП №3200-22-1900 від 23.12.2022, однак, відповіді на вказаний лист позивачем від відповідача отримано не було.

Позивачем повторно на електронну адресу відповідача направлено лист №2 від 17.01.2023 та повідомлено про настання форс-мажорних обставин та про неможливість виконувати умови спірного Договору, до вказаного листа також додано копію Сертифікату Київської обласної ТПП №3200-22-1900 від 23.12.2022.

09.02.2023 на адресу позивача від відповідача надійшов лист №65 від 03.02.2023, в якому відповідач відмовляється від розірвання спірного Договору та не вважає Сертифікат Київської обласної ТПП № 3200-22-1900 від 23.12.2022 належним доказом настання форс-мажорних обставин для нашого підприємства. Крім того, відповідачем у вказаному листі зазначено про неналежне виконання позивачем договірних зобов`язань. Зокрема, відповідачем зазначено, що між ТОВ «Зернові Інноваційні Технології» та С/г ТОВ «Добробут Плюс» укладено Договір №16/2020 від 13.04.2020 року. Після введення обладнання в експлуатацію було виявлено його несправність, тому, ремонтна бригада позивача здійснювала ремонтні роботи щодо зазначеного обладнання. Так, 03.-04.11.2022 ремонтна бригада позивача проводила ремонтні роботи, а на наступне звернення відповідача - від 21.11.2022, позивачем було відмовлено в усуненні недоліків з посиланням на сертифікат ТПП. Тому, відповідач вважає, що надання сертифікату Київської обласної ТПП №3200-22-1900 від 23.12.2022 не можна вважати доведеною підставою для невиконання зобов`язань згідно Договору №16/2020 від 13.04.2020, оскільки, до 24.02.2022 року позивачем дотримувались умови договору та здійснювались ремонтні роботи. Враховуючи зазначене, у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору №№16/2020 від 13.04.2020 відповідач повідомив позивача про відмову у підписанні додаткової угоди №1 до договору №20/2020 від 16.01.2023.

Позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку направлено відповідачу лист №3 від 15.02.2023 (докази надіслання додано до позовної заяви) із своїми зауваженнями та поясненнями стосовно заявлених претензій. Так, позивачем зазначено, що згідно п. 2.3.1 Договору, виконавець зобов`язаний протягом 2 робочих днів після отримання заявки від замовника на проведення робіт направити працівників, які ведуть «дефектовку» обладнання, оцінку, аналіз пошкоджень та несправностей, визначити загальний об`єм робіт і т.ін. Перелік обладнання щодо якого надаються сервісні та ремонті роботи визначено Додатком №1 до Договору. Так, позивачем на підставі заявок відповідача здійснювались ремонтні роботи, що підтверджується актами здачі-приймання робіт №15 від 30.06.2021, №17 від 26.07.2021, №20 від 07.09.2021, №21 від 07.09.2021, №36 від 31.03.2021. Протягом строку дії Договору та до отримання листа №65 від 03.02.2023 зі слів позивача від відповідача не повідомлялось претензій щодо неналежного виконання позивачем умов Договору. Крім того, згідно п. 6.2 Договору, гарантійний термін товару, як і виконаних робіт, становить 12 місяців. Так, протягом 36 місяців експлуатації обладнання SILESFOR відповідачем не замовлялись ремонтні роботи.

В подальшому, наказом директора ТОВ «Зернові інноваційні технології» №55-К від 28.02.2023 «Про продовження простою та призупинення діяльності підприємства» у зв`язку із призупиненням роботи через відсутність організаційних та технічних умов для проведення господарської діяльності підприємства у повному обсязі та через відсутність виробничого персоналу на підприємстві, відповідно до ст. 113 КЗпП України, продовжено простій, оголошений на підприємстві відповідно до наказу №52-К від 27.10.2022, для виробничого відділу підприємства, і призупинити на період з 01.03.2023 по 05.05.2023 діяльність ТОВ «Зернові інноваційні технології» з можливим продовженням простою до закінчення простою до закінчення воєнного стану.

Згідно сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-2078 від 22.05.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого ТОВ «Зернові інноваційні технології» підтверджено настання форс-мажорних обставин щодо обов`язку (зобов`язання) за Договором №20/2020 від 13.04.2020 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернові Інноваційні Технології» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс», які унеможливили виконання зобов`язань за таким Договором у термін 05.05.2023 року.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист №4 від 03.05.2023 року (докази надіслання додано до матеріалів справи), згідно якого повідомлено відповідача про продовження існування форс-мажорних обставин та про неможливість виконувати умови спірного Договору. До вказаного листа позивачем додано копію Сертифікату Київської обласної ТПП № 3200-23-2078 від 02.05.2023 разом з підписаним примірником Додаткової угоди про розірвання Спірного Договору. Однак, відповіді на вказаний лист позивачем від відповідача отримано не було.

Згідно ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд враховує висновки, викладені у пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, згідно із якими, за частинами першою та другою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вже зазначалось, у відповідності до Указу Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст. 106 Конституції України. Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Надалі воєнний стан на території України було продовжено.

У відповідності до листа Торгово-промислової палата України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, ТПП України на підставі ст.ст.14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №67/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні". Враховуючи вищевикладене, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, виконання якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (копія додається).

Ведення в дію воєнного стану в України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є загальновідомою, непередбачуваною на момент укладення Договору обставиною та не потребує доказуванню, відповідно до вимог ч.3 ст.75 ГПК України та відповідає першій умові істотної зміни обставин.

Згідно п. 8.1 Договору, у випадку виникнення обставин непереборної сили (як надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція,заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо), які перешкоджатимуть буд-якій зі Сторін виконати зобов`язання за цим Договором, дія Договору продовжується на період дії такої непереборної сили.

Відповідно до п. 8.2 Сторона, у якої мають місце форс-мажорні обставини, що заважають виконувати зобов`язання за цим Договором, повинна протягом 10-ти календарних днів з дня іх появи письмово повідомити іншу сторону про настання та припинення обставин.

Згідно п.п. 8.3, 8.4 Договору У випадках, коли обставини непереборної сили та їх наслідки продовжують діяти більше 3-х місяців, або при настанні даних обставин стає ясно, що вони та їх наслідки будуть діяти більше цього терміну. Сторони в якнайкоротший термін проведуть переговори з метою виявлення для них альтернативних способів виконання умов цього Договору та досягнення відповідної домовленості. Якщо форс-мажорні обставини триватимуть більше 6 (шести) місяців, кожна зі Сторін має право розірвати Договір повністю або частково. В такому випадку Сторони проводять взаєморозрахунок, після якого жодна із Сторін не може пред`явити претензії одна до одної.

Належним підтвердженням обставин непереборної сили буде вважатися документ, виданий Торгово-Промисловою Палатою України (п. 8.5 Договору).

Судом встановлено, що позивачем на електронну адресу відповідача направлено лист №1 від 13.01.2023 та повідомлено про настання форс-мажорних обставин та про неможливість виконання умов спірного Договору, до вказаного листа також додано копію Сертифікату Київської обласної ТПП №3200-22-1900 від 23.12.2022.

Позивачем повторно на електронну адресу відповідача направлено лист №2 від 17.01.2023 та повідомлено про настання форс-мажорних обставин та про неможливість виконання умов спірного Договору, до вказаного листа також додано копію Сертифікату Київської обласної ТПП №3200-22-1900 від 23.12.2022.

Також, позивачем на адресу відповідача направлено лист №4 від 03.05.2023 року (докази надіслання додано до матеріалів справи), згідно якого повідомлено відповідача про продовження існування форс-мажорних обставин та про неможливість виконувати умови спірного Договору. До вказаного листа позивачем додано копію Сертифікату Київської обласної ТПП № 3200-23-2078 від 02.05.2023 разом з підписаним примірником Додаткової угоди про розірвання Спірного Договору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачем зазначено, що згідно наказів директора ТОВ «Зернові Інноваційні Технології» у зв`язку із призупиненням роботи через відсутність організаційних та технічних умов для проведення господарської діяльності підприємства у повному обсязі та через відсутність виробничого персоналу на підприємстві, відповідно до ст. 113 КЗпП України, оголошено простій до закінчення воєнного стану, що виключає в подальшому можливість виконувати умови укладеного договору. Крім того, неможливість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором підтверджена сертифікатами Київської обласної ТПП, а тому, виникла необхідність розірвати договір в односторонньому порядку на умовах, передбачених самим договором.

Суд зазначає, що військова агресія розпочалась всупереч волі та бажання сторін. Договір укладався до початку ведення воєнних дій, воєнні дії почались раптово та неочікувано не лише для сторін договору, а й для всього населення України, відтак, в момент укладення договору сторони виходили з того, що військові дії вестися не будуть.

Позивач не є особою, здатною впливати на причини, початок, хід та/або наслідки воєнних дій на території України, а тому, воєнні дії зумовлені причинами, які позивач не міг усунути після їх настання.

З урахуванням того, що форс-мажорні обставини продовжуються понад 6 місяців, а також те, що через їх настання на підприємстві відсутній персонал, який здійснює ремонтні роботи, що, в свою чергу, позбавляє позивача того, на що він розраховував на момент укладення договору, позивач вирішив передати спір на вирішення суду.

Закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст. 652 ЦК, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Щодо існування у відносинах сторін першої умови, суд зазначає. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Позивач у даному випадку посилається на початок повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, яка не могла бути відомої сторонам під час укладення спірного Договору.

Ведення в дію воєнного стану в України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є загальновідомою, непередбачуваною на момент укладення Договору обставиною та не потребує доказуванню, відповідно до вимог ч.3 ст.75 ГПК України та відповідає першій умові істотної зміни обставин.

Безумовно зазначені обставини не пов`язані з вольовими діями позивача та не могли стороною бути розумно прийняті до уваги під час виконання договору, що свідчить про наявність другої умови.

Позивач, посилається на неможливість виконання умов Договору у зв`язку із відсутністю на підприємстві працівників, які безпосередньо надають послуги з ремонту визначені умовами Договору, у зв`язку із чим згідно наявних в матеріалах справи наказів директора підприємства ТОВ «Зернові Інноваційні Технології» на підприємстві оголошено простій та призупинено діяльність підприємства до закінчення воєнного стану.

Дослідивши договір на предмет наявності четвертої умови, за якої договір може бути розірваний, суд встановив, що у Розділі 8 Договору сторони погодили взаємні дії у разі настання форс-мажорних обставин, зокрема, у разі збройного конфлікту, військових дій, оголошеної війни. Так, згідно п. 8.4 Договору, якщо форс-мажорні обставини триватимуть більше 6 (шести) місяців, кожна зі Сторін має право розірвати Договір повністю або частково. В такому випадку Сторони проводять взаєморозрахунок, після якого жодна із Сторін не може пред`явити претензії одна до одної.

Таким чином, суд вбачає наявність всіх чотирьох умов істотної зміни обставин, що є підставою для розірвання, укладеного між сторонами Договору.

При цьому, суд зазначає, що відповідач вказує, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність форс мажорних обставин.

Так, частиною 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю (ч.1 ст.141 вказаного Закону).

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а оцінюється судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами у кожному конкретному випадку, з урахуванням впливу форс-мажорних обставин на неможливість виконання обов`язків за договором, його зміну або розірвання.

Суд також акцентує увагу сторін, що наявність непереборної сили (у нашому випадку війна), підтвердженням якої можуть бути загальновідомі відомості, не тягне за собою інших наслідків, крім звільнення від відповідальності. Проте, у питанні розірвання договору за наявності таких обставин, необхідно виходити з вимог, встановлених сторонами в договорі.

Згідно п.п. 8.4, 8.5 Договору, якщо форс-мажорні обставини триватимуть більше 6 (шести) місяців, кожна зі Сторін має право розірвати Договір повністю або частково. В такому випадку Сторони проводять взаєморозрахунок, після якого жодна із Сторін не може пред`явити претензії одна до одної. Належним підтвердженням обставин непереборної сили буде вважатися документ, виданий Торгово-Промисловою Палатою України.

Так, позивачем до матеріалів справи додано сертифікати Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-22-1900 від 23.12.2022 та №3200-23-2078 від 22.05.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які засвідчують настання форс-мажорних обставин для позивача щодо виконання умов Договору №20/2020 від 13.04.2020 року.

Крім наказів ТОВ «Зернові Інноваційні Технології» про зупинення діяльності підприємства на підтвердження обставин щодо відсутності організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності позивачем до матеріалів справи додано відомості про нарахування заробітної плати за 2-й квартал 2022 року, 3-й квартал 2022 року, 3-й квартал 2023 року, з яких вбачається, що на підприємстві працювало 6 (шість) працівників: директор товариства - ОСОБА_5, заступник директора - ОСОБА_1 , менеджер зі збуту - ОСОБА_2 , та працівники виробничого відділу - ОСОБА_6, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а у 3-му кварталі 2022 року та 3-му кварталі 2023 року залишилось троє осіб із числа керівного персоналу: директор, заступник та менеджер з продажу, тоді як працівників виробничого відділу, які виконують роботу з монтування, налагодження, запуску, сервісного обслуговування і т. ін. не залишилось.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на лист позивача №4 від 03.05.2023 з пропозицію розірвати Договір шляхом укладення додаткової угоди. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що сторонами Договору не було досягнуто згоди щодо його розірвання.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовна вимоги позивача про розірвання Договору №20/2020 від 13.04.2020 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернові Інноваційні Технології» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс» про розірвання договору задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір №20/2020 від 13.04.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВІ ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (08662, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт. Гребінки, проспект Науки, 65, оф. 26, код ЄДРПОУ 42030708) та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТ ПЛЮС" (09732, Київська обл., Обухівський р-н, с. Прибережка, вул. Ярослава Мудрого, 53, код ЄДРПОУ 30024319).

3. Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТ ПЛЮС" (09732, Київська обл., Обухівський р-н, с. Прибережка, вул. Ярослава Мудрого, 53, код ЄДРПОУ 30024319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВІ ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (08662, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт. Гребінки, проспект Науки, 65, оф. 26, код ЄДРПОУ 42030708) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.12.2023 року.

Суддя Д.Г. Заєць